Рішення № 7384143, 08.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/41908.12.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дана Трейд» До Закритого акціонерного товариства «Автобаза № 1»

Про стягнення 887581,54 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники:

Від позивача: не з’явився;

Від відповідача: Євстіфєєв Ю.В. –представник за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення з останнього 887581,54 грн. заборгованості по Договорах № 36 від 18.02.2008, № 80 від 26.03.2008, № 185 від 16.06.2008, а також відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2009р. було порушено провадження у справі № 47/419, та призначено до розгляду на 22.10.2009.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2009 розгляд справи було відкладено до 24.11.2009.

В судовому засіданні 24.11.2009 було оголошено перерву до 08.12.2009, про що повідомлено представників сторін під розписку, яка наявна в матеріалах справи.

В судове засідання 08.12.2009 представник позивача не з’явився, але позивач через канцелярію Господарського суду міста Києва подав заяву про розгляд справи без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем всупереч умов укладених Договорів № 36 від 18.02.2008, № 80 від 26.03.2008 та № 185 від 16.06.2008 не було здійснено у строк та у повному обсязі оплату поставленого товару, а саме: по Договору № 36 від 18.02.2008 заборгованість відповідача складає 240620,22 грн., по Договору № 80 від 26.03.2008 –359499,64 грн., по Договору № 185 від 16.06.2008 –104269,41 грн. На думку позивача, заборгованість у відповідача по вищенаведеним договорам виникла внаслідок того, що з моменту підписання договорів курс євро на момент оплати змінився більш ніж на 2%, і позивач на підставі п. 2.3 Договору № 36 від 18.02.2008 та п. 2.3 Договору № 80 від 26.03.2008 здійснив коригування ціни кожного договору у відповідності до курсу євро станом на момент здійснення відповідачем часткової оплати, що і склало загальну суму заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 704389,27 грн. Також, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача за прострочення виконання зобов’язання по своєчасній оплаті поставленого товару згідно Договору № 36 від 18.02.2008 –штраф в розмірі 34477,77 грн. на підставі п. 8. 2 Договору № 36 від 18.02.2008 та 6895,56 грн. штрафу на підставі п. 8.5 Договору № 36 від 18.02.2008, інфляційні втрати –21655,80 грн., по Договору № 80 від 26.03.2008 –пеню в сумі 43623,00 грн., інфляційні втрати в сумі 30197,97 грн. та 3% річних в сумі 5318,63 грн., а по Договору № 185 від 16.06.2008 –штраф в сумі 16370,30 грн. на підставі п. 8.2 Договору № 185 від 16.06.2008, штраф в сумі 17771,46 грн., інфляційні втрати в сумі 6881,78 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні 08.12.2009 підтримав заперечення, викладені у відзиві. Відповідач у письмовому відзиві проти заявлених вимог заперечував. Свої заперечення мотивував тим, що п. 2.3 Договору № 36 від 18.02.2008, п. 2.3 Договору № 80 від 26.03.2008 та п. 2.3 Договору № 185 від 16.06.2008 передбачено не обов’язок змінити ціну договору, а право сторони. До того ж, зміна суттєвої умови договору –ціни - має бути погоджена обома сторонами правочину шляхом укладення додаткової угоди. Таким чином, відповідач зазначав про те, що сума заборгованості відповідача по Договору № 36 від 18.02.2008 складає 178928,65 грн., по Договору № 80 від 26.03.2008 –242980,11 грн., а по Договору № 185 від 16.06.2008 –104269,41 грн. В обґрунтування заперечень щодо вимог позивача про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних згідно Договору № 36 від 18.02.2008 та Договору № 185 від 16.06.2008, а також пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних по Договору № 80 від 26.03.2008 надав свій контррозрахунок з урахуванням суми заборгованості по Договору № 36 від 18.02.2008 в розмірі 178928,65 грн., по Договору № 80 від 26.03.2008 –242980,11 грн., а по Договору № 185 від 16.06.2008 –104269,41 грн. В заперечення вимог позивача про стягнення штрафу по Договору № 36 від 18.02.2008 та Договору № 185 від 16.06.2008 посилався на те, що позивачем здійснено нарахування штрафу виходячи із ставки 10% вартості договору, що суперечить ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, якою визначено, що штрафні санкції за порушення зобов’язання встановлюються у відсотках, розмір яких визначається ставкою НБУ за увесь час користування коштами, а Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»від 22.11.1996 визначено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу й не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період., за який нараховується пеня. Також, щодо вимог позивача про стягнення штрафу та пені позивачем зазначалось про те, що строк їх нарахування повинен визначатись з урахуванням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а також заявлено про застосування скороченого строку позовної давності згідно статті 258 Цивільного кодексу України. Також, відповідач просив зменшити на підставі ст. 83 Господарського процесуального кодексу України загальний розмір пені, нарахований по Договору № 36 від 18.02.2008, Договору № 80 від 26.03.2008 та Договору № 185 від 16.06.2008 до 0,00 грн. та відстрочити виконання рішення на 12 місяців.

У відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи, необхідні для вирішення спору, заслухавши в судовому засіданні представника відповідача, Господарський суд міста Києва,-

          ВСТАНОВИВ:           

18.02.2008 між позивачем –ТОВ «Дана Трейд», як продавцем, та відповідачем –ЗАТ «Автобаза № 1», як покупцем, було укладено Договір № 36 (далі –Договір № 36 від 18.02.2008), який підписано представниками сторін та посвідчено печатками підприємств, оригінал якого досліджено судом в судовому засіданні, а належним чином засвідчена позивачем копія наявна в матеріалах справи.

          Умовами Договору № 36 від 18.02.2008 сторони погодили та визначили, що продавець (позивач) зобов’язується провести роботи з обрамлення отвору, а також поставити, зібрати та встановити, а покупець (відповідач) зобов’язується прийняти та оплатити трубу 100х100х4 мм (для обрамлення отвору), секційні ворота, які в подальшому іменуються товар, у комплектності, кількості та якості та за ціною, які вказані у специфікації, яка є невід’ємною частиною договору (п. 1.1), ціна товару та його установка, роботи по договору –згідно специфікації (п. 2.1), загальна вартість договору на момент підписання –350236,75 грн. (з ПДВ) (п. 2.2), у випадку зміни курсу євро НБУ з моменту підписання сторонами договору на момент оплати товару більш ніж на 2% сторони мають право змінити суму даного договору, виходячи з перерахунку суми заборгованості на момент оплати у відсотковому відношенні відповідно зміни курсу євро (п. 2.3), покупець (відповідач) здійснює передоплату, згідно додатку № 2 до договору, на рахунок продавця (позивача) після підписання сторонами даного договору (п. 3.1), покупець (відповідач) здійснює оплати за фактично поставлений та/або змонтований товар, згідно додатку № 2, на рахунок продавця (позивача) не пізніше 3 робочих днів з моменту поставки та/або закінчення монтажу відповідної позиції специфікації № 1, що підтверджується видатковою накладною та довіреністю покупця (відповідача)на отримання товару та/або актом виконаних робіт, підписаним сторонами (п. 3.2), строк поставки товару –згідно додатку № 2 (п. 4.1), у випадку порушення строку оплати згідно додатку № 1, п. 3.2 даного договору, покупець (відповідач) виплачує продавцю (позивачу) штраф в розмірі 0,1% від неоплаченої суми за кожний день прострочення платежу, але не більше 10% вартості договору (п. 8.2), у випадку необґрунтованої відмови від виконання умов даного договору після його підписання сторонами, винна сторона виплачує постраждалій стороні штраф у розмірі 2% від загальної суми договору (п. 8.5).

          Також, сторонами було погоджено до Договору № 36 від 18.02.2008 додаток № 1 –«Специфікація № 1», згідно якої вартість договору визначена загалом в сумі 350236,75 грн., а також Додаток № 2 –«Графік постачання та платежів», яким визначено графік оплати та виконання робіт.

          Згідно видаткових накладних до Договору № 36 від 18.02.2008, а саме: № РН-0000251 від 21.03.2008 на суму 22238,46 грн., № РН-0000367 на суму 308322,97 грн. від 22.04.2008, № РН-0000360 від 21.04.2008 на суму 14216,29 грн., які підписані представниками продавця та покупця та посвідчені печатками сторін, позивачем було поставлено, а відповідачем в особі представника по довіреності ЯОП № 070201 від 18.03.2008 та ЯОП № 070284 від 18.04.2008 Литвиненко С.О. прийнято товар загалом на суму 344777,72 грн.

