Постанова № 7387789, 25.12.2009, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2009 р. Справа № 11/179-09

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Афанасьєв В.В., суддя Шевель О.В.,

при секретарі Цвірі Д.М.

за участю представників сторін:

позивача: не з’явився,

відповідача: Варуха Ю.В., довіреність № 10 від 08.01.2009 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу (вх. № 3526 Х/3 від 17.11.2009 р.) Дочірнього підприємства «Сумський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Суми на рішення господарського суду Сумської області від 20.10.2009 р. по справі № 11/179-09

за позовом: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Охтирка Сумської області

до Дочірнього підприємства «Сумський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Суми

про стягнення 66413,28 грн.,

встановила:

В червні 2009 р. Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Охтирка Сумської області (далі позивач, Фонд) подало до господарського суду Сумської області позовну заяву про стягнення з Дочірнього підприємства «Сумський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Суми (далі відповідач, ДП «Сумський облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України») 66413,28 грн. в порядку зворотної вимоги (регресу).

Рішенням господарського суду Сумської області від 20.10.2009 р. (суддя Зражевський Ю.О.) позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 66413,28 грн., 664,13 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Рішення мотивовано тим, що відповідно до ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. При цьому господарський суд Сумської області виходив з такого. Позивачем відповідно до вимог діючого законодавства було відшкодовано сім’ї потерпілого в особі дружини Дудник Н.О., яка досягла пенсійного віку, шкоду, завдану смертю потерпілого. Шкоду було завдано джерелом підвищеної небезпеки та учасники дорожньо-транспортної пригоди перебували у трудових відносинах юридичними особами. По факту ДТП Тростянецьким РВ УМВС порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст.286 КК України. Постановою Тростянецького районного суду від 06.07.2007 р. кримінальна справа по обвинуваченню Бобиля Є.С. у скоєнні даного злочину закрита у зв’язку з застосуванням амністії.

Відповідач –ДП «Сумський облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»- з рішенням господарського суду Сумської області від 20.10.2009 р. у даній справі не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказане рішення та прийняти нове рішення (не вказуючи, як саме). Апелянт вважає, що рішення господарського суду Сумської області від 20.10.2009 р. винесене з невірним застосуванням норм матеріального права та без з’ясування обставин, що мають істотне значення для даної справи. Так, апелянт зазначив, що ДТП сталася внаслідок як порушення вимог ПДР водієм Бобаль Є.С., так і внаслідок порушення ПДР водієм Тростянецької районної державної адміністрації Дудник Г.Д., який внаслідок отриманих пошкоджень помер. Отже, судом при прийнятті рішення не враховано ступінь вини кожного з учасників ДТП. Крім того, Тростянецьким районним судом провадження у кримінальній справі за обвинуваченням Бобаля Є.Є. закрито у зв’язку з застосуванням амністії. В зв’язку з відсутністю вироку вина водія Бобаля Є.Є. у скоєнні злочину не доведена.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.11.2009 р. апеляційну скаргу ДП «Сумський облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», м. Суми прийнято до провадження. Розгляд скарги призначено на 21.12.2009 р. о 10 год.30 хв.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу відповідача, в яких просить рішення господарського суду Сумської області від 20.10.2009 р. по даній справі залишити без змін, а апеляційну відповідача залишити без задоволення.

В судове засідання 21.12.2009 р. з’явився уповноважений представник відповідача та надав пояснення по справі.

          Позивач свого представника в судове засідання 21.12.2009р. не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, відповідно до якого ухвала апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження була отримана позивачем 23.11.2009 р.

          Позивач про причини неявки свого представника не повідомив.

          Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та вислухавши думку представника відповідача, враховуючи те, що позивач, достеменно знаючи про час і місце судового засідання, не скористався своїм диспозитивним правом на участь в розгляді справи в суді апеляційної інстанції, дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутність представника позивача за наявними у справі документами.

          Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши представника відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, рішення господарського суду Сумської області від 20.10.2009 р. по справі № 11/179-09 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи і вірно встановлено місцевим господарським судом, 17.04.2004 р., близько 12-ої години, на 50 км автошляху Суми-Полтава-Олександрія при виїзді на головну дорогу автомобіля ГАЗ САЗ 3507 державний номер 6281 СУН, що належить відповідачу, під керуванням водія Бобаля Є.Є., сталося зіткнення з автомобілем DAEWOO Leganza, державний номер 100-16 СВ, під керуванням водія Дудника Г.Д., що працює водієм в Тростянецькій районній державній адміністрації Сумської області. 18.04.2004 р., від отриманих ушкоджень водій Дудник Г.Д. помер.

Наказом Територіального управління Держнаглядохоронпраці по Сумській області № 34-НВ від 20.04.2004 р. було створено комісію із спеціального розслідування нещасного випадку.

За результатами проведеного розслідування комісією було складено акт від 17.08.2004 р. та Акт № 1 про нещасний випадок від 17.08.2004 р.

За висновками вказаних актів ДТП сталася внаслідок порушення водієм автомобіля ГАЗ САЗ 3507 державний номер 62-81 СУН Бобалем Є.Є. п.п.10.1., 10.2., Правил дорожнього руху України; та внаслідок порушення водієм автомобіля DAEWOO Leganza, державний номер 100-16 СВ Дудником Г.Д. п.п.12.3 та дорожнього знаку 3.29. ПДР.

Також особами, які допустили порушення законодавства про охорону праці, за висновками Акту №1 форми Н-1 про нещасний випадок визнано Коноза О.М. - начальника філії ДП «Сумський облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»та Євтєєва А.Б. –майстра Боромлянської дільниці філії відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України від 23.09.1999 р. № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»(далі - Закон), його дія поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання, у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності.

