Постанова № 7387693, 22.12.2009, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2009 р.Справа № 28/177-09-4531

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Савицького Я.Ф.

Суддів: Гладишевої Т.Я.

Лавренюк О.Т.

при секретарі судового засідання Кубік О.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 22.12.2009 р.

від позивача: не з’явилися;

від відповідача: Сомок В.М., довіреність №1 від 23.07.2009р.;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства дослідного господарства „Богунівська еліта” Селекційно-генетичного інституту –Національного Центру насіннєзнавства та сортовивчення

на рішення господарського суду Одеської області

від 16 листопада 2009 року

по справі № 28/177-09-4531

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Аміранда”

до відповідача: Державного підприємства дослідного господарства „Богунівська еліта” Селекційно-генетичного інституту –Національного Центру насіннєзнавства та сортовивчення

про стягнення 65626,48 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального Кодексу.

В судовому засіданні 22.12.2009р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Одеської області від 16.11.2009р. по справі №28/177-09-4531 (суддя Гуляк Г.І.) задоволено частково позов ТОВ „Аміранда” до ДПДГ „Богунівська еліта” СГІ - НЦНтС про стягнення 65626,48 грн.: стягнуто з відповідача на користь позивача 45823,78 грн. –інфляційних втрат; 6375,78 грн. –3% річних, 522 грн. - державного мита, 188 грн. ІТЗ судового процесу, з посиланням на те, що : 1) 12.09.2007р. господарським судом Одеської області прийнято рішення по справі №8/194-07-6660, згідно з яким стягнуто з ДПДГ „Богунівська еліта” СГІНЦНтС на користь ТОВ „Аміранда” борг у сумі 72642,85 грн. та витрати по сплаті державного мита в сумі 726,43 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн., на виконання вказаного рішення господарський суд Одеської області 24.09.2007р. видав наказ на примусове виконання рішення суду від 12.09.2007р., Державним виконавцем Іванівського районного управління юстиції відкрито виконавче провадження постановою від 05.10.2007р. та надано відповідачу строк добровільного виконання до 13.10.2007р., між тим, відповідачем у встановлений строк рішення господарського суду Одеської області виконано не було, борг відповідачем не сплачено, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом до відповідача про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних за несвоєчасне виконання відповідачем зобов’язання по оплаті виконаних робіт; 2) п 4.2 договору обробки полів №28-2005 передбачено, що у разі неналежного виконання зобов’язань щодо здійснення несвоєчасної оплати вартості виконаних робіт, відповідач сплачує пеню у розмірі 1 % за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, таким чином позивачем нараховано суму пені в розмірі 3034,85 грн. за період з 30.09.2006р. по 30.03.2007р., крім того розмір пені за період з 12.09.2007р. по 12.03.2008р. складає 6191,01 грн. та за договором №01-2005 року нараховано пеню за період з 30.09.2006р. по 30.03.2007р., яка складає 2529,04 гривень, згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, відповідно до ст. 257, п. 2. ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені), за таких обставин суд застосовує строк позовної давності та у задоволені вимог щодо стягнення пені відмовляє; 3) відповідно до ст. 257, ч. 1 ст. 261, ст. 264 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила або за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання п.5 ст.261 вказаного Кодексу, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку, позовна давність переривається у разі пред’явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач, після переривання перебіг позовної давності починається заново, час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується, таким чином суд прийняв як доказ переривання строку позовної давності лист відповідача від 23.03.2007р., а тому вважає що строк позовної давності триває до 23.03.2010р., згідно з п.3.2.1 договору №28-2005 відповідач зобов’язався здійснити розрахунок з позивачем у відповідності з п.2.1 цього договору не пізніше 30.09.2006р., таким чином, позовна давність щодо цих вимог спливає 30.09.2009р., 28.04.2006р. сторони уклали додаткову угоду №1 до договору №01-2005 від 24.01.2005р., згідно з якою розрахунок за виконані роботи повинен бути здійснений не пізніше 30.09.2006р., за таких обставин строк позовної давності спливає 30.09.2009р.; 4) відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, перевіривши розрахунок суд вважає, що позивачем при нарахуванні було допущено неточності та стягує з відповідача 3% річних за поставку насіння соняшнику в розмірі 563,85 гривень, поставку комплектуючих в розмірі 18,40 гривень, за договором №28-2005 в розмірі 3160,11 грн. та за договором №01-2005 - року в розмірі 2633,42 грн., всього 3% річних складає 6375,78 грн., також позивачем невірно нараховані інфляційні за поставку насіння соняшника інфляційні складають 4109,69грн., інфляційні за поставку комплектуючих складає 134,09 грн., за договором №28-2005 інфляційні складають 22680 грн. та за договором №01-2005 сума інфляційних складає 18900 грн., таким чином суд стягує з відповідача інфляційні в сумі 45823,78 грн.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернулося ДПДГ „Богунівська еліта” СГІНЦНтС з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області по справі №28/177-09-4531 від 16.11.2009р. частково та прийняти нове рішення, яким стягнути з ДПДГ „Богунівська еліта” СГІНЦНтС на користь ТОВ „Аміранда” додаткових вимог в сумі 32722,04 грн., а саме: 3% річних –4113,78 грн. та інфляційних втрат –28609,04 грн., мотивуючи це тим, що рішення господарського суду Одеської області від 12.09.2007р. у справі №8/194-07-6660 було примусово виконано 25.07.2008р., господарський суд першої інстанції не прийняв до уваги докази примусового виконання рішення, у зв’язку з чим висновок суду не відповідає матеріалам справи та привів до надмірного стягнення 3% річних та інфляційного збільшення суми боргу за час, що сплинув після виконання рішення суду, тобто з 25.07.2008р. по цей час; 2) з періоду нарахування 3% річних та інфляційних втрат, який вказаний позивачем, повинен бути виключений строк, який минув з часу примусового виконання рішення господарського суду від 12.09.2007р.,оскільки господарським судом першої інстанції невірно застосовано ст. ст. 256-257, 261 та 264 Цивільного кодексу України, таким чином, розрахунок процентів за користування чужими грошами та інфляційне збільшення суми боргу може бути виконаним лише за період з 04.09.2006р. до 25.07.2008р., і складає 32722,04 грн..

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ДПДГ „Богунівська еліта” СГІНЦНтС, заслухавши представника відповідача, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення господарського суду - змінити, з огляду на таке.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила, що 15.01.2005р. ТОВ „Аміранда” було поставлено ДПДГ „Богунівська еліта” СГІНЦНтС за видатковою накладною №1 від 15.01.2005р. насіння соняшника у кількості 4,723 тони на суму 6423,28 грн., прийняття товару підтверджувалося довіреністю на отримання матеріальних цінностей від 15.01.2005р. за ЯИЮ №377751.

24.01.2005р. між ДПДГ „Богунівська еліта” СГІНЦНтС (господарство) та ТОВ „Аміранда” (фірма) укладено договір №01-2005 обробки полів, відповідно до умов якого фірма зобов’язалася обробити поля господарства, а господарство зобов’язалося оплатити виконані фірмою роботи шляхом безгрошового обміну на насіння соняшника –30 тон, загальна вартість робіт становила 30000 грн., строк оплати виконаних фірмою робіт встановлений сторонами у п. 3.2.1 договору –до 30.09.2005р..

28.04.2006р. між ДПДГ „Богунівська еліта” СГІНЦНтС (господарство) та ТОВ „Аміранда” (фірма) укладено додаткову угоду №1 до договору №01-2005, якою сторони з змінили строк виконання зобов’язання: господарство зобов’язалося розрахуватися за роботи, виконані за договором у 2005 році, соняшником врожаю 2006 року у строк до 30.09.2006р. у кількості 30 тон без застосування штрафних санкцій.

23.08.2005р. ТОВ „Аміранда” поставило ДПДГ „Богунівська еліта” СГІНЦНтС за накладною №РН –0000010 від 23.08.2005р. комплектуючи деталі (запчастини) на суму 209,57 грн., отримання товару ДПДГ „Богунівська еліта” СГІНЦНтС підтверджується довіреністю на отримання матеріальних цінностей від 23.08.2005р. ЯИЮ №331341.

