Постанова № 7387559, 09.12.2009, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

09.12.09                                                                                           Справа № 2/52-860

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Марко Р.І.,

при секретарі Чаплик І.,

з участю представників:

від скаржника (позивача) – з”явилися,

відповідачів – з”явилися,

третіх осіб – не з”явилися,

розглянув апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Монастириське автотранспортне підприємство 16151», м.Монастириська Тернопільської області

на рішення господарського суду Тернопільської області від 25.08.09 року, суддя Колубаєва В.О., у справі №2/52-860

за позовом: відкритого акціонерного товариства «Монастириське автотранспортне підприємство 16151», м.Монастириська Тернопільської області

до відповідачів:

1.          Монастириської районної державної адміністрації, м.Монастириська Тернопільської області

2.          Управління праці та соціального захисту населення районної державної адміністрації, м.Монастириська Тернопільської області

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору:

1.          Управління державного казначейства в Монастириському районі, м.Монастириська

2.          Фінансового управління Монастириської районної державної адміністрації, м.Монастириська Тернопільської області

3.          Управління промисловості та розвитку інфраструктури Тернопільської обласної державної адміністрації, м.Тернопіль

про відшкодування збитків в сумі 567865,69 грн.,

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Тернопільської області від 25.08.09 року відмовлено в задоволенні позовних вимог відкритого акціонерного товариства «Монастириське автотранспортне підприємство 16151»про стягнення з Монастириської районної державної адміністрації та Управління праці та соціального захисту населення районної державної адміністрації 567865,69 грн. збитків, що становить вартість перевезення пільгових категорій пасажирів у 2007 р. –2008 р.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не доведено наявність в спірному випадку підстав для відшкодування таких збитків, оскільки не подано доказів укладення між сторонами відповідних договорів та підписання актів звірки, які є виключною підставою для здіснення відповідачами перерахунку коштів за перевезення пільгових категорій пасажирів.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити, в зв”язку з неповним з»ясуванням місцевим судом обставин, що мають значення для справи, апелюючи тим, що підставою для здійснення відшкодування спірних збитків є укладені між сторонами договори, які завізовані зав. юридичного сектору апарату районної державної адміністрації та головою районної ради 28.01.2007 року. Скаржник зазначає, що за умовами вказаних договорів було передбачено та проведено розрахунок сум компенсацій виплат перевізникам за пільговий проїзд окремих категорій громадян автомобільним транспортом загального користування на маршрутній мережі Монастириського району на 2007 рік, а відсутність цих договорів скаржник пояснює направленням їх до відповідача та неповернення останнім позивачу.

Скаржник не погоджується з висновком місцевого суду про ухилення скаржника від укладення таких договорів, оскільки факт їх укладення підтверджується листом від 05.03.2007 року за №36/1-17 Монастириської РДА щодо витребування таких договорів від позивача, а також відсутністю нагадувань з боку Монастириської РДА про їх укладення до 01.02.2007 року.

Скаржник також покликається на те, що 29.10.2007 року скаржником було отримано проекти таких договорів №№16-22, в яких було змінено порядок розрахунку відшкодування збитків та затверджено їх нову форму, на які скаржником 01.11.2007 року надано протоколи розбіжностей, проте, Монастириською РДА вказані протоколи не прийнято, чим порушено ч.5 ст.181 ГК України щодо загального порядку укладення договорів. Скаржник вважає, що відсутність звернення відповідачів до суду для врегулювання розбіжностей при укладенні спірних договорів свідчить про прийняття цих договорів в редакції позивача.

Аналогічно Монастириською РДА порушено порядок укладення договорів і в січні 2008 року з цих самих підстав. В судовому порядку за позовом Монастириської РДА договори так і не були укладені в редакції відповідача-1, оскільки постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.01.2009 року в позові Монастириської РДА відмовлено.

В додаткових поясненнях до апеляційної скарги скаржник обґрунтовує суму заявлених до відшкодування збитків кількістю перевезених пасажирів та виручкою від їх перевезення, розрахунок яких проведено відповідно до спільного розпорядження голови Монастириської РДА та Монастириської районної ради від 08.09.2006 року за №371/38 та зазначеного порядку в листі голови ОДА від 24.09.2007 року за №03-2946/1-14.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач-1 просить в її задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що підстави для здійснення відшкодування збитків відсутні в зв»язку з відсутністю укладених між сторонами договорів щодо відшкодування збитків від перевезення пільгових категорій пасажирів. Відповідач-1 зазначає, що проекти таких договорів були підписані зі сторони відповідача-1 та направлені скаржнику, проте, останнім не підписані в зв»язку з відсутністю згоди з формою розрахунку сум компенсаційних виплат перевізникам за пільговий проїзд.

