Постанова № 7387188, 09.12.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2009                                                                                           № 17/283

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Смірнової Л.Г.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Науменко О.А. дов. б/н від 23.11.2009 року

                               Скрицький А.К дов. б/н від 23.11.2009 року

від відповідача:           Случак О.О. до б/н від 01.07.2008 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Фірма "Т.М.М."

на рішення Господарського суду м.Києва від 19.10.2009

у справі № 17/283 (суддя

за позовом                               ТОВ "Науково-виробнича компанія "Дакмас"

до                                                   ТОВ "Фірма "Т.М.М."

про                                                   стягнення 415850,03 грн.

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича компанія “ДАКМАС” до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма “Т.М.М.” про стягнення з відповідача заборгованості за контрактом від 22.05.2008 року № 433/1 у розмірі 415850, 03 грн., з яких 300628, 94 грн. - боргу, 71578,71 грн. - пені, 34737, 32 грн. –інфляційних збитків, 8905, 33 грн. –3 % річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не оплатив повністю виконані позивачем роботи.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 19.10.2009 року у справі № 17/283 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма “Т.М.М” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича компанія “ДАКМАС” 335366 (триста тридцять п’ять тисяч триста шістдесят шість)грн. 26 коп. -основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 36475 ( тридцять шість тисяч чотириста сімдесят п’ять) грн. 62 коп. –пені, 8734( вісім тисяч сімсот тридцять чотири) грн.72 коп. - 3% річних, 3805 (три тисячі вісімсот п’ять) грн. 77коп. –витрат по оплаті державного мита, 315 (триста п’ятнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В інший частині позову відмовлено.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що з актів приймання виконаних підрядних робіт та довідок про вартість виконаних підрядних робіт за червень 2008 року –серпень 2008 року вбачається, що позивач виконав і передав, а уповноважений представник відповідача прийняв без зауважень виконані позивачем роботи на загальну суму 464487,60 грн. Відповідач частково оплатив вартість виконаних позивачем робіт за контрактом на виконання вогнезахисних робіт від 22.05.2008 року № 433/1 в сумі 154568, 91 грн., що підтверджується банківськими виписками від 17.06.2008 року, 04.09.2008 року, 25.099.2008 року. Таким чином, за відрахуванням послуг генпідряду, що складають 2 % вартості виконаних робіт (п.4.3 Контракту), заборгованість відповідача перед позивачем, становить 300628,94 грн. Отже, відповідач взятих на себе за контрактом зобов’язань не виконав і прийняті за актами роботи повністю не оплатив.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 19.10.2009 року у справі № 17/287 повністю, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Скаржник стверджує, що судом першої інстанції невірно нарахована сума інфляційних втрат. Крім того, відповідач вказав, що факт існування фінансової кризи як обставини непереборної сили є загальновідомим, тому на думку останнього відповідач не несе відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2009 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 25.11.2009 року.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 25.11.2009 року було оголошено перерву до 09.12.2009 року.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 19.10.2009 року у справі № 17/283 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

Представники позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечували проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просили суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду м. Києва від 19.10.2009 року у справі № 17/283.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

22.05.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма “Т.М.М.” (генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича компанія “ДАКМАС” (субпідрядник) було укладено контракт №433/1 на виконання вогнезахисних робіт. (надалі-Контракт).

Згідно п. 1.1 Контракту субпідрядник зобов’язався протягом строку дії контракту своїми силами та засобами, використовуючи існуючі технології, виконати вогнезахист вузлів перетину інженерних комунікацій з будівельними конструкціями на об’єкті: “Будівництво житлового комплексу з суспільним центром та підземним паркінгом по вул. Звіринецькій, 59 в Печерському районі міста Києва”.

Пунктом.1.3. Контракту сторони узгодили, що склад та вартість робіт, що будуть виконуватися позивачем, визначаються даним Контрактом та Договірною ціною (Додаток 1), що є невід'ємною частиною даного Контракту.

Відповідно до п. 1.4 Контракту генпідрядник зобов’язався прийняти роботу та оплатити її вартість у строки та на умовах, що визначаються цим Контрактом.

Субпідрядник зобов’язаний проводити оплату робіт, виконаних позивачем не пізніше 15-ти банківських днів з моменту підписання акту (актів) виконаних підрядних робіт( п. 2.2.4 Контракту).

Загальна вартість Контракту згідно Договірної ціни (Додаток 1) становить 73434,00 грн. (разом з ПДВ–20%) ( п.4.1. Контракту).

Усі взаєморозрахунки за цим Контрактом здійснюються в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування відповідних сум з розрахункового рахунку відповідача на розрахунковий рахунок позивача ( п.4.2. Контракту).

Відповідно до п.4.3. Контракту позивач (субпідрядник) сплачує відповідачеві (генпідряднику) послуги генерального підряду в розмірі 2% від вартості виконаних робіт.

Згідно з п.5.2. Договору у разі несвоєчасного виконання відповідачем зобов’язань щодо здійснення оплати виконаних підрядних робіт, відповідач повинен перерахувати позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Сторонами укладено додаток № 1 до Контракту (Договірна ціна), Підсумкова відомість ресурсів, Локальний кошторис № 2-1-1 з розрахунком загальновиробничих витрат до нього.

18.06.2008 року між сторонами укладена Додаткова угода 433/1/1 до Контракту № 433/1 від 22.05.2008 року на виконання вогнезахисних робіт, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди про виконання субпідрядником додаткових робіт.

