Рішення № 7385066, 28.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/46828.12.09 За позовомПриватного підприємства «Про100 Охорона»

доДержавного підприємства «Українська студія хронікально-документальних фільмів»

простягнення 69634,63 грн. СуддяСташків Р.Б. Представники: від позивача –Лісовський А.А., представник за дов. б/н від 18.08.2009; від відповідача –Магдажинова О.В., представник за дов. №248 від 23.12.2009. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У липні 2009 року Приватне підприємство «Про100 Охорона»(далі –позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Державного підприємства «Українська студія хронікально-документальних фільмів»(далі –відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 69634,63 грн. за договором про надання охоронних послу №19/0 від 15.04.2008 (далі –Договір), з яких: 45000 грн. –основний борг, 5 364,90 грн. –пені від основного боргу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 3 858,52 грн. –інфляційні витрати від основного боргу, 673,15 грн. –3% річних від простроченої суми основного боргу, 8 190 грн. –пені у розмірі 0,1% від основного боргу, з яких було допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, 3150 грн. –штрафу в розмірі 7% від основного боргу за прострочення понад 30 днів, 617,76 грн. –пені від прострочення першого платежу в сумі 18000 грн., згідно графіку Мирової угоди щодо погашення заборгованості від 12.08.2008 (далі –Мирова угода) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 507,37 грн. –інфляційних витрат від простроченого першого платежу в сумі 18000 грн., 76,93 грн. –3% річних від простроченого першого платежу в сумі 18000 грн., 936 грн. –пені у розмірі 0,1% від простроченого першого платежу 18000 грн., 1 260 грн. –штрафу у розмірі 7% від простроченого першого платежу 18000 грн. за прострочення понад 30 днів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, всупереч укладеним між сторонами умовам Договору, зокрема п.2.3, наданих позивачем послуг не сплатив, в зв’язку з чим за останнім рахується основна заборгованість в сумі 45000 грн.

За порушення відповідачем строків виконання зобов’язання, щодо оплати наданих послуг позивач нарахував відповідачу штрафні санкції в сумі 24634,63 грн.

Відповідач проти позову заперечив з тих підстав, що Договір за складом його учасників та за змістом відносин, що ним регулюються, є договором про закупівлю послуг за державні кошти і мав бути укладеним у відповідності до Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», тобто із застосуванням процедури державних закупівель передбачених цим Законом.

При цьому, відповідач зазначив, що Договір є неукладеним через непогодження сторонами при його підписанні суттєвих умов, оскільки сторони ухилились від визначення яким чином буде здійснюватись охорона майнових об’єкт належних ДП «Укркінотехніка»та не визначили умови здійснення охорони.

Також, відповідач зазначив, що не погодження вказаних умов в тесті Договору, в додатках до нього, або в актах виконаних робіт не дає йому визначитись, з тим чи відповідають вимоги позивача стосовно оплати фактичному обслугу послуг, що були надані ДП «Укркінотехніка»з боку ПП «Про100 охорона».

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15.04.2008 між позивачем, як Виконавцем, та відповідачем, як Замовником, укладено Договір, відповідно до п.1.1 якого Замовник доручає Виконавцю, а Виконавець надає Замовнику послуги з охорони державного нерухомого майна, яке (знаходиться на балансі Української студії хронікально-документальних фільмів «Укркінохроніка»), яке розміщено за адресою: Україна, м. Київ, вул. Щорса, 18 (далі –Об’єкт).

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що вартість послуг охорони складає суму зазначену в додатку №1 до цього Договору, який є невід’ємною частиною договору.

