Постанова № 7387101, 22.12.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2009                                                                                           № 32/454

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Рєпіної Л.О.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

позивача – Шпиталенко Ю.В.;

відповідача – Суховерська О.В., Крупник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "Віктор"

на рішення Господарського суду м.Києва від 15.10.2009

у справі № 32/454 (суддя

за позовом                               Фермерського господарства "Віктор"

до                                                   ТОВ "Лотуре-Зернопром"

про                                                   стягнення 16734,05 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство «Віктор» (далі – ФГ «Віктор») звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре - Зернопром» (далі – ТОВ «Лотуре - Зернопром») про стягнення 16734,05 грн.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 28.07.2009 порушено провадження у справі № 7/154 за позовом ФГ «Віктор» до ТОВ «Лотуре - Зернопром» про стягнення 16734,05 грн.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 10.08.2009 справа була скерована за підсудністю до господарського суду м. Києва.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.08.2009 справа № 7/154 була прийнята до провадження господарського суду м. Києва під № 32/454.

Рішенням господарського суду м. Києва від 15.10.2009 у справі № 32/454 в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 15.10.2009 ФГ «Віктор» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги ФГ «Віктор» задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Лотуре - Зернопром» просило апеляційну скаргу ФГ «Віктор» залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 15.10.2009 у справі № 32/454 залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд встановив:

Між ФГ «Віктор» та ТОВ «Лотуре - Зернопром» 25.11.2008 було укладено Договір № 42 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1, п. 2.1 договору) продавець (позивач) зобов’язався передати в строк до 26.11.2008р. , а покупець (відповідач) прийняти і оплатити пшеницю продовольчу в кількості 2024,804 т. вартістю 2024804,00 грн. (далі - товар) в строки і на умовах, визначених в договорі.

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Аналіз умов договору дає підстави вважати, що між сторонами виникли правовідносини поставки.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ст. 265 ГК України).

Спір між сторонами виник оскільки на думку позивача, відповідач прострочив виконання грошового зобов’язання по оплаті поставленого товару згідно п. 7.2 договору № 42 від 25.11.2008, а отже повинен сплатити позивачу пеню у розмірі передбаченому договором.

Як вбачається з матеріалів справи 25.11.2008 позивач поставив відповідачу продовольчу пшеницю у кількості 2024,804 т на загальну суму 2024804,00 грн.

Факт отримання товару у зазначеній кількості та на зазначену суму відповідачем визнається. Разом з тим відповідач стверджує, що товар отримано ним не на виконання договору, а за складеною позивачем видатковою накладною № 117 від 25.11.2008 на підставі довіреності серії 13 № 180 від 25.11.2008.

За твердженням відповідача, з чим погодився суд першої інстанції, накладна № 117 від 25.11.2008 не містить посилань на договір № 42 від 25.11.2008, а отже, поставка була позадоговірною. Надані сторонами банківські документи щодо оплати відповідачем зерна, в тому числі і за договором № 42 від 25.11.2008, на думку суду першої інстанції, не дають підстав вважати, що оплата відповідачем проводилася саме того зерна, яке було передане за накладною № 117 від 25.11.2008.

Проте, колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим виходячи з наступного.

Згідно частини 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з п. 10.1 договору № 42 від 25.11.2008 даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного розрахунку між сторонами, але в будь-якому випадку до 31 березня 2009 року.

Доказів на підтвердження визнання зазначеного договору недійсним чи його дострокового розірвання, в тому числі, у зв’язку з істотним порушенням договору однією із сторін, сторонами не подавалось.

Відповідно до п. 3.2 договору № 42 від 25.11.2008 моментом поставки вважається фактична передача товару покупцю (відповідачу) на елеваторі згідно із складською квитанцією на зерно.

Умовами договору сторони передбачили, що продавець здійснює переоформлення товару на покупця у заліковій вазі за складською квитанцією на зерно до 26 листопада 2008 року (п. 4.1 договору). Оригінал складської квитанції на зерно передається покупцю (п. 4.2). Покупець здійснює оплату товару протягом 60 банківських днів з моменту представлення складської квитанції на зерно, рахунку на оплату та отримання документів, вказаних в п. 5.1 та 5.2 даного договору (п. 4.3 договору).

Згідно зі ст. 43 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» складська квитанцію видається зерновим складом для підтвердження прийняття зерна на зберігання у разі, якщо він приймає зерно на зберігання без видачі простого або подвійного складського свідоцтва.

Згідно статті 46 цього ж Закону після видачі зерна володільцям складських документів на зерно зернові склади повинні погасити прийняті складські документи на зерно шляхом відмітки на складському документі – «погашено». Погашені складські документи на зерно в повторний обіг не допускаються і виключаються з реєстру складських документів на зерно, про що робиться відповідний запис. Погашені складські документи зберігаються зерновим складом протягом трьох років.

