Ухвала суду № 73868827, 02.05.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Глиняного В.П.

суддів Масенка Д.Є., Присяжнюка О.Б.

при секретарі Парсамян А.А.

за участі захисника ПархоменкоС.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу адвоката Пархоменка Сергія Сергійовича, що діє в інтересах власника майна ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 01 березня 2018 року у кримінальному провадженні за № 42016100000001129 від 17.11.2016 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого в особливо важливих справах третього слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури м. Києва Сороки М.В. та накладено арешт на майно, а саме на грошові кошти у загальній сумі 25 770 доларів США, 1100 Євро, які були вилучені під час обшуку за адресами: АДРЕСА_1 АДРЕСА_2.

Слідчий суддя вважає наявними передбачені ст. 170 КПК України підстави для арешту на майно, оскільки вилучені грошові кошти являються доказами у кримінальному провадженні та підлягають конфіскації як виду покарання, а не накладення арешту може призвести до наслідків передбачених ч. 11 ст. 170 КПК України.

Адвокат Пархоменко С.С. просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді та скасувати ухвали в частині накладення арешту на грошові кошти в сумі 16100 доларів США та 1100 Євро, що належать ОСОБА_2 Щодо причин пропуску строку апелянт вказує, що власник майна чи її представник присутніми під час розгляду клопотання про арешт не були, копію рішення отримано 16.03.2018 року.

Вказує що клопотання органу досудового розслідування є необґрунтованим, базується виключно на припущеннях, в ньому відсутні належні докази, які б обґрунтовували підстави вилучення майна (грошових коштів), що належать ОСОБА_2 та докази, що ці кошти відповідають критеріям речового доказу. Додає, що власниця майна є приватним підприємцем, вилучені грошові кошти є доходом від трудової діяльності, та набуті нею законним шляхом, оскільки її чоловік ОСОБА_6, підозрюваний у кримінальному провадженні, є пенсіонером та інвалідом ІІ групи та доходу відповідного не отримує.

Також апелянт вказує, що накладення арешту порушує права власника майна, ухвала підлягає скасуванню, оскільки має місце неповнота судового розгляду та невідповідність висновків фактичним обставинам справи.

Заслухавши доповідь судді, захисника, який підтримав вимоги поданої апеляційної скарги та просив її задовольнити, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Прокурор в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце судового засідання був завчасно проінформований. Тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу у відсутності сторони обвинувачення, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405, ч. 1 ст. 172 КПК України.

З наданих матеріалів справи вбачається, що прокуратурою міста Києва здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016100000001129 від 17.11.2016 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.3 ст.212,ч.4 ст.190 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлені обставини щодо запровадження групою осіб з числа громадян України, а саме: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 міжнародного протиправного фінансового механізму, направленого на заволодіння коштами громадян України та іноземців шляхом обману та зловживання довірою в особливо великих розмірах, їх подальше незаконне привласнення, з послідуючою легалізацією шляхом виведення за межі України через системи електронних платежів, інвестування в підконтрольний легальний бізнес, а також придбання об'єктів нерухомості, автотранспорту тощо.

Так, учасники злочинної схеми з метою реалізації своїх протиправних намірів створили підприємства «IRS» та «Electcapitak» та, в подальшому залучили велику кількість інвесторів (громадян України та іноземців) для реалізації вказаного продукту, обіцяючи при цьому, отримання вкладниками надприбутків через незначний проміжок часу.

Висока дохідність проектів пояснюється інвесторам наявністю у розробників спеціальних навичок у сфері ІТ технологій, що дозволяє їм в подальшому (використовуючи інвестиції вкладників) отримувати надприбутки від проведення операцій купівлі/продажу певних крипто валют.

Водночас, грошові кошти отримані зловмисниками від інвесторів на перших етапах функціонування «фінансової піраміди», скеровувалися на виплати винагороди учасникам проекту, заробітної плати персоналу, проведення корпоративних зустрічей, семінарів та ін. Коли ж прибуток від шахрайської діяльності виріс у декілька разів, зловмисники припинили виплати та привласнили отримані кошти. Починаючи з початку 2017 року виплати учасникам «IRS» фактично не здійснюються, а залучення нових учасників продовжується вже у «Electcapitak». Що також підтверджується наявними даними в соціальних мережах, де учасниками висловлюється незадоволення програмою «IRS» у зв'язку з припиненням виплат та відповідно відмічається соціальна напруга в суспільстві. Крім того, за наявними даними, президент «Electcapitak», фактично є номінальним керівником, оскільки участі в створенні продукту не приймав, жодної діяльності не здійснює, а лише рекламує «Electcapitak» в мережі Інтернет, за що отримує грошову винагороду від третіх осіб, які фактично організували та запровадили «фінансову піраміду».