          Відповідно до Акту виконаних робіт від 05.06.2008, який підписано представниками продавця (позивача) та покупця (відповідача) та посвідчено печатками сторін, позивачем було проведено, а відповідачем прийнято роботи по зборці воріт у кількості 3шт. в корпусі установки та додаткове обладнання по Договору № 36 від 18.02.2008 загалом на суму 55038,07 грн.

          Відповідно до банківської виписки по особовому рахунку позивача, відповідачем було здійснено часткову оплату по Договору № 36 від 18.02.2008 в сумі 37997,46 грн. також, сторонами по справі не заперечувалось перерахування відповідачем на користь позивача загалом 151632,78 грн. по Договору № 36 від 18.02.2008.

          19.01.2009 позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію № 1-09/п, в якій позивач просив відповідача погасити з урахуванням інфляційних втрат заборгованість по Договору № 36 від 18.02.2008 в розмірі 276232,58 грн., а саме: 253329,67 грн. основного боргу з урахуванням зміни курсу євро та перерахунку позивачем ціни договору на підставі п. 2.3 Договору № 36 від 18.02.2008, 22902,91 грн. інфляційних втрат.

          26.03.2008 між позивачем –ТОВ «Дана Трейд», як продавцем, та відповідачем –ЗАТ «Автобаза № 1», як покупцем, було укладено Договір № 80 (далі –Договір № 80 від 26.03.2008), який підписано представниками сторін та посвідчено печатками підприємств, оригінал якого досліджено судом в судовому засіданні, а належним чином засвідчена позивачем копія наявна в матеріалах справи.

          Умовами Договору № 80 від 26.03.2008 сторони погодили, що продавець (позивач) зобов’язується поставити, зібрати та встановити, а покупець (відповідач) зобов’язується прийняти та оплатити елементи складських стелажів моделей «М3»(Польща) (товар) у комплектності, кількості, якості та за ціною, які вказані у специфікації (додаток № 1 до договору) (п. 1.1), ціна товару за даним договором - згідно специфікації (додаток № 1) (п. 2.1), загальна вартість договору на момент підписання складає 436230,00 грн., що на момент укладення договору складає 55500,00 євро (п. 2.2), у випадку зміни курсу євро з моменту підписання сторонами договору на момент оплати товару більш ніж на 2% продавець та постачальник мають право шляхом підписання додаткової угоди змінити суму доплати, яка підлягає оплаті, а також змінити суму даного договору, виходячи з перерахунку суми заборгованості на момент оплати згідно наведеної формули (п. 2.3), покупець (відповідач) здійснює авансовий платіж в розмірі 35% від вартості договору на рахунок продавця (позивача) на протязі 3 банківських днів з моменту підписання договору (п. 3.1), покупець здійснює другий платіж в розмірі 50% від вартості договору на рахунок продавця (позивача) на протязі 3-х банківських днів з моменту поставки товару на склад покупця (відповідача) та приймання –передавання товару по накладним (п. 3.2), покупець (відповідач) здійснює кінцевий розрахунок в розмірі 15% від вартості договору на рахунок продавця (позивача) та протязі 3-х банківських днів з моменту закінчення зборки та установки стелажних конструкцій на складі покупця (відповідача) та підписання сторонами акта виконаних робіт (п. 3.3), строк поставки товару –45 календарних днів з дати отримання авансового платежу згідно п. 3.1 даного договору (п. 4.1), у випадку порушення строку оплати згідно п. 3.1-3.4 даного договору, покупець (відповідач) виплачує продавцю (позивачу) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного грошового зобов’язання, але не більше 10% вартості договору (п. 8.3).

          Також, сторонами було погоджено до Договору № 80 від 26.03.2008 додаток № 1 –«Специфікація товару, який поставляється», згідно якої вартість договору визначена загалом в сумі 436230,00 грн., додаток № 3 «Технічні параметри та правила експлуатації стелажних систем».

          Згідно видаткових накладних до Договору № 80 від 26.03.2008, а саме: № РН-0000817 від 03.09.2008 на суму 436230,00 грн., яка підписана представниками продавця та покупця та посвідчена печатками сторін, позивачем було поставлено, а відповідачем в особі представника по довіреності ЯПЗ № 767240 від 02.09.2008 Євтушенко П.А. прийнято товар загалом на суму 436230,00 грн.