10.11.2005р. на адресу ДПДГ „Богунівська еліта” СГІНЦНтС ТОВ „Аміранда” надіслало лист, в якому просило сплатити заборгованість за поставлений товар у розмірі 6632,85 грн..

12.11.2005р. між ДПДГ „Богунівська еліта” СГІНЦНтС (господарство) та ТОВ „Аміранда” (фірма) укладено договір №28-2005 обробки полів, відповідно до умов якого фірма зобов’язалася обробити поля господарства, а господарство зобов’язалося оплатити виконані фірмою роботи шляхом безгрошового обміну на насіння соняшника –30 тон, загальна вартість робіт становила 36000 грн., строк оплати виконаних фірмою робіт встановлений сторонами у п. 3.2.1 договору –до 30.09.2006р..

Як свідчать матеріали справи, ДПДГ „Богунівська еліта” СГІНЦНтС не виконало належним чином зобов’язання по оплаті поставленого товару та виконаних робіт за договорами, у розмірі 72642,85 грн., що призвело до звернення ТОВ „Аміранда” до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ДПДГ „Богунівська еліта” СГІНЦНтС заборгованості у розмірі 72642,85 грн..

Рішенням господарського суду Одеської області від 12.09.2007р. по справі №8/194-07-6660 задоволено позов ТОВ „Аміранда” до ДПДГ „Богунівська еліта” СГІНЦНтС про стягнення 72642,8 грн.: стягнуто з відповідача на користь позивача борг у сумі 72642,85 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 726,43 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн..

24.09.2007р. господарський суд Одеської області видав наказ на примусове виконання рішення суду від 12.09.2007р..

Згідно з постановою Державного виконавця Іванівського районного управління юстиції від 05.10.2007р. було відкрито виконавче провадження по виконанню наказу господарського суду Одеської області від 24.09.2007р. та надано ДПДГ „Богунівська еліта” СГІНЦНтС строк добровільного виконання наказу до 13.10.2007р..

Між тим, як свідчать матеріали справи, ДПДГ „Богунівська еліта” СГІНЦНтС борг не сплатило, у зв’язку з чим ТОВ „Аміранда” звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 65626,48 грн., а саме: 3% річних –6717,60 грн., інфляційних втрат –47558,69 грн., пені –11350,22 грн. ( за поставку насіння соняшника від 15.01.2005р. нараховано - 6707,25 грн., з яких 3% річних складає 893,28 грн. та інфляційні втрати в сумі 5813,97 грн.; за поставку комплектуючих деталей для борони від 23.08.2005р. - 190,08 гривень, з яких 3% річних –25,36 грн., інфляційні втрати –164,72 грн.; за договором обробки полів №28-2005 - 32034,08 грн., з яких 3% річних –3163,07 грн., інфляційні втрати –22680 грн., пеня 6191,04 грн., та за договором обробки полів №01-2005 - 26 695,07 грн., з яких 3% річних - 2635,89 грн., інфляційні втрати –18900 грн., пеня –5159,18 грн., посилаючись при цьому на ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 216, 218, 224 Господарського кодексу України.

Під час розгляду справи в господарському суді першої інстанції ДПДГ „Богунівська еліта” СГІНЦНтС вимоги не визнало, оскільки позивачем порушено загальний строк позовної давності та відповідачем сплачено борг, про що свідчать документи виконавчого провадження.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

За ст. 204 Цивільного кодексу України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку, зобов’язання - це вид цивільних правовідносин.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі ж самі положення містяться й у ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, за якими зобов’язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події; якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У позовній заяві ТОВ „Аміранда” просило стягнути з відповідача штрафні санкції –пеню за несвоєчасне виконання зобов’язань по оплаті виконаних робіт по обробці полів за договорами №1-2005 від 24.01.2005р. та №28-2005 від 12.11.2005р., яка передбачена п. 8.2 вказаних договорів.

Згідно з ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються наступні господарські санкції: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно господарські санкції (ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України).