Склад та вартість робіт, що будуть виконуватись позивачем визначаються Договірною ціною (Додаток 1), що є невід'ємною частиною даної Додаткової угоди. Загальна вартість Додаткової угоди становить 316011,00 грн. крім того ПДВ (20%)- 63202,20 грн., разом з ПДВ (20%) –379213,20 грн.

До вказаної Додаткової угоди сторони уклали Додаток № 1 (Договірна ціна), Підсумкову вартість ресурсів, Локальний кошторис № 2-1-1 та розрахунок загально виробничих витрат до локального кошторису № 2-1-1.

20.08.2008 року між сторонами укладена Додаткова угода № 433/1/2 до Контракту № 433/1 від 22.05.2008 року на виконання вогнезахисних робіт, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди про виконання позивачем додаткових робіт.

Склад та вартість робіт, що будуть виконуватись позивачем визначаються Договірною ціною (Додаток 1), що є невід'ємною частиною даної Додаткової угоди. Загальна вартість Додаткової угоди становить 9867,00 грн., крім того ПДВ (20%)- 1973,40 грн., разом з ПДВ (20%) –11840,40 грн.

До вказаної Додаткової угоди сторони уклали Додаток № 1 (Договірна ціна), Локальний кошторис № 2-1-1.

Позивач виконав і передав, а уповноважений представник відповідача прийняв без зауважень виконані позивачем роботи на загальну суму 464487,60 грн., що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт та довідками про вартість виконаних підрядних робіт за червень 2008 року –серпень 2008 року.

Відповідач частково оплатив вартість виконаних позивачем робіт за контрактом на виконання вогнезахисних робіт від 22.05.2008 року № 433/1 в сумі 154568, 91 грн., що підтверджується банківськими виписками від 17.06.2008 року, 04.09.2008 року, 25.099.2008 року.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об’єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв’язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні з наступних підстав.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником –як замовник (ст.838 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.854 Цивільного кодексу України після остаточної здачі роботи, яку виконано належним чином і в погоджений строк, замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.2.2.4 Контракту субпідрядник зобов’язаний проводити оплату робіт, виконаних позивачем не пізніше 15-ти банківських днів з моменту підписання акту (актів) виконаних підрядних робіт.

Отже, відповідач був зобов’язаний оплатити вартість виконаних позивачем робіт не пізніше 15-ти банківських днів з моменту підписання акту (актів) виконаних підрядних робіт.

Відповідач взятих на себе за контрактом зобов’язань не виконав і прийняті за актами роботи повністю не оплатив.

Позивачем доведено неналежне виконання відповідачем договірних зобов’язань в частині оплати виконаних робіт, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 300628, 94 грн. підлягають задоволенню.

Також, відповідач (апелянт) в судовому засіданні апеляційної інстанції погодився з сумою основного боргу.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 300628, 94 грн. є обґрунтованою та правомірно задоволена судом першої інстанції.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно з п.5.2. Договору у разі несвоєчасного виконання відповідачем зобов’язань щодо здійснення оплати виконаних підрядних робіт, відповідач повинен перерахувати позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача пені у розмірі 71 578,71 грн. Судом апеляційної інстанції здійснено перерахунок пені (з урахуванням вимог ст. 232 ГК України та уточненого судом періоду), відповідно до якого з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 30589,07 грн. (Судом першої інстанції допущено помилку при розрахунку пені, а саме за актом №2).

Київським апеляційним господарським судом здійснено перерахунок пені:

Таким чином, загальна сума пені, яка підлягає стягненню та становить 30 589,07 грн.

Нарахована позивачем пеня в інший частині є безпідставною і задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов’язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми.

Позивачем вірно здійснено розрахунок інфляційних втрат, відповідно до якого підлягають стягненню з відповідача інфляційні втрати у розмірі 34737, 32 грн. (вересень 2008 року - липень 2009 року.)

Крім цього, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 8905, 33 грн.

Судом апеляційної інстанції здійснено перерахунок 3% річних, відповідно до якого з відповідача підлягає стягненню 3% річних у розмірі 8 768,26 грн. (Судом першої інстанції допущено помилку при розрахунку 3% річних).

Таким чином, загальна сума 3% річних 8 768,26 грн.

Нараховані позивачем 3% річних в інший частині є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ч.2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Оскільки судом першої інстанції невірно розраховано пеню та 3% річних, тому рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2009 року у справі № 17/283 підлягає зміні.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма “Т.М.М.” залишити без задоволення.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2009 року у справі №17/283 змінити, виклавши п 2 резолютивної частини в наступній редакції:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма “Т.М.М.”(03146, м. Київ, вул. Чаадаєва, 2-Б; 03055, м.Київ, вул. Г.Тимофєєвої, 3; код ЄДРПОУ 140736675, р/р 260019800772 у ВАТ “ТММ-Банк”, м. Києва, МФО 300896), а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича компанія “ДАКМАС”(01030,м.Київ, вул. Чапаєва, 8, к.13, код ЄДРПОУ 33060784, р/р 26003038734300 в АКІБ “УкрСиббанк”, м. Харків, МФО 351005) 300 628,94 грн. (триста тисяч шістсот двадцять вісім грн.. 94 коп.) - основного боргу, 30 589,07 грн. (тридцять тисяч п’ятсот вісімдесят дев’ять грн. 07 коп.) –пені, 8 768,26 грн. (вісім тисяч сімсот шістдесят вісім грн. 26 коп.) - 3% річних, 34737, 32 грн. (тридцять чотири тисячі сімсот тридцять сім грн. 32 коп).- інфляційних втрат, 3747,23 грн. –витрат по оплаті державного мита, 212,66 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

4. Матеріали справи № 17/283 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді