Постанова № 7387783, 25.12.2009, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2009 року           Справа №29/60-09

Судова колегія у складі:

головуючого судді Карбань І.С.,

судді-доповідача Бабакової Л.М., судді Шутенко І.А.

при секретарі Міракові Г.А.

за участю представників сторін:

позивача –Ольховський В.М. – дов. № 12 від 09.01.2009р., Гульпак Н.О. –дов. № 870 від 17.12.2008 р.

1-го відповідача –не з’явився

2-го відповідача –не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу 2-го відповідача, ТДВ «Попаснянський вагоноремонтний завод», м. Попасна, (вх. № 2670Х/2-4) на рішення господарського суду Харківської області від 30.07.2009р. по справі № 29/60-09

за позовом Статутного територіально-галузевого об’єднання Південна залізниця в особі Служби вагонного господарства, м. Харків

до Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів "Укрспецвагон", смт. Панютино

та до Товариства з додатковою відповідальністю "Попаснянський вагоноремонтний завод", м. Попасна

про витребування майна

встановила:

Рішенням господарського суду Харківської області від 30.07.2009 р. (суддя Тихий П.В.) в задоволенні позовних вимог щодо першого відповідача, Державного підприємства “Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів “Укрспецвагон”, відмовлено. Позовні вимоги щодо другого відповідача, Товариства з додатковою відповідальністю “Попаснянський вагоноремонтний завод”, задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю “Попаснянський вагоноремонтний завод” на користь Статутного територіально–галузевого об’єднання Південна залізниця в особі служби вагонного господарств 533182 грн., 5331,82 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

2-й відповідач, ТДВ «Попаснянський вагоноремонтний завод», з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 30.07.2009р. скасувати, посилаючись на порушення норм чинного законодавства. Вказує на те, що господарським судом безпідставно не застосовано до спірних правовідносин п. 4 ст. 267 ЦК України “Наслідки спливу позовної давності”, який передбачає, що сплив позовної давності є підставою для відмови у позові. Також зазначає, що 11.12.2007 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України і ТДВ “Попаснянський ВРЗ” було укладено договір оренди цілісного майнового комплексу ДП “Попаснянський ВРЗ” № 003016/09. Відповідно до передавального Акту до договору, належні Південній залізниці колісні пари, Товариству з додатковою відповідальністю “Попаснянський ВРЗ” не передавались.

1-й відповідач, ДП Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів "Укрспецвагон", у відзиві на апеляційну скаргу вказує на те, що по кредиторській заборгованості СТГО “Південна залізниця” в особі Служби вагонного господарства кредитором ДП “Укрспецвагон” не значиться, у зв’язку з чим господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги до 1-го відповідача задоволенню не підлягають. В судове засідання представник 1-го відповідача не з’явився, про причини неявки Харківський апеляційний господарський суд не повідомив.

Позивач, Статутне територіально-галузеве об’єднання Південна залізниця в особі Служби вагонного господарства, у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що скарга не підлягає задоволенню з тих підстав, що оскаржене рішення прийняте при повному та всебічному з’ясуванні обставин справи, воно є обґрунтованим і відповідає як фактичним обставинам, так і вимогам чинного законодавства. У зв’язку з чим, позивач просить рішення господарського суду Харківської області від 30.07.2009 року залишити без змін, а апеляційну скаргу 2-го відповідача без задоволення. Вказує на те, що господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що правовідносини, які діяли між сторонами відбувалися на бездоговірній основі, терміни виконання ремонтних робіт та повернення колісних пар з ремонту сторонами не узгоджувалися, а позивач дізнався про порушення його права безпосередньо під час перевірки проведеної у 2008 році Південним регіональним управлінням контролю та внутрішнього аудиту Укрзалізниці.

