Рішення № 7383965, 14.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/56314.12.09 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче товариство «Плаверс ЛТД, Ко» до           Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз»

про           стягнення 269261,05 грн.

Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

від позивача:                    Кравець О.О. –представник за довіреністю від 24.04.2009 року;

від відповідача:          не з’явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче товариство «Плаверс ЛТД, Ко»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз»про стягнення 269261,05 грн.

          Позивач вказує, що відповідно до укладеного між сторонами договору № 25/07 від 25.07.2009 року позивачем виконано на користь відповідача підрядні роботи на загальну суму 336640,00 грн.

          Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач роботи прийняв, проте, в порушення умов договору зобов’язання з оплати робіт виконав частково.

          Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань, позивач просить стягнути з відповідача 241300,00 грн. –основної заборгованості, пеню у розмірі 2574,97 грн., штраф у розмірі 24130,00 грн. та проценти річних у розмірі 1256,08 грн.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 17.11.2009 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 17.11.2009 року частково подав докази, витребувані ухвалою суду від 27.10.2009 року, та надав усні пояснення по суті спору.

          Представник відповідача у судове засідання 17.11.2009 року не з’явився, витребувані ухвалою суду від 27.10.2009 року докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що неявка представника відповідача у судове засідання та неподання сторонами витребуваних доказів перешкоджали вирішення спору по суті, суд, на підставі частини 1 статті 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 14.12.2009 року.

          У судовому засіданні 14.12.2009 року представник позивача подав докази, витребувані ухвалою суду від 17.11.2009 року, та надав усні пояснення по суті спору.

          Крім того, у судовому засіданні 14.12.2009 року представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог.

          Посилаючись на часткове погашення відповідачем суми основної заборгованості та збільшення тривалості прострочення виконання зобов’язання з оплати робіт, позивач просить стягнути з відповідача 181300,00 грн. –основної заборгованості, пеню у розмірі 11563,51 грн., штраф у розмірі 24130,00 грн. та проценти річних у розмірі 5640,74 грн.

          Згідно з частиною 4 статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

          Враховуючи зазначене, суд прийняв заяву позивача про уточнення позовних вимог.

          Представник відповідача у судове засідання 14.12.2009 року не з’явився, вимоги ухвали суду від 17.11.2009 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

На адресу Господарського суду міста Києва повернулася ухвала суду, яка була направлена за адресою відповідача, вказаною в позовній заяві та витязі з ЄДРПОУ, а саме: 03039, м. Київ, вул. Ізюмська, 7 із зазначенням, що за вказаною адресою товариство не знаходиться.

Згідно з статтею 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Відповідно до частини 4 статті 89 ЦК України дані про місцезнаходження юридичної особи вносяться до єдиного державного реєстру.

З огляду на вказане, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації.

Оскільки кореспонденція про час та місце проведення судового засідання справи була направлена відповідачу за юридичною адресою, суд вважає, що відповідач був повідомлений належним чином.

За таких обставин, на підставі статті 75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

          Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення його представника, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

          25.07.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробниче товариство «Плаверс ЛТД, Ко»(надалі –позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Союз»(надалі –відповідач) укладено договір № 25/07 на виконання сільськогосподарських робіт (надалі –договір).

          Згідно з пунктом 1.1 договору, позивач зобов’язався зібрати за завданням відповідача вирощений врожай, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити виконані роботи.

          На виконання умов договору позивачем були виконані, а відповідачем прийняті роботи на загальну суму 336640,00 грн., що підтверджується наданими суду актами приймання-здачі виконаних робіт від 05.08.2009 року на суму 44800,00 грн., від 12.08.2009 року на суму 74368,00 грн., від 24.08.2009 року на суму 148320,00 грн. та від 07.09.2009 року на суму 69152,00 грн., які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками.

          Пунктом 4.2 договору сторони погодили, що остаточний розрахунок за виконані роботи здійснюється протягом 3-х днів з моменту закінчення виконання робіт.

          З наявної в матеріалах справи накопичувальної відомості судом вбачається, що роботи були завершені 03.09.2009 року.

          Відповідно до частини 5 статті 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

          Враховуючи зазначене, оплатити виконані роботи відповідач зобов’язаний був у термін до 07.09.2009 року.

          Згідно з поданими позивачем виписками по особовому рахунку, відповідач частково розрахувався за виконані роботи, сплативши позивачу 155340,00 грн.

          Зокрема, 12.08.2009 року відповідач перерