Постанова № 7387556, 02.12.2009, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

02.12.09                                                                                           Справа № П-5/112-20/31-5

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Марко Р.І.,

при секретарі Гулик Н.Г.,

з участю представників:

від скаржника (відповідача) – не з”явився,

позивача – з”явився,

прокуратури –не з»явився,

розглянув апеляційну скаргу житлово-експлуатаційної організації №3, м.Івано-Франківськ

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 28.07.2009 року, суддя Цюх Г.З., в справі за № П-5/112-20/31-5

за позовом заступника прокурора м.Івано-Франківська в інтересах ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго», м.Івано-Франківськ

до відповідача житлово-експлуатаційної організації №3, м.Івано-Франківськ

про стягнення коштів в сумі 2561403,46 грн.,

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 28.07.2009 року задоволено позовні вимоги заступника прокурора м.Івано-Франківська в інтересах ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго»про стягнення з житлово-експлуатаційної організації №3 1 996581,46 грн. основного боргу, 168188,89 грн. пені, 379334,05 грн. інфляції та 64865,67 грн. трьох відсотків річних, що складає заборгованість за спожиту теплову енергію та надані послуги згідно укладених між сторонами договорів №3.1 про постачання теплової енергії від 24.11.2005 року та №3.8 на технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем центрального опалення житлових будинків від 15.04.2007 року.

Рішення суду мотивоване тим, що доказів погашення заборгованості відповідач суду не надав, а тому позовні вимоги про її стягнення та нарахованих штрафних санкцій за прострочення сплати цієї заборгованості підлягають до задоволення.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати в зв”язку з неповним з»ясуванням місцевим судом обставин, що мають значення для справи, апелюючи тим, що судом безпідставно стягнуто з відповідача заборгованість поза межами встановленого трьохрічного строку позовної давності, оскільки початковий борг відповідача за період з 02.02.2004 року по липень 2005 року становить 270734,38 грн. згідно договору №3.1 за спожиту теплову енергію та знаходиться поза межами строку позовної давності.

Скаржник покликається на подання позивачем неправильного розрахунку заборгованості відповідача перед позивачем, в зв»язку з чим просив призначити експертизу, в задоволенні чого відповідачу відмовлено, оскільки згідно договору №3.9 на технічне обслуговування внутрішньо будинкових систем центрального опалення житлових будинків від 15.10.2005 року та від 15.04.2006 року заборгованість відповідача складає 2434,31 грн., що підтверджується судовими рішеннями, заборгованість згідно цього ж договору з 01.04.2005 року по 01.09.2008 року складає 96915,11 грн., що підтверджується рішенням суду від 30.10.2007 року, а заборгованість згідно договору №3.1 за спожиту теплову енергію за період з 01.08.2005 року по 01.09.2008 року становить 901047,61 грн. З цих підстав скаржник вважає також неправомірним нарахування штрафних санкцій.

Крім цього, покликається на безпідставне врахування в суму заборгованості підігріву води згідно рішення МВК №384 від 19.07.2007 року на суму 341304,32 грн., яка не підтверджується актами та відсутня угода по цих послугах.

Скаржник також покликається на безпідставність подання в спірному випадку позову прокурором в інтересах ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго», оскільки останнє не є органом , уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить в її задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що спірна сума боргу виникає з листопада 2005 року, оскільки в здійснюваних відповідачем платежах не вказано періоду погашення заборгованості, а тому проведені оплати зараховувалися в погашення боргу в порядку черговості, що відповідає п.7.5 договору №3.1 про постачання теплової енергії.

Щодо покликання скаржника на те, що заборгованість відповідача перед позивачем по договору №3.8 складає лише 2434,31 грн. боргу згідно рішення господарського суду Івано-Франківської області по справі №3/140, то воно є безпідставним, оскільки вказаним рішенням лише в цій частині задоволено позовні вимоги, а в іншій позов залишено без розгляду, що не позбавляє можливості позивача звернутися повторно з даними вимогами.

Позивач також вважає безпідставним покликання скаржника на відсутність між сторонами угоди щодо оплати за підігрів води та відповідно безпідставність стягнення оплати за ці послуги в розмірі 341304,32 грн., оскільки надання позивачем таких послуг та обов»язок відповідача їх оплачувати передбачено п.2.1 договору №3.1 від 24.11.2005 року, а тому потреба в укладенні додаткової угоди щодо надання таких послуг відсутня.

В судове засідання представник відповідача не з"явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, а тому суд розцінює його неявку як без поважних причин та вважає за можливе розгляд справи завершити без його участі за наявних в справі документів про права і обов”язки сторін.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав свою позицію, пояснення дав аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що за результатами проведеної прокуратурою м.Івано-Франківська перевірки дотримання суб"єктами господарювання вимог Закону України "Про теплопостачання", зокрема, в частині своєчасності проведення оплати суб"єктами господарювання за спожиту теплову енергію, що була забезпечена державним міським підприємством "Івано-Франківськ-теплокомуненерго", встановлено, що одним із боржників по оплаті послуг державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" є житлово-експлуатаційна організація № 3.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.11.2005 року між ДМК "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (виробник) та Житлово-експлуатаційною організацією №3 (споживач) укладено договір №3.1 про постачання теплової енергії, згідно умов якого виробник зобов"язався постачати споживачеві теплову енергію у відповідності з умовами договору, а споживач зобов"язався своєчасно проводити оплату за використану енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором.

15.04.2007 року між ДМК "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (підрядник) та Житлово-експлуатаційною організацією №3 (замовник) укладено договір №3.8 на технічне обслуговування внутрішньо будинкових систем центрального опалення житлових будинків, що знаходяться на балансі ЖЕО-3, згідно умов якого замовник передає, а підрядник приймає на себе обов"язки по технічному обслуговуванню внутрішньо будинкових систем центрального опалення житлових будинків, що стоять на балансі ЖЕО-3.

Згідно п.7.4 договору оплата послуг здійснюється споживачем на підставі виставлених виробником рахунків-фактур та в розмірі суми, вказаної в цих рахунках: а) з платежів поточного розрахункового періоду - в 5-денний термін після дати одержання рахунку-фактури; б) з платежів передоплати з 1-го до 5-го числа поточного розрахункового періоду.

Пунктом 2.1 договору № 3.8 від 15.04.2007 року встановлено, що замовник зобов"язаний сплатити вартість всіх робіт по технічному обслуговуванню внутрішньобудинкових систем центрального опалення житлових будинків, виконаних підрядником згідно з затвердженою калькуляцією з розрахунку на 1 кв.м загальної площі. Оплата за проведене технічне обслуговування проводиться ЖЕО №3 впродовж 10-ти календарних днів з дня отримання ним рахунків.

Згідно ч.2 п.7.5 договору №3.1 від 24.11.2005р. перераховані споживачем суми направляються для зарахування належного платежу наступним чином: послідовно погашається сума заборгованості попереднього періоду, пеня за цей період, далі платіж за наступний період, пеня на цю заборгованість і т.д. Тільки після повного погашення суми попереднього боргу перераховані кошти зараховуються за поточний розрахунковий період.

Пунктом 2.1 договору №3.8 від 15.04.2007р. передбачено обов"язок замовника - відповідача сплачувати вартість всіх робіт по технічному обслуговуванню внутрішньобудинкових систем опалення, виконаних підрядником - позивачем на протязі 10-ти календарних днів з дня отримання ним рахунків.

В матеріалах справи наявні докази про надіслання відповідачу рахунків про оплату теплоносіїв та вартості технічного обслуговування, проте відповідачем не подано суду жодних доказів про сплату цих рахунків та не доведено неправомірність нарахування боргу позивачем. Станом на день прийняття рішення заборгованість відповідача перед позивачем становить 1996581,46 грн. за спожиту теплову енергію та надані послуги.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку, а згідно ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач доказів погашення основного боргу не подав і на час розгляду справи в суді, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 1996581,46 грн.

Покликання скаржника на пропуску позивачем строку позовної давності судом до уваги не приймається, оскільки в платіжних дорученнях, якими відповідач здійснював оплату за теплоенергію та надані послуги, не зазначено в погашення яких розрахунків постачальника здійснюється платіж, а тому ці кошти у відповідності з п.7.5 договору № 3.1 позивачем підставно зараховувалися в погашення заборгованості попереднього періоду, пені за цей період, а потім заборгованість наступного періоду. Таким чином, спірна заборгованість відповідача нарахована з листопада 2005 року, тобто в межах строку позовної давності.

Покликання скаржника на те, що заборгованість відповідача перед позивачем по договору №3.8 складає лише 2434,31 грн. боргу, що підтверджується рішенням господарського суду Івано-Франківської області по справі №3/140, є безпідставним, оскільки вказаним рішенням лише в цій частині задоволено позовні вимоги, а в іншій позов залишено без розгляду, що не позбавляє можливості позивача звернутися повторно з даними вимогами.

Безпідставним є також покликання скаржника на відсутність між сторонами угоди щодо оплати за підігрів води та відповідно безпідставність стягнення плати за ці послуги в розмірі 341304,32 грн., оскільки надання позивачем таких послуг та обов»язок відповідача їх оплачувати передбачено п.2.1 договору №3.1 від 24.11.2005 року, а тому потреби в укладенні додаткової угоди щодо надання таких послуг апеляційний суд не вбачає.

Інших доказів спростування спірної заборгованості скаржником не подано, а судом не встановлено. Покликання на необхідність призначення експертизи для встановлення заборгованості апеляційний суд не вбачає, оскільки скаржником не подано доказів такої необхідності, як і не подано свого розрахунку спірної заборгованості.

Згідно ст.610 Цивільного Кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Ст.611 ЦК передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається подвійною обліковою ставкою НБУ від суми простроченої заборгованості, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, а згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.7.5 договору №3.1 від 24.11.2005р. у разі несплати в терміни, обумовлені цим договором, сторони керуються умовами договору, вимогами Правил, в частині припинення подачі енергії, а на суми невиконаного зобов"язання нараховується пеня в розмірі 0,1% за кожний день прострочення до дня фактичної оплати. Сума нарахованої пені включається в наступний платіжний документ.

Відповідно ч.3 ст.1 Закону України "Про відповідальність суб"єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги суб"єкти підприємницької діяльності сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

З наведеного місцевим судом підставно стягнуто з відповідача на користь позивача пеню за період з 01.03.2008р. по 31.08.2008р. в розмірі 168188,89 грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З наведеного місцевим судом також підставно стягнуто з відповідача на користь позивача 379334,05 грн. інфляційних нарахувань та 64865,67 грн. трьох відсотків річних.

З вищенаведеного доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Оскільки при подачі апеляційної скарги скаржником не подано доказів сплати державного мита в розмірі 12750 грн., а тому з відповідача в доход державного бюджету належить стягнути державне мито за розгляд справи в суді апеляційній інстанції.

Керуючись ст.ст.99,103,105 ГПК України, суд,

постановив:

рішення господарського суду Івано-Франківської області від 28.07.2009 року в справі за номером П-5/112-20/31-5 –залишити без змін, а апеляційну скаргу житлово-експлуатаційної організації №3 –без задоволення.

Стягнути з Житлово-експлуатаційної організації №3 (вул.Мазепи, 185, м.Івано-Франківськ, п/р 26008340014483 в "Укрсоцбанку", МФО 336019, код ЄДРПОУ 19400156) в доход державного бюджету 12750 грн. державного мита.

Наказ видати суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий -суддя: С.М.Бойко

Судді: Т.Б.Бонк

Р.І.Марко