Постанова № 7387757, 23.12.2009, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" грудня 2009 р. Справа № 58/261-09

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., судді Білоконь Н. Д. , Терещенко О.І.

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

позивача - Буряковська О.Ю., довіреність № 08-11/3705/2-08 від 25.12.2008 року

третьої особи - не з'явився;

відповідача - Пончовний П.М., довіреність б/н від 01.11.2008 року

розглянувши апеляційну скаргу позивача (вх. № 3541 Х/1-7) та апеляційну скаргу третьої особи –управління земельних відносин Харківської міської ради (вх. № 3659 Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 28.10.09 у справі № 58/262-09 (новий розгляд справи № 37/201-08)

за позовом Харківської міської ради, м. Харків,

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - управління земельних відносин Харківської міської ради, м. Харків,

до товариства з обмеженою відповідальністю "Константа-VIT", м. Харків,

про розірвання договору оренди землі та зобов’язання повернути земельну ділянку з приведенням її у придатний для подальшого використання стан,

встановила:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача про розірвання договору оренди земельної ділянки по вул. Трінклера в м. Харкові № 63134/04 від 04.08.2004р., укладеного між Харківською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю “КОНСТАНТА-VIT”; зобов’язання товариства з обмеженою відповідальністю “КОНСТАНТА-VIT” повернути земельну ділянку загальною площею 0,2761 га по вул. Трінклера територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради з приведенням її у придатний для подальшого використання стан.

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.10.2009р. у справі № 58/261-09 (суддя Присяжнюк О.О.) відмовлено Харківській міській раді в задоволенні позовної заяви про розірвання договору оренди земельної ділянки № 63134/04 від 04.08.2004р. та повернення земельної ділянки по вул. Трінклера у місті Харкові.

Позивач з цим рішенням місцевого господарського суду не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу; посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, просив оскаржуване рішення скасувати.

          Третя особа у справі, управління земельних відносин Харківської міської ради, також не погодилася з рішенням місцевого господарського суду від 28.10.2009р. у справі № 58/261-09, подала до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, просить вказане рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Харківської міської ради задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційні скарги підтримує, просить їх задовольнити, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасувати.

Відповідач відзивів на апеляційні скарги не задав, в судовому засіданні проти доводів апеляційних скарг заперечував, вказував, що вважає рішення господарського суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційні скарги позивача та третьої особи - без задоволення.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю в нього можливості бути присутнім в судовому засіданні через необхідність взяти участь в розгляді іншої справи іншим судом.

Колегія суддів, розглянувши зазначене клопотання, дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки заявником до вказаного клопотання не долучено жодного доказу в його обґрунтування. Колегія суддів зазначає, що такими доказами могли б бути ухвала суду про призначення справи до розгляду, судова повістка або інші документи. Твердження представника третьої особи про те, що судова повістка, як доказ, буде надана ним в наступне судове засідання не приймається до уваги колегією суддів, оскільки питання про відкладення розгляду справи вирішується судом на підставі наявних у справі матеріалах, а рішення суду з означеного питання не може ґрунтуватися на ймовірних чи додатково поданих в майбутньому доказах.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційних скарг, вислухавши пояснення представників сторін та перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Рішенням ХХІ сесії Харківської міської ради ХХІV скликання від 28.04.2004р. №66/04 ТОВ “КОНСТАНТА-VIT” було надано земельну ділянку по вул. Трінклера загальною площею 0,2761 га (в тому числі земельна ділянка “А площею 0,377 га без права капітальної забудови) до 01.12.2006р. в оренду для будівництва реабілітаційно-оздоровчого центру (але не пізніше прийняття об’єкту до експлуатації) та експлуатації цього об’єкту до 01.04.2029р.

04.08.2004р. між позивачем та ТОВ “КОНСТАНТА-VIT” було укладено договір оренди землі №63134/04 (далі договір оренди землі), відповідно до умов якого, орендодавець передав орендареві в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення (землі житлової та громадської забудови) загальною площею 0,2761 га, яка розташована в м. Харкові по вул. Трінклера, для будівництва реабілітаційно-оздоровчого центру та для експлуатації цього об’єкту .

Зазначений договір зареєстровано у Харківській регіональній філії державного підприємства “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (книга №4) від 04.08.2004р. за №63134/04.

Відповідно до актів № 1997/08 від 11.08.2008 р. та № 2745 від 29.09.2009 р. обстеження земельної ділянки по вул. Трінклера в м. Харкові головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням та охороною земель управління земельних відносин Харківської міської ради, встановлено, що земельна ділянка частково огороджена металевою огорожею, вільна від забудов, ТОВ “КОНСТАНТА-VІТ”не використовується.

Згідно з інформацією управління містобудування та архітектури Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради від 18.08.2008р. № 7602/0/27-08 робочий проект на погодження до управління містобудування та архітектури не надавався.

Відповідно до ч. 5 ст. 415 Цивільного кодексу України, землекористувач зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення.

Згідно з п. “а”ч. 1 ст. 96 Земельного Кодексу України землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням. У свою чергу орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди - ст. 24 ЗУ “Про оренду землі”.

Згідно ст. 416 ЦК України право користування земельною ділянкою для забудови припиняється у разі невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд.

Відповідно до ст. 141 ЗК України використання земельної ділянки не за цільовим призначенням є підставою для припинення права користування земельною ділянкою.