Статтями 526 та 530 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторони в пункті 2.1. договору визначили, що товаром, який є предметом купівлі-продажу є продовольча пшениця в кількості 2024,804 т. вартістю 2024804,00 грн.

Таку саму кількість товару та за зазначеною ціною відповідач отримав за накладною № 117 від 25.11.2008.

На зазначену кількість зерна за ціною 2024804,00 грн. з ПДВ, позивачем цього дня відповідачу була виписана податкова накладна №3, в якій умовою поставки зазначено – договір. Копія зазначеної накладеної надана до матеріалів справи відповідачем.

Як пояснив позивач, при передачі товару, відповідно до встановленого законодавством порядку та умов договору, ним також були передані відповідачу оригінали складських квитанцій на зерно.

Відповідач з приводу отримання від позивача складських квитанції пояснень не надав. В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що інформація щодо надання позивачем складських квитанції відсутня.

Як встановлено апеляційним судом (згідно відповіді № 105 від 03.12.2009 ДП «Держреєстри України» на судовий запит № 02-11/1568 від 24.11.2009) згідно даних Основного реєстру складських документів на зерно за період з 06.08.2008р. по 31.12.2008р. зерновим складом ТОВ «Лотуре-Зернопром» на ім’я ФГ «Віктор» було виписано та зареєстровано 37 складських квитанцій на зерно на зальну фізичну вару зерна 5187930 кг. Станом на 01.12.2009р. всі вказані складські квитанції є погашеними.

З наданих позивачем роздруківок наявних в його розпорядженні електронних копій складський квитанцій, загальна залікова вага пшениці відповідає вазі товару призначеного для поставки відповідачу відповідно до договору № 42 від 25.11.2008 та фактично отриманого відповідачем за накладною 25.11.2008р.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем окрім накладної від 25.11.2008р. при передачі зерна відповідачу також були передані податкова накладна та складські квитанції на зерно, що свідчить про виконання позивачем умов п. 5.2 договору від 25.11.2008р.

Спору щодо наявності у відповідача боргу за отриманий за накладною від 25.11.2008р. між сторонами немає. За твердженням позивача товар відповідачем оплачений, що останнім не заперечується. Разом з тим, відповідач заперечуючи факт отримання товару за договором №42 від 25.11.2008р., стверджує, що і оплата за зазначеним договором ним не здійснювалась.

Проте, такі твердження є безпідставними та спростовується матеріалами справи.

Як підтверджується банківськими виписками №1115 від 02.03.2009, №1144 від 06.03.2009, №1163 від 13.03.2009 та № 1185 від 23.03.2009, відповідач перерахував на користь позивача грошові кошти в сумі 1604804 грн. саме як «оплату за пшеницю згідно договору № 42 від 25.11.2008».

Решта коштів на суму 420 000 грн., належних до сплати за зерно отримане за накладною від 25.11.2008р., за твердженням позивача, відповідач перерахував вказавши призначення платежу «за зерно за договором №33 від 10.09.2008р.» За твердженням представника відповідача зазначені кошти перераховувались саме за зерно, отримане за договором №33 від 10.09.2008р.

Як підтверджується матеріалами справи, між сторонами окрім договору від 25.11.2008р. також був укладений договір №33 від 10.09.2008 (із змінами відповідно до додаткової угоди від 18.09.2008р.) відповідно до умов якого позивач мав поставити відповідачу зерно в кількості 1507,391 т на загальну суму 1658130,10 грн.

Разом з тим, згідно з наявними в матеріалах справи банківськими виписками, з призначенням платежу «за договором №33 від 10.09.2008р.» відповідачем перераховано 2077987,90 грн., з яких після отримання товару за договором №42 від 25.11.2008р. відповідачем перераховано на розрахунковий рахунок позивача згідно з банківськими виписками №927 від 15.01.2009, №992 від 28.01.2009, №1004 від 02.02.2009, №1012 від 03.02.2009, №1026 від 04.02.2009, №1037 від 05.02.2009, №1049 від 09.02.2009, №1069 від 12.02.2009, №1075 від 13.02.2009, №1080 від 17.02.2009 та №1113 від 25.02.2009, грошові кошті на суму 420000 грн.

Доказів на підтвердження отримання від позивача зерна на зазначену суму чи пред’явлення позивачу вимоги про повернення зайво перерахованих коштів за договором №33 від 10.09.2008р., відповідачем не надано. Так само, не надано відповідачем і доказів на підтвердження неналежного виконання чи невиконання позивачем умов договору №42 від 25.11.2008р. щодо поставки товару чи здійснення відповідачем оплати з призначенням платежу «за зерно отримане за накладною від 25.11.2008р.»

