Рішення № 7384617, 28.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/32228.12.09 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «А.Т.К.»

доПриватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»

третя особа-1

третя особа-2 Приватне підприємство «Ракета-2005»

Молнар Міклош Йосифович

простягнення 29764,33 грн.

СуддяСташків Р.Б.

Представники: від позивача –не з’явився; від відповідача –Багаченко М.М. (довіреність № 178/2/09 від 02.04.2009);

від третьої особи-1 –

від третьої особи-2 –не з’явився;

не з’явився. СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «А.Т.К.»(далі –Позивач) звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»(далі –Відповідач) 24 990 грн. шкоди, 600 грн. витрат на проведення експертизи, 2424,03 грн. інфляційних втрат, 348,36 грн. 3% річних, 1401,94 грн. відсотки за користування чужими грошовими коштами та 4000 грн. витрати за надання правової допомоги.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/0124900 від 29.05.2007, укладеного між Відповідачем та ПП «Ракета-2005»(далі –Поліс), внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди (далі –ДТП) відшкодувати шкоду, завдану автомобілем «Мерседес-Бенц», державний номерний знак АО 5174 АС третім особам. Оскільки, внаслідок ДТП вказаним автомобілем завдано шкоду, автомобілю «КАМАЗ»державний номерний знак 43-70 ЖНУ, який належить Позивачу, Відповідач зобов’язаний виплатити Позивачу заявлену до стягнення суму.

Відповідач позов не визнав мотивуючи це тим, що: Молнар М.Й. керував автомобілем «Мерседес-Бенц», державний номерний знак АО 5174 АС без законних підстав; у Відповідача згідно Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»відсутні підстави для відшкодування Позивачу 3% річних, інфляційних втрат та відсотків за користування чужими грошовими коштами.

29.07.2009 ухвалою суду було залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача Приватне підприємство «Ракета-2005»(далі –Третя особа-1) та Молнар Міклоша Йосифовича (далі –Третя особа-2).

Третя особа-1 та Третя особа-2 письмових пояснень на позов не подали, в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Розгляд справи відкладався.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.01.2008, 12.09.2007 о 16 год. 00 хв. в м. Хмельницький по вул. Озірній була скоєна ДТП, а саме зіткнення автомобіля «КАМАЗ»державний номерний знак 43-70 ЖНУ (далі –автомобіль «КАМАЗ») із автомобілем «Мерседес-Бенц», державний номерний знак АО 5174 АС (далі –автомобіль «Мерседес»), яким керувала Третя особа-2 та який належить Третій особі-1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу КІА № 008839.

ДТП сталася в результаті порушення Третьою особою-2 вимог дорожнього знаку «Дати дорогу», що підтверджується вказаною постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.01.2008, відповідно до якої Третю особу-2, визнано винною у скоєнні правопорушення, передбаченого статтею 124 КпАП України.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «КАМАЗ».

Відповідно до висновку спеціаліста про оцінку по визначенню матеріальних збитків, завданих власнику автомобіля «КАМАЗ»в разі пошкодження при ДТП № 264 від 08.11.2007 складеного ДП «Експерт-Сервіс Авто», матеріальний збиток завданий власнику автомобіля «КАМАЗ»в результаті його пошкодження в ДТП становить 30 950 грн.

За складання вказаного висновку, Позивач сплатив ДП «Експерт-Сервіс Авто»600 грн., що підтверджується актом прийому-передачі виконаної роботи № 264 від 08.11.2007, копія якого міститься в матеріалах справи.

Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України ( далі –ЦК України) передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Як вбачається з матеріалів справи, Третя особа-2 у період з 01.06.2007 до 01.12.2007 працювала у Третьою особи-1 на посаді експедитора вантажного автомобіля, що підтверджується копією трудової книжки Третьої особи-2, яка міститься в матеріалах справи.

Таким чином, на момент скоєння ДТП Третя особа-2 перебувала у трудових відносинах з Третьою особою-1 та керувала автомобілем «Мерседес»на законних підставах.

Вина особи, яка керувала автомобілем «Мерседес», що належить Третій особі -1 та перебуває у його володінні, встановлена у судовому порядку.

Відтак, Третя особа-1 є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «КАМАЗ», в результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

29.05.2007 між Відповідачем та Третьою особою-1 було укладено Поліс, предметом якого є страхування шкоди заподіяною автомобілем «Мерседес»третім особам.

