Ухвала суду № 73880434, 03.05.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 305/565/15-к

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

03.05.2018 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі :

головуючого – судді Стана І.В.,

суддів – Животова Є. Г., Феєра І.С.,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_1,

та учасників судового розгляду: прокурора Міцовда К. Д.,

представника особи, яка подала апеляційну скаргу – ОСОБА_2 –

адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 11-кп /777/345/18, за апеляційною скаргою, яку подали ОСОБА_2 та його захисник – адвокат ОСОБА_3,

ВСТАНОВИВ :

ухвалою Рахівського районного суду Закарпатської області від 02 березня 2018 року кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та мешканки ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, українки, ІНФОРМАЦІЯ_3, пенсіонерки, раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, закрито на підставі ст. 45 КК України у зв’язку з дійовим каяттям і ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 358 КК України.

Речові докази: бухгалтерські документи у копіях ТзОВ «Омега-Транс-УА», що знаходяться в матеріалах кримінального провадження, після набрання ухвалою законної сили, – ухвалено залишити у матеріалах кримінального провадження.

В ухвалі суду вказується на те, що на початку судового розгляду кримінального провадження, ОСОБА_4 заявила усне клопотання про закриття кримінального провадження на підставі ст. 45 КК України, підтримавши попередньо подане нею письмове клопотання. При цьому, вказується на те, що оскільки інкримінований ОСОБА_4 злочин відповідно до ст. 12 КК України належить до злочинів невеликої тяжкості, у його вчиненні ОСОБА_4 розкаялась і активно сприяла його розкриттю, будь-яких збитків не завдано, тому суд прийшов до висновку про можливість закриття кримінального провадження у зв’язку з дійовим каяттям обвинуваченої ОСОБА_4, звільнивши її від кримінальної відповідальності.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та його захисник – адвокат ОСОБА_3, вказують на те, що ухвала суду є незаконною, оскільки постановлена з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, а також порушує права та інтереси ОСОБА_2. Посилаються на те, що обвинувачена обмовила себе та ОСОБА_2, що жодного злочину пов'язаного з ОСОБА_2 не вчиняла, а постановлене судове рішення вважають преюдиційним щодо ОСОБА_2. Крім того, посилаються на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що ОСОБА_4 не висунуто обвинувачення у вчиненні інкримінованого їй злочину, оскільки 18.03.2015 року прокурор подав до суду обвинувальний акт, який не відповідає вимогам ст. 291 КПК України - не містив формулювання обвинувачення, у ньому зазначено, що потерпілих не має, шкода не завдана, а в новому обвинувальному акті зазначено лише правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статтю (частину статті) закону України про кримінальну відповідальність, а також встановлені фактичні обставини під час досудового розслідування, однак, не міститься посилання на те, що ОСОБА_4 підозрюється та/або обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, а також не змінено ні правової кваліфікації, ні обсягу обвинувачення (епізодів), і для того, щоб уникнути повернення обвинувального акту під час провадження підготовчого судового засідання, прокурор вдався до зміни обвинувачення на підставі ст. 338 КПК України. При цьому, вказують і на те, що прокурор Ластовичак В. Ю. не мав права складати обвинувальний акт, оскільки його було включено до групи прокурорів лише 21.09.2017, і він не здійснював повноваження прокурора із самого початку кримінального провадження, а прокурор Сич Х. В. не могла підтримувати державне обвинувачення в суді, оскільки також не здійснювала повноваження прокурора у цьому кримінальному провадження із самого початку. Вважають, що оскаржуваною ухвалою суд встановив вину не лише ОСОБА_4, а й ОСОБА_2. Також вказують на те, що до обвинувального акту не додано реєстру матеріалів досудового розслідування, а матеріалах кримінального провадження наявний лише реєстр до первинного обвинувального акту, який не містить даних про всі процесуальні дії. Крім того, посилаються на те, що в