Рішення № 7386657, 08.12.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2009 р. Справа № 37/211-09

вх. № 6313/5-37

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Євтушенко О.В. за довіреністю № 2 від 06.01.2009 р.

відповідача - Юрков І.Б. за довіреністю № б/н від 26.10.2009 р.

розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Глухівський завод "Електропанель", м. Глухів

до Українсько-американського спільного підприємства з іноземними інвестиціями "Влада-Промтекс", м. Харків

про стягнення 147164,62 грн.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Глухівський завод "Електропанель" (позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Українсько-американського спільного підприємства з іноземними інвестиціями "Влада-Промтекс" (відповідач) про стягнення з відповідача на свою користь суми основного боргу у розмірі 81396,25 грн., а також інфляційних збитків в сумі 1822,78 грн., 3 % річних в сумі 934,57 грн., штрафних санкцій передбачені п. 6.3 договору № 121/2009 від 23.03.2009 р. у сумі 63011,02 грн. та судових витрат.

Позивач, через канцелярію господарського суду 08.12.2009 р. за вх. № 15795, надав заяву про уточнення позовних вимог та ціни позову з розрахунком, яка господарським судом залучається до матеріалів справи.

Дослідивши вказану заяву з доданим до нього розрахунком господарським судом було встановлено, що позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму основного боргу у розмірі 81266,25 грн., а також інфляційні збитки в сумі 1822,78 грн., 3 % річних в сумі 934,57 грн., штрафні санкцій передбачені п. 6.3 договору № 121/2009 від 23.03.2009 р. у сумі 56853,65 грн., витрати по сплаті державного мита та витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, а також витрати позивача на відрядження представника для участі в судових засіданнях.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що вищевказана заява позивача з доданим до неї розрахунком за своєю суттю заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Враховуючи те, що відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, господарський суд вважає за необхідне прийняти до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та розглядати справу з урахуванням цієї заяви.

Позивач, через канцелярію господарського суду 08.12.2009 р. за вх. № 15794, надав заяву про залучення до матеріалів справи засвідчених копій посвідчень про відрядження представника відповідача для участі в судових засіданнях у справі для подальшого стягнення витрат на відрядження з відповідача. Дана заява господарським судом задовольняється та надані копії документів залучаються до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги позивача визнав в частині суми основного боргу у розмірі 41266,25 грн., інфляційних та 3% річних, в решті позовних вимог просив суд позивачу відмовити.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

23 березня 2009 року між сторонами було укладено договір № 121/2009 (надалі – договір).

У відповідності з договором № 121/2009 від 23.03.2009 року позивач виготовив та поставив відповідачу за накладною № 173 від 30.03.2009 року панель управління та блоки резисторів (далі - продукція) на зальну суму 101266,65 грн. Отримання продукції проводилось уповноваженим представником відповідача Кулик С.В. за довіреністю ААА № 219429/354 від 26.03.2009 р.

Пунктом 2.6. договору були передбачені наступні умови розрахунку - розрахунок за поставлений по договору товар відповідач здійснює на умовах 100% оплати: 50% попередня оплата, 50% за повідомленням про готовність продукції, якщо інше не оговорено у специфікації.

Відповідно до специфікації № 1 до договору № 121/2009 від 23.03.2009 р. були встановлені наступні умови оплати продукції - відстрочка платежу 25 банківських днів з моменту отримання продукції. За таких обставин господарський суд вважає, що у відповідача строк розрахунку за отриману продукцію настав 07 травня 2009 року.

Однак, у встановлений строк відповідач оплату за отриману по накладній № 173 від 30.03.09 року продукцію на загальну суму 101266,65 грн. не здійснив, у зв’язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість у сумі 101266,25 грн.

          Судом встановлено, що позивачем на адресу відповідача направлялася претензія від 06.05.2009 року № 01/1963. У відповідь на претензію відповідач просив розстрочити погашення заборгованості на 3 етапи, але сам порушував запропонований графік погашення заборгованості, про що приносив позивачу свої пробачення.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи вищевикладені норми діючого законодавства та враховуючи положення викладені у договорі господарський суд приходить до висновку, що станом на момент подання позивачем позову до суду (06.07.2009 року) заборгованість відповідача перед позивачем становила 101266,25 грн., вона не була погашена відповідачем і ця сума підлягала стягненню з відповідача на користь позивача.

Однак, відповідачем 31.07.2009 року була частково погашена заборгованість у розмірі 20000,00 грн. (про що сам зазначав позивач) у зв’язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становила 81266,25 грн.

