Рішення № 7383967, 08.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/53908.12.09 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Делівері»

до           Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЙБЛ ЛТД Ко»

про                    стягнення 13890,09 грн.

Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

від позивача:                    Шабалін В.С. –представник за довіреністю від 08.04.2009 року;

від відповідача:          не з’явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Делівері»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЙБЛ ЛТД Ко»про стягнення 13890,09 грн.

          Позивач вказує, що відповідно до укладеного між сторонами договору № К-765 від 26.10.2005 року позивачем надано на користь відповідача транспортно-експедиційні послуги на загальну суму 12446,30 грн.

          Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що, в порушення умов договору, відповідач зобов’язання з оплати послуг не виконав.

          Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань, позивач просить стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 12446,30 грн., пеню у розмірі 1005,95 грн., збитки від інфляції у розмірі 298,71 грн. та 3 % річних у розмірі 139,13 грн.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 10.11.2009 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 10.11.2009 року частково подав докази, витребувані ухвалою суду від 21.10.2009 року, та надав усні пояснення по суті спору.

          Крім того, у судовому засіданні 10.11.2009 року представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог.

          З огляду на часткове погашення відповідачем суми основної заборгованості, позивач просить стягнути з останнього 5871,40 грн. –основної заборгованості, пеню у розмірі 688,65 грн., збитки від інфляції у розмірі 176,14 грн. та 3 % річних у розмірі 98,45 грн.

          Згідно з частиною 4 статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

          Враховуючи зазначене, суд прийняв заяву позивача про уточненя позовних вимог.

          Представник відповідача у судове засідання 10.11.2009 року не з’явився, витребувані ухвалою суду від 21.10.2009 року докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що неявка представника відповідача у судове засідання та неподання сторонами витребуваних доказів перешкоджали вирішення спору по суті, суд, на підставі частини 1 статті 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 08.12.2009 року.

          У судовому засіданні 08.12.2009 року представник позивача подав докази, витребувані ухвалою суду від 10.11.2009 року, та надав усні пояснення по суті спору.

          Крім того, у судовому засіданні 08.12.2009 року представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог.

          Посилаючись на повне погашення відповідачем суми основної заборгованості та збільшення тривалості прострочення виконання зобов’язання з оплати послуг, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1461,89 грн., збитки від інфляції у розмірі 439,14 грн. та 3 % річних у розмірі 200,86 грн.

Також, позивач просить суд додатково стягнути з відповідача основну заборгованість з оплати послуг, прийнятих згідно з актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № Д-00017104 за жовтень від 31.10.2009 року, у розмірі 465,00 грн. та пеню у зв’язку з простроченням оплати цих послуг, у розмір 13,78 грн. Тобто, позивач висуває до відповідача нові вимоги.

          Зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги до позивача, зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

          Суд враховує, що наведеної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, зокрема, в роз’ясненні від 18.09.1997 року № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України».

          Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви. Так, у п. 3 інформаційного листа від 02.06.2006 року № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»Вищий господарський суд України на запитання, чи може бути збільшення розміру позовних вимог пов’язано з пред’явленням додаткових позовних вимог, зазначив, що під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Тому, збільшення розміру позовних вимог не може бути пов’язано з пред’явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві.

          З огляду на викладене, суд прийняв подану позивачем заяву частково, в частині уточнення первісних позовних вимог, та відмовив у прийнятті заяви в частині пред’явлення до відповідача нових вимог про стягнення основної заборгованості з оплати послуг, прийнятих згідно з актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № Д-00017104 за жовтень від 31.10.2009 року, у розмірі 465,00 грн. та пені у зв’язку з простроченням оплати цих послуг, у розмір 13,78 грн.

Представник відповідача у судове засідання 08.12.2009 року не з’явився, вимоги ухвали суду від 10.11.2009 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень № 0851527 та № 0851528.

За таких обставин, на підставі статті 75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

          Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення його представника, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

26.10.2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Делівері» (надалі – позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЙБЛ ЛТД Ко»(надалі – відповідач) укладено договір № К-765 на транспортно-експедиційні послуги (надалі – договір).

Згідно з умовами договору позивач зобов’язався за плату і за рахунок відповідача організовувати та забезпечувати транспортування й супроводження наданих для перевезення вантажів.