          Відповідно до Акту виконаних робіт від 16.09.2008, який підписано представниками продавця (позивача) та покупця (відповідача) та посвідчено печатками сторін, позивачем було проведено, а відповідачем прийнято роботи по установці комплекту стелажного обладнання моделі «М3» згідно Договору № 80 від 26.03.2008.

          Відповідно до банківської виписки по особовому рахунку позивача, відповідачем було здійснено часткову оплату по Договору № 80 від 26.03.2008 в сумі 152680,50 грн.

          23.01.2009 позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію № 10-09/п, в якій позивач просив відповідача погасити з урахуванням інфляційних втрат заборгованість по Договору № 80 від 26.03.2008 в розмірі 350423,90 грн.

16.07.2008 між позивачем –ТОВ «Дана Трейд», як продавцем, та відповідачем –ЗАТ «Автобаза № 1», як покупцем, було укладено Договір № 185 (далі –Договір № 185 від 16.07.2008), який підписано представниками сторін та посвідчено печатками підприємств, оригінал якого досліджено судом в судовому засіданні, а належним чином засвідчена позивачем копія наявна в матеріалах справи.

          Умовами Договору № 185 від 16.07.2008 сторони погодили та визначили, що продавець (позивач) зобов’язується провести роботи з обрамлення отвору, а також поставити, зібрати та встановити, а покупець (відповідач) зобов’язується прийняти та оплатити трубу 100х100 мм (для обрамлення отвору), двері, які в подальшому іменуються товар, у комплектності, кількості та якості та за ціною, які вказані у специфікації, яка є невід’ємною частиною договору (п. 1.1), ціна товару та його установка, роботи по договору –згідно специфікації (п. 2.1), вартість робіт та товару, включаючи доставку та установку товару, складає загалом 177714,61 грн. (з ПДВ) (п. 2.2), покупець (відповідач) здійснює передоплату в розмірі 50% на рахунок продавця (позивача) на протязі 5 банківських днів з моменту підписання договору (п. 3.1), покупець здійснює оплату в розмірі 40% на рахунок продавця (позивача) на протязі 3-х банківських днів з моменту поставки товару покупцю (відповідачу), що визначається видатковою накладною, підписаною сторонами, та довіреністю на отримання товару (п. 3.2), покупець (відповідач) здійснює оплату в розмірі 10% на рахунок продавця (позивача) та протязі одного календарного місяця після поставки та зборки товару в приміщеннях покупця (відповідача), визначеного актом виконаних робіт, підписаним обома сторонами (п. 3.3), строк поставки товару –30 робочих днів від дати отримання авансового платежу згідно п. 3.1 даного договору (п. 4.1), у випадку порушення строку оплати згідно додатку № 1, п. 3.2 та 3.3 даного договору, покупець (відповідач) виплачує продавцю (позивачу) штраф в розмірі 0,1% від неоплаченої суми за кожний день прострочення платежу, але не більше 10% вартості договору (п. 8.2), у випадку необґрунтованої відмови від виконання умов даного договору після його підписання сторонами, винна сторона виплачує постраждалій стороні штраф у розмірі 10 % від загальної суми договору (п. 8.5).

          Згідно видаткових накладних до Договору № 185 від 16.07.2008, а саме: № РН-0000791 від 21.08.2008 на суму 57061,87 грн., № РН-0000868 від 23.09.2008 на суму 6350,28 грн., № РН-0000911 від 30.09.2008 на суму 39807,82 грн., № РН-0000946 від 07.10.2008 на суму 21489,96 грн., № РН-0000844 від 12.09.2008 на суму 52213,58 грн., які підписані представниками продавця та покупця та посвідчені печатками сторін, позивачем було поставлено, а відповідачем в особі представника по довіреностям ЯПЛ № 958332 від 30.09.2008 та ЯПЛ № 958351 від 07.10.2008 Литвиненко С.О. прийнято товар загалом на суму 176923,51 грн.

          Відповідно до Акту № ОУ-0000199 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 12.09.2008, який підписано представниками продавця (позивача) та покупця (відповідача) та посвідчено печатками сторін, позивачем було проведено, а відповідачем прийнято роботи по Договору № 185 від 16.07.2008 загалом на суму 791,10 грн.

          Відповідно до банківської виписки по особовому рахунку позивача, відповідачем було здійснено часткову оплату по Договору № 185 від 16.07.2008 в сумі 73445,20 грн.