За попередніми даними, учасниками групи привласнено та легалізовано понад 20 млн. доларів США.

Більша частина коштів, в порушення вимог податкового законодавства України, виведена за кордон з використанням крипто валюти «Біткоін» та в подальшому інвестована в легальний сектор економіки країн Єврозони, що спричинило нанесення державі збитків у вигляді не надходження до бюджету коштів в особливо великому розмірі. Решта коштів зловмисниками інвестувалась в підконтрольний реальний бізнес в Україні, придбання рухомого та не рухомого майна.

При цьому, наявні дані вказують на те, що вказана «фінансова піраміда» функціонує за сприяння невстановлених співробітників органів Національної поліції України та Державної фіскальної служби України, які усвідомлюючи протиправний задум вищевказаних осіб здійснюють за грошову винагороду їх «прикриття», не вживають заходів реагування тощо.

28.02.2018 на підставі ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 22.02.2018 проведено обшуки за місцем проведення протиправної діяльності ОСОБА_8 та фактичного проживання ОСОБА_6

За результатами проведених обшуків виявлено та вилучено грошові кошти, які мають відношення до вчинення кримінальних правопорушень, а саме: 25 770 доларів США, 1100 Євро.

Постановою слідчого від 28.02.2018 вказані грошові кошти визнанні речовими доказами.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Так, з ухвали слідчого судді вбачається, що наведені в клопотанні слідчого доводи про накладення арешту на майно, перевірялись судом першої інстанції, досліджені матеріали судового провадження, а також з'ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.

Під час розгляду клопотання органу досудового розслідування слідчий суддя встановив, що є достатні підстави вважати, що майно, на яке слідчий просить накласти арешт, є речовими доказами у даному кримінальному провадженні та відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, при цьому врахував завдання арешту майна, а тому потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власників майна, про які йдеться в клопотанні прокурора.

З урахуванням цього слідчий суддя, всупереч тверджень апелянта, встановив належні правові підстави, передбачені ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовими доказами в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

Як вважає колегія суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у право власності з потребами кримінального провадження.

Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді, виходячи з того, що ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК Україниповинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що майно може бути приховане чи використане, арешт на нього слідчим суддею накладено обґрунтовано, за наявності для цього достатніх правових підстав.

Арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Посилання представника власника майна на те, що слідчимне доведено, а слідчим суддею не зазначено в ухвалі суду на підставі яких фактичних даних зроблено висновок про те, що майно на яке накладено арешт, а саме грошові кошти були об'єктом кримінального правопорушення, набуті внаслідок злочинних дій або були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, а також не наведено обґрунтувань того, що дане майно має ознаки речових доказів, не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді, оскільки не спростовують висновки а ні органу досудового розслідування, викладені в клопотанні, а ні суду першої інстанції, викладені в ухвалі слідчого судді, з якими в повній мірі погоджується і колегія суддів.

На підставі викладеного, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких представник власника майна просить скасувати ухвалу слідчого судді, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду, не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення та спростовуються вищевикладеним.

Як вбачається з ухвали слідчого судді, суд дослідив зазначені обставини та не знайшов у висновках органу досудового розслідування при зверненні з клопотанням про накладення арешту на майно, порушень вимог КПК України та чогось очевидно безпідставного чи довільного.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

Доводи апеляційної скарги щодо порушень судом норм КПК України також не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХ В А Л И Л А:

Ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 01 березня 2018 року, якою задоволено клопотання слідчого в особливо важливих справах третього слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури м. Києва Сороки М.В. та накладено арешт на майно, а саме:на грошові кошти у загальній сумі 25 770 доларів США, 1100 Євро, які були вилучені під час обшуку за адресами: АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 - залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката Пархоменка С.С. - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: Глиняний В.П. Присяжнюк О.Б. Масенко Д.Є..

Справа № 11-сс/796/1938/2018

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: Шапутько С.В.І. Доповідач: Глиняний В.П.