Вказаний Поліс є договором І типу, оскільки його положення відповідають приписам пункту 15.1 частини 1 статті Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у якому зазначено, що оговори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.

Відповідно до преамбули Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Згідно з статтею 6 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. У заяві про виплату страхового відшкодування має міститися: найменування страховика, до якого подається заява, або МТСБУ; назва (для юридичної особи), прізвище, ім'я, по батькові (для фізичної особи) заявника, його місцезнаходження або місце проживання; зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданих збитків; інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, та потерпілих; обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу, та докази, що підтверджують її відповідно до законодавства; розмір шкоди; підпис заявника і дата подання заяви (пункт 35.1 статті 35 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

          Пунктом 35.2 статті 35 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що до заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.

25.09.2008 Позивач подав до Відповідача заяву із додатками, які відповідають вимогам статті 35 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»про виплату шкоди, у межах ліміту відповідальності передбаченого Полісом, а саме у сумі 24990 грн. Факт надіслання Позивачем вказаної заяви Відповідачу підтверджується фіскальним чеком та описом поштового відправлення від 25.092008, оригінали яких містяться в матеріалах справи.

З врахування положень наказу Міністерства транспорту та зв’язку України від 12.12.2007 № 1149 «Про затвердження нормативів та нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів»(зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.12.2007 за № 1383/14650), Відповідач повинен був отримати вказану заяву 30.09.2008.

Проте, Відповідач залишив вказану заяву Позивача без відповіді, а вимоги Позивача без задоволення.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України)

Пунктом 37.1 статті 37 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Таким чином, відповідно до приписів пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Відповідач, повинен був у строк до 30.10.2008 здійснити виплату страхового відшкодування.

Проте, Відповідач, як у строк до 30.10.2008 так і на дату судового розгляду, свого зобов’язання щодо виплати страхового відшкодування, в межах ліміту відповідальності передбаченого Полісом у сумі 24990 грн. не виконав.

Вказаний факт також підтверджується листом Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 8548/08-8 від 06.07.2009, яким Держфінпослуг повідомив Позивача про те, що за наслідками звернення Позивача його працівниками складено акт про порушення Відповідачем пункту 36.1 статті 36 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»

Відтак, позовна вимога про стягнення з Відповідача 24 990 грн. боргу є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач просить стягнути з Відповідача 3% річних та інфляційні втрати нараховані за період з 03.10.2008 до 23.03.2009.

Проте, як встановлено судом, Відповідач повинен був у строк до 30.10.2008 здійснити Позивачу виплату страхового відшкодування.

Отже, Позивач повинен був нараховувати Відповідачу 3% річних та інфляційні втрати за період з 31.11.2008 до 23.03.2009.

Відтак, суд, на підставі статті 55 ГПК України, здійснює розрахунок 3% річних, інфляційних втрат та проценти за користування чужими грошовими коштами:

24990 грн. х 3% річних х 114 днів (період з 31.11.2008 до 23.03.2009) = 234,15 грн.

Тому, суд стягує з Відповідача 234,15 грн. 3% річних.

Сума боргу, грн.Період простроченняІндекс інфляціїнарахована сума інфляційних втрат, грн.

24 990січень-березень 2009 року106,64%1659,33 Тому, суд стягує з Відповідача 1659,33 грн. інфляційних втрат.

Щодо вимоги Позивача про стягнення про стягнення 1401,94 грн. відсотки за користування чужими грошовими коштами нараховані за період з 03.10.2008 до 23.03.2009, то суд повідомляє наступне.

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами (частина 1 статті 536 ЦК України).

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (частина 2 статті 536 ЦК України).

Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»не встановлено розмір процентів за користування чужими грошовими коштами.

Таким чином, вимога Позивача про стягнення про стягнення 1401,94 грн. відсотки за користування чужими грошовими коштами нараховані за період з 03.10.2008 до 23.03.2009 є не законною та необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги Позивача про стягнення 600 грн. витрат на проведення експертизи.

