Рішення № 7384076, 25.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/69525.12.09 №41/69525.12.2009р.

За позовомПриватного підприємства «Застава»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Хаффнер»

простягнення 115492,49 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Папірний О.В. –дов. № 1/09/10 від 09.10.2009 року;

від відповідача: не з'явився;

Обставини справи:

Приватне підприємство «Застава»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Хаффнер»про стягнення 96472,23 грн. –основного боргу, 14161,78 грн. –пені, 2986,72 грн. –інфляційних втрат та 1871,76 грн. –3% річних.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані в повному обсязі зобов’язання щодо оплати поставленого товару за Договором поставки № 6 –15/12/2008 від 15 грудня 2008 року.

Ухвалою від 19.10.2009 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 09.11.2009 року.

В судовому засіданні 09.11.2009 року представник позивача подав документи на вимогу ухвали суду про порушення провадження у справі та надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 09.11.2009 року не з’явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про день та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою від 09.11.2009 року розгляд справи було відкладено на 04.12.2009 року.

В судовому засіданні 04.12.2009 року представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача 96472,23 грн. –основного боргу, 12953,78 грн. –пені, 2986,72 грн. –інфляційних втрат, 1871,76 грн. –3% річних та судові витрати.

Представник відповідача в судовому засіданні 04.12.2009 року надав усні пояснення по суті спору та просив відкласти розгляд справи.

В судовому засіданні 04.12.2009 року на підставі частини 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 14.12.2009 року.

Відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, суддя має право оголосити перерву в засіданні в межах встановленого строку вирішення спору.

У судовому засіданні 14.12.2009 року, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 25.12.2009 року для оголошення повного тексту рішення.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 25.12.2009 року оголошено повний текст рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15 грудня 2008 року між Приватним підприємством «Застава», іменоване надалі «Продавець»(позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Хаффнер», іменоване надалі «Покупець»(відповідач) був укладений договір № 6-15/12/2008 (далі –Договір), відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов’язується поставити, а покупець прийняти на нижче обумовлених умовах необроблену деревину (далі - товар) та оплатити за неї згідно Договору та Протоколу погодження цін, узгоджених обома сторонами в додатках до Договору, які є його невід’ємною частиною.

Відповідно до пункту 3.1 Договору загальна вартість Договору визначається сумарною вартістю всіх поставок товару.

Згідно з пунктом 4.1 Договору покупець проводить оплату за товар протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту приймання товару на складі покупця на основі виставлених рахунків.

Пунктами 5.1 та 5.2 Договору сторони передбачили, що продавець забезпечує доставку товару на склад покупця своїм транспортом та за свій рахунок протягом 5 (п’яти) календарних днів з моменту проведення відбору товару. На відвантажений товар продавець зобов’язаний надати покупцю наступні документи: накладну, специфікацію, рахунок –фактуру, податкову накладну.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 179478,01 грн., що підтверджується видатковими накладними № 18/12 від 18.12.2008 року на суму 19157,94 грн., № 19/12 від 19.12.2008 року на суму 18566,94 грн., № 15/01 від 15.01.2009 року на суму 15691,94 грн., № 15/01-1 від 15.01.2009 року на суму 18488,96 грн., № 19/01 від 19.01.2009 року на суму 14719,36 грн., № 22/01 від 22.01.2009 року на суму 19329,95 грн., № РН –19/02-1 від 19.02.2009 року на суму 7 920,00 грн., № 30/03 від 30.03.2009 року на суму 13579,16 грн., № 31/03 від 31.03.2009 року на суму 12711,60 грн., № 01/04 від 01.04.2009 року на суму 14910,50 грн., № 03/04 від 03.04.2009 року на суму 12020,17 грн., № 03/04-1 від 03.04.2009 року на суму 12381,49 грн. та довіреностями на отримання товарно –матеріальних цінностей № 7 від 15.12.2008 року, № 9 від 14.01.2009 року, № 12 від 19.01.2009 року, № 16 від 19.02.2009 року, № 31 від 27.03.2008 року, № 34 від 01.04.2009 року, № 35 від 03.04.3009 року, однак відповідач частково погасив заборгованість на суму 83005,78 грн., що засвідчується банківськими виписками від 14.01.2009 року на суму 18566,94 грн., від 14.01.2009 року на суму19157,94 грн., від 26.03.2009 року на суму 14308,06 грн., від 26.03.2009 року на суму 15691,94 грн., від 31.03.2009 року на суму 1100,00 грн., від 31.03.2009 року на суму 4180,90 грн., від 31.03.2009 року на суму 10000,00 грн., в результаті чого в нього виникла заборгованість в сумі 96472,23 грн.

На оплату поставленого товару позивач виставив рахунки –фактури № 13/01 від 13.01.2009 року на суму 18566,94 грн., № 13/01-1 від 13.01.2009 року на суму 19157,94 грн., № 15/01 від 15.01.2009 року на суму 15691,94 грн., № 15/01-1 від 15.01.2009 року на суму 18488,96 грн., № 19/01 від 19.01.2009 року на суму 14719,36 грн., № 22/01 від 22.01.2009 року на суму 19329,95 грн., № СФ-18/02 від 18.02.2009 року на суму 7920,00 грн., № 30/03 від 30.03.2009 року на суму 13579,16 грн., № 31/03 від 31.03.2009 року на суму 12711,60 грн., № 01/04 від 01.04.2009 року на суму 14910,50 грн., № 03/04 від 03.04.2009 року на суму 12020,17 грн., № 03/04-1 від 03.04.2009 року на суму 12381,49 грн.

Доказом виставлення зазначених вище рахунків є те, що накладні та рахунки на їх оплату містяться на одному аркуші, що було встановлено судом під час огляду їх оригіналів.

Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав, а тому загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 96472,23 грн.

Як вбачається з матеріалів справи вищевказаний договір є договором поставки.

Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю у сумі 96472,23 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 7.3 Договору сторони узгодили, що у разі прострочення терміну оплати, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за поставлений товар, керуючись п. 7.3 Договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 12953,78 грн.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням пунктів 4.1 та 7.3 Договору, дати поставки товару та строків проплат, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 12916,06 грн. перерахунок яких здійснено в межах періодів визначених позивачем.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 1871,76 грн. та інфляційні втрати в сумі 2986,72 грн.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням пунктів 4.1 та 7.3 Договору, здійснених поставок та проплат, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню повністю в сумі 1871,76 грн., а позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню частково в сумі 2894,17 грн. перерахунок яких здійснено в межах розрахунку позивача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Хаффнер»(місцезнаходження: 03143, м. Київ, Голосіївський р-н, вул. Метрологічна, 14 –Б, кім. 320, код ЄДРПОУ 36203235) на користь Приватного підприємства «Застава»(місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Гулі Корольової, буд. 16 кв. 14, код ЄДРПОУ 25516420) 96472 (дев’яносто шість тисяч чотириста сімдесят дві) грн. 23 коп. –основного боргу, 12916 (дванадцять тисяч дев’ятсот шістнадцять) грн. 06 коп. –пені, 2894 (дві тисячі вісімсот дев’яносто чотири) грн. 17 коп. –інфляційних втрат, 1871 (одну тисячу вісімсот сімдесят одну) грн. 76 коп. –3 % річних, 1 141 (одну тисячу сорок одну) грн. 54 коп. державного мита та 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 73 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя О.М. Спичак