В підтвердження факту укладення між сторонами відповідних договорів відповідач-1 покликається на лист Монастириської РДА від 05.06.2007 року за №394/02-23 з вимогою укладення таких договорів, а також лист №714/02-23 від 02.10.2007 року про відсутність станом на 01.10.2007 року укладених між сторонами договорів.

Відповідач-1 пояснює неподання ним позовних вимог до суду для укладення договорів в судовому порядку фатом прийняття позивачем таких договорів в редакції відповідача-1, тобто позивач подав розрахунки з відшкодування витрат на перевезення пільгових пасажирів за жовтень-грудень 2007 року згідно встановленої форми і ці витрати в сумі 69535,32 грн. відповідачем-1 позивачу компенсовано.

Відповідач-1 покликається на те, що запропонована ним форма розрахунку спірних витрат передбачена Методикою розподілу коштів на перевезення пільгових категорій населення Монастириського району, затвердженої спільним розпорядженням голови Монастириської РДА та голови районної ради від 29.12.2006 року №560/55 та запровадженої з 01.02.2007 року, а Інструкція про порядок обліку пасажирів, що перевозяться пасажирським транспортом на маршрутах, затверджена наказом Міністерства статистики України від 27.05.1996 року за №150, відповідно до якої здійснює розрахунки витрат скаржник, при здійсненні розрахунку сум компенсаційних виплат не використовується.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач-2 просить в її задоволенні відмовити з аналогічних підстав. Додатково зазначає лише про наявність перед позивачем заборгованості в розмірі 9925,5 грн., яка виникла за період грудень 2008 року по укладених з позивачем без протоколів розбіжностей договорів №21 та №23 від 08.09.2008 року, проте, не відшкодована позивачу в зв»язку з непідписанням останнім акту звіряння розрахунків за цей період, що є обов»язковим для такого відшкодування.

В судове засідання представники третіх осіб не з"явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, а тому суд розцінює їх неявку як без поважних причин та вважає за можливе розгляд справи завершити без їх участі за наявних в справі документів про права і обов”язки сторін.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, які підтримали свої позиції, пояснення дали аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що рішення суду підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.

Судом встановлено, що предметом позовних вимог в даній справі є стягнення з Монастириської районної державної адміністрації та Управління праці та соціального захисту населення районної державної адміністрації 567865,69 грн. збитків, що становить вартість перевезення пільгових категорій пасажирів у 2007р. - 2008р., а підставою цих вимог позивач зазначає укладені між ним та Монастириською РДА договори щодо відшкодування збитків від перевезення пільгових категорій пасажирів та подані розрахунки цих втрат, здійснені на підставі Інструкції про порядок обліку пасажирів, що перевозяться громадським транспортом на маршрутах, затверджених наказом Міністерства статистики України від 27.05.1996 року №150 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 30.05.1996 року №25811283.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт" №2344-/// від 05.04.2001р.. Зі змісту ст.ст.31,42 вказаного закону випливає, що відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за територію області із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, в якому також встановлюється розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.

Вказані вимоги враховано в розпорядженні голови Тернопільської обласної державної адміністрації №372 від 20.06.2006р. "Про впорядкування перевезень населення на автобусних маршрутах загального користування", п.5.1 якого зобов'язано райдержадміністрацію щорічно до 1 березня забезпечити укладання на місцях договорів з автоперевізниками щодо відшкодування збитків від перевезення пільгових категорій пасажирів та неврегульованості тарифів.

Розпорядження голови Монастириської райдержадміністрації та голови Монастириської районної ради №560/55 з 01.02.2007р. запроваджено з 01.02.2007р. Методику розподілу коштів на перевезення пільгових категорій населення району автомобільним транспортом загального користування на регулярних приміських автобусних маршрутах на 2007р. та розрахунок.

З аналізу наведених норм місцевий суд прийшов до правильного висновку про те, що відшкодування збитків від перевезення пільгових категорій пасажирів здійснюється лише на підставі договорів, укладених між райдержадміністраціями (їх відділами) і перевізниками. При наявності таких договорів здійснюється розрахунок доходів, які перевізник не одержав у зв’язку з перевезенням пільгових категорій пасажирів.

Крім цього, згідно п.5 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002р., складання сторонами актів звіряння є обов'язковим, оскільки на підставі даного документу управління райдержадміністрації щомісячно готують реєстри нарахованих сум та подають їх фінансовим органам облдержадміністрації. Наведене також свідчить про обов»зкову наявність підписаного між сторонами акту взаємозвірки, який є підставою для здійснення відшкодування спірних витрат позивачу.

Про здійснення розрахунку спірних компенсаційних втрат на підставі вищевказаної методики управління праці та соціального захисту населення повідомляло позивача, пропонуючи укласти договори на відшкодування збитків, що підтверджується листами №646/1-4 від 15.05.2007р.. №727/1-4 від 05.06.2007р., №878/1-4 від 05.07.2007р., №1046/1-4 від 11.09.2007р., №2157 від12.11.2007р.

Разом з тим, судом встановлено, що між позивачем та Монастириською райдержадміністрацією укладено у січні місяці 2007р. договір №16 від 30.01.2007р.

Доказів укладення між сторонами інших договорів, а саме №17, №18, №19, №20, №21, №22 від 30.01.2007р., скаржником не подано. Підписи представника ВАТ на них відсутні. Наявні в матеріалах справи договори за вищезазначеними номерами та датою підписані лише представниками райдержадміністрації, фінуправління та управління праці.

Відповідно до ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Скаржником не подано доказів вжиття ним всіх, передбачених вищевказаною нормою заходів для укладення договорів в установленому діючим законодавством порядку. Листом Монастириської райдержадміністрації №36/1-17 від 05.03.2007р. підтверджується факт здійснення райдержадміністрацією заходів для укладання угод щодо відшкодування збитків, оскільки в ньому міститься клопотання відповідача-1 до позивача про надання договорів на перевезення пасажирів.

Таким чином, в порушення розпорядження голови Тернопільської обласної державної адміністрації №372 від 20.06.2006р. сторонами до 31.09.2007р. не узгоджено розмір компенсації і витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових категорій пасажирів, механізм їх виплати шляхом укладення договорів, а тому місцевий суд прийшов до правильного висновку про відсутність укладених між сторонами договорів, а відтак і підстав для відшкодування нарахованих позивачем за цей період збитків.

В подальшому договори №16, №17, №18, №19, №20, №21, №22 від 29.10.2007р направлені та прийняті в редакції протоколів розбіжностей від 01.11.2007 р. направлених на адресу райдержадміністрації 09.11.2007р. Проте, із цих протоколів неможливо встановити - запропонована редакція позивача доповнює чи вносить зміни в редакцію райдержадміністрації. Оскільки не зазначено у який пункт вносяться зміни, то слід вважати, що запропонована перевізником редакція є доповненням до вищезазначених договорів.

Таким чином, із договорів щодо відшкодування збитків від 29.10.2007р. вбачається, що сторони передбачили як порядок відшкодування збитків, так і статистичний облік пасажирів, яких перевозить перевізник. Автоперевізник фактично погодився, що до 5 числа наступного за звітним місяця він передає управлінню праці розрахунки згідно форми, що додається, а райдержадміністрація не заперечує, що статистичний облік перевезення пасажирів автопідприємство буде проводити згідно Інструкції №150 від 27.08.1996р.

Наведене свідчить про те, що перевізник визнав форму розрахунку, запропоновану райдержадміністрацією, що підтверджується підписаним ним актом звірки за 2007р. про існування боргу відповідача-1 по спірних витратах в розмірі 69232,32 грн. згідно договорів №№ 16 - 22 від 29.10.2007р.

Щодо договорів від 25.01.2008р. №18, №19, №20, №22 , №24, то їх з тих самих підстав слід вважати прийнятими в редакції протоколів розбіжностей від 26.01.2008р. В цих договорах перевізник визнав форму компенсації виплати на підставі Методики розподілу коштів на перевезення пільгових категорій пасажирів Монастириського району від 28.01.2007р. (п.1.2.1; 2.1 договорів), підтвердивши даний факт, підписаним ним актом звірки станом на 01.12.2008 року. (борг 58343,5 грн.).

