Постанова № 7387792, 25.12.2009, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2009 р. Справа № 62/164-09

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., судді Такмаков Ю.В. , Барбашова С.В.

при секретарі Пироженко І.В.

за участю представників сторін:

позивача –Велієва Т.О.

відповідача –не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Комунального підприємства «Міський інформаційний центр», м. Харків (вх. № 3650 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 02.11.09 р. по справі № 62/164-09

за позовом Комунального підприємства "Міський інформаційний центр" м. Харків

до ТОВ "Раджет" м. Харків

про стягнення 3 176,71 грн.,-

встановила:

У вересні 2009 року позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за послуги за Договором про надання транспортних послуг № 356-КП від 18.04.2007р. у розмірі 1200,27 грн., пені у розмірі 1930,77 грн., інфляційних в сумі 29,49 грн. та з% річних в сумі 16,18 грн., а також просив суд стягнути з останього судові витрати по справі.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.11.2009 р. по справі № 62/164-09 (суддя Суярко Т.Д.) в позові відмовлено з посиланням на те, що надання позивачем відповідачеві автотранспортних послуг за актами здачі-приймання виконаних робіт здійснювалось не в межах Договору про надання транспортних послуг № 356-КП від 18.04.2007р. та за відсутністю додаткової угоди про продовження дії даного Договору.

Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, а також надав уточнення до неї, вважає, що суд при розгляді справи порушив норми матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 02.11.2009 р. скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому позивач, зокрема, зазначає, що акти приймання-передачі виконаних робіт, які підписані сторонами, скріплені печаткою та містять посилання на спірний Договір, є фактично відповідним продовженням дії зазначеного договору за згодою обох сторін, що відповідає змісту статей 231, 627 Цивільного кодексу України.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи належне повідомлення представників сторін про час та місце засідання суду, а також те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов’язковою, та що сторонами, зокрема відповідачем, жодних клопотань до суду апеляційної інстанції про відкладення розгляду справи не надано, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу позивача без участі представника відповідача у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, колегія суддів враховує і той факт, що відповідач без поважних причин не брав участі в судових засіданнях при розгляді справи в суді першої інстанції та ніяким чином не обґрунтував свою позицію по справі в продовж розгляду справи в господарському суді.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, їх юридичну оцінку в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, 18.04.09р. між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання транспортних послуг №356-КП, відповідно до умов якого позивач (виконавець) взяв на себе зобов’язання надавити відповідачеві (замовнику) автотранспортні послуги, а відповідач своєчасно їх оплачувати.

Надання автотранспортних послуг здійснюється згідно тарифів і автотранспортом згідно переліку, зазначеного у додатку №1 до договору, який є його невід»ємною частиною, згідно замовлень відповідача.

Згідно підписаних представниками обох сторін актів здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) №ОУ-0000961 від 29.01.09р. на суму 107,56 грн., №ОУ-0004727 від 31.03.09р. на суму 1101,60 грн., позивачем були надані відповідачеві автотранспортні послуги на загальну суму 1209,16 грн., однак, відповідач не сплатив вартість наданих послуг.

За розрахунком позивача заборгованість відповідача за надані автотранспортні послуги склала 1200,27 грн.

Позивач вважає, що вказана заборгованість виникла внаслідок існування між сторонами відносин за договором про надання транспортних послуг №356-КП від 18.04.07р. та невиконання відповідачем зобов’язань за даним договором.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості в розмірі 1200,27 грн. місцевий господарський суд виходив з того, що акти здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) №ОУ-0000961 від 29.01.09р. та №ОУ-0004727 від 31.03.09р. свідчать про те, що послуги за вказаними актами надавались позивачем відповідачеві після закінчення строку дії договору №356-КП від 18.04.07р., а позивачем не надано доказів на підтвердження того, що строк дії договору №356-КП від 18.04.07р. продовжувався сторонами після 31.12.08р.

Зважаючи на те, що вказаний договір припинив свою дію 31.12.08р., тому господарський суд вважає, що посилання в актах здачі-приймання виконаних робіт на договір №356-КП від 18.04.07р. не може бути належним та допустимим доказом того, що вказані в цих актах роботи надавались на підставі саме договору №356-КП від 18.04.07р. Оскільки сторонами не було встановлено строку у який повинен бути виконаний обов’язок з оплати цих послуг, а позивач не надав документів на підтвердження того, що він звертався до відповідача з вимогою про виконання обов’язку із сплати наданих автотранспортних послуг, тому місцевий господарський суд визнав відповідача таким, що не прострочив виконання зобов’язання по оплаті наданих позивачем автотранспортних послуг, та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Проте, колегія суддів не погоджується з даними висновками місцевого господарського суду.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції при розгляді справи не взято до уваги та не надано належної оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з’ясування судом всіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, що, в свою, чергу призвело до невірного застосування норм матеріального права до даних правовідносин.

По-перше, суд не взяв до уваги той факт, що акти приймання-передачі наданих послуг від 29.01.2009р. та від 31.03.2009р. підписані та скріплені печатками обох сторін, що підтверджує їх волевиявлення, та містять посилання на договір № 356-КП від 18.04.2007р.;

по-друге, суд не взяв до уваги те, що за даними актами позивачем надавались відповідачу такі ж автотранспортні послуги, як і за договором, на який йде посилання у актах та прийняв до уваги відносини між сторонами по справі, які склалися раніше та зміст договору № 356-КП від 18.04.2007р.;

по-третє, не звернув уваги на загальні засади цивільного законодавства кодексу України стосовно свободи договору та приписи ст..ст. 213, 637 Цивільного кодексу України щодо тлумачення змісту правочину та умов договору.

