Рішення № 7384131, 15.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 26/355-47/27515.10.09 За позовом Відкритого акціонерного товариства «Українська гірничо-металургійна компанія»

До 1. Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця»

                    2. Відкрите акціонерне товариство «Алчевський металургійний комбінат»

Про           стягнення 33566,82 грн. збитків

                              Суддя Станік С.Р.

Представники:

Від позивача Самсоненко Р.В. –представник за довіреністю;

Від відповідача –1 Лагода О.А. –представник за довіреністю;

                              Майданик В.В. –представник за довіреністю;

Від відповідача-2 Рудковська І.В. –представник за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідачів пропорційно ступеня їх вини 33566,82 грн. у якості відшкодування збитків, завданих нестачею вантажу, а також відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2008 № 26/355 позов відносно відповідача-1 задоволено повністю, а саме: присуджено до стягнення 33566,82 грн. збитків та судові витрати, а відносно відповідача-2 –у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2008 рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2008 № 26/355 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.04.2009 № 26/355 рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2008 № 26/355 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2008 - скасовані, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Свою постанову Вищий господарський суд України мотивував тим, що судами попередніх інстанцій не було повно та обєктивно досліджено обставини справи, дано помилкову юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені судові рішення по справі не можна вважати законними та обґрунтованими.

Згідно резолюції Голови Господарського суду міста Києва справу № 26/355 передано на новий розгляд судді Станіку С.Р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2009 справу за позовом ВАТ «Українська гірничо-металургійна компанія»до ДТГО «Південно-західна залізниця», ВАТ «Алчевський металургійний комбінат»про стягнення 33566,82 грн. збитків було прийнято до нового розгляду за № 26/355-47/275 та призначено на 16.06.2009.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2009 розгляд справи було відкладено до 14.07.2009.

Але судове засідання 14.07.2009 –не відбулось у зв’язку з знаходженням судді Станіка С.Р. на лікарняному, у зв’язку з чим розгляд справи ухвалою від 11.09.2009 було призначено на 15.10.2009.

В судовому засіданні 15.10.2009 представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Просив суд позов задовольнити, посилаючись на те, що згідно залізничної накладної № 50768075 відповідачем-1 було здійснено зі станції Комунарськ Донецької залізниці до станції Київ-Московський Південно-Західної залізниці перевезення вантажу (профіль фасонний стальний швелер № 18, марка сталі – 3пс), завантаження якого здійснювалось засобами відповідача-2, навалом, брутто 85540 грн., тара 20600 кг, нетто 64940 грн. на 150/50 тонних вагах. В процесі перевезення вантажу на станції Основа Південної залізниці було проведене контрольне зважування вантажу про що складено Акт загальної форми № 17771 від 09.06.2008 та встановлено нестачу вантажу у кількості 8340 кг, що засвідчено у Комерційному акті БИ № 457933/46 від 10.06.2008. Позивач вважає, що внаслідок того, що нестача вантажу в обсязі 8 340 кг сталася з вини відповідачів, оскільки відповідачем-1 не було забезпечено збереження переданого до перевезення вантажу, а відповідачем-2 не було вжито заходів до збереження вантажу, а тому на підставі ч. 3 статті 308 Господарського кодексу України відповідачі повинні нести матеріальну відповідальність за нестачу вантажу в розмірі, який втрачено з урахуванням норм природної втрати, а саме в сумі 33566,82 грн., виходячи з вартості 1 тони швелеру № 18 в розмірі 4188,00 грн. (в т.ч ПДВ).

Представник відповідача-1 в судовому засіданні 15.10.2009 надав відзив на позовну заяву, в якому проти заявлених позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що навантаження вантажу здійснювалось засобами вантажовідправника (відповідача-2), а не залізниці, маса вантажу визначена вантажовідправником, а не залізницею, а тому залізниця не може нести відповідальність за втрату вантажу позивача. Також, відповідач-1 зазначав про те, що при прибутті вагону на станцію Основа Південної залізниці у складеному Акті загальної форми № 17771 від 09.06.2008 було зафіксовано наявність нанесеного маркування, а тому відповідач-1 не може нести відповідальність за втрату вантажу.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні 15.10.2009 проти заявлених вимог заперечував. Відповідач -2 у письмовому відзиві на позов в обґрунтування заявлених заперечень посилався на те, що ним при завантаженні вантажу не наносилось захисного маркування, перевізником вантажу є відповідач-1, а тому згідно ст.ст. 308, 314 Господарського кодексу України саме перевізник має нести відповідальність за нестачу прийнятого до перевезення вантажу, і, відповідно, вина відповідача-2 у нестачі вантажу в сумі 33566,82 грн. –відсутня.