Отже, встановлені судом обставини щодо передачі товару та відповідних документів, обставини щодо перерахування відповідачем на користь позивача грошових коштів в сумі 1604804 грн. саме як «оплати за пшеницю згідно договору № 42 від 25.11.2008», та перерахування решти коштів в сумі 420000 грн. за відсутності інших зобов’язань, відсутність у відповідача будь яких претензій до позивача щодо виконання прийнятих на себе за договором №42 від 25.11.2008р. зобов’язань, свідчать про здійснення сторонами дій саме на виконання договору №42 від 25.11.2008р.

А за таких обставин, твердження відповідача про здійснення позивачем 25.11.2008р. за накладною №117 позадоговірної поставки є безпідставними та відхиляються колегією суддів.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом ( ст. 611 ЦК України).

Пунктом 7.2 договору № 42 від 25.11.2008 сторони передбачили, що у випадку затримки оплати товару від строків, вказаних в п. 4.3 даного договору, покупець зобов’язаний оплатити продавцю пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення оплати.

З наявних в матеріалах справи банківських виписок на оплату отриманого зерна вбачається, що виконання грошового зобов’язання за договором № 42 від 25.11.2008 відповідач прострочив, а отже має сплатити позивачу пеню у встановленому договором розмірі.

Поданий позивачем розрахунок відповідає фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства, а за таких обставин колегія суддів вважає, що вимоги про стягнення з відповідача 16734,05 грн. пені обґрунтовані належним чином.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

На виконання зазначених вимог позивачем доведено здійснення поставки товару в межах укладеного договору №42 від 25.11.2008р. та прострочення відповідачем оплати за отриманий товар. В свою чергу, відповідачем зазначене не спростовано. А отже, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу відповідно до вимог ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи, що позивачем при поданні апеляційної скарги за платіжним доручення №468 від 21.10.2009р. на суму 167,34 грн. державне мито сплачено у більшому розмірі ніж встановлено законодавством для подання апеляційної скарги, зайво сплачене мито за подання апеляційної скарги в сумі 83 (вісімдесят три) грн. 63 коп. підлягає поверненню Фермерському господарству «Віктор» відповідно до ст. 47 ГПК України та п.1. ч.1 ст. 8 Декрету України «Про Державне мито».

Також, враховуючи, що позивачем при поданні позову за платіжним дорученням №3 від 03.06.2009р. на суму 8708,31 грн. державне мито сплачено у більшому розмірі, ніж встановлено законодавством для подачі позову, а питання повернення зайво сплаченого мита судом першої інстанції при прийнятті рішення не вирішено, зайво сплачене мито за подання позову в сумі 8540 (вісім тисяч п’ятсот сорок) грн. 97 коп. підлягає поверненню Фермерському господарству «Віктор» відповідно до ст. 47 ГПК України та п.1. ч.1 ст. 8 Декрету України «Про Державне мито».

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, судом першої інстанції були з’ясовані не в повному обсязі, а за таких обставин, рішення суду першої інстанції від 15.10.2009 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Віктор» задовольнити.

Рішення господарського суду м. Києва від 15.10.2009 скасувати та прийняти нове рішення.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре - Зернопром» (02094, м. Київ, Бульвар Праці 8, код ЄДРПОУ 33299286) або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Фермерського господарства «Віктор» (93300, Луганська область, м. Попасна, вул. Піщана 39, код ЄДРПОУ 30053491, р/р 2600218899 в ВАТ «Райффайзен банк «АВАЛЬ», МФО 304007) 16734,05 грн. (шістнадцять тисяч сімсот тридцять чотири гривні 05 коп.) пені, 167,34 грн. (сто шістдесят сім гривень 34 коп.) витрат по сплаті державного мита, 312,00 грн. (триста дванадцять гривень 00 коп.) витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре - Зернопром» (02094, м. Київ, Бульвар Праці 8, код ЄДРПОУ 33299286) або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Фермерського господарства «Віктор» (93300, Луганська область, м. Попасна, вул. Піщана 39, код ЄДРПОУ 30053491, р/р 2600218899 в ВАТ «Райффайзен банк «АВАЛЬ», МФО 304007) 83,67 грн. (вісімдесят три гривні 67 коп.) витрат по сплаті державного мита за подачу апеляційної скарги.

Видачу наказів та довідок на повернення державного мита на виконання даної постанови суду доручити господарському суду м. Києва.

Справу N 32/454 повернути до господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

25.12.09 (відправлено)