Постанова № 7386858, 24.12.2009, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.12.2009 року Справа № 39/31-09

Дніпропетровський          апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Головуючого Прокопенко А.Є.–доповідач,

суддів: Дмитренко А.К., Сизько І.А.

При секретарі судового засідання Врона С.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Крамаренко Г.М. представник, довіреність №4468/20-78юр/д від 25.12.08;

від відповідача: Данканич Є.І. представник, довіреність №52-16/35 від 23.03.09;

розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2009р. у справі 39/31-09

за позовом відкритого акціонерного товариства “БАГЛІЙКОКС”, м.Дніпродзержинськ

до відкритого акціонерного товариства “Південний гірничо-збагачувальний комбінат”, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за договором поставки у сумі 9 286 119 грн. 79 коп.

за зустрічним позовом відкритого акціонерного товариства “Південний гірничо-збагачувальний комбінат”, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до відкритого акціонерного товариства “БАГЛІЙКОКС”, м. Дніпродзержинськ

про визнання недійсним договору поставки

          У відповідності зі ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва до 17.12.2009р., 24.12.2009р.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2009р. по справі №39/31-09 (суддя –Ліпинський О.В.) стягнуто з відкритого акціонерного товариства “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” на користь відкритого акціонерного товариства “БАГЛІЙКОКС” 8 587 400 грн. 93 коп. основного боргу, 1 122 037 грн. 36 коп. інфляційних нарахувань, 184 688 грн. 86 коп. 3% річних, 25 500 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита, 118 грн. 00 коп. витрат по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У задоволенні зустрічного позову відкритого акціонерного товариства “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” про визнання недійсним укладеного між сторонами договору №12-50/07/2672д від 29.12.2007р. щодо поставки коксового дріб’язку в частині узгодження ціни та обсягів постачання, що вказані в Специфікації №1 від 29.12.2007р., Специфікації №2, Специфікації №3 від 29.02.2008р., Специфікації №5, - відмовлено.

Оскаржуючи рішення господарського суду відкрите акціонерне товариство “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” просить його скасувати, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

У відзиві на апеляційну скаргу відкрите акціонерне товариство “БАГЛІЙКОКС” просить залишити рішення господарського суду Дніпропетровської області без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення, приймаючи до уваги наступне.

29.12.2007 року між Позивачем та Відповідачем був укладений Договір №12-50/07/2672д, відповідно до умов якого (п. 1.1.) Позивач (Продавець) продає, а Відповідач (Покупець) купує коксовий дріб’язок (МК2) ТУУ 322-00190443-011-96 (надалі - Товар), який перелічений в Специфікаціях Додатках до договору, що є невід’ємною частиною договору.

Згідно п. 2.5. договору поставка товару здійснюється залізничним транспортом в піввагонах із люками, що відкриваються.

Як убачається з матеріалів справи, позивач протягом березня-липня 2008 року здійснив поставку товару –коксового дріб’язку марки МК 2 в кількості 12 846,05 т (вага нетто), 11 107,623 т (вага без вологи) на загальну суму - 8 601 894,81 грн., що підтверджується залізничними квитанціями про приймання вантажу та Актами приймання-передачі, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 календарних днів із моменту поставки на підставі виставленого рахунку, якщо інше не передбачено Специфікаціями Додатків до договору. Відповідач або його представник зобов'язаний отримати платіжний документ (рахунок) у Позивача разом із комплектом документів, перерахованих у п. 2.2 Договору, на протязі 5 календарних днів з моменту відвантаження товару.

Як вбачається із тексту специфікацій № 1, 2, 3, 4, 5 (а.с. 19-23, т.с. 1) оплата продукції здійснюється протягом 60 календарних днів з моменту поставки на підставі виставлених рахунків, тобто умови договору не змінювались.

Датою поставки товару згідно до п. 2.4. Договору є дата календарного штемпеля станції призначення, вказана на з/д накладній.

Для сплати вартості поставленого товару, Відповідачу було надано рахунки на загальну суму 8 601 894,81 грн., що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, копії яких знаходяться в матеріалах справи (том 1, а.с. 29-34).