Таким чином, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача-1, представника відповідача-2, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно накладної на перевезення № 50768075, оригінал якої досліджено судом в судовому засіданні та долучено до матеріалів справи, вантажовідправником (ВАТ «Алчевський металургійний комбінат») зі станції відправлення Комунарськ Донецької залізниці до станції призначення Київ-Московський Південно-західної залізниці було відправлено вагон № 68730464 з вантажем «швелер 18, уз-22» навалом, разом маса –64940 кг, спосіб визначення маси –на вагонних вагах 150/50, навантаження засобами відправника, одержувачем вантажу зазначено ВАТ «Українська гірничо-металургійна компанія»(позивач), провізна плата 7928,00 грн.

Згідно Акту загальної форми № 17771 від 09.06.2008, копія якого надана відповідачем-1, який складено на станції Основа Південної залізниці, по прибуттю вагона № 68730464 з вантажем «швеллер»згідно накладної на перевезення № 50768075 при зважуванні вагону при швидкосі 10 км/год. було виявлено невідповідність маси вантажу натурному листу у обсязі мінус 7,8 т., погрузка у вагоні була нижче бортів, мається маркування у вигляді двох білих полос, вагон відчеплено на контрольне переважування.

Відповідно до Комерційного акту БИ № 457933 від 10.06.2008, оригінал якого досліджено судом в судовому засіданні та долучено до матеріалів справи, складеного на станції Основа Південної залізниці, на підставі Акту загальної форми № 17771 від 09.06.2008 проводилось переважування вагону № 68730464 на 150 т вагах на станції Основа, при якому виявилось, що вага вантажу склала: брутто 77200 кг, тара 20600 кг, нетто 56600 кг, а по документах –нетто 64940 кг, нестача –8340 кг. Навантаження нижче бортів, мається маркування –дві білі полоси, навантаження здійснено навалом, поверхові зв’язки –не порушені, кількість місць не прораховується.

В свою чергу, на Комерційному акту БИ № 457933 від 10.06.2008 при прибутті вантажу на станцію призначення Київ-Московський Південно-західної залізниці зроблено відмітки про те, що під час перевірки на станції призначення вантажу різниці проти зазначеного комерційного акту не виявлено.

Згідно Акту загальної форми № 10706 від 10.06.2008, копія якого надана відповідачем-1, який складено на станції Основа Південної залізниці, по прибуттю вагона № 68730464 з вантажем «швеллер»згідно накладної на перевезення № 50768075 при переважуванні вагону на 150 т. вагах ст.. Основа маса вантажу склала: брутто –77200 кг., тара –20600 кг., нетто – 56600 кг., у документах вага зазначена 64940 кг., нестача складає 8340 кг.

Позивачем на адресу відповідача-1 було направлено письмову претензію № 3921 від 15.07.2008, в якій позивач на підставі п. 114, 115, 129, 130 Статуту залізниць просив відшкодувати збитки в сумі 34927,92 грн., завданих нестачею вантажу при перевезенні згідно накладної на перевезення № 50768075.

У відповідь на претензію позивача, відповідач -1 листом № А-58/2 претензію позивача про відшкодування збитків в сумі 34927,92 грн., завданих нестачею вантажу при перевезенні згідно накладної на перевезення № 50768075 –відхилив, посилаючись на те, що недостача вантажу на станції основа встановлена у непошкодженому вагоні без ознак втрати вантажу, що підтверджено Комерційним актом БИ № 457933 від 10.06.2008.

Згідно матеріалів справи, позивач розраховує заявлену до стягнення суму вартості втраченого вантажу, визначаючи її на підставі ціни, встановленої продавцем вантажу в сумі 4188,00 грн. за 1 тону вантажу, що підтверджується довідкою відповідача-2, а також з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і 0,5% природної втрати вантажу під час перевезення згідно Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, а саме: на думку позивача, вартість втраченого вантажу при перевезенні складає 33566,82 грн.

Згідно статті 908 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. № 457 “Про затвердження Статуту залізниць України”, було затверджено Статут залізниць України (далі - Статут) статтею 105 якого, визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Відповідно до статті 6 Статуту, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Статтею 105 Статуту залізниць України визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Відповідно до статті 26 Закону України “Про залізничний транспорт” від 4 липня 1996 року № 273/96-ВР обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами, а порядок і терміни складання актів визначаються Статутом залізниць України відповідно до чинного законодавства України

Відповідно до ст. 31 Статуту, залізниця зобов’язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках –продезінфіковані вагони та контейнери. Придатність вагонів для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається вантажовідправником, якщо завантаження здійснюється його засобами.

У Пункті 3.2 Роз’яснення ВГСУ “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” № 04-5/601 від 29.05.2002 року зазначено, що у відповідності до статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, а обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника та вантажоодержувача при перевезенні вантажів залізницею, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (частина 3 п.3.2).

Відповідно до пункту 1 Правил перевезення вантажів навалом і насипом, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 N 542, вантажі, які не потребують упакування, в залежності від фракційного складу перевозяться навалом або насипом, без підрахунку місць. У перевізних документах на ці вантажі у графі "Кількість місць" проставляється: "Навалом" чи "Насипом".

Згідно п. 3.1. Роз’яснення Президії Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” від 29.05.02 № 04-5/601 за договором перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення та видати його одержувачу і несе відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його для перевезення і до моменту видачі одержувачу, поки не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталося внаслідок обставин, яким залізниця не могла запобігти та усунення яких від неї не залежало.

У статті 111 Статуту залізниць України наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, а саме: залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли: вантаж прибув на станцію призначення у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника за відсутності ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Згідно зі статтею 114 Статуту залізниць України поряд з відшкодуванням збитків залізниця зобов'язана відшкодувати сплачену за перевезення цього вантажу провізну плату, якщо її не включено до вартості втраченого вантажу, лише у випадку повної втрати вантажу. Відшкодування провізної плати у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу Статут не передбачає.

Також п. 3.3 Роз’яснення Президії Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” від 29.05.02 № 04-5/601 Стаття 24 Статуту залізниць України надає залізницям право перевіряти правильність відомостей, зазначених відправником у залізничній накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній, у тому числі і після прибуття вантажу на станцію призначення. Пункт 26 Тарифного керівництва також надає залізниці право на договірних засадах зважувати та перевіряти масу вантажів при прийманні, видачі і перевантаженні у випадках, не передбачених Правилами перевезення, і згідно зі статтею 129 Статуту складати комерційний акт. Тому складання залізницею комерційного акту у випадках, коли залізниця не зобов'язана була видавати вантаж з перевіркою, не може бути підставою для визнання відповідного комерційного акта таким, що не має доказового значення.

Згідно п. 3.19 Роз’яснення Президії Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” від 29.05.02 № 04-5/601 у вирішенні спорів, пов'язаних із збереженням вантажу під час перевезення насипом у вагонах відкритого типу, зокрема, вугілля, необхідно виходити з того, що стаття 111 Статуту звільняє перевізника від відповідальності за втрату та недостачу вантажу, якщо вантаж прибув на станцію призначення у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника за відсутності ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення. Це правило поширюється і на випадки, коли відповідно до пункту 2 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу залізниця на прохання відправника, за згодою одержувача, перевозить у вагонах відкритого типу вантажі, не зазначені у додатку до цих Правил.

Відправник згідно зі статтею 37 Статуту повинен визначити масу вантажу і зазначити її у залізничній накладній. Якщо залізниця використає своє право перевірити правильність даних, зазначених відправником у накладній, та візьме участь у контрольній перевірці маси вантажу, то сама лише ця обставина не є підставою для покладання відповідальності за недостачу вантажу на залізницю, а повинна оцінюватись поряд з іншими обставинами справи.

Прибуття напіввагону на станцію призначення з недовантаженням до рівня бортів не свідчить про втрату або розкрадання вантажу при перевезенні, оскільки згідно із статтею 111 Статуту залізниць України позивач має довести вину перевізника. Залізниця вправі перевіряти дані, зазначені відправником у залізничній накладній, але не зобов'язана перевіряти масу усіх вантажів, які вона приймає до перевезення. Не має також правового значення оцінка того, чи могла залізниця при прийнятті вантажу до перевезення побачити недовантаження у вагоні, оскільки Статут та Правила перевезення не передбачають визначення маси вантажу "на око".

Також пунктом 3.20 Роз’яснення Президії Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” від 29.05.02 № 04-5/601 за змістом статті 31 Статуту залізниць України та пунктів 5 і 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу вантажовідправник перед навантаженням вантажу у напіввагон повинен визначити придатність рухомого складу для перевезення вантажу у комерційному відношенні, при завантаженні вантажів, які містять дрібні фракції, - усунути щілини та конструктивні зазори напіввагонів, а також вжити заходів щодо запобігання видуванню або висипанню вантажу.