судовому засіданні 02.03.2018 ОСОБА_4 просила визнати її не винуватою, тобто вину не визнавала, однак, суд розглянув кримінальне провадження у порядку ч. 3 ст. 349 КПК, неправильно застосувавши норму права з огляду й на те, що захисник ОСОБА_2 не погодився з таким порядком, а суд не роз’яснив обвинуваченій вказаної норми. Необґрунтованим вважають висновок суду про щире каяття обвинуваченої ОСОБА_4 з огляду на те, що завдані збитки не відшкодовано. Вважають, що між ОСОБА_2 та товариством «Омега – Транс –УА» існують цивільно-правові відносини, в яких відсутній жодний епізод кримінального правопорушення зі сторони скаржника. Вказують також і на те, що суддя Ємчук В .Е. створює перешкоди в участі ОСОБА_2 та його захисника у розгляді кримінального провадження, поінформованості про кримінальне провадження, допомагаючи стороні обвинувачення та обвинуваченій, які мають спільну мету, що викликає сумніви в неупередженості судді Ємчука В. Е., про зацікавленість у результатах розгляду справи. Разом із тим, посилаються на те, що в діях обвинуваченої немає події злочину, а тому суд безпідставно визнав її винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України та відповідно безпідставно звільнив її від кримінальної відповідальності, і незаконно закрив кримінальне провадження з нереабілітуючих підстав на підставі ст. 45 КК України, чим постанови преюдиційне рішення щодо ОСОБА_2 та його вини у вчиненні злочинів. Крім того, вказують на те, що в новому обвинувальному акті на першій сторінці зазначено ОСОБА_2, а на інших сторінках ОСОБА_2 позначено як «іншу особу» для того, щоб мати підстави не допустити його до участі в розгляді кримінального провадження та унеможливити подання ним скарги, однак, з контексту обвинувального акту вбачається, що такою іншою особою є ОСОБА_2, у зв’язку з чим, оскаржуваною ухвалою порушуються права останнього. При цьому, зазначають, що, констатуючи в ухвалі винуватість ОСОБА_4 у підробленні документів, внаслідок якого ОСОБА_2 незаконно отримав з каси ТОВ «Омега-Транс-УА» і використав на власні потреби 126505 грн., суд фактично зробив висновок про те, що ОСОБА_2 вчинив злочин проти власності, а така преюдиція щодо винуватості ОСОБА_2 входить у колізію з нормами КПК щодо вільної оцінки доказів та суперечить передбаченим ст. 7 КПК загальним засадам кримінального провадження, зокрема, верховенству права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, у зв’язку з чим, ОСОБА_2 хоч і не був визнаний учасником кримінального провадження щодо ОСОБА_4, однак, вправі захищати свої права, свободи та інтереси шляхом звернення до апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу від 02.03.2018. Просять ухвалу скасувати, постановити нову, якою кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 закрити за відсутністю події кримінального правопорушення. У ході апеляційного розгляду просять дослідити обвинувальні акти від 23.11.2017 та 18.03.2015, реєстр матеріалів досудового розслідування, усі постанови про призначення групи прокурорів, ухвали Рахівського районного суду від 03.04.2015 та Апеляційного суду Закарпатської області від 20.04.2017, журнали судових засідань Рахівського районного суду.

У запереченні на апеляційну скаргу начальник Рахівського відділу Тячівської місцевої прокуратури ОСОБА_5 вказує на те, що доводи апеляційної скарги є безпідставними. Посилається на те, що при складанні щодо ОСОБА_4 обвинувального акту були дотримані всі вимоги чинного кримінального процесуального законодавства щодо складення, затвердження, форми та змісту обвинувального акту; що з часу включення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до групи прокурорів у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_4, вони почали здійснювати повноваження прокурорів у цьому кримінальному провадженні; що дії суду щодо невиклику ОСОБА_2 та його захисника у підготовче судове засідання є правомірними, оскільки вказані особи не були учасниками кримінального провадження, у зв’язку з чим, правомірними є й дії суду щодо відмови в допуску ОСОБА_2 та його захисника до участі у розгляді обвинувального акту щодо ОСОБА_4, та не розгляді їх клопотань. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу суду залишити без зміни.