Відповідач сплатив Позивачу за поставлений товар суму 14493,88 грн., в зв'язку з чим, його заборгованість становить 8 587 400, 93 грн., що підтверджується розрахунком (т. 1, а.с. 6-8).

09.12.2008р. на адресу Відповідача була направлена претензія з вимогою про погашення боргу.

У Відповіді на претензію № 52-16/2 від 08.01.2009р. Відповідач повідомив про відмову в погашенні боргу, пославшись на відсутність грошових коштів для погашення заборгованості, та зазначив, що буде вживати всіх необхідних заходів для вирішення ситуації, що склалась. (том 1, а.с. 28)

На час розгляду справи доказів оплати заборгованості суду не надано.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно, ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом. Позивач вимагає стягнення суми боргу з врахуванням індексу інфляції в сумі 1 122 037,36 грн. та 3% річних в сумі - 184 688,86 грн., за період прострочення оплати поставленого товару, який визначений в розрахунку (т. 5, а.с. 131-133).

Апеляційний господарський суд вважає обґрунтованими висновки господарського суду про задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнення на користь позивача 8 587 400 грн. 93 коп. суми основного боргу, 1 222 037 грн. 36 коп. інфляційних нарахувань, 184 688 грн. 86 коп. –3% річних.

Апеляційний господарський суд відхиляє доводи скаржника про ненадання позивачем доказів виставлення рахунків у зв’язку з відсутністю переліку документів, що були в листах, отримання яких заперечується відповідачем.

Матеріалами справи підтверджено отримання відповідачем рахунків за спірний період, що вбачається із копій поштових повідомлень, на яких перелічені рахунки, які надсилались відповідачу (а.с. 29-34(т.с.1)).

У зв’язку з безпідставністю доводів відповідача щодо ненастання його обов’язку по оплаті продукції відхиляються доводи про неправомірне застосування судом положень ст. 625 ЦК України.

Також відхиляються доводи скаржника про не дослідження господарським судом факту необхідності застосування знижки до вартості продукції, поставленої згідно транспортних накладних №45391807, 47848774, які мотивовані перевищенням допустимої зольності (20%) продукції, поставленої позивачем за вказаними накладними, з посиланням на те, що закінчився процесуальний строк вирішення спору.

Як вбачається із описової частини рішення господарського суду в обґрунтування відхилення доводів скаржника щодо необхідності застосування знижки до вартості продукції, поставленої згідно транспортних накладних №45391807 (рахунок №1854/р від 05.06.08р.) та №47848774 (рахунок №617/р від 10.09.08р.) суд послався в першу чергу на не надання відповідачем доказів в обґрунтування своїх доводів, а потім на закінчення процесуальних строків розгляду справи.

Апеляційний господарський суд зазначає, що відповідачем не надано доказів звернення до позивача для вирішення спірного питання, що передбачено пунктами 6.1-6.3 договору.

Апеляційний господарський суд вважає обґрунтованою відмову господарського суду у задоволенні зустрічного позову ВАТ “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” м. Кривий Ріг про визнання недійсним договору №12-50/07/2672д від 29.12.07р. щодо поставки коксового дріб’язку в частині узгодження ціни та обсягів постачання, що вказані в Специфікації №1 від 29.12.2007р., Специфікації №2, Специфікації №3 від 29.02.2008р., Специфікації №5.

Згідно ст. 180 ГПК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Згідно ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Наведені в обґрунтування зустрічних позовних вимог доводи не можуть слугувати підставою для визнання недійсним укладеного між сторонами договору, про що правомірно зазначено господарським судом у судовому рішенні.

Приймаючи до уваги викладене, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, рішення господарського суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2009р. у справі 39/31-09 залишити без змін, а апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Південний гірничо-збагачувальний комбінат”, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область без задоволення.

Головуючий                                                                       А.Є.Прокопенко

Суддя А.К.Дмитренко

Суддя           І.А. Сизько