Відповідно до пункту 34.1 статті 34 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страховик терміново, але не пізніше трьох робочих днів (враховуючи день отримання письмового повідомлення про страховий випадок), зобов'язаний направити аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Згідно пункту 34.2 статті 34 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»якщо у визначений строк аварійний комісар або експерт не з'явився, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому випадку страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Матеріали справи не свідчать про те, що Відповідач відповідно до приписів пункту 34.1 статті 34 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»направив свого аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.11.2007 ДП «Експерт-Сервіс Авто»було складено висновок спеціаліста про оцінку по визначенню матеріальних збитків, завданих власнику автомобіля «КАМАЗ» в разі пошкодження при ДТП № 264, за який Позивач сплатив ДП «Експерт-Сервіс Авто»600 грн., що підтверджується актом прийому-передачі виконаної роботи № 264 від 08.11.2007, копія якого міститься в матеріалах справи.

Таким, Позивач керуючись приписами статті 22 ЦК України та пункту 34.2 статті 34 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»самостійно вибрав експерта для складання вказаного висновку спеціаліста.

Відтак, суд стягує з Відповідача на користь Позивача 600 грн. витрат на проведення експертизи є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Щодо вимоги Позивача про відшкодування витрат за надання правової допомоги у сумі 4000 грн., то суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 13.09.2007 між Позивачем (Замовник) та приватним підприємцем Макаренком І.Я. (Виконавець) було укладено договір про надання юридичних послуг (далі –Договір), відповідно до пункту 1.1 якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов’язання виконати комплекс робіт по відшкодуванню збитку заподіяного Позивачу пошкодження автомобіля «КАМАЗ», в результаті ДТП, яка відбулась 12.09.2007 у м. Хмельницькому за участю автомобіля «Мерседес», належного Третій особі –1, застрахованого у Відповідача.

Відповідно до пункту 4.1 Договору в даній справі сторонами обумовлена оплата 4000 грн.

На виконання пункту 4.1 Договору Позивач сплатив Виконавцю 4000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 321359 від 27.08.2008, копія якого міститься в матеріалах справи.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини 3 статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України «Про адвокатуру», де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Статтею 44 ГПК передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником.

Зазначена позиція підтверджується інформаційним листом Вищого господарського суду України від 14.07.2004 № 01-8/1270 та постановою Верховного Суду України від 01.10.2002 у справі № 30/63.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач надав суду копію посвідчення № 1380, виданого Макаренку І.Я. про те, що він є членом спілки адвокатів України, а вказане посвідчення дійсне до 31.12.2002.

Станом, на момент розгляду справи Позивач не надав суду інших документів, які підтверджують факт того, що Макаренко І.Я. має право на заняття адвокатською діяльністю.

Таким чином, відповідно до статей 44, 49 ГПК України на Відповідача відносяться витрати по сплаті державного мита у сумі 273,93 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі та 108,60 грн.

Розглядаючи спір по суті суд зауважує, що відповідно до частини 3 статті 22 Закону України «Про судоустрій України»місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності. Згідно з частиною 1 статті 21 ГПК України сторонами в судовому процесі –позивачами і відповідачами –можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Таким чином, господарським судам підвідомчі справи, коли склад учасників спору відповідає статті 1 ГПК України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер. Відтак, залучення до участі у справі водія у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на підставі статті 27 ГПК України не суперечить правилам предметної підсудності, визначеним статтею 12 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідач не спростував належними засобами доказування обставин на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Крім того, суд також зазначає, що частиною 5 статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідач не довів факту того, що шкоду автомобілю «КАМАЗ»було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог (частина 5 статті 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, статтями 15, 253, 254, 525, 526, 530, 611, 612, 625 ЦК України, статтями 193, 230 ГК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»(04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 44, ідентифікаційний код 24175269 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «А.Т.К.»(01021, м. Київ, вул. Липська, 19/7, кв. 20, ідентифікаційний код 32826820, р/р 26003301302053 в Михайлівському відділенні АКБ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 300528) 24 990 (двадцять чотири тисячі дев’ятсот дев’яносто) грн. боргу, 234 (двісті тридцять чотири) грн. 15 коп. 3% річних, 1659 (одну тисячу шістсот п’ятдесят дев’ять) грн. 33 коп. інфляційних втрат, 600 (шістсот) грн. витрат на проведення експертизи, а також 273 (двісті сімдесят три) грн. 93 коп. витрат по сплаті державного мита та 108 (сто вісім) грн. 60 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.

СуддяСташків Р.Б.