Ще відповідачем, після звернення позивача до суду з відповідним позовом, була сплачена заборгованість в сумі 40000,00 грн. за поставлену продукцію про що свідчить платіжне доручення № 1147 від 23.11.2009 року. При цьому господарський суд вважає, що провадження у справі в частині стягнення з відповідача 40000,00 грн. підлягає припиненню на підставі п.1-1. ч.1. ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору, а клопотання відповідача від 23.11.2009 р. вх. № 28905 в частині припинення провадженні у справі про стягнення суми у розмірі 40000,00 грн. підлягає задоволенню.

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи вищевикладені норми діючого законодавства та враховуючи положення викладені у пункті 6.3. договору господарський суд приходить до висновку, що розрахунок пені позивачем зроблено не вірно, а розмір перерахованої судом пені відповідно до періодів вказаних позивачем у розрахунку становить 6993,19 грн. і ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв’язку з викладеним господарський суд приходить до висновку, що розрахунок 3% річних позивачем зроблено вірно, а інфляційних витрат позивачем зроблено не вірно, оскільки у розрахунку інфляційних позивачем не вірно було зазначено індекс інфляції за відповідний період нарахування інфляційних витрат.

Отже, розмір 3% річних становить 934,57 грн., а розмір перерахованих судом інфляційних витрат становить 1620,26 грн., та ці суми підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 41266,25 грн., пені у розмірі 6993,19 грн., 3% річних у розмірі 934,57 грн. та інфляційних витрат у розмірі 1620,26 грн., всього 50814,67 грн., оскільки ці вимоги підтверджуються до даними до матеріалів справи доказами та не спростовані відповідачем.

В задоволенні клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення господарський суд вважає за необхідне відмовити, оскільки представник позивача у судовому засіданні проти вказаного клопотання відповідача заперечував та вказував на те, що розстрочка виконання рішення по даній справі буде сприяти погіршенню фінансового стану позивача.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. До інших витрат у розумінні статті 44 Господарського процесуального кодексу України відносяться, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи, у зв'язку з чим господарський суд вважає, що витрати позивача на відрядження представника позивача у розмірі 2036,65 грн. не підлягають покладенню на відповідача.

Враховуючи те, що з вини відповідача спір було доведено до суду, та те, що позов підлягає частковому задоволенню, господарський суд відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 1108,14 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,25 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 611, 625, 628, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44-49, 75, п.1-1 ч.1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Прийняти до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та розглядати справу з її урахуванням.

Клопотання відповідача від 23.11.2009 р. вх. № 28905 в частині припинення провадженні у справі про стягнення суми у розмірі 40000,00 грн. задовольнити.

Провадження у справі в частині стягнення з відповідача 40000,00 грн. припинити.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Українсько-американського спільного підприємства з іноземними інвестиціями "Влада-Промтекс" (юридична адреса: 61089, м. Харків, пр. Косіора, 103/41, кв. 38; адреса для листування: 61030, м. Харків, вул. Сидоренківська, 58; код ЄДРПОУ 14338168, р/р 2600900381 в ХОД ВАТ «Райффазен Банк Аваль», МФО 350589) на користь Відкритого акціонерного товариства "Глухівський завод "Електропанель" (41400, Сумська область, м. Глухів, вул. Індустріальна, 7, код ЄДРПОУ 00213764, р/р 260009144 в Сумській ОД АППБ „Аваль", МФО 351005) - суму основного боргу у розмірі 41266,25 грн., пеню у розмірі 6993,19 грн., 3% річних у розмірі 934,57 грн. та інфляційні витрати у розмірі 1620,26 грн., всього 50814,67 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

В задоволенні клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення відмовити.

Стягнути з Українсько-американського спільного підприємства з іноземними інвестиціями "Влада-Промтекс" (юридична адреса: 61089, м. Харків, пр. Косіора, 103/41, кв. 38; адреса для листування: 61030, м. Харків, вул. Сидоренківська, 58; код ЄДРПОУ 14338168, р/р 2600900381 в ХОД ВАТ «Райффазен Банк Аваль», МФО 350589) на користь Відкритого акціонерного товариства "Глухівський завод "Електропанель" (41400, Сумська область, м. Глухів, вул. Індустріальна, 7, код ЄДРПОУ 00213764, р/р 260009144 в Сумській ОД АППБ „Аваль", МФО 351005) - витрати по сплаті державного мита у розмірі 1108,14 грн. та витрати по сплаті за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,25 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Рішення підписано 14.12.2009 р.