Постанова № 73880446, 07.05.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 300/470/17

П О С Т А Н О В А

Іменем України

07 травня 2018 року м. Ужгород

апеляційний суд Закарпатської області у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Куштана Б.П., Джуга С.Д.

з участю секретаря судового засідання: Чучка Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 від імені якого діє представник ОСОБА_3 на рішення Воловецького районного суду ухваленого 06 жовтня 2017 року головуючим суддею Софілканич О.А. за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», де третіми особами без самостійних вимог на предмет спору є: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, Воловецький районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

встановив:

У червні 2017 року ОСОБА_2 звернувся в суд з вищезазначеним позовом, який мотивував тим що 17.03.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. був вчинений виконавчий напис, згідно якого запропоновано звернути стягнення на будівлю котельні, за планом земельної ділянки літ. "А", загальною площею: 630,04 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1; земельну ділянку площею 0,6034 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, кадастровий номер: НОМЕР_1, належних ОСОБА_2, в рахунок погашення заборгованості за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії №305/74-ж-07 від 11.05.2007 року, укладеного між АКБ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_5 Однак, зазначений виконавчий напис не підлягає виконанню на думку позивача, оскільки вчинений з порушенням вимог нормативних актів, зокрема Закону України «Про нотаріат», вимоги відповідача за вказаним кредитним договором не є безспірними та крім того обов'язки за кредитним договором виконані, сума заборгованості сплачена в ході примусового виконання рішення суду про стягнення заборгованості. У зв'язку з наведеним просив визнати вказаний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням Воловецького районного суду від 06.10.2017 року в задоволенні даного позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням представник позивача ОСОБА_3 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування скарги посилається на те, що заборгованість зазначена у виконавчому написі не є безспірною, а наданий банком нотаріусу розрахунок є одностороннім. Посилається на те, що він не отримував письмову вимогу банку про усунення порушеного зобов'язання, а долучені до матеріалів справи копії документів поштового зв'язку заперечує. Крім того, вважає, що при вчиненні виконавчого напису допущено подвійне стягнення, оскільки в рамках виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду від 12.03.2014 року заборгованість боржником була погашена. При цьому в даному рішенні вказана заборгованість по тілу кредиту, яка повністю співпадає із розміром заборгованості по кредиту, вказаній у виконавчому написі, що є подвійним стягненням. Також посилається на те, що вчинення виконавчого напису порушує ст. 41 Конституції України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 9 Перехідних положень ЦПК України (в редакції чинній з 15 грудня 2017 року) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Встановлено, що відповідно до кредитного договору №305/74-Ж-07 від 11 травня 2007 року укладеного між Акціонерним - комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк") та ОСОБА_5, останній отримав кредит у розмірі 54000 доларів США зі сплатою відсотків 13,2 % річних за користування кредитом з кінцевим терміном повернення до 10 травня 2017 року (а.с.13-15).

В забезпечення виконання умов кредитного договору, 12 травня 2007 року між Акціонерним - комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк") та ОСОБА_2, укладений договір, згідно якого в іпотеку передано будівлю котельні та земельну ділянку в АДРЕСА_1 (а.с.16-17).

17 березня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. вчинено виконавчий напис, що зареєстрований в реєстрі за №3421, за яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно - на будівлю котельні, за планом земельної ділянки літ. "А", загальною площею: 630,04 м.кв., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1; земельну ділянку площею 0,6034 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, кадастровий номер: НОМЕР_1 в рахунок погашення заборгованості за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії №305/74-ж-07 від 11.05.2007 року, укладеного між АКБ "Укрсоцбанк" (який у подальшому змінив назву на ПАТ «Укрсоцбанк») та ОСОБА_5 Заборгованість нараховано за період з 17.04.2014 року по 10.02.2017 року (а.с.106).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що виконавчий напис вчинено у відповідності до чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції оскільки такий ґрунтується на матеріалах справи.

Так, відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 32 вказаного Закону встановлено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» та п.п.3.1, 3.1 Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджено наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. за № 296/5, передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 від 29 червня 1999 року для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Частиною 4 пункту 283 Інструкції передбачено, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень.

Згідно пункту 2.3 Порядку вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.

Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

Пунктом 3.5 Порядку передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Тобто, вказаними приписами законодавства встановлено, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки не перевіряє можливість спору між сторонами щодо кредитної заборгованості, не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність документів з урахуванням положень Переліку, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, тобто перевіряє щоб документи, з яких обчислена заборгованість, не були спірні.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що приватному нотаріусу для вчинення виконавчого напису банком було надано всі необхідні для цього документи, а саме: заяву банку про вчинення виконавчого напису, договір іпотеки, копія кредитного договору з графіком погашення, додаткові угоди до кредитного договору, засвідчена копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, довідка фінансової установи про ненадходження платежу, документи, що підтверджують безспірність заборгованості та документи представника стягувача за довіреністю (а.с.105-160).

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо неотримання позивачем письмової вимоги від банку про усунення порушень, оскільки в матеріалах справи наявні докази надсилання такої вимоги на адресу ОСОБА_2 з відповідною відміткою відділення УДППЗ «Укрпошта» №232 (а.с.129-131), що відповідає п.2.3 Порядку. Заперечення апелянта щодо дійсності даних документів є голослівними та нічим не підтверджені, а тому, відхиляються.

Колегія суддів констатує, що після надіслання вимоги, ОСОБА_2 жодних претензій щодо наявності заборгованості чи її розміру ні приватному нотаріусу ні банку не пред'являв, а тому нотаріус правомірно виходив з того, що суми вказані у розрахунку заборгованості є безспірними. Доводи апеляційної скарги в цій частині також підлягають відхиленню.

Стосовно посилання апелянта на виконання заочного рішення Мукачівського міськрайонного суду від 12 березня 2014 року, колегія суддів зазначає наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 12 березня 2014 року стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором №305/74-Ж-07 від 11.05.2007 року в розмірі 517186,58 грн. (а.с.210, 211).

Вказане рішення перебувало на примусовому виконанні у МВ ДВС Мукачівського МРУЮ та повністю виконано боржником лише 04 квітня 2017 року, що підтверджується відповідною квитанцією та постановою державного виконавця від 04.04.2017 року про закінчення виконавчого провадження (а.с.23, 25).

Тобто, таке рішення виконано вже після вчинення виконавчого напису про, що вірно відмітив суд першої інстанції.

Колегія судді констатує, що правомірність вчинення виконавчого напису визначається виключно обставинами, які мали місце на момент його вчинення. Подальше погашення заборгованості (повністю чи в частині) жодним чином не може впивати на правомірність вчинення нотаріусом виконавчого напису, в тому числі не може спростовувати безспірність заборгованості, яка мала місце в момент такого вчинення. Таким чином, виконання боржником рішення Мукачівського міськрайонного суду від 12.03.2014 року після вчинення виконавчого напису не може бути підставою для визнання його таким, що не підлягає виконанню.

При цьому колегія суддів вважає безпідставним посилання апелянта на те, що має місце подвійне стягнення, оскільки сплачені за рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 12 березня 2014 року мають враховуватися вже на стадії виконавчого провадження під час виконання оспорюваного напису.

При здійсненні примусового виконання виконавчого напису від 17.03.2017 року щодо звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог стягувача по заборгованій сумі у розмірі 94274,34 долари США, ОСОБА_2 не звертався до державного виконавця Мукачівського міського відділу ДВС ГТУЮ у Закарпатській області із заявою про те, що сума, яка стягнута заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 12 березня 2014 року в розмірі 520627,58 грн. і також включена у суму визначену виконавчим написом від 17.03.2017 року вже погашена 04.04.2017 року, а тому, така не може бути повторно стягнута. Причин, які б перешкоджали ОСОБА_2 у вчиненні такої дії, чи щоб державний виконавець відмовив йому в задоволенні такої заяви, останнім не наведено суду.

Також колегія суддів вважає помилковим посилання апелянта на ст. 41 Конституції України оскільки можливе позбавлення позивача права власності не може вважатися в даному випадку протиправним, позаяк вчинення виконавчого напису передбачено чинним законодавством, зокрема ЗУ «Про іпотеку» та ЗУ «Про нотаріат».

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, що відповідно до ст. 375 ЦПК України, є підставою для залишення без задоволення скарги, а рішення суду першої інстанції без змін.

Виходячи з встановленого та керуючись нормами статей 367, 374, 375, 381, 382 і 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 від імені якого діє представник ОСОБА_3, залишити без задоволення.

Рішення Воловецького районного суду від 06 жовтня 2017 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 10 травня 2018 року.

Суддя-доповідач

Судді