У запереченні на апеляційну скаргу обвинувачена ОСОБА_4 вказує на те, що ухвала суду є законною та обґрунтованою, а апеляційна скарга подана ОСОБА_2 та його захисником із метою затягування її вступу в закону силу. При цьому, зазначає, що оскільки ОСОБА_2, а тим більше і його захисник, не є учасниками судового розгляду, то відповідно до ст. 393 КПК вони й не наділені правом на апеляційне оскарження ухвали щодо неї. Разом із тим, вказує на те, що вона дійсно підробляла документи (прибуткові касові ордери та договори безпроцентних цільових позик), про що неодноразово давала показання як у ході досудового розслідування, так і в ході судового розгляду. Тому, вважає, що суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права і законно звільнив її від кримінальної відповідальності, а наведені в апеляційній скарзі порушення, які нібито були допущені судом, носять формальний характер і будь-яким чином не перешкодили постановленню щодо неї законного та обґрунтованого рішення. Просить ухвалу залишити без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідь судді про суть ухвали, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, про основні доводи апеляційної скарги, пояснення учасників судового розгляду: представника ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_3, який підтримав апеляційну скаргу, прокурора Міцовда К. Д., яка просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та призначити новий судовий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Апеляційний розгляд здійснюється у відсутності обвинуваченої ОСОБА_4 та особи, яка подала апеляційну скаргу – ОСОБА_2, неявка яких з урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України не перешкоджає його розгляду. При прийнятті рішення про розгляд апеляційної скарги за відсутності вказаних осіб враховується те, що про час та місце розгляду кримінального провадження вони повідомлені належним чином; що заяв про відкладення розгляду кримінального провадження на інший день та даних про поважність причин їх неявки до апеляційного суду не надходило; що в апеляційній скарзі не порушується питання про погіршення становища обвинуваченої ОСОБА_4; що під час розгляду апеляційної скарги приймав участі представник ОСОБА_2 – адвокат ОСОБА_3, який не заперечував щодо розгляду кримінального провадження за відсутності ОСОБА_2.

Відповідно до ч. 2 ст. 318 КПК України судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні з обов’язковою участю сторін кримінального провадження, крім випадків, передбачених цим Кодексом. У судове засідання викликаються потерпілий та інші учасники кримінального провадження.

Колегія суддів вважає, що вказані вище вимоги кримінального процесуального закону судом першої інстанції не були дотримані.

Як убачається зі змісту оскаржуваної ухвали та журналу судового засідання, кримінальне провадження розглянуто за відсутності ОСОБА_2 та його представника – адвоката ОСОБА_7, яким не надсилалось повідомлення про час та місце розгляду кримінального провадження. При цьому, в матеріалах кримінального провадження містяться документи суду першої інстанції, в яких зазначається, що ОСОБА_2 не є стороною кримінального провадження, а тому, залучення його захисника до участі у розгляді кримінального провадження не ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону. Однак, такий висновок суду не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження та суперечить висновкам, викладеним в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.02.2017 та ухвалі Апеляційного суду Закарпатської області від 20.04.2017, які відповідно до ч. 3 ст. 415 та ч. 2 ст. 439 КПК України при новому розгляді справи є обов’язковими для судів нижчого рівня, оскільки, не допустивши ОСОБА_2 та його захисника до участі у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_4, як учасника цього кримінального провадження, суд першої інстанції не врахував те, що вищестоящими судами було визнано, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 стосується права, свобод та інтересів ОСОБА_2. Тому доводи апеляційної скарги у цій частині визнаються обґрунтованими, такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Зазначені вимоги кримінального процесуального закону судом першої інстанції також не дотримані, внаслідок чого постановлено судове рішення, яке з огляду на вказану вище норму права не можна визнати законним та обґрунтованим.