Відповідно до п.3.1 Договору Виконавець зобов’язаний:

-          здійснювати на Об’єкті запроваджений Замовником пропускний режим, у тому числі не допускати проникнення сторонніх осіб на Об’єкт, а також несанкціоновані Замовником перебування його працівників на Об’єкті у невизначений Замовником час (п.п.3.1.1);

-          здійснювати контроль за ввезенням та вивезенням (внесенням та винесенням) товарно-матеріальних цінностей на територію та з території Об’єкта по матеріальним перепусткам за формою, встановленою Замовником (п.п.3.1.2);

-          припинювати шляхом здійснення заходів оперативного реагування на безпосередні правопорушення проти майна Замовника на Об’єкті, порушення режиму роботи Об’єкта та/або спеціальної зони його охорони (п.п.3.1.3);

-           забезпечувати недоторканість місяця вчинення протиправних дій проти майна Замовника на Об’єкті до прибуття представників правоохоронних органів (п.п.3.1.4);

-          підтримувати на Об’єкті громадський порядок (п.п.3.1.5);

-          при виявлені співробітником Виконавця ознак проникнення сторонніх осіб на Об’єкт до прибуття представників правоохоронних органів (п.п.3.1.6).

Додатком №1 від 15.04.2008 до Договору сторони визначили перелік об’єктів, визначили строки охорони та вартості послуг Виконавця, зокрема, Об’єкт є –Державне нерухоме майно, площею (знаходиться на балансі Української студії хронікально-документальних фільмів «Укрікінохроніка»), яке розміщене за адресою: Україна, м. Київ, вул. Щорса, 18, початок охорони – з 18.04.2008, вартість послуг з охорони Об’єкта (міс., грн.) складає 18000 грн. (в т.ч. ПДВ –3000 грн.).

Згідно з п.п.3.2.6 п.3.2 Договору Замовник зобов’язаний своєчасно вносити плату за послуги Виконавця.

Пунктом 2.3 Договору сторони погодили, що оплата за охорону відповідно до визначених тарифів здійснюється щомісячно на поточний рахунок Виконавця, не пізніше 5 числа поточного місяця (передплата).

Акт виконаних робіт підписується сторонами в кінці кожного календарного місяця, а також по закінченні терміну дії Договору.

Як слідує з матеріалів, позивач свої зобов’язання за Договором виконав належним чином, що зокрема підтверджується виставленими відповідачу рахунками №№1007 від 30.04.2008, 1008 від 02.06.2008, 1009 від 01.07.2008, 1010 від 15.08.2008 та підписаними обома сторонами Актами прийому-передачі виконаних робіт на травень 2008 року на загальну суму 18000 грн. (в т.ч. ПДВ –3000 грн.), червень 2008 року на загальну суму 18000 грн. (в т.ч. ПДВ –3000 грн.), липень 2008 року на загальну суму 18000 грн. (в т.ч. ПДВ –3000 грн.) та серпень 2008 року на загальну суму 9000 грн. (в т.ч. ПДВ –1500 грн.).

12.08.2008 між сторонами було підписано додаткову угоду №1 до Договору, яким сторони за взаємною згодою домовились про припинення дії Договору 15.08.2008.

Пунктом 3 додаткової угоди №1 до Договору відповідач гарантував оплату фактично наданих послуг з охорони в термін до 22.08.2008 року.

Цього ж дня, між сторонами було підписано Мирову угоду щодо погашення заборгованості, відповідно до якої слідує, що відповідач визнав суму заборгованості в сумі 63000 грн., та зобов’язувався добровільно її повернути позивачу на підставі графіку платежів.

Згідно з п.3.4 сторони погодили наступний Графік платежів:

Сума, грн.Термін сплати

18000 грн. (в т.ч. ПДВ 3000 грн.)15.09.2008

15000 грн. ( в т.ч. ПДВ –2500 грн.)15.10.2008

15000 грн. (в т.ч. ПДВ –2500 грн.)14.11.2008

15000 грн. (в т.ч. ПДВ –2500 грн.)01.12.2008

Пунктом 4.3 Мирової угоди сторони погодили, що при затримці відповідачем у виплаті суми заборгованості в термін до 30 грудня 2008 року, відповідності до графіку платежів, позивач має право в односторонньому порядку розірвати дію угоди та звернутися до судових органів з позовом про відшкодування заборгованості відповідачем за мінусом виплаченої суми та урахуванням штрафних санкцій.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Оскільки принцип свободи договору є одним з основних принципів зобов'язальних правовідносин, сторони вправі припинити існуюче між ними зобов'язання за домовленістю. Укласти договір про припинення зобов'язання сторони можуть як до початку виконання зобов'язання, так і в процесі його виконання.

