Постанова № 7386846, 22.12.2009, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2009 року Справа № 14/47-09(21/75-08(34/108-07(20/52)))

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. (доповідача),

суддів: Стрелець Т.Г., Швеця В.В.

при секретарі: Ревкова Г.О.

за участю прокурора: Зіма В.Б., поясвідчення № 117 від 13.08.2007р.

та представників сторін:

від позивача:ОСОБА_1, довіреність ВЕО № 766295 від 16.05.07;

від відповідача-1:Головко Н.Ю., довіреність від 01.10.09;

від відповідача-2:Попка Л.Ю., довіреність від 21.12.09.

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.09.09р. у справі № 14/47-09(21/75-08(34/108-07(20/52)

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_2

до відповідача-1 Головного управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ

відповідача-2 Відділу державної виконавчої служби П'ятихатського районного управління юстиції, м. П'ятихатки, Дніпропетровська обл.

за участю прокуратури Дніпропетровської області, м. Дніпропетровськ

про стягнення 650 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.09.09р. (суддя Панна С.П.) в задоволенні позовних вимог фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення 650000,00 грн. моральної шкоди відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції послався на те, що надані позивачем докази свідчать про душевні страждання ОСОБА_3 як фізичної особи, а не субєкта підприємницької діяльності.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу про скасування рішення господарського суду Дніпропетровської області та задоволення позову, скаржник вважає дане рішення незаконним та необґрунтованим. В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що здійснюючи свою підприємницьку діяльність він не втрачає свого правового статусу субєкта цивільних правовідносин фізичної особи.

Прокурор та відповідачі проти задоволення апеляційної скарги заперечують, вказуючи на відсутність підстав для стягнення моральної шкоди.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи в рахунок взаємозаліку за поставлений трактор К-710 і причеп до нього позивач придбав у КСП ім.. Кірова комбайн “Дон-1500” 1993 р. випуску на підставі договору купівлі-продажу №5 від 21.05.1999 р., що підтверджено накладною від 21.05.1999 р. №20, актом приймання-передачі комбайну.

25.05.1999 р. позивач уклав з КСП ім.. Кірова два договори строком на 5 років, один з них про зберігання комбайну “ДОН 1500”, а другий про оренду цього комбайну (а.с. 13,14 т.1).

19.09.2000 року за актом опису та арешту майна державним виконавцем відділу державної виконавчої служби П'ятихатського районного управління юстиції було описано та накладено арешт на перелік майна СТОВ “Лан” як правонаступника КСП ім.. Кірова на підставі виконавчих приписів нотаріуса про стягнення заборгованості КСП на користь банку “Україна”.

Серед іншого майна був описаний та арештований належний позивачу на праві власності комбайн “ДОН-1500” номер двигуна НОМЕР_1, що знаходився на зберіганні та в оренді у СТОВ “Лан” та який був реалізований 18.10.2000 р. відділом виконавчої служби за кошти в сумі 10982,40 грн., що підтверджується розпорядженням бухгалтерії КФ СДП “Укрспецюст” (а.с.50 т.1).

Постановою Вищого господарського суду України від 09.12.2008 р. у даній справі скасовано постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.09.2008 р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.08 р. про відмову у позові та задоволено позов в частині стягнення на користь позивача матеріальної шкоди у розмірі 319 000,00 грн. за рахунок коштів бюджету. В частині стягнення моральної шкоди справу передано на новий розгляд.

Зазначена постанова мотивована тим, що внаслідок проведення опису та реалізації майна державною виконавчою службою П'ятихатського районного управління юстиції, що належало позивачу на праві власності, йому спричинена матеріальна шкода, з огляду на що було задоволено вимогу про стягнення 319 000,00 грн., які не перевищують вартості вилученого комбайну, визначеної у договорі купівлі-продажу №5 від 21.05.1999 р. у 319 200,00 грн.

Приймаючи у даній справі постанову Вищий господарський суд України звернув увагу на те, що частинами 4 та 5 ст. 41 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Вилучення органами державної виконавчої служби у позивача комбайну, який належав йому на праві власності, без його згоди є порушенням Конституційних прав громадянина, а очевидний характер порушення його прав не потребує встановлення цього факту спеціальними засобами доказування.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності підставою для відшкодування моральної шкоди є наявність складу правопорушення, а саме: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

При цьому обовязок доведення відсутності вини, покладається на особу, яка заподіяла шкоду, а не на позивача.

Порушення прав власності позивача вилученням комбайну та позбавлення його цього права внаслідок протиправних дій органів державної виконавчої служби, що встановлено судовим рішенням у даній справі та є підставою звільнення від доказування згідно ст. 35 ГПК України, має наслідком заподіяння моральної шкоди, яка полягає в душевних страждання, погіршенні стану здоровя, що обґрунтовується позивачем наданим в матеріали справи довідкою Чернігівської міської лікарні №1 від 18.11.2001 р. про перебування на лікуванні в інфарктному відділенні Чернігівської міської лікарні, довідкою Чернігівського міськвідділу охорони здоровя від 16.02.2009р., випискою епікризом з історії хвороби №1085, консультативним висновком ендоскопічного кабінету від 16.01.2009 р., довідкою від 19.03.08. р. , довідкою від 25.03.2002 р., довідкою від 22.08.2006 р. (а.с. 100 110, т. 4).

Оскільки відповідачем-2 не надано доказів відсутності його вини, судова колегія приходить до висновку про наявність в діях відповідача-2 складу правопорушення, як достатньої підстави для відшкодування позивачу моральної шкоди.

Визначаючи розмір грошової компенсації, судова колегія вважає неспіврозмірною спричиненим душевним стражданням заявлену позивачем суму у 650 000,00 грн. Оцінюючи матеріали справи у сукупності, та виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, судова колегія приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову щодо стягнення 10 000,00 грн. морального відшкодування.

При цьому судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у позові у повному обсязі, оскільки здійснюючи підприємницьку діяльність позивач не втрачає свого правового статусу субєкта цивільних правовідносин фізичної особи та не позбавляється права на відшкодування моральної шкоди.

За викладеного судова колегія вбачає підстави для скасування рішення суду першої інстанції згідно ст. 104 ГПК України з частковим задоволенням позову.

Судові витрати по справі в частині спору про стягнення моральної шкоди на підставі ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача-2, оскільки спір виник внаслідок його неправомірних дій.

Керуючись ст. ст. 103- 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.09.09р. у справі № 14/47-09(21/75-08(34/108-07(20/52)скасувати.

Позов задовольнити частково.

Стягнути за рахунок коштів бюджету на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 10 000,00 грн. шкоди.

Стягнути з відділу державної виконавчої служби П”ятихатського районного управління юстиції (52100, Дніпропетровська область, м. П”ятихатки, вул. Клименка, 73; 52100, Дніпропетровська область, м. П”ятихатки, вул.. Комсомольська, 46а; код ЄДРПОУ 26048292) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 127,5 грн. витрат на сплату держмита.

В іншій частині позову відмовити.

Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя В.Ф. Мороз

Суддя Т. Г. Стрелець

Суддя

В.В. Швець 28.12.09 р. З оригіналом згідно

помічник судді:В.А.Гвоздікова