Статтею 143 ЗК України визначено, що використання земельної ділянки не за цільовим призначенням є одним з різновидів підстав для примусового припинення прав па земельну ділянку, що здійснюється в судовому порядку.

Слід зазначити, що положення ст. 144 ЗК України не застосовуються в порядку судового припинення права користування земельною ділянкою, що використовується не за цільовим призначенням, оскільки в порядку ст. 144 ЗК України право користування земельного ділянкою припиняється на підставі рішення відповідного органу державної влади або місцевого самоврядування за зверненням державного інспектора по використанню та охороні земель.

Земельний кодекс України, зокрема, ст. 19 Кодексу не містить чіткого визначення поняття цільового призначення земельної ділянки, оскільки з тексту ст. 19 ЗК України випливає поняття основного цільового призначення та не основного цільового призначення земельної ділянки.

Відповідно до ст. 1 ЗУ “Про державний контроль за використанням та охороною земель”невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням - це, у тому числі, невикористання земельної ділянки, фактичне використання земельної ділянки, яке не відповідає її цільовому призначенню тощо.

Таким чином, під використанням земельної ділянки не за цільовим призначенням слід розуміти, у тому числі, використання земельної ділянки з порушенням умов договору оренди землі.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, згідно ст. 11 ЦК України є договори та інші правочини, акти органів державної влади або органів місцевого самоврядування тощо.

Таким чином, між позивачем та відповідачем виникло зобов'язання, згідно якому відповідач зобов'язувався у термін до 01.12.2006 р. закінчити будівництво реабілітаційно-оздоровчого центру по вул. Трінклера в м. Харкові та здати його до експлуатації, та встановлено, що у разі не виконання вказаного зобов'язання відповідач втрачає право на забудову земельної ділянки, а договір оренди підлягає розірванню у встановленому порядку.

Порушенням зобов'язання, згідно ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 25 ЗУ “Про оренду землі”орендар земельної ділянки зобов'язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Частиною 1 ст. 32 ЗУ “Про оренду землі”передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний (визнаний нечинним) за рішенням суду в разі не виконання сторонами обов'язків, передбачених ст.ст. 24, 25 цього Закону та умовами договору.

Згідно ст. 783 ЦК України па вимогу наймодавця (орендодавця) договір найму (оренди) підлягає розірванню у разі, якщо наймач (орендар) користується річчю всупереч договору або призначенню речі.

Відповідно до ст. 15 ЗУ “Про оренду землі” умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду є істотною умовою договору оренди землі, тобто відповідачем було порушено істотні умови договору оренди земельної ділянки.

Підпунктами “а”та “д”пункту 31 Договору обов'язками орендаря зокрема є:

-          приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку;

-          використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням відповідно до договору.

Згідно п. 16 Договору земельна ділянка надана в оренду та має основне цільове призначення - “землі житлової та громадської забудови”, при цьому Позивач, надаючи землю в оренду, зацікавлений у фактичному її використанні за цим призначенням.

Згідно з п. 38 Договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором.

22.11.2006р. рішенням Харківської міської ради №172/06 ТОВ “КОНСТАНТА-VIT” було продовжено строки будівництва реабілітаційно-оздоровчого центру до 01.12.2009р., проте відповідачем ані господарському суду першої інстанції, ані господарському суду апеляційної інстанції не надано доказів того, що земельна ділянка використовується ним відповідно до умов спірного договору.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Також, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги норм процесуального права і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, і при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарським судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, через що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, а апеляційні скарги задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

постановила:

Клопотання третьої особи про відкладення розгляду справи залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу позивача задовольнити.

Апеляційну скаргу третьої особи задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 28 жовтня 2009 року скасувати.

Постановити нове рішення.

Розірвати договір оренди землі по вул. Трінклера в м. Харкові № 63134/04 від 04.08.2004 року, укладений між Харківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Константа-VIT"

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Константа-VIT" (61000, м. Харків, пров. Новожанівський, 11, ЄДРПОУ 32675429, р/р 260060000248774 в АКБ "Факторіал" МФО 351715) повернути земельну ділянку загальною площею 0,2761 га по вул. Трінклера територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради (61200, м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 24134490, р/р № 33213812800002 в УДК у Харківській області м. Харкова, МФО 851011, код оплати 1305020001, одержувач: ВДК у м. Харкові) з приведенням її у придатний для подальшого використання стан.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа-VIT" (61000, м. Харків, пров. Новожанівський, 11, ЄДРПОУ 32675429, р/р 260060000248774 в АКБ "Факторіал" МФО 351715) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління Державного Казначейства у м. Харкові, код ЄДРПОУ 24134490, рахунок 31110095700002, банк одержувача - Головне Управління Державного Казначейства у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095) -85,00 грн. державного мита.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа-VIT" (61000, м. Харків, пров. Новожанівський, 11, ЄДРПОУ 32675429, р/р 260060000248774 в АКБ "Факторіал" МФО 351715) на користь Харківської міської ради (61200, м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243, р/р № 33213812800002 в УДК у Харківській області м. Харкова, МФО 851011, код оплати 1305020001, одержувач: ВДК у м. Харкові) - 118,00 грн. витратна інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Судді Білоконь Н. Д.

Терещенко О.І.