Згідно ч.1 ст.8 Закону обов'язковому страхуванню від нещасного випадку підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту).

Відповідно до ст.21 Закону у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого.

          Усі види соціальних послуг та виплат, передбачені цією статтею, надаються застрахованому та особам, які перебувають на його утриманні, незалежно від того, перебуває на обліку підприємство, на якому стався страховий випадок, у Фонді соціального страхування від нещасних випадків чи ні.

Після складання акту про нещасний випадок на виробництві сім’я потерпілого в особі дружини Дудник Н.О. 10.09.2004 р. звернулася до відділення Фонду у м. Охтирка з заявою про призначення їй страхової виплати внаслідок смерті потерпілого на виробництві.

Відповідно до постанови відділення Фонду в м. Охтирка № 300/04 від 10.09.2004 р. призначено одноразову допомогу в розмірі п’ятирічного заробітку потерпілого 32416,20 грн., однорічний заробіток в розмірі 6483,24 грн., щомісячно страхову виплату в сумі 270,14 грн. (збільшена з березня 2005 р. до 334,43 грн., з березня 2007 р. до 475,94 грн., з березня 2008 р. до 535,43 грн., з березня 2009 р. до 569,17 грн.).

Всього за період з 17.04.2004 р. по 01.07.2009 р. сума проведених виплат склала 66413,28 грн.

Позивач вважає, що до нього перейшло право зворотної вимоги до винної особи у розмірі здійсненого страхового відшкодування відповідно до ст.1191 ЦК України.

В даному випадку винною особою, на думку позивача, є ДП «Сумський облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», оскільки саме з цим підприємством перебували у трудових відносинах особи, винні в настанні нещасного випадку: водій автомобіля ГАЗ САЗ 3507 державний номер 62-81 СУН Бобиль Є.Є., Коноз О.М. - начальник філії, Євтєєва А.Б. –майстер дільниці.

Вина ж самого потерпілого в даному випадку не враховується відповідно до ст.1193 ЦК України.

Господарський суд Сумської області, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що оскільки відділення Фонду здійснило страхові виплати потерпілій стороні від нещасного випадку на виробництві, який стався з вини осіб, що працюють у відповідача, то здійснені відділенням Фонду страхові виплати є для нього шкодою в розумінні ст.1166 ЦК України, яку в порядку регресу повинен відшкодувати відповідач (ст.1191 ЦК України).

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду і вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).

          До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення ЦК України, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

          Згідно з преамбулою Закону страхування від нещасного випадку на виробництві є самостійним видом загальнообов’язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоровця громадян у процесі їх трудової діяльності.

          На підставі ст.46 Закону Фонд провадить збір та акумулювання страхових внесків, має автономну, незалежну від будь-якої іншої, систему фінансування, яке здійснюється за рахунок внесків роботодавців; капіталізованих платежів у разі ліквідації страхувальників; прибутку, одержаного від тимчасово вільних коштів Фонду на депозитних рахунках; коштів від стягнення відповідно до Закону штрафів і пені зі страхувальників, штрафів з працівників, а також адміністративних стягнень у вигляді штрафів з посадових осіб підприємств; добровільних внесків та інших надходжень, отримання яких не суперечить законодавству.

          У Законі не передбачено право Фонду, який здійснив страхову виплату застрахованій особі (потерпілій особі), на зворотню вимогу до винних осіб.

          Таке право відповідно до ст.993 ЦК України переходить до страховика лише в разі виплати ним страхового відшкодування за договором майнового страхування.

          Не може бути підставою для стягнення суми здійсненого страхового відшкодування і ст.1191 ЦК України, відповідно до якої особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

          Здійснювані й відшкодовані Фондом соціальні послуги та виплати є його обов’язком у разі настання страхового випадку, а тому здійснення таких виплат застрахованій особі не є заподіяною Фонду шкодою в розумінні ст.1166 ЦК України, і відповідно відділення Фонду не є особою, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою та не набуває права зворотної вимоги згідно із ч.1 ст.1191 ЦК України.

          Відтак, не має правового значення посилання позивача на те, що шкода була завдана працівниками відповідача, і крім того, джерелом підвищеної небезпеки.

          Виходячи з вищевикладеного, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що рішення господарського суду Сумської області від 20.10.2009 р. по справі № 11/179-09 підлягає скасуванню як таке, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, а в задоволенні позову слід відмовити.

Питання про судові витрати повинно бути вирішено відповідно до ст.49 ГПК України, на користь відповідача повинні бути відшкодовані витрати, які він поніс по оплаті державного мита при поданні апеляційної скарги –332,07 грн., оскільки відповідно до ч.4 ст.49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 43, 49, 99, п.2 ч. 1 ст. 103, п.4 ч.1 ст.104, ст. 105 ГПК України, ст.ст.2, 8, 21, 46 Закону України від 23.09.1999 р. № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», судова колегія, -

постановила:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Сумський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Суми –задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 20.10.2009 р. по справі 11/179-09 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В задоволенні позову Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Охтирка Сумської області - відмовити повністю.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Охтирка Сумської області (42700, Сумська область, м. Охтирка, вул. Чкалова, 29, р/р 3717300500359 ГУ ДКУ в Сумські області м. Охтирка, МФО 837013, код ЄДРПОУ 24016448) на користь Дочірнього підприємства «Сумський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(40002, м. Суми, вул. Роменська,79, корп.2 р/р 2600230173868 в Центральному відділенні «Промінвестбанка»МФО 337278, код ЄДРПОУ 31931024) витрати по сплаті держмита за подання апеляційної скарги в розмірі 332,07 грн.

Доручити господарському суду Сумської області видати наказ.

Головуючий суддя                                                                      В.Я.Погребняк

суддя                                                                                В.В.Афанасьєв

суддя                                                                                О.В.Шевель