Рішення № 7383971, 07.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/591 07.12.09

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «АТЛ Україна»

про стягнення 7090,08 грн.

Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

від позивача:не зявились;

від відповідача:Зварун І.Т. представник за довіреністю від 07.12.2009 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства «АТЛ Україна»про стягнення 7090,08 грн.

Позивач вказує, що відповідно до укладеного між сторонами договору позивачем надано на користь відповідача послуги з перевезення вантажу на суму 6978,43 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що, в порушення умов договору, відповідач зобовязання з оплати послуг не виконав.

Посилаючись на невиконання відповідачем своїх зобовязань, позивач просить стягнути з відповідача 6978,43 грн. основної заборгованості та збитки від інфляції у розмірі 111,65 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 07.12.2009 року.

Позивач у судове засідання 07.12.2009 року не зявився, однак через загальний відділ діловодства суду подав докази, витребувані ухвалою суду від 09.11.2009 року, та заявив клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача основної заборгованості, у звязку з повним погашенням її суми у процесі розгляду справи.

Представник відповідача у судовому засіданні 07.12.2009 року подав докази повного погашення суми основної заборгованості, підтримав заявлене позивачем клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості та надав усні пояснення по суті спору.

Зокрема, представник відповідача зазначив, що проти позовної вимоги про стягнення з відповідача збитків від інфляції не заперечує.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі позивач) та Дочірнім підприємством «АТЛ Україна»(надалі відповідач) було укладено договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом (надалі договір).

Відповідно до умов договору позивач зобовязався доставляти довірений йому відповідачем вантаж до пункту призначення та видавати його особі, яка має право на одержання вантажу, а відповідач зобовязався сплачувати за перевезення вантажу встановлену плату.

Абзацом 2 пункту 2.1 договору сторони погодили, що відповідач надає позивачу заявку на перевезення вантажу, яка є невідємною частиною договору.

З наявного в матеріалах справи договору-заявки № 3961/1941 від 21.04.2009 року судом вбачається, що згідно з абзацом 2 пункту 2.1 договору відповідач доручив, а позивач прийняв до виконання замовлення на здійснення перевезення вантажу маршрутом Німеччина-Україна.

Зобовязання зі здійснення перевезення вантажу відповідно до заявки № 3961/1941 від 21.04.2009 року позивач належним чином виконав, що підтверджується наданими суду міжнародною товарно-транспортною накладною № 203106 та попереднім повідомленням № 204000002/9/2145.

Договором-заявкою № 3961/1941 від 21.04.2009 року сторони передбачили, що ставка за перевезення складає 700,00 євро; сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом євро на день розвантаження вантажу.

Тому, з огляду на офіційний курс гривні до євро, встановлений на день розвантаження вантажу, за виконання перевезення відповідач повинен був сплатити 6978,43 грн.

Згідно з договором-заявкою № 3961/1941 від 21.04.2009 року оплатити надані послуги відповідач зобовязався протягом 10-ти днів з моменту отримання оригіналів рахунку, акту виконаних робіт, податкової накладної та міжнародної товарно-транспортної накладної.

З наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення № 130070 судом вбачається, що вказані документи були отримані відповідачем 13.05.2009 року.

Відповідно до частини 5 статті 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що розрахуватися за здійснене перевезення відповідач зобовязаний був у термін до 25.05.2009 року.

Судом встановлено, що станом на день звернення до суду зобовязання з оплати наданих послуг відповідач не виконав.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Частина 1 статті 909 ЦК України визначає, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобовязується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобовязується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до частини 1 статті 916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до наданого суду платіжного доручення № 4187 від 17.11.2009 року у процесі розгляду справи відповідач в якості розрахунку за надані послуги сплатив позивачу 6978,43 грн.

Таким чином, станом на день прийняття рішення сума основної заборгованості відповідача перед позивачем повністю погашена, предмет спору щодо її стягнення відсутній.

Згідно з пунктом 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України якщо відсутній предмет спору, господарський суд припиняє провадження у справі.

З огляду на вказане, суд припиняє провадження у справі в частині стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 6978,43 грн.

У звязку з простроченням відповідачем виконання грошових зобовязань за договором, позивач просить суд стягнути з останнього збитки від інфляції у розмірі 111,65 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Як зазначалося вище, оплатити надані послуги відповідач зобовязаний був у до 25.05.2009 року. Таким чином, прострочення виконання зобовязання має місце з 26.05.2009 року.

Враховуючи зазначене, розмір збитків від інфляції складає:

6978,43 грн. * (101,1 % * 99,9 % * 99,8 %* 100,8 %) 6978,43 грн. = 111,65 грн.

Тому, позовну вимогу про стягнення з відповідача збитків від інфляції у розмірі 111,65 грн. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

У звязку зі зверненням позивача за кваліфікованою юридичною допомогою та понесенням додаткових витрат, останній заявляє про стягнення з відповідача витрат понесених у звязку з захистом та відновленням порушеного права на оплату адвокатських послуг у сумі 500,00 грн., відповідно до чого надав до матеріалів справи наступні документи:

- оригінал угоди № 3010/2009 від 30.10.2009 року, укладеної між позивачем як замовником, та адвокатом ОСОБА_3 як виконавцем;

- належним чином засвідчену копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 197 від 31.08.2000 року, виданого гр. ОСОБА_3;

- оригінал квитанції № 3010/09 від 30.10.2009 року на суму 500,00 грн., відповідно до якої позивач сплатив грошові кошти за надані послуги адвоката.

Положеннями статті 44 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, повязаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, повязаних з розглядом справи.

Враховуючи, що відповідно до статті 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, повязані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, сплати державного мита та оплати послуг адвоката, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (стаття 49 ГПК України).

При розподілі судових витрат суд враховує, що відповідач погасив суму основної заборгованості після звернення позивача до суду.

На підставі викладеного, керуючись статтею 193 ГК України, статтями 909, 916 ЦК України, статтями 33, 44, 49, 80, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 6978,43 грн.

2.Іншу частину позовних вимог задовольнити повністю.

3.Стягнути з Дочірнього підприємства «АТЛ Україна»(01133, м. Київ, вул. Щорса, 29; ідентифікаційний код 32248838) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (43000, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) збитки від інфляції у розмірі 111 (сто одинадцять) грн. 65 коп., витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 500 (пятсот) грн. 00 коп., 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ГПК України.

Суддя Дідиченко М.А.

Дата підписання 23.12.2009 року.