Як убачається зі змісту оскаржуваної ухвали, її мотиви для закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_4 на підставі ст. 45 КК України є аналогічними до мотивів, викладених в ухвалі Рахівського районного суду від 03.04.2015, яка скасована ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 20.04.2018. При цьому, при новому розгляді кримінального провадження Рахівський районний суд не врахував вказівки суду апеляційної інстанції, зокрема, про те, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 стосується прав, свобод та інтересів ОСОБА_2; що в обвинувальному акті слідчий вказав, як на встановлене ним, що внаслідок незаконних дій ОСОБА_4 «створила за даними бухгалтерського обліку на ТОВ «Омега-Транс-УА» неіснуючу заборгованість вказаного товариства перед ОСОБА_2 на загальну суду 211306 грн.», а ОСОБА_2 «на підставі завідомо неправдивих бухгалтерських документів - видаткових касових ордерів отримував з каси ТОВ «Омега-Транс-УА» готівкові кошти» на загальну суму 126505 грн.; що в обвинувальному акті стверджується, що потерпілих від кримінального правопорушення немає, шкоди не завдано; що обвинувальний акт складено тільки щодо ОСОБА_4, її обвинувачення в ньому не сформульовано; що даних про внесення в Єдиний реєстр досудових розслідувань відомостей про вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, правову кваліфікацію його дій та виділення кримінального провадження щодо нього в окреме провадження або прийняття іншого процесуального рішення щодо нього суду не надано; що ці порушення кримінального процесуального закону та суперечності унеможливлюють і правильне застосування щодо ОСОБА_4 закону України про кримінальну відповідальність.

При цьому, колегія суддів вважає, що змінений у ході судового розгляду прокурором обвинувальний акт не свідчить про те, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 не стосується ОСОБА_2, оскільки в новому обвинувальному акті на першій сторінці зазначено ОСОБА_2, а на інших сторінках зазначається «інша особа», однак, з контексту обвинувального акту вбачається, що такою іншою особою є ОСОБА_2.

Здійснивши судовий розгляд кримінального провадження без участі ОСОБА_2 та його захисника, при цьому, не повідомивши їх належним чином про час та місце його розгляду, суд не з’ясував їх думки з приводу обставин кримінального провадження.

Приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності судом не з'ясовувалось чи підлягає звільненню обвинувачена від кримінальної відповідальності за спливом строку давності.

Вищевказані порушення, допущені судом першої інстанції під час розгляду кримінального провадження, у тому числі й без урахування вказівок суду апеляційної інстанції при скасуванні попередньої ухвали щодо ОСОБА_4, позбавили суд першої інстанції повно та всебічно розглянути кримінальне провадження та прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Разом із тим, колегія суддів вважає, що допущені судом першої інстанції порушення є такими, що тягнуть скасування судового рішення із призначенням нового розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції, у зв’язку із чим, доводи апеляційної скарги про закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, а також про те, що в діях ОСОБА_4 відсутній склад кримінального правопорушення, задоволенню не підлягають.

Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 та його захисника – адвоката ОСОБА_3 підлягають до ретельної перевірки та відповідної оцінки під час нового розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_4.

Тому, під час нового судового розгляду кримінального провадження суду першої інстанції необхідно дотриматись вимог кримінального процесуального закону, повно й всебічно розглянути матеріали кримінального провадження та прийняти рішення з урахуванням наявних у матеріалах кримінального провадження доказів та доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 та його захисника – адвоката ОСОБА_3.

За таких обставин, ухвала підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання, під час якого необхідно ретельно перевірити доводи апеляційної скарги про невідповідність обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України, а апеляційна скарга – частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу, яку подали ОСОБА_2 та його захисник – адвокат ОСОБА_3, задовольнити частково.

Ухвалу Рахівського районного суду Закарпатської області від 02 березня 2018 року, якою кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, закрито на підставі ст. 45 КК України у зв’язку з дійовим каяттям і ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 358 КК України, - скасувати, призначивши новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: