Рішення № 7384094, 25.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 35/64325.11.09 За позовом Спільного українсько-німецького підприємства «Марком»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестер Україна»

про стягнення 21 664,68 грн.

                                                                       Суддя М.Є. Літвінова

Представники:

Від позивача:           Бушкіна Ю.В. - предст. за довір. № б/н від 05.11.2009р.;

Від відповідача: не з’явились.

В судовому засіданні 25.11.2009р., на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, за згодою представника позивача було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Спільного українсько-німецького підприємства «Марком»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестер Україна»про стягнення з відповідача на користь позивача 21 664,68 грн. заборгованості за Договором поставки № 268 СМФ 2007/1240 від 30.11.2007р., з яких: сума основного боргу –16 871,94 грн., пені – 1 703,78 грн., 3% річних –608,78 грн., інфляційних нарахувань –2 480,18 грн. та стягнення судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач взяті на себе за Договором поставки зобов’язання щодо сплати за поставлений товар належним чином не виконав.

В позовній заяві позивач просив вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, у тому числі нерухоме та рухоме майно, грошові суми, цінні папери тощо, заборони витрачання зазначеного майна на власні потреби, відчуження його у будь-якій спосіб та передачі у користування третім особам, у сумі позову.

Суд відмовив в задоволенні зазначеної заяви позивача, оскільки в порушення вимог ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, останнім не було зазначено жодної обставини, яка б могла унеможливити або утруднити виконання рішення суду, а також не вказано на яке саме майно та на які грошові кошти та на яких рахунках позивач просив накласти арешт.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2009р. було порушено провадження у справі № 35/643, розгляд справи призначено на 11.11.2009р.

В судовому засіданні 11.11.2009р. представником позивача були надані документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі № 35/643 від 12.10.2009р. та оригінали документів для огляду.

Відповідач в судове засідання 11.11.2009р. не з’явився, своїх представників не направив, про поважність причин нез‘явлення суд не повідомив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі № 35/643 від 12.10.2009р. не виконав, витребуваних документів суду не надав, заяв та клопотань до суду не подавав.

В судовому засіданні 11.11.2009р., на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено ухвалу про відкладення розгляду справи на 25.11.2009 року.

Представник позивача в судовому засіданні 25.11.2009р. підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 25.11.2009р. не з’явився, своїх представників не направив, про поважність причин нез‘явлення суд не повідомив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі № 35/643 від 12.10.2009р. не виконав, витребуваних документів суду не надав, заяв та клопотань до суду не подавав.

Особи, які беруть участь у розгляді справи вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз‘яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. №02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Про місце, дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, але в судове засідання 11.11.2009р. та 25.11.2009р. ані відповідач, ані його представники не з’явились, витребуваних судом документів не надав.

За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.11.2007 року між Спільним українсько-німецьким підприємством «Марком»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (далі-позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вестер Україна»(далі-відповідач) було укладено Договір поставки № 268 СМФ 2007/1240 (далі-Договір).

Відповідно до умов Договору поставки (п. 1.1.) постачальник зобов’язався передати (поставити) в обумовлені строки покупцю товар, а покупець –прийняти товар і сплатити за нього визначену грошову суму.

Пунктом 9.7. Договору було встановлено, що оплата товару здійснюється шляхом безготівкового розрахунку на протязі 43 банківських днів з дня отримання товару.

Позивач на виконання умов Договору поставки № 268 СМФ 2007/1240 від 30.11.2007р. поставив відповідачу товар за видатковими накладними (копії в матеріалах справи) на загальну суму 82871,94 грн.

Зобов‘язання по оплаті поставленого позивачем товару відповідач не виконав в повному обсязі.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. Наведене свідчить про виникнення між сторонами цивільних прав і обов‘язків відповідно до ст. 11 ЦК України, що виникли в результаті передачі та прийняття товару за видатковими накладними та ґрунтуються на Договорі поставки № 268 СМФ 2007/1240 від 30.11.2007р.

Зібрані у справі докази свідчать, що відповідач отримав товар, але зобов‘язання по оплаті поставленого товару не виконав в повному обсязі, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 16 871,94 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Зібрані у справі докази свідчать, що відповідач отримав товар, але зобов‘язання по оплаті поставленого товару не виконав в повному обсязі, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 16 871,94 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на день пред’явлення позову та розгляду справи в судовому засіданні відповідач свої зобов’язання за Договором поставки № 268 СМФ 2007/1240 від 30.11.2007р. щодо сплати за поставлений товар не виконав в повному обсязі, суму заборгованості у розмірі 16 871,94 грн. не сплатив.

Як вбачається з наданих суду доказів, відповідачем були порушені договірні зобов’язання щодо здійснення оплати за поставлений товар, в порядку та на умовах встановлених Договором поставки № 268 СМФ 2007/1240 від 30.11.2007р.

Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунків, наявних у матеріалах справи, розмір 3% річних становить –608,78 грн., інфляційних нарахувань –2 480,18 грн.

Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача також суми пені в розмірі 1 703,78 грн.

У відповідності із ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов‘язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Проте, п. 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов‘язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

В силу п. 1. ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов‘язання вчиняється у письмовій формі.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Пунктом 10.4. Договору поставки № 268 СМФ 2007/1240 від 30.11.2007р. передбачено, що за прострочення оплати отриманого товару, покупець зобов’язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи вищевикладені норми закону та умови договору, позивачем у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання зі сплати поставленого товару нараховано пеню в розмірі 1 703,78 грн. відповідно до наданого розрахунку, який відповідає вимогам закону.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не були надані суду докази на спростування викладеного в позові.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в розмірі 16 871,94 грн., пені в розмірі 1 703,78 грн., 3% річних в розмірі 608,78 грн., інфляційних нарахувань в розмірі 2 480,18 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 610, 626, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193, Господарського кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестер Україна»(04112, м. Київ, вул. Ризька, 8-А, код ЄДРПОУ 35073676, р/р 26009305280201 у ХФ АКБ «ТАС-Комерцбанк», МФО 350664) на користь Спільного українсько-німецького підприємства «Марком»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (02099, м. Київ, вул. Ялтинська, 5-Б, код ЄДРПОУ 14364757, р/р 26005262400648 у ВАТ «ВіЕйБі банк»у м. Києві, МФО 380537), а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 16 871,94 грн. (шістнадцять тисяч вісімсот сімдесят одну гривню 94 коп.) –заборгованості за Договором поставки № 268 СМФ 2007/1240 від 30.11.2007р., 1 703,78 грн. (одну тисячу сімсот три гривні 78 коп.) –пені, 608,78 грн. (шістсот вісім гривень 78 коп.) –3% річних, 2 480,18 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят гривень 18 коп.) –інфляційних нарахувань, 216,65 (двісті шістнадцять гривень 65 коп.) –державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) –витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя М.Є. Літвінова

Дата підписання

повного тексту рішення: 21.12.2009р.