          19.01.2009 позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію № 2-09/п, в якій позивач просив відповідача погасити з урахуванням інфляційних втрат заборгованість по Договору № 185 від 16.07.2008 в розмірі 104269,41 грн., а також 10843,97 грн. штрафу та 2710,99 грн. інфляційних втрат.

          Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

          Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

          Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

          Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття.

          Вимогами статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

          Статтею 856 Цивільного кодексу України визначено, якщо замовник не сплатив встановленої ціни роботи або іншої суми, належної підрядникові у зв'язку з виконанням договору підряду, підрядник має право притримати результат роботи, а також устаткування, залишок невикористаного матеріалу та інше майно замовника, що є у підрядника.

          Стаття 610 Цивільного кодексу України встановлює, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.           Умовами статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором, законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

          Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

          Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем відповідно до Договорів № 36 від 18.02.2008, № 80 від 26.03.2008 та № 185 від 16.06.2008 було поставлено на користь відповідача, а відповідачем було прийнято від позивача товар та здійснено його установку, що підтверджується видатковими накладними та актами виконаних робіт до кожного договору та довіреностями суворої звітності на отримання товару, а саме: по Договору № 36 від 18.02.2008 позивачем було поставлено на користь відповідача та виконано робіт загалом на суму 330561,43 грн., з яких відповідачем здійснено оплату в сумі 151632,78 грн., що сторонами по справі –не заперечувалось, по Договору № 80 від 26.03.2008 - позивачем було поставлено на користь відповідача та виконано робіт загалом на суму 436230,00 грн., з яких відповідачем здійснено оплату в сумі 152680,50 грн., що сторонами по справі –не заперечувалось, а по Договору № 185 від 16.06.2008 - позивачем було поставлено на користь відповідача та виконано робіт загалом на суму 177714,61 грн., з яких відповідачем здійснено оплату в сумі 73445,20 грн., що сторонами по справі –не заперечувалось.

Але відповідач, всупереч п. 3.2 Договору № 36 від 18.02.2008, п. 3.3 Договору № 80 від 26.03.2008 та п. 3.3 Договору № 185 від 16.06.2008 у визначений даними пунктами строки повної оплати поставленого товару та виконаних робіт - не виконав, свої зобовязання по повній оплаті отриманого від позивача товару та виконаних послуг –не здійснив, а саме: відповідачем не було здійснено повну оплату по Договору № 36 від 18.02.2008 –в сумі 178928,65 грн. (330561,43 грн. (вартість поставленого товару та виконаних послуг) - 151632,78 грн. (оплата)), по Договору № 80 від 26.03.2008 –в сумі 242980,11 грн. (436230,00 грн. (вартість поставленого товару та виконаних послуг) - 152680,50 грн.(оплата)), а по Договору № 185 від 16.06.2008 –в сумі 104269,41 грн. (177714,61 грн. вартість поставленого товару та виконаних робіт) - 73445,20 грн. (оплата)), а загалом в сумі 526178,17 грн. (178928,65 грн. + 242980,11 грн. + 104269,41 грн.), належних доказів оплати отриманого відповідачем товару та виконаних послуг загалом на суму 526178,17 грн. станом на момент вирішення спору надано не було, а тому на даний час у відповідача перед позивачем існує непогашена заборгованість загалом в сумі 526178,17 грн., а саме: по Договору № 36 від 18.02.2008 –в сумі 178928,65 грн., по Договору № 80 від 26.03.2008 –в сумі 242980,11 грн., а по Договору № 185 від 16.06.2008 –в сумі 104269,41 грн.