Статтею 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов’язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов’язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з п. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов’язання встановлена неустойка (пеня, штраф), то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

За ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України правочини щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі, правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктами 4.2 договорів обробки полів №1-2005 та №28-2005 передбачено, що у разі неналежного виконання зобов’язань щодо здійснення несвоєчасної оплати вартості виконаних робіт, господарство сплачує пеню у розмірі 1 % за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

ТОВ „Аміранда” нараховано пеню за несвоєчасне виконання зобов’язань за договорами обробки полів: 1) за договором обробки полів №1-2005 –2529,04 грн. за період з 30.09.2006р. по 30.03.2007р., 2630,14 грн. –за період з 12.09.2007р. по 12.03.2008р.; 2) за договором обробки полів №28-2005 - 3034,85 грн. за період з 30.09.2006р. по 30.03.2007р., 3156,16 грн. - за період з 12.09.2007р. по 12.03.2008р..

Між тим, згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За таких обставин, нарахування штрафних санкцій згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України за цими договорами мало бути припиненим 30.03.2007р., оскільки зобов’язання по поставців насіння соняшника фірмі господарство повинно було виконати до 30.09.2006р..

Статтею 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За ч. ч. 1-2 (п. 1) ст. 258 вказаного Кодексу для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені);

Згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Статтею 264 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку, позовна давність переривається у разі пред’явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач, після переривання перебіг позовної давності починається заново, час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що ТОВ „Аміранда” пропущено строк позовної давності одо позовних вимог про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання зобов’язання за договорами обробки полів №1-2005 та №28-2005, оскільки з даним позовом ТОВ «Аміранда» звернулося лише 14.09.2009р., тоді як строк позовної давності щодо вказаних позовних вимог сплинув з врахуванням ст. 264 Цивільного кодексу України ще 12.09.2008р..

Відповідно до ч.ч. 3 - 5 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Оскільки відповідачем під час розгляду справи в господарському суді першої інстанції заявлено про сплив строку позовної давності до вказаних вимог, а позивачем не надано до суду доказів, в розумінні ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, поважності причин пропуску строку позовної давності, господарським судом першої інстанції цілком правомірно застосовано строк позовної давності та відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ „Аміранда” щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 11350,22 грн..

Також у позовній заяві ТОВ „Аміранда” просило стягнути з ДПДГ „Богунівська еліта” СГІНЦНтС 3% річних –6717,60 грн., інфляційні втрати –47558,69 грн., ( за поставку насіння соняшника від 15.01.2005р. нараховано 3% річних у розмірі 893,28 грн. та інфляційні втрати в сумі 5813,97 грн.; за поставку комплектуючих деталей для борони від 23.08.2005р. - 3% річних –25,36 грн., інфляційні втрати –164,72 грн.; за договором обробки полів №28-2005 - 32034,08 грн., з яких 3% річних –3163,07 грн., інфляційні втрати –22680 грн., пеня 6191,04 грн., та за договором обробки полів №01-2005 - 26 695,07 грн., з яких 3% річних - 2635,89 грн., інфляційні втрати –18900 грн., посилаючись при цьому на ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що позивачем та господарським судом першої інстанції при нарахуванні 3% річних допущені помилки з огляду на таке.

Вимога ТОВ „Аміранда” по оплаті поставлених відповідачу соняшника та комплектуючих була направлена відповідачу лише 10.11.2005р., враховуючи вимоги ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України строк по оплаті поставленого товару сплинув 18.11.2005р., саме з вказаної дати слід розпочинати нарахування 3% річних та інфляційних втрат, між тим, строк позовної давності по вказаним позовним вимогам з врахуванням ст. 264 Цивільного кодексу України ще не закінчився, оскільки позивачем у 2007 році було подано позов про стягнення 72642,85 грн. (заборгованості, на яку нараховано в даному позові 3% річних та інфляційні втрати), а отже з відповідача на користь позивача слід стягнути: 1) по поставці соняшника: 3% річних у розмірі 731,20 грн. (6423,28 грн. * 3% : 365 * 1386 дн. = 731,20 грн.); інфляційні втрати 4878,24 грн. (175,95% * 6423,28 грн. = 4878,24 грн.); 2) по поставці комплектуючих: 3% річних –23,86 грн. (209,57 грн. *3% : 365 * 1386 дн. = 23,86 грн.), інфляційні втрати –159,16 грн. (175,95% * 209,57 = 159,16 грн.); 3) за договорами обробки полів №1-2005 від 24.01.2005р. та №28-2005 від 12.11.2005р. обов’язок оплатити грошові кошти виник у відповідача лише після набрання рішення господарським судом Одеської області від 12.09.2007р. законної сили, тобто з 22.09.2007р., оскільки відповідно до п. 2.1. договорів господарство повинно було передати фірмі за виконанні нею роботи насіння соняшника, а не грошові кошти, а ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено нарахування 3% річних та інфляційних втрат лише за порушення (невиконання або несвоєчасне виконання) грошового зобов’язання: за договором 1-205 від 24.01.2005р.: 3% річних –1753,15 грн. (30000 грн. * 3% : 365 * 712 дн. = 1753,15 грн.), інфляційні втрати –13586,52 грн. (145,29% *30000 = 13586,52 грн.); за договором №28-2005 від 12.11.2005р. : 3% річних –2103,78 грн. (36000 * 3% : 365 *712 дн. = 2103,78 грн.), інфляційні втрати –16303,83 грн. (145,29 * 36000 = 16303,83 грн.).