Покликання скаржника на підписані ним акти звірки розрахунків судом до уваги не приймається, оскільки такі не підписані представниками райдержадміністрації (її відділом), які відповідно до ст.13 Господарського кодексу України та п.5 Закону України “Про автомобільний транспорт” ведуть контроль за розрахунками.

Акт повинен бути підписаний представниками сторін, які приймають участь в даних розрахункових відносинах і лише після цього він стає документом, який породжує відповідні правові наслідки.

Таким чином, виходячи з узгоджених сторонами даних з урахуванням умов укладених між сторонами договорів місцевий суд прийшов до правильного висновку про те, що станом на 01.01.2007р. заборгованість перед позивачем становила 72067,63 грн. (акт звіряння станом на 01.01.2007р.), яка погашена станом на 26.12.2007р.; станом на 26.12.2007р. заборгованість становила 69532,32 грн. (січень 2007р. –27291 грн. 80 коп., жовтень 2007р –14164 грн. 64 коп, листопад 2007р. –13927г рн. 24 коп., грудень 2007р. –14148 грн. 64коп.), яка погашена станом на 26.12.2007р. (акт звіряння від 26.12.2007р. та платіжні доручення №1786 від 27.12.2007р. та №1790 від 28.12.2007р.); станом на 01.12.2008р. заборгованість становила 58343,5 грн. (акт звірки від 01.12.2008р.). Сплачено платіжним дорученням №1812 від 26.12.2008р.

Місцевим судом підставно зазначено, що в зв»язку з недосягненням між сторонами у 2007-2008 роках згоди по всіх необхідних даних для відшкодування автоперевізнику понесених збитків, органи влади в повному розмірі не змогли реалізувати соціальну політику спрямовану на реалізацію та оптимальне узгодження інтересів суб’єктів господарювання, чим порушено ст.9 Господарського кодексу України та п.7 Закону України "Про автотранспорт". Разом з тим, понесені позивачем збитки пов»язані з недотриманням ним всіх вимог діючого законодавства при укладенні договорів з відповідачами, що позбавило його права та передбачених законом підстав на відшкодування втрат від пільгового перевезення пасажирів.

Згідно ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім цього, місцевим судом також підставно відзначено, що державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту реалізується шляхом проведення центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування економічної, тарифної та соціальної політики (ст.5,6 Закону України “Про автомобільний транспорт”).

Нормативно-правові акти центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту видані в межах його компетенції, обов’язкові для виконання на території України (ст.117 Конституції України та ст.6 Закону).

29.01.2003р. Постановою Кабінету Міністрів України №117 затверджено Положення Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, за умовами п.10 якого підприємства, які надають послуги щомісяця подають уповноваженому органу розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці згідно з формою “2 пільга”. Якщо неможливо надати розрахунки за даною формою, то форма за якою транспортна організація подає розрахунки встановлюється договором про перевезення пільгових категорій громадян. Наведене підтверджує, що сторони при виникненні між ними розбіжностей, зобов'язані укласти договір, в якому зазначити форму подачі розрахунку.

Відносини між сторонами є бюджетними правовідносинами, а тому до спірних правовідносин також застосовуються вимоги Бюджетного кодексу України та законів про бюджети 2007-2008 р.р.

За приписом частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У частині четвертій цієї ж статті зазначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Згідно з приписами частин п'ятої та шостої статті 51 Бюджетного кодексу України: розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами; будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями; витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися.

Відповідно до підпункту "б" пункту 4 частини першої статті 89 та статті 102 Бюджетного кодексу України видатки місцевих бюджетів на державну програму соціального захисту, яка передбачає компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян, фінансуються за рахунок субвенцій з Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

          Постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002р. затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

          Відповідно до п.2 цього Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та районних бюджетах на зазначені цілі.

Згідно з п.3 Порядку - головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Отже, зі змісту наведених норм вбачається, що загальний обсяг виплат з місцевих бюджетів на державну програму соціального захисту, яка передбачає компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян, не може перевищувати розміру затверджених субвенцій.

Приписи Закону узгоджуються з наведеним з огляду на те, що відповідно до частини другої статті 36 та частини другої статті 40 Закону (в редакції Закону України від 05.04.2001 N 2344-III, яка втратила чинність з 07.04.2006, далі - попередня редакція): види та обсяги пільгових перевезень встановлюються державним замовленням, в якому визначається порядок компенсації пасажирським перевізникам збитків від цих перевезень; збитки пасажирського перевізника від пільгових перевезень та від перевезень за регульованими збитковими тарифами повністю компенсуються за рахунок коштів відповідних бюджетів.

Таким чином, законом в його попередній редакції було передбачено повну компенсацію збитків, пов'язаних з перевезенням пільгових категорій громадян, але лише в межах державного замовлення.

Відповідні норми містить і чинна редакція Закону України від 23.02.2006 N 3492-IV, а саме: види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень (частина четверта статті 37 Закону); органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону (частина друга статті 29 Закону).

Згідно з частиною другою статті 1 Закону України "Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб" поставки товарів, робіт і послуг для пріоритетних державних потреб забезпечуються за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел фінансування, що залучаються до цього; обсяги коштів для закупівлі зазначених товарів, робіт і послуг передбачаються в Законі про Державний бюджет України на поточний рік та визначаються Кабінетом Міністрів України відповідними рішеннями про використання позабюджетних джерел фінансування.

З огляду на наведені законодавчі приписи місцевий суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що компенсація витрат позивача з перевезення пільгових категорій громадян повинна здійснюватися виключно в межах обсягів затверджених у місцевому бюджеті державних субвенцій. При цьому, обсяг зазначених компенсацій не може визначатися на підставі розрахунків позивача з використанням Інструкції про порядок обліку пасажирів, що перевозяться громадським транспортом на маршрутах, затвердженої наказом Мінстату України від 27.05.96 N 150. Інструкція про порядок обліку пасажирів, що переводяться громадським транспортом на маршрутах (затверджена наказом Мінстату України №150 від 27.05.1996р.) застосовується виключно для статистичної звітності (п. 2 Інструкції).

З наведеного суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог відкритого акціонерного товариства «Монастириське автотранспортне підприємство 16151»про стягнення з Монастириської районної державної адміністрації та Управління праці та соціального захисту населення районної державної адміністрації збитків, що становить вартість перевезення пільгових категорій пасажирів за період 2007р. та період з січня по листопад включно 2008р..

Разом з тим, місцевим судом не враховано наявність у відповідачів перед позивачем заборгованості в розмірі 9925,5 грн., яка виникла за період грудень 2008 року по укладених з позивачем (без протоколів розбіжностей) договорів №21 та №23 від 08.09.2008 року. Вказана заборгованість не відшкодована позивачу в зв»язку з непідписанням останнім акту звіряння розрахунків за цей період, що є обов»язковим для такого відшкодування.

Таким чином, в цій частині рішення місцевого суду слід скасувати та позовні вимоги відкритого акціонерного товариства «Монастириське автотранспортне підприємство 16151» про стягнення з Монастириської районної державної адміністрації та Управління праці та соціального захисту населення районної державної адміністрації збитків на суму 9925,5 грн. за період грудень 2008 року задоволити та стягнути з органу, який здійснює даний вид виплат, а саме з Управління праці та соціального захисту населення Монастириської районної державної адміністрації.

В решті рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

При скасуванні рішення суду проводиться новий розподіл судових витрат на підставі ст.49 ГПК України, а тому з відповідачів на користь позивача належить стягнути понесені скаржником витрати в розмірі 99,25 грн. державного мита за апеляційне провадження (пропорційно задоволених позовних вимог).

Керуючись ст.ст.99,103-105 ГПК України, суд,

постановив:

рішення господарського суду Тернопільської області від 25.08.09 року в справі за номером 11/223 частково скасувати, а апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Монастириське автотранспортне підприємство 16151» –частково задоволити.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Монастириської районної державної адміністрації, м.Монастириська Тернопільської областіна користь відкритого акціонерного товариства «Монастириське автотранспортне підприємство 16151»(м.Монастириська, вул.Шевченка,150, код ЄДРПОУ 21150666) 9925,5 грн. збитків за перевезення пільгових категорій пасажирів в грудні 2008 року та 99,25 грн. державного мита за апеляційне провадження.

Наказ видати суду першої інстанції.

В решті рішення господарського суду Тернопільської області від 25.08.09 року в справі за номером 11/223 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий -суддя: С.М.Бойко

Судді: Т.Б.Бонк

Р.І.Марко