Посилання позивача у позові на те, що заборгованість відповідача перед позивачем станом на момент вирішення спору по Договору № 36 від 18.02.2008 складає 240620,22 грн., а по Договору № 80 від 26.03.2008 –359499,64 грн. внаслідок того, що позивач на підставі п. 2.3 Договору № 36 від 18.02.2008 та п. 2.3 Договору № 80 від 26.03.2008 в односторонньому порядку здійснив коригування ціни кожного договору у відповідності до курсу євро станом на момент здійснення відповідачем часткової оплати –судом відхиляється як необґрунтоване та таке, що суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 179, 180, 181, 190 Господарського кодексу України та п. 2.3 Договору № 36 від 18.02.2008 та п. 2.3 Договору № 80 від 26.03.2008, оскільки ціна є істотною умовою будь-якого господарського договору і згода щодо ціни договору має бути досягнута обома сторонами господарського договору у відповідній передбаченій законом письмовій формі, а п. 2.3 Договору № 36 від 18.02.2008 та п. 2.3 Договору № 80 від 26.03.2008 передбачено, що саме сторони (тобто позивач та відповідач, а не позивач окремо) мають право (а не обов’язок) змінити ціну договору, яка має бути змінена шляхом підписання сторонами відповідної угоди, яка б посвідчувала їх волю на зміну суттєвої умови договору - ціни. Суду станом на момент вирішення спору не надано належних та допустимих доказів того, що між сторонами укладалась будь-яка угода щодо зміни ціни Договору № 36 від 18.02.2008 та Договору № 80 від 26.03.2008, а право позивача самостійного змінити ціну зазначених договорів не передбачено ні нормами чинного законодавства, ні умовами зазначених договорів.

На підставі вищевикладеного, суд визнав вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за поставлений згідно видаткових накладних твар та виконані роботи згідно актів виконаних робіт відповідно до Договорів № 36 від 18.02.2008, № 80 від 26.03.2008 та № 185 від 16.06.2008, але які не оплачені відповідачем у повному обсязі - законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, але такою, що підлягає задоволенню частково, а саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню непогашена заборгованість загалом в сумі 526178,17 грн., а саме: по Договору № 36 від 18.02.2008 –в сумі 178928,65 грн., по Договору № 80 від 26.03.2008 –в сумі 242980,11 грн., а по Договору № 185 від 16.06.2008 –в сумі 104269,41 грн.

Також, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача за прострочення виконання зобов’язання по своєчасній оплаті поставленого товару згідно Договору № 36 від 18.02.2008 –штраф в розмірі 34477,77 грн. на підставі п. 8. 2 Договору № 36 від 18.02.2008 та 6895,56 грн. штрафу на підставі п. 8.5 Договору № 36 від 18.02.2008, інфляційні втрати –21655,80 грн., по Договору № 80 від 26.03.2008 – пеню в сумі 43623,00 грн., інфляційні втрати в сумі 30197,97 грн. та 3% річних в сумі 5318,63 грн., а по Договору № 185 від 16.06.2008 –штраф в сумі 16370,30 грн. на підставі п. 8.2 Договору № 185 від 16.06.2008, штраф в сумі 17771,46 грн. на підставі п. 8.5 Договору № 185 від 16.06.2008, інфляційні втрати в сумі 6881,78 грн.

Вимогами статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, дійшов висновку, що оскільки відповідачем всупереч п. 3.2 Договору № 36 від 18.02.2008, п. 3.3 Договору № 80 від 26.03.2008 та п. 3.3 Договору № 185 від 16.06.2008 у визначений даними пунктами строки повної оплати поставленого товару та виконаних робіт - не виконано свої зобовязання по повній оплаті отриманого від позивача товару та виконаних послуг, заборгованість відповідача перед позивачем по Договору № 36 від 18.02.2008 складає 178928,65 грн., по Договору № 80 від 26.03.2008 –242980,11 грн., а по Договору № 185 від 16.06.2008 –104269,41 грн., вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України є законними, обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, але такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на те, що позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат по Договору № 36 від 18.02.2008 на суму заборгованості в розмірі 240620,22 грн., по Договору № 80 від 26.03.2008 - інфляційних втрат та 3% річних на суму заборгованості в розмірі 359499,64 грн., а по Договору № 185 від 16.06.2008 –інфляційні втрати на суму заборгованості в розмірі 104269,41 грн., але оскільки заборгованість відповідача перед позивачем по Договору № 36 від 18.02.2008 складає 178928,65 грн., по Договору № 80 від 26.03.2008 –242980,11 грн., а по Договору № 185 від 16.06.2008 –на суму заборгованості в розмірі 104269,41 грн., суд перевіривши розрахунки сторін, погоджується з розрахунком відповідача щодо нарахування інфляційних втрат по Договору № 36 від 18.02.2008 в сумі 16103,58 грн., інфляційних втрат по Договору № 80 від 26.03.2008 в сумі 20410,33 грн. та 3% річних в сумі 3594,77 грн., а також з розрахунком позивача щодо інфляційних втрат по Договору № 185 від 16.06.2008 в сумі 6881,78 грн..

Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 549 Цивільного кодексу України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Ст. 343 ч.2 Господарського кодексу України встановлює, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Також, позивачем було заявлено вимоги про стягнення з відповідача 6895,56 грн. штрафу на підставі п. 8.5 Договору № 36 від 18.02.2008 та 17771,46 грн. штрафу на підставі п. 8.5 Договору № 185 від 16.06.2008.

Суд, розглянувши заявлені вимоги дійшов висновку, що вони задоволенню не підлягають, оскільки зазначеними пунктами договорів передбачено стягнення штрафу у випадку необґрунтованої відмови від виконання умов даного договору після його підписання сторонами. Однак, позивачем не було доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, що відповідач необґрунтовано відмовився від виконання умов зазначених договорів (як то направив позивачу листи про відмову від виконання умов договору без будь-яких пояснень, тощо), а невиконання умов договору у строк та необґрунтована відмова від виконання умов договору –не є тотожними поняттями.

Крім того, позивачем у позові було заявлено вимоги про стягнення з відповідача за порушення строків оплати поставленого товару та виконаних робіт на підставі п. 8. 2 Договору № 36 від 18.02.2008 штрафу в розмірі 34477,77 грн. та на підставі п. 8.2 Договору № 185 від 16.06.2008 –штрафу в сумі 16370,30 грн., а також на підставі п. 8.3 Договору № 80 від 26.03.2008 –пені в сумі 43623,00 грн.

В свою чергу, відповідачем у письмовому відзиві на позов заявлено про застосування до вищезазначених вимог позивача про стягнення пені та штрафу за зазначеними договорами скороченого строку позовної давності, застосування якого передбачено частиною 2 статті 258 Цивільного кодексу України, що є підставою для відмови у позові в цій частині.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 258 Цивільного кодексу України (п.2 ч. 1) визначено, що позовна давність в 1 рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що відповідачем всупереч п. 3.2 Договору № 36 від 18.02.2008, п. 3.3 Договору № 80 від 26.03.2008 та п. 3.3 Договору № 185 від 16.06.2008 у визначений даними пунктами строки повної оплати поставленого товару та виконаних робіт - не виконано свої зобовязання по повній оплаті отриманого від позивача товару та виконаних послуг, прострочення відповідача по повній оплаті поставленого товару та виконаних робіт відбувалось наступним чином:

- на суму заборгованості 178928,65 грн. по Договору № 36 від 18.02.2008 –з 18.03.2009 (оскільки саме з цієї дати у відповідача виникла заборгованість в сумі 178928,65 грн. по Договору № 36 від 18.02.2008 внаслідок здійснення відповідачем часткової оплати, що позивачем не заперечувалось) по 10.09.2009 (дата звернення позивача з позовом, що підтверджується вхідним штампом канцелярії суду), що складає 176 днів та не суперечить ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України. Річний строк щодо перебігу позовної давності щодо стягнення штрафу за зазначений період розпочався з 19.03.2009 і станом на момент звернення позивача з відповідними вимогами –не закінчився. Отже, розмір штрафу по Договору № 36 від 18.02.2008 складає: 178928,65 грн. х 0,1% х 176 днів = 31491,44 грн., що не перевищує 10% вартості договору.

- на суму заборгованості 242980,11 грн. по Договору № 80 від 26.03.2008 –з 18.04.2008 (оскільки саме з цієї дати у відповідача виникла заборгованість в сумі 242980,11 грн. по Договору № 80 від 26.03.2008 внаслідок здійснення відповідачем часткової оплати, що позивачем не заперечувалось) по 16.10.2008 (згідно ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України), таким чином право на позов в частині стягнення пені за зазначений період виникло у позивача з 17.10.2008, а оскільки позивач звернувся до суду з позовом у якому зокрема була заявлена вимога про стягнення пені - 10.09.2009 (дата звернення позивача з позовом, що підтверджується вхідним штампом канцелярії суду), тобто в межах річного строку позовної давності. З огляду на викладене, розмір пені по Договору № 80 від 26.03.2008 складає:

242980,11 грн. х 20% (подвійна облікова ставка НБУ з 01.01.2008 по 30.04.2008)/366 х 12 днів= 1593,31 грн.

242980,11 грн. х 24% (подвійна облікова ставка НБУ з 30.04.2008)/366 х 170 днів = 27086,31 грн.