Таким чином, позовні вимоги ТОВ „Аміранда” щодо стягнення з ДПДГ „Богунівська еліта” СГІНЦНтС 3% річних та інфляційних втрат слід задовольнити частково та стягнути з відповідача 3% річних у сумі 4611,99 грн., інфляційні втрати у сумі 34927,75 грн..

Не приймаються до уваги апеляційного господарського суду доводи скаржника про те, що ДПДГ „Богунівська еліта” СГІНЦНтС оплатило заборгованість перед ТОВ „Аміранда” в процесі здійснення виконавчого провадження про примусовому виконанню наказу господарського суду Одеської області від 24.09.2007р. по справі №8/194-07-6660, оскільки ДПДГ „Богунівська еліта” СГІНЦНтС не надало до суду доказів, в розумінні ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, які б підтверджували оплату боргу та виконання наказу господарського суду Одеської області від 24.09.2007р. по справі №8/194-07-6660.

Витрати по сплаті державного мита, послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України в межах задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення господарського суду Одеської області від 16.11.2009р. по справі № 28/177-09-4531 слід змінити.

Керуючись ст. ст. 99, 101 –105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, –

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 16.11.2009р. по справі №28/177-09-4531 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

„1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства дослідного господарства „Богунівська еліта” селекційно-генетичного інституту –Національного Центру насіннєзнавства та сортовивчення (67252, Одеська область, Іванівський район, с. Богуново, р/р №26000302000092 в АКБ „Мрія”, МФО 388410, код ЄДРПОУ №008503070) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Аміранда” (65014, м. Одеса, вул. Польська, 9/13 кв. 30, р/р №26003313332 в АКБ „Південний”, МФО 328209, код ЄДРПОУ №25831328) інфляційні втрати в сумі 34927 (тридцять чотири тисячі дев’ятсот двадцять сім) грн. 75 коп., 3% річних в сумі 4611 (чотири тисячі одинадцять) грн. 99 коп., витрати по сплаті державного мита за подання позовної заяви у розмірі 539 (п’ятсот тридцять дев’ять) грн. 40 коп., витрати на ІТЗ судового процесу у розмірі 142 (сто сорок дві) грн. 19 коп.).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.”

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Аміранда” (65014, м. Одеса, вул. Польська, 9/13 кв. 30, р/р №26003313332 в АКБ „Південний”, МФО 328209, код ЄДРПОУ №25831328) на користь Державного підприємства дослідного господарства „Богунівська еліта” селекційно-генетичного інституту –Національного Центру насіннєзнавства та сортовивчення (67252, Одеська область, Іванівський район, с. Богуново, р/р №26000302000092 в АКБ „Мрія”, МФО 388410, код ЄДРПОУ №008503070) витрати по оплаті державного мита за подання апеляційної скарги у розмірі 130 (сто тридцять) грн. 43 коп..

Зобов’язати господарський суд Одеської області видати накази із зазначенням відповідних реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                   Савицький Я.Ф.

Суддя                                         Гладишева Т.Я.

Суддя                                                                                 Лавренюк О.Т.