В судовому засіданні 09.12.2009р. було оголошено перерву до 09:30 год. 23.12.2009р.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою фінансово-господарської діяльності структурних підрозділів позивача - вагонного депо Основа, вагонного депо Куп’янськ, вагонного депо Полтава СТГО Південна залізниця, яка була проведена Південним регіональним управлінням контролю та внутрішнього аудиту Укрзалізниці, було виявлено відсутність підтверджуючих документів на повернення Державним підприємством “Попаснянський вагоноремонтний завод” на адресу позивача 1209 колісних пар вантажних вагонів. За наслідками зазначеної перевірки позивач звернувся з позовом до суду про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Як зазначає позивач, з метою виконання “Програми оздоровлення парку вантажних вагонів для забезпечення перевезень на залізницях України”, позивачем за період 1997 –2001 роки відправлено до ДП “Укрспецвагон” і ДП “Попаснянський вагоноремонтний завод” 6159 колісних пар, отримано після ремонту 3890 колісних пар. Факт передачі (відправки) Державному підприємству “Попаснянський вагоноремонтний завод” колісних пар підтверджується наданими позивачем первинними документами, а саме пересильними відомостями та квитанціями про прийняття вантажу ( т.1 а.с.10-85). У судовому засіданні представник 2-го відповідача не заперечує факту отримання від позивача колісних пар, проте, доказів повернення колісних пар після ремонту суду не надав.

Згідно вказівки Укрзалізниці № 000133 від 12.05.1999 року, після ремонту на вагоноремонтних заводах колісні пари необхідно було направляти вагонним депо залізниць, які надсилали дані колісні пари. На отримані колісні пари, які підлягали виключенню із інвентарю вагоноремонтних заводів повинні складатися акти ф. ВУ-89 у трьох екземплярах, один з яких обов’язково повинен направлятися тій залізниці, яка відправляла колісні пари в ремонт.

Відповідно до телеграми Укрзалізниці № 000313 від 22.08.2000 року і телеграми Укрзалізниці № 00335 від 17.04.2001 року між ДП “Укрспецвагон”, ДП “Попаснянський вагоноремонтний завод” і Південною залізницею проводилася звірка по кількості відправлених і отриманих з ремонту колісних пар вантажних вагонів за минулі роки. Залишок на квітень 2001 року не повернутих з ремонту ДП “Попаснянський вагоноремонтний завод” колісних пар вантажних вагонів по Південній залізниці складав 2269 колісних пар, з них: по вагонному депо Основа –203 колісні пари, вагонному депо Куп’янськ –242 колісні пари, вагонному депо Полтава –764 колісні пари. Зазначене підтверджується наданими до суду копіями “Актів звірки взаємних розрахунків по кількості колісних пар Південної залізниці на Попаснянському ВРЗ” за період з 01.07.1997 року по 01.07.2000 року та за період з 01.01.1997 року по 01.04.2001 року, крім того, копіями квитанцій про приймання вантажу (ф.ГУ-29-О) №45 та копіями пересильних відомостей (ф.ВУ-50), оригінали яких були досліджені у судовому засіданні.

2-й відповідач надав на адресу позивача повідомлення від 12.12.2007 року № 5329 згідно з яким, 11 грудня 2007 року ДП “Попаснянський вагоноремонтний завод” припинив свою діяльність на підставі ст. 14 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.

Також, 11.12.2007 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України і Товариством з додатковою відповідальністю “Попаснянський вагоноремонтний завод” згідно ст.15 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, укладено договір оренди цілісного майнового комплексу Державного підприємства “Попаснянський вагоноремонтний завод”.

Згідно з п.1.4. укладеного договору оренди цілісного майнового комплексу та п. 1.7. Статуту ТДВ “Попаснянський вагоноремонтний завод” Товариство з додатковою відповідальністю “Попаснянський вагоноремонтний завод” у встановленому діючим законодавством порядку є правонаступником усіх прав та обов’язків Державного підприємства “Попаснянський вагоноремонтний завод”.

Крім того, в судове засідання 09.12.2009р. 2-й відповідач супровідним листом (вх. № 8942) надав суду виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 18.11.2009р., згідно якої Державне підприємство «Попаснянський вагоноремонтний завод»існує і не виключено, що спірні колісні пари можуть знаходитись у нього. Однак, позов правомірно був заявлений до 2-го відповідача, який являється правонаступником.