Одним із способів припинення зобов'язання за домовленістю сторін є новація зобов'язання або заміна первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами.

Відтак, укладена між сторонами Мирова угода, за своє правовою природою є заміною первісного зобов’язання новим.

Як слідує з матеріалів справи, 07.11.2008 відповідач частково оплатив надані позивачем послуги в сумі 18000 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою з рахунку позивача.

В зв’язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов’язань, позивач звернувся до нього з претензією (на загальну суму 45000 грн.) та просив перерахувати кошти за фактично надані послуги з охорони державного нерухомого майна по вул. Щорса, 18, в м. Києві, в сумі 45000 грн.

Дана претензія була отримана відповідачем 22.01.2009 та зареєстрована за вх. №04.

Проте, відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованості за надані послуги не сплатив.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі – ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Згідно частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Також частиною 1 статті 903 цього ж Кодексу передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, відповідач, як у встановлений Договором строк так і на дату судового розгляду, свого зобов’язання щодо оплати вартості наданих послуг в повному обсязі не виконав.

Відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача 45000 грн. боргу є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Позивач також просив стягнути з відповідача пеню від основного боргу у розмірі подвійної ставки НБУ –5364,90 грн., пеню у розмірі 0,1 від основного боргу з яких було допущено прострочення виконання за кожен день прострочення –8 190 грн., пеню від простроченого першого платежу 18000 грн. згідно графіку Мирової угоди у розмірі подвійної облікової ставки НБУ –617,76 грн., пеню у розмірі 0,1% від простроченого першого платежу 18000 грн. до графіку Мирової угоди за кожен день прострочення –936 грн.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Як слідує з матеріалів справи, зокрема довідки з Головного управління статистики у м. Києві за вих. №13-53 від 08.01.2009, організаційно-правова форма відповідача –державне підприємство.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

У зв’язку з вищезазначеним, розрахунок пені здійснюється судом відповідно до приписів ч.6 ст. 232 ГК України, ст.ст. 253-255 ЦК України, та з урахуванням дати з якої позивач починає проводити нарахування пені (з 31.12.2008) і, складає:

45000 грн. (сума боргу) *0,1% (пеня)* 182 (кількість прострочених днів з 31.12.2008 до 31.06.2009) = 8 190 грн.

Отже, пеня за прострочення сплати основного боргу відповідачем підлягає задоволенню в сумі 8 190 грн.

При цьому, позивач також просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 0,1% від простроченого першого платежу до графіку Мирової угоди щодо погашення заборгованості, яка за розрахунком позивача складає 936 грн.

З огляду на той факт, позивач правомірно нараховує пеню за період з 16.09.2008 до 07.11.2008, суд визнає вимогу позивача про стягнення пені в сумі 936 грн. за прострочення першого платежу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Разом з тим, суд вважає неправомірним нарахування позивачем пені за прострочення основного зобов’язання та прострочення сплати першого платежу, з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, у відповідності до приписів ст. 230 ГК України в силу того, що частина 1 статті 203 ЦК України встановлює, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відтак, нарахування позивачем одночасно пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та пені у розмірі 0,1% за порушення одного й того самого грошового зобов’язання, на думку суду є неправомірним.

Перевіривши здійсненний позивачем розрахунок штрафу у розмірі 7% за прострочення сплати основного зобов’язання та першого платежу в сумі 18000 грн., суд дійшов висновку, що він відповідає вимогам законодавства, у т.ч. і вищезазначеним нормам, а відтак позовна вимога про стягнення з відповідача штрафу, у розмірі 7% від основного боргу за прострочення понад 30 днів в сумі 3150 грн. та за прострочення першого платежу в сумі 18000 грн. –1260 грн. визнається судом законною та обґрунтованою, і такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на той факт, що судом задоволено основну суму боргу за прострочення оплати наданих послуг в сумі 45000 грн., перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат в сумі 3 858,52 грн. та 3% річних в сумі 673, 15 грн. від прострочення основного боргу визнаються судом правомірними та такими, що підлягають задоволенню за розрахунком позивача. Розрахунок позивача відповідає нормам чинного законодавства та матеріалам справи.

Позивач також просив стягнути з відповідача 3% річних в сумі 76,93 грн. та інфляційні втрати в сумі 507,37 грн. від простроченого першого платежу в сумі 18000 грн.

Як слідує з поданого позивачем розрахунку інфляційних втрат, останній проводить нарахування за вересень та жовтень 2008 року.

Разом з тим, суд вважає за необхідне здійснити перерахунок інфляційних втрат від простроченого першого платежу в сумі 18000 грн., оскільки сплата відповідачем першого платежу в сумі 18000 грн., як було встановлено у ході судового розгляду відбулась 07.11.2008.

18000 грн. * 101,1%=198 грн. (за жовтень 2008 року)

18000 грн. (101,7-100=1,7/31=0,05+100=100,05%)=9 грн.*6 днів=54 грн.

Відтак, інфляційні витрати за прострочення першого платежу підлягають задоволенню в сумі 252 грн.

Зокрема, розрахунок інфляційних втрат здійснено судом з урахуванням рекомендацій викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції у розгляді судових справ».

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних за прострочення першого платежу в сумі 18000 грн. суд визнає правомірними та такими, що підлягають задоволенню в сумі 76,93 грн.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог (частина 5 статті 49 ГПК України).

08.07.2009 прийнята постанова Кабінету Міністрів України №693 «Про скасування постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.2009 №361», якою відновлено дію постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 №1258 «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів»у редакції, що діяла на день набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.2009 №361.

Враховуючи той факт, що позивач при зверненні до суду сплатив 315 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, квитанціями від 12.03.2009, від 21.05.2009 та від 16.07.2009 –197 грн. цих витрат підлягає поверненню останньому як зайво сплачених.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Українська студія хронікально-документальних фільмів»(01133, м. Київ, вул. Щорса, 18, р/р 260014596, в «Райффайзен банк Аваль»м. києва, МФО 300335, ідентифікаційний код 02404397, або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Приватного підприємства «Про100 охорона»(01015, м. Київ, вул. Цитадельна, буд. 6/8; 02260, м. Київ, вул. Алма-Атинська, буд. 8, офіс №211, р/р 26004013247001 в АТ «Укрінбанк»м. Києва, МФО 300142, ідентифікаційний код 33744723) 45000 (сорок п’ять тисяч) –основного боргу, 8190 (вісім тисяч сто дев’яносто) грн. –пені за прострочення основного зобов’язання, 3150 (три тисячі сто п’ятдесят) грн. –штрафу, у розмірі 7% за прострочення основного зобов’язання, 3858 (три тисячі вісімсот п’ятдесят вісім) грн. 52 коп. –інфляційних втрат від прострочення основного зобов’язання, 673 (шістсот сімдесят три) грн.15 коп. – 3% річних від прострочення основного зобов’язання, 936 (дев’ятсот тридцять шість) грн. –пені, від прострочення сплати першого платежу, 1260 (одну тисячу двісті шістдесят) грн. –штрафу, у розмірі 7%, від прострочення сплати першого платежу, 252 (двісті п’ятдесят дві) грн. –інфляційних втрат, від прострочення сплати першого платежу, 76 (сімдесят шість) грн. 93 коп. –3% річних, від прострочення сплати першого зобов’язання, а також 633 (шістсот тридцять три) грн. –96 коп. –витрат по сплаті державного мита та 107 (сто сім) грн. 43 коп. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Повернути Приватному підприємству «Про100 охорона»(01015, м. Київ, вул. Цитадельна, буд. 6/8; 02260, м. Київ, вул. Алма-Атинська, буд. 8, офіс №211, р/р 26004013247001 в АТ «Укрінбанк»м. Києва, МФО 300142, ідентифікаційний код 33744723) з Державного бюджету України зайво сплачених 197 (сто дев’яносто сім) грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, сплачені відповідно до квитанцій від 12.03.2009, від 21.05.2009 та від 16.07.2009, оригінали яких знаходяться в матеріалах справи №34/468.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржено протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя                                                                                                              Сташків Р.Б.