Пунктом 1.3 договору сторони погодили, що відповідач приймає вантаж до перевезення згідно з заявкою відповідача, якому надає квитанцію про прийняття вантажу до перевезення, що є єдиним документом підтверджуючим прийняття вантажу до транспортування.

З наявних в матеріалах справи заявок на перевезення вантажу автомобільним транспортом та квитанцій про прийняття вантажу судом вбачається, що згідно з пунктом 1.3 договору відповідач доручив, а позивач прийняв до виконання замовлення на здійснення перевезень на загальну суму 12446,30 грн.

Зобов’язання з організації та забезпечення транспортування й супроводження наданих для перевезення вантажів позивач належним чином виконав, що підтверджується наданим суду актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № Д-00005389 за квітень від 30.04.2009 року, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками.

Судом встановлено, що станом на день звернення до суду відповідач частково оплатив надані послуги, 16.09.2009 року перерахувавши на поточний рахунок позивача 2574,90 грн.

Отже, станом на день звернення до суду у відповідача існувала основна заборгованість перед позивачем у розмірі 9871,40 грн.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Частиною 1 статті 929 ЦК України визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов’язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу.

В статті 931 ЦК України зазначається, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до поданої позивачем виписки по особовому рахунку у процесі розгляду справи відповідач в якості розрахунку за надані послуги сплатив позивачу 9871,40 грн.

Зокрема, 16.10.2009 року відповідач перерахував на поточний рахунок позивача 4000,00 грн., 10.11.2009 року –1979,40 грн., 11.11.2009 року – 1000,00 грн., 17.11.2009 року – 892,00 грн., 23.11.2009 року –1000,00 грн., та 27.11.2009 року – 1000,00 грн.

Таким чином, станом на день прийняття рішення сума основної заборгованості відповідача перед позивачем повністю погашена, предмет спору щодо її стягнення відсутній.

Згідно з пунктом 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України якщо відсутній предмет спору, господарський суд припиняє провадження у справі.

З огляду на вказане, суд припиняє провадження у справі в частині стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 12446,30 грн.

          Крім того, у зв’язку з простроченням відповідачем виконання грошових зобов’язань за договором, позивач просить суд стягнути з останнього пеню у розмірі 1461,89 грн., збитки від інфляції у розмірі 439,14 грн. та 3 % річних у розмірі 200,86 грн.

          Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

          Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з вимогами статті 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події; якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В силу ж частини 1 статті 612 боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. При цьому згідно з частино 4 цієї статті прострочення боржника не настає, якщо зобов’язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

З огляду на викладені норми вбачається, що простроченим є зобов’язання, не виконане у строк, встановлений договором або законом. Тобто простроченим може бути лише те зобов’язання, строк якого настав, але його не було виконано, за відсутності прострочення кредитора тощо.

Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, зокрема, в постанові від 20.02.2008 року № 1/36-07.

Пунктом 3.2 договору сторони передбачили, що сплата вартості послуг з транспортного експедирування вантажів та інших послуг повинна бути здійснена протягом однієї доби від дати надання позивачем рахунку-фактури.

          Позивач належних доказів надсилання на адресу відповідача рахунків на оплату наданих послуг не подав.

          За таких обставин, суд вважає, що станом на день прийняття рішення строк виконання зобов’язання з оплати наданих послуг не настав, а отже, відповідач не є таким, що прострочив.

Тому, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 1461,89 грн., збитків від інфляції у розмірі 439,14 грн. та 3 % річних у розмірі 200,86 грн. суд вважає необґрунтованими та відмовляє у їх задоволенні.

          Відповідно до статті 49 ГПК України при відмові в позові державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

При розподілі судових витрат суд враховує, що до моменту звернення позивача до суду відповідачем було частково погашено суму основної заборгованості.

На підставі викладеного, керуючись статтями 530, 612 ЦК України, статтями 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.          Припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 12446,30 грн.

2.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЙБЛ ЛТД Ко»(04205, м. Київ, пр-т Оболонський, 23-А; ідентифікаційний код 14279320) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Делівері»(83003, м. Донецьк, вул. Капітана Ратнікова, 6, кв. 7; ідентифікаційний код 31738765) 98 (дев’яносто вісім) грн. 71 коп. державного мита та 167 (сто шістдесят сім) грн. 73 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ГПК України.

СуддяДідиченко М.А. Дата підписання –24.12.2009 року.