В матеріалах справи міститься зведений висновок комплексної експертизи про оцінку вартості 1209 колісних пар (висновок №1243 від 29 липня 2009 року), який надано позивачем в обґрунтування позовних вимог, та який підтверджує вартість майна (колісних пар).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у 7-денний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що правовідносини, які діяли між сторонами, відбувалися на бездоговорній основі, терміни виконання ремонтних робіт та повернення колісних пар з ремонту сторонами узгоджені не були, позивач дізнався про порушення його права безпосередньо під час перевірок, які відбулися у 2008 році, що підтверджується наданими суду витягами з актів перевірок № 75-ЦКРУр- Півд(в)/01072823, № 106-ЦКРУр-Півд(а)/01073722, № 72-ЦКРУр-Півд(в)/04712358, проведеними Південним регіональним управлінням контролю та внутрішнього аудиту Укрзалізниці.

Ст. ст. 1212 та 1213 Цивільного кодексу України встановлюють, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Ці положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набутті або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна. Так як згідно пояснень позивача колісні пари в натурі у нього відсутні, позивач змінив позовні вимоги та просить стягнути з 2-го відповідача вартість 1209 колісних пар у сумі 533182,00 грн. (арк. справи 9-12 том ІІ).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Колегія суддів вважає, що 2-й відповідач ні під час вирішення спору у суді першої інстанції, ні при розгляді справи у суді апеляційної інстанції не надав доказів в підтвердження повернення позивачу колісних пар у кількості 1209 к.п.

Згідно ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 25.11.2009р. 2-го відповідача було зобов’язано надати суду документи в обґрунтування апеляційної скарги, а саме: докази повернення витребуваних колісних пар; докази правомірності відсутності документів в підтвердження повернення колісних пар; докази неотримання колісних пар по квитанції про приймання вантажу, яка була додана позивачем до позовної заяви; комерційні акти; інвентаризаційні відомості по колісній дільниці цеху ходових частин (склад 94) по інвентаризації від 30.09.2007р.; баланс підприємства на 30.09.2007р.

В попереднє судове засідання 09.12.2009р. 2-й відповідач надав суду копії відомостей, інвентаризаційних описів та баланс підприємства. Однак, для огляду в судовому засіданні оригінали даних документів і розшифровку по кредитній заборгованості по 530 рахунку він не надав і в судове засідання 23.12.2009р. не з’явився, тому, дані документи не можуть бути прийняти судом до уваги.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно зробив висновок, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з 2-го відповідача ТДВ “Попаснянський вагоноремонтний завод”, вартості спірного майна - 1209 колісних пар у сумі 533 182 грн. 00 коп. є обґрунтовані, підтверджені наданими суду доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

2-й відповідач стверджує, що за спірними правовідносинами сплинув строк позовної давності, оскільки позивач був обізнаний про рух колісних пар, що підтверджується зверненнями його вагонної служби до ДП “Попаснянський ВРЗ” № 13/692 від 14.08.2001 року та № 18/1085 від 19.12.2001 року з проханням зробити розрахунки або повернути колісні пари.

Колегія суддів не погоджується з позицією 2-го відповідача виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, що має юридичне значення.

У ст. 253 ЦК України зазначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

Згідно з ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, або про особу, яка його порушила.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що початок перебігу строку позовної давності розпочався для позивача з моменту встановлення Південним регіональним управлінням контролю та внутрішнього аудиту Укрзалізниці залишку колісних пар, які знаходяться в ремонті. Посилання 2-го відповідача на Листи № 13/692 від 14.08.2001 року та № 18/1085 від 19.12.2001 року є безпідставними, оскільки вони є внутрішньою перепискою між підприємствами та не є вимогою щодо повернення 1209 колісних пар.

На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в матеріалах справи.

Судова колегія вважає, що за таких обставин, оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте при повному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в рішенні суду висновки відповідають обставинам справи, а тому рішення господарського суду Харківської області від 30.07.2009р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга –без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101,102, п. 1 ст.103, ст. 105 ГПК України, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу 2-го відповідача, ТДВ «Попаснянський вагоноремонтний завод», залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 30.07.2009р. по справі № 29/60-09 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом місяця до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 24.12.2009р.

Головуючий суддя           Карбань І.С.

Судді           Бабакова Л.М.

           Шутенко І.А.