Ухвала суду № 7384079, 23.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 УХВАЛА Справа № 34/33623.12.09 За позовомПублічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Національний стандарт»

простягнення 224500 грн.

СуддяСташків Р.Б.

Представники: від заявника –Кабак О.В. (довіреність № 4318 від 17.10.2009); від відповідача –не з’явився. СУТЬ СПОРУ:

У травні 2009 року Відкрите акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»(у зв’язку із змінами у законодавстві змінило назву на Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»; далі –позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва із позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Національний стандарт»(далі –відповідач) 224500 грн. помилково переведених коштів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач 16.03.2009 згідно з платіжним дорученням № 2 зробив переказ коштів на рахунок ТОВ «Фірма САН-ДІН»у банку відповідача, який (рахунок) на той час був закритий. Позивачем відповідно до вимог пункту 2.33 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (затверджена постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976; далі –Інструкція про безготівкові розрахунки) було направлено претензію відповідачу з вимогою повернення помилково переказаних коштів на рахунок Маріупольської філії позивача, проте відповідач у відповіді на цю претензію зазначив, що не зможе повернути безпідставно отримані кошти у зв’язку із тимчасовою неплатоспроможністю. Тому позивач був змушений переказати на рахунок ТОВ «Фірма САН-ДІН»власні кошти.

01.06.2009 позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог № 211 від 27.05.2009, у якій висунув додаткові вимоги про стягнення з відповідача 6126,08 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 1531,52 грн. 3% річних, 14549,45 грн. упущеної вигоди.

Вказана заява мотивована тим, що відповідач продовжує користуватися чужими грошовими коштами, внаслідок чого:

- відповідно до статей 536, 1214 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) та частини 6 статті 231 Господарського кодексу України (далі –ГК України) повинен сплатити відсотки у розмірі облікової ставки Національного банку України за увесь час користування чужими коштами,

- відповідно до статті 625 ЦК України позивач нарахував 3% річних на прострочену суму;

- на підставі статті 22 ЦК України, статті 224 ГК України позивач також нарахував упущену вигоду, яка полягає у неотриманні ним доходів від кредитування на суму боргу (базова кредитна ставка Приватбанку –28,5% річних).

Розглянувши в судовому засіданні вказану заяву про збільшення розміру позовних вимог, суд залишив її без розгляду з тих підстав, що:

- відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) позивачу надано право до винесення рішення по суті, зокрема, змінити предмет або підставу позову, збільшити розмір позовних вимог;

- під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві;

- заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві слід кваліфікувати як зміна предмета позову;

- у даному випадку позивачем додатково заявлені інші вимоги, які, відповідно, мають інші правові підстави;

- разом з тим, одночасна зміна і предмета, і підстав позову процесуальним законодавством не допускається.

Відповідач позов не визнав, мотивувавши свої заперечення проти позову введеним у нього мораторієм на задоволення вимог кредиторів.

Розгляд справи відкладався, провадження у справі зупинялося.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

16.03.2009 позивач згідно з платіжним дорученням № 2 зробив переказ коштів в сумі 224500 грн. з рахунку ТОВ ПТП «Укренергопром», відкритого у Маріупольській філії позивача, на рахунок № 26000000142001 ТОВ «Фірма САН-ДІН», відкритий у Донецькій філії відповідача.

Разом з тим, вказаний рахунок ТОВ «Фірма САН-ДІН»відкритий у Донецькій філії відповідача 03.03.2009 вже був закритий, що зокрема підтверджується і самим відповідачем у листі-відповіді на претензію від 30.03.2009.

Відповідно до абзацу першого пункту 2.33 Інструкції про безготівкові розрахунки якщо кошти зараховані на рахунок «Кредитові суми до з'ясування»унаслідок відсутності в банку отримувача рахунку, зазначеного в електронному розрахунковому документі як рахунок отримувача, і банк отримувача не має наміру уточнювати номер рахунку, то він повертає кошти з рахунку «Кредитові суми до з'ясування»не пізніше наступного робочого дня після їх надходження із зазначенням причини повернення.

Оскільки на наступний робочий день відповідач вищевказану суму коштів не повернув, то позивачем було направлено претензію № 1940 від 27.03.2009 з вимогою повернення помилкового переказаних коштів на рахунок у Маріупольській філії позивача.

Відповідачем 30.03.2009 направлено відповідь на зазначену претензію, з якої вбачається, що відповідач на даний час не може повернути безпідставно отримані кошти в зв'язку з його тимчасовою неплатоспроможністю.

Згідно зі статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Позивачем за рахунок власних коштів було перераховано суму 224 500 грн. на рахунок ТОВ «Фірма САН-ДІН»у ВАТ КБ «Володимирський»згідно меморіального ордеру № 4 від 24.03.2009 року.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Відтак, вимоги позивача є законними та обґрунтованими.

Водночас з матеріалів справи вбачається, що згідно з платіжним дорученням № 142 від 25.05.2009 позивач зобов’язаний за дорученням ТОВ «Славія»перерахувати кошти в сумі 224500 грн. з рахунку № 26005201833001, відкритого у Харківській філії позивача, на свій позичковий рахунок № 206360112461, відкритий у відповідача, для часткового погашення кредиту згідно з кредитним договором № 05-КД/С від 07.11.2007, укладеним між ТОВ «Славія»та відповідачем.

Отже, виходячи з вищевказаного вбачається, що:

1) відповідач виступає боржником, а позивач –кредитором у зобов’язанні щодо повернення відповідачем коштів у сумі 224500 грн., помилково перерахованих 16.03.2009 згідно з платіжним дорученням № 2;

2) позивач виступає боржником, а відповідач –кредитором у зобов’язанні щодо виконання платіжного доручення № 142 від 25.05.2009 по перерахуванню такої ж суми.

Відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті (затверджена постановою Правління Національного банку України від 16 серпня 2006 року № 320; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 6 вересня 2006 року за № 1035/12909) міжбанківські перекази між резидентами України здійснюються банками через їхні кореспондентські рахунки.

Пунктом 30.2 статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»передбачено, що банк отримувача в разі надходження суми переказу протягом операційного дня зобов'язаний її зарахувати на рахунок отримувача або виплатити йому в готівковій формі в той самий день або в день (дата валютування), зазначений платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки.

Таким чином, у вказаних зобов’язаннях, після списання коштів з рахунків платників та зарахування їх на власні кореспондентські рахунки, сторони повинні виконати зустрічні дії щодо перерахування коштів у сумі 224500 грн. з своїх кореспондентських рахунків на кореспондентські рахунки одна одної, для подальшого зарахування цих коштів на рахунки отримувачів.

Згідно зі статтею 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги (частина 1) Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін (частина 2).

Керуючись даною нормою позивач надіслав відповідачу відповідну заяву №20.1.3.2/6-1753 від 25.05.2009 про зарахування зустрічних однорідних вимог. Дана заява була отримана відповідачем 26.05.2009 та зареєстровано за № 556-ел, про що свідчить відбиток штемпеля відповідача на вказаній заяві.

Отже, 26.05.2009 вищевказані зобов’язання сторін щодо перерахування одна на користь другої через кореспондентські рахунки коштів у сумі 224500 грн. на виконання вищезазначених платіжних доручень припинилися проведеним між сторонами зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

При цьому, суд зауважує, що після проведення вказаного заліку, відповідач згідно з пунктом 30.2 статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»стає зобов’язаною особою щодо зарахування коштів у сумі 224500 грн. на відкритий у нього позичковий рахунок № 206360112461 ТОВ «Славія», на завершення ініційованого згідно з платіжним дорученням № 142 від 25.05.2009 переказу коштів.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, зважаючи на те, що зобов’язання відповідача перед позивачем щодо сплати спірної суми коштів припинилося шляхом проведення ініційованого позивачем взаємозаліку зустрічних однорідних вимог, провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 статті 80 ГПК України.

Позаяк спір виник з вини відповідача, то відповідно до статей 44, 49 ГПК України судові витрати понесені позивачем покладаються на відповідача.

Державне мито перераховане позивачем при подачі заяви № 211 від 27.05.2009 про збільшення розміру позовних вимог, оскільки останню залишено без розгляду, підлягає поверненню.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, пунктом 1-1 статті 80 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Припинити провадження у справі.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Національний стандарт»(04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 47, ідентифікаційний код 19020301, к/р № 32006175801 в Головному управлінні НБУ по м. Києву і Київській області, МФО 321466, а у випадку відсутності коштів з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»(49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ідентифікаційний код 14360570, к/р 32009100400 в УНБУ в Дніпропетровській області, МФО 305299) 2 245 (дві тисячі двісті сорок п’ять) грн. витрат по сплаті державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Повернути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»(49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ідентифікаційний код 14360570, к/р 32009100400 в УНБУ в Дніпропетровській області, МФО 305299) 222 (двісті двадцять дві) грн. 07 коп. державного мито, перераховане платіжним дорученням № 6001 від 28 травня 2009 року, яке знаходиться у справі № 34/336.

Видати накази.

СуддяСташків Р.Б.