В даному випадку, між сторонами по справі склалися довготривалі стосунки, відповідно до яких позивачем надавались відповідачу автотранспортні послуги відповідно до умов договору № 356-КП від 18.04.2007р. Зазначений договір, відповідно до додаткової угоди № 2 від 29.12.2007р. був продовжений сторонами до 31 грудня 2008 року.

Проте, у січні 2009 року позивач продовжував надавити за замовленням відповідача (а.с. 20,22) автотранспортні послуги відповідно до умов договору № 356-КП від 18.04.2007р.

Надані позивачем послуги відповідачем приймались, про що свідчать акти приймання-передачі наданих послуг від 29.01.2009р. та від 31.03.2009р., з посиланням на договір № 356-КП від 18.04.2007р. (а.с. 19,21).

При цьому, колегія суддів враховує те, що факт підписання сторонами та скріплення їх печатками, вже після строку закінчення дії договору, актів приймання-передачі наданих послуг від 29.01.2009р. та від 31.03.2009р. є підтвердженням волевиявлення сторін та відповідним продовженням дії зазначеного договору за згодою обох сторін, що відповідає засадам і приписам норм цивільного законодавства.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно частини 4 статті 213 Цивільного кодексу України (тлумачення змісту правочину) якщо за правилами, встановленими частиною 3 цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила право чин, до уваги береться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

За змістом статті 637, частин 3 та 4 статті 213 Цивільного кодексу України метою тлумачення договору є волевиявлення справжньої волі сторін, що згідно з частиною 1 статті 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом, та що згідно з частиною 1 статті 7 Цивільного кодексу України цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту. Згідно зі звичаєм, що склався в діловому обороті, не зазначення в договорі строку дії договору, або формальне закінчення строку його дії, якщо між сторонами продовжують існувати відносини, свідчить про волю сторін на встановлення правила про те, що договір діє до припинення зобов’язання, що виникло з договору, виконання або з інших підстав відповідно до закону.

Таким чином, вказані акти здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) №ОУ-0000961 від 29.01.09р. та №ОУ-0004727 від 31.03.09р. є вільним волевиявленням сторін та відповідним продовженням дії договору за спільною згодою обох сторін.

Отже, відповідно до наданих актів позивач виконав взяті на себе зобов’язання за договором № 356-КП від 18.04.2007р. (Договір) та надав відповідачу автотранспортні послуги загальною вартістю 1200,27 грн.

Згідно умов Договору, а саме п. 2.3. відповідач зобов’язався здійснювати оплату за надані автотранспортні послуги в безготівковій формі, протягом 3 банківських днів після підписання акту прийому-передачі робіт.

Відповідач, в свою чергу, порушив взяте на себе зобов’язання за Договором та не сплатив вартість наданих позивачем послуг у встановлені Договором строки.

Таким чином, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 1200,27 грн., що повністю підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи, що відповідач доказів сплати зазначеної заборгованості не надав, ніяким чином не спростував заявлену позивачем до стягнення суму боргу, в зв’язку з чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 1200,27 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

П. 5.2 Договору встановлено, що за порушення строків передбачених п. 2.3 Договору Замовник (відповідач) сплачує виконавцю (позивачу) пеню в розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочки від суми боргу.

З огляду на викладене, та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав свої зобов’язання по оплаті у термін, встановлений Договором, позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 1903,77 грн. є матеріально обґрунтованими, підтвердженими наданим розрахунком, а тому підлягають задоволенню.

Також, нараховані позивачем у відповідності до вимог ч.2 ст. 625 ЦК України індекс інфляції в розмірі 29,49 грн. та 3% річних в сумі 16,18 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

З врахуванням викладеного, відмова суду в стягненні з відповідача коштів у розмірі 3176,00 грн., у тому числі 1200,27 грн. заборгованості, 1930,77 грн. пені, 29,49 грн. інфляційних та 3% річних в сумі 16,18 грн., є необґрунтованою та суперечить нормам чинного законодавства, В свою чергу позивач на підтвердження позовних вимог та обставин, викладених в апеляційній скарзі, надав правове обґрунтування з посиланням на належні докази, які знаходяться в матеріалах справи, що свідчать про правомірність позовних вимог.

Таким чином, на думку колегії суддів, висновки господарського суду, викладені в оскаржуваному рішенні, є помилковими та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, що в свою чергу підтверджується вищевказаним.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 02.11.2009 року по справі № 62/164-09 скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 213, 610, 611, 627, 637 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п.1,4 ч.1 ст. 104 ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Міський інформаційний центр», м. Харків задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 02.11.2009 року по справі № 62/164-09 скасувати та прийняти нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Раджет», м. Харків (61003 м. Харків, пров. Класичний, 10-Б, кв. 13-4 , код ЄДРПОУ 33901678) на користь Комунального підприємства «Міський інформаційний центр», м. Харків (61166, м. Харків, пр. Леніна, 38 код, ЄДРПОУ 32135675) 3176,00 грн., у тому числі 1200,27 грн. заборгованості, 1930,77 грн. пені, 29,49 грн. інфляційних та 3% річних в сумі 16,18 грн, витрати по сплаті держмита у розмірі 153,00 грн. та 236,00 грн. –вартість послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Судді Такмаков Ю.В.

Барбашова С.В.