Постанова № 7386826, 21.12.2009, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2009 року Справа № 6/203-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Прудніков В.В. (доповідач)

суддів Білецька Л.М., Ясир Л.О. (зміна складу судової колегії відбулася на підставі розпорядження №1038 від 21.12.09.)

при секретарі судового засідання: Вовченко О.В.

за участю представників сторін: від позивача Жила Аліна Іванівна, юрист, довіреність №б/н від 12.01.09;

від відповідача Душацький Сергій Сергійович, довіреність, №б/н від 08.10.09;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Мясна традиція”, Дніпропетровська обл., Дніпропетровський р-н, смт.Ювілейне

на рішення від 23.07.09р.

господарського суду Дніпропетровської області

у справі № 6/203-09

за позовом приватного підприємства “Рефідім”, м.Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю “Мясна традиція”, Дніпропетровська обл., Дніпропетровський р-н, смт.Ювілейне

про стягнення 56 087 грн. 87 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.09р. стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “Мясна традиція”, Дніпропетровська обл., Дніпропетровський р-н, смт.Ювілейне на користь Приватного підприємства "Рефідім", м. Дніпропетровськ 26 600, 00 грн. - основного боргу, 26 600, 00 грн. штрафу за прострочку оплати, 2565, 18 грн. інфляційних втрат, 322, 69 грн. річних.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Мясна традиція”, Дніпропетровська обл., Дніпропетровський р-н, смт.Ювілейне оскаржує зазначене рішення суду, просить його скасувати, посилаючись на порушенням судом при його прийнятті норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що відповідно до ч.3 ст.509 Цивільного кодексу України зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Також відповідно до ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір поставки №22/04/1П від 17.04.08р. навряд чи можна назвати справедливим або розумним. Оскільки п.7.2 цього договору вимагає сплати 100% штрафу за прострочення оплати товару хочаб в один день. А за прострочку поставки продукції договором передбачено сплату пені в розмірі 0,2% від вартості продукції за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Таким чином, відповідальність сторін договору за несвоєчасне виконання своїх зобовязань за договором є вкрай нерівнозначною та надає значні переваги постачальнику.

Відповідно до ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд не звернув уваги на вищезазначені факти та всупереч ч.3 ст.83 ГПК України не зменшив розмір штрафної санкції, яка є більшою, ніж сума основного боргу.

Приватне підприємство “Рефідім”, м.Дніпропетровськ відзив на апеляційну скаргу не надало.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Між Приватним підприємством “Рефідім”, (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю “Мясна традиція” (Покупець) укладено договір поставки товару №07/02/2П від 10.02.08р. Відповідно до п.1.1 договору Постачальник зобовязується передати у встановлений строк товар у власність Покупця, а останній зобовязується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору. Пунктом 2.1 договору визначено, що кількість поставляє мого товару та асортимент, зазначаються в накладних, які є його невідємною частиною.

Згідно з п.3.3 договору Покупець проводить оплату за товар шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника на протязі 30 календарних днів з моменту отримання товару.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином згідно з умовами договору та вимогами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання умов укладеного договору по накладних - № РН-0000249 від 26.02.08р., № РН-0000285 від 04.03.08р.; № РН-0000327 від 11.03.08р.; №РН-0000409 від 24.03. 08р. № РН-0000433 від 26.03.08р. на суму 18 954,00 грн.; № РН-0000449 від 28.03.08р.; № РН-0000526 від 14.04.08р.; № РН-0000590 від 24.04.2008р.; № РН-0000654 від 08.05.08р. позивачем здійснено поставку товару на суму 118 704 грн. 00 коп. Оплата товару відповідачем здійснена частково у сумі 92 134, 00 грн. заборгованість складає 26 600грн. Докази оплати решти суми боргу відповідач не надав у звязку з чим вимоги позивача в частині стягнення суми основного боргу судом першої інстанції задоволено обґрунтовано.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт прострочки оплати товару підтверджується матеріалами справи тому вимоги позивача в частині стягнення 2565,18 грн. інфляційних втрат, 322,69 грн. річних також є обґрунтованими та судом задоволені правомірно.

Пунктами 7.1, 7.2 спірного договору сторони встановили відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобовязання у вигляді пені у розмірі 0,2% від суми простроченого зобовязання за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ та штрафу у розмірі 100% від вартості поставленого, але не сплаченого товару.

Позивачем предявлено вимоги про стягнення з відповідача штрафу у сумі 26 600,00 грн. Позов, в частині стягнення штрафу судом першої інстанції задоволено. Колегія суддів вважає, що підстави для стягнення штрафу у суда були відсутні.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” №543/96 ВР від 22.11.1996р. (далі Закон) за порушення грошового зобовязання передбачена відповідальність у вигляді стягнення пені у розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але цей розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Зазначеним Законом, який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, встановлена обмежена відповідальність за дане правопорушення у розмірі визначеному ст.3 цього Закону. Тому встановлення у спірному договорі двох видів відповідальності за порушення грошового зобовязання не відповідає як вимогам зазначеного Закону так і вимогам ч.2 ст.343 Господарського кодексу України.

Позивач не позбавлений права предявити у встановленому порядку вимоги про стягнення з відповідача пені за прострочку оплати товару у розмірі визначеному Законом.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю “Мясна традиція”, Дніпропетровська обл., Дніпропетровський р-н, смт.Ювілейне підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.09р. частковому скасуванню.

Керуючись ст.ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Мясна традиція”, Дніпропетровська обл., Дніпропетровський р-н, смт.Ювілейне задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.09р. по справі №6/203-09 скасувати частково.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

“Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясна традиція" (52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул. Теплична, буд. 17, код ЄДРПОУ 34918897, п/р 2600902535810 в ДОД ВАТ "РайффайзенБанк Аваль", МФО 305653) на користь Приватного підприємства "Рефідім" (49006, м. Дніпропетровськ, вул. Шмідта, буд. 4, кв. 2, код ЄДРПОУ 34059442, р/р 26005060092517 в ЗАТ КБ "Приватбанк" м. Дніпропетровська, МФО 305299; р/р 26003807051 в ДФ ВАТ "МТБ", МФО 307297) 26 600,00 грн. - основного боргу, 2 565,18 грн. інфляційних втрат, 322,69 грн. - річних, 293,86 грн. - держмита, 61,81 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити”.

Стягнути з Приватного підприємства "Рефідім" (49006, м. Дніпропетровськ, вул. Шмідта, буд. 4, кв. 2, код ЄДРПОУ 34059442, р/р 26005060092517 в ЗАТ КБ „Приватбанк” м. Дніпропетровська, МФО 305299; р/р 26003807051 в ДФ ВАТ "МТБ", МФО 307297) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясна традиція" (52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул. Теплична, буд. 17, код ЄДРПОУ 34918897, п/р 2600902535810 в ДОД ВАТ "РайффайзенБанк Аваль", МФО 305653) - 133, 00 грн. держмита, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Товариству з обмеженою відповідальністю "М'ясна традиція" повернути з державного бюджету 147,50 грн. мита зайве сплаченого платіжним дорученням №632 від 06.08.09р., яке знаходиться в матеріалах даної справи.

Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати накази.

Постанова може бути оскаржена у місячний строк до Вищого господарського Суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя В.В.Прудніков

Суддя Л.М.Білецька

Суддя Л.О.Ясир

Постанова підписана

24.12.09р.