Статтею 920 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язань, які випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не передбачено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно з статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частин першої і другої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що згідно накладної на перевезення № 50768075 позивач є отримувачем вантажу –швелеру 18, перевезення якого здійснювалось відповідачем-1 вагоном № 68730464 з масою вантажу при завантаженні 64 940 кг. Як встановлено судом та підтверджується Комерційним актом БИ № 457933 від 10.06.2008 навантаження вантажу у вагон здійснювалось засобами вантажовідправника, тобто відповідача-2, маса вантажу при відправленні була визначена вантажовідправником у обсязі нетто 64940 кг., завантаження відбувалось навалом, але при зважуванні вантажу на станції Основа Південної залізниці виявилось, що вага вантажу склала: брутто 77200 кг, тара 20600 кг, нетто 56600 кг, а по документах –нетто 64940 кг, нестача –8340 кг., що згідно Статуту залізниць України є підставою для матеріальної відповідальності сторін які беруть участь у перевезені, і відповідальність за що, на думку позивача, мають нести саме відповідачі у вигляді відшкодування вартості втраченого вантажу.

Суд не погоджується з твердженням позивача, що матеріальну відповідальність у вигляді відшкодування вартості втраченого вантажу має нести відповідач-1, оскільки внаслідок завантаження вагонів для здійснення перевезення згідно накладної на перевезення № 50768075 навантаження здійснювалось засобами вантажовідправника, тобто відповідача-2, без участі відповідача-1, враховуючи те, що відповідач-1 не зобов’язаний перевіряти при завантаженні масу вантажу, який заявляється до перевезення, оскільки це згідно ст.ст. 32, 37, 111 Статуту та п. 5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу затверджених Наказом Міністерства транспорту України N 542 від 20.08.2001 є обов’язком саме вантажовідправника –ВАТ «Алчевський металургійний комбінат», тобто відповідача-2, а не ДТГО «Південно-західна залізниця»(відповідача-1).

А враховуючи те, що саме вантажовідправник - ВАТ «Алчевський металургійний комбінат» згідно накладної на перевезення № 50768075 здійснив навантаження вантажу, навантаження відбувалось без участі представників відповідача-1, внаслідок чого відповідач-1 згідно вищенаведених норм Статуту не зобов’язаний був перевіряти правильність навантаження, маси брутто та нетто здійсненого відповідачем –2 у вагон № 68730464, відповідач-1 виконав свої зобов’язання в повному обсязі та належним чином щодо перевезення вантажу позивачу, а тому згідно п. 31, 37 Статуту, вина відповідача-1 у нестачі 8340 кг вантажу –відсутня, а тому законні підстави для матеріальної відповідальності відповідача-1 у вигляді відшкодування вартості втраченого вантажу –відсутні, а матеріальна відповідальність за нестачу 8340 кг вантажу має бути покладена згідно вищенаведених норм на відповідача-2. Доказів протилежного суду станом на момент вирішення спору надано не було.

Щодо розміру заявлених позивачем до стягнення збитків за нестачу заявленого до перевезення вантажу суд ззначає наступне.

Пунктом 3.13 Роз’яснення Президії Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” від 29.05.02 № 04-5/601 встановлено, що недостача маси вантажу, з огляду на яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто вантажу під час перевезення.

Пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. N 644, визначено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить0,5 % маси. Норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються: від маси брутто - для вантажів, які перевозяться в тарі й упаковці; від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що розмір понесених позивачем збитків, які мають бути відшкодовані саме відповідачем-2, згідно ст. 22 Цивільного кодексу України, ст. 115 Статуту складає наступну суму: (8340 кг (маса нестачі) –325 кг (норма природної втрати 0,5% від маси нетто вантажу)) х 4188,00 грн. (вартість 1 тонни вантажу згідно довідки відповідача-2) = 33566,82 грн. і має бути відшкодована позивачу за рахунок відповідача-2.

З огляду на викладене, позов підлягає задоволенню відносно стягнення з відповідача-2 на користь позивача збитків у вигляді нестачі вантажу, перевезення якого здійснювалось згідно накладної на перевезення № 50768075. У позові до Державного територіально-галузевого обєднання “Південно-західна залізниця”суд відмовляє.

Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача-2.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат»(код ЄДРПОУ 05441447, юридична адреса: 94202, Луганська обл., м.Алчевськ, вул. Шмідта,4) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Відкритого акціонерного товариства «Українська гірничо-металургійна компанія»(код ЄДРПОУ 25412086, юридична адреса: -1013, м.Київ, вул. Баренбойма,1) збитки у розмірі 33566 (тридцять три тисячі п’ятсот шістдесят шість) грн. 82 коп., а також 336 (триста тридцять шість) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.           В частині позову до Державного територіально-галузевого обєднання “Південно-західна залізниця” - відмовити.

4.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяС.Р.Станік

Дата підписання рішення –24.12.2009