Таким чином, загальна сума пені по Договору № 80 від 26.03.2008 складає: 28679,62 грн. і підлягає стягненню з відповідача н користь позивача.

- на суму заборгованості в сумі 104269,41 грн. по Договору № 185 від 16.06.2008 –з 12.09.2008 (непогашена заборгованість в сумі 104269,41 грн. по Договору № 185 від 16.06.2008 внаслідок здійснення відповідачем часткової оплати, що позивачем не заперечувалось та зазначено у позові) по 18.03.2009 (дата, визначена позивачем самосійно як гранична щодо нарахування), що складає 157 днів та не суперечить ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України. Річний строк щодо перебігу позовної давності щодо стягнення штрафу за зазначений період розпочався з 19.03.2009 і станом на момент звернення позивача з відповідними вимогами –не закінчився. Отже, розмір штрафу по Договору № 185 від 16.06.2008 складає: 104269,41 грн. х 0,1% х 157 днів = 16370,23 грн. та не перевищує 10% вартості договору.

Також, відповідач просив зменшити на підставі ст. 83 Господарського процесуального кодексу України загальний розмір пені, нарахований по Договору № 36 від 18.02.2008, Договору № 80 від 26.03.2008 та Договору № 185 від 16.06.2008, до 0,00 грн. Суд, дослідивши матеріали справи, беручи до уваги те, що відповідачем вчинено господарське правопорушення, оскільки не здійснено у повному обсязі оплату за поставлений товар та виконані позивачем роботи, дійшов висновку, що зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, у виняткових випадках є правом суду, а оскільки даний випадок не є винятковим, підстави для застосування частини третьої статті 83 Господарського процесуального кодексу України –у суду відсутні.

З огляду на викладене, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню: по Договору № 36 від 18.02.2008 непогашена заборгованість в сумі 178928,65 грн., інфляційні втрати в сумі 16103,58 грн., 31491,44 грн. штрафу; по Договору № 80 від 26.03.2008 –непогашена заборгованість в сумі 242980,11 грн., інфляційні втрати в сумі 20410,33 грн. та 3% річних в сумі 3594,77 грн., 28679,62 грн. пені; по Договору № 185 від 16.06.2008 непогашена заборгованість в сумі 104269,41 грн., інфляційні втрати в сумі 6881,78 грн. та 16370,23 грн. штрафу.

Також, відповідач просив здійснити відстрочення рішення суду строком на 12 місяців, посилаючись на неможливість виконати свої боргові зобов’язання як перед позивачем, так і перед іншими контрагентами з огляду на світову фінансову кризу та інфляційні процеси у економіці держави.

Стаття 121 Господарського процесуального кодексу України визначає, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити           

Згідно п. 1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України” від 12.09.96 р. N 02-5/333, господарський суд на підставістатті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання і оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання.

Пункт 1.1. роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України” від 12.09.96 р. N 02-5/333, визначає, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний термін звільнення приміщення, повернення майна тощо.

Згідно пункту 2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України” від 12.09.96 р. N 02-5/333, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Зважаючи на вищенаведені обставини, враховуючи роз’яснення ВАСУ № 02-5/333 від 12.09.96, беручи до уваги матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, наявність інфляційних процесів у економіці держави, ступінь вини відповідача у виникненні спору, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відстрочки виконання рішення з даного спору на 12 місяців.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Автобаза № 1»(код ЄДРПОУ 01268348, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Пшенична, буд. 9) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дана Трейд»(код ЄДРПОУ 33097767, місцезнаходження: 02660, м. Київ, просп. Визволителів, буд. 5/7) заборгованість в сумі 526178 (п’ятсот двадцять шість тисяч сто сімдесят вісім) грн. 17 коп., інфляційні втрати – 43395 (сорок три тисячі триста дев’яносто п’ять) грн. 69 коп., 3% річних в сумі 3594 (три тисячі п’ятсот дев’яносто чотири) грн. 77 коп., пені - 28679 (двадцять вісім тисяч шістсот сімдесят дев’ять) грн. 62 коп., штрафу –47861 (сорок сім тисяч вісімсот шістдесят одна) грн. 67 коп., а також 6497 (шість тисяч чотириста дев’яносто сім) грн. 10 коп. витрат по сплаті державного мита та 228 (двісті двадцять вісім) грн. 75 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову –відмовити.

3.          Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                           Станік С.Р.

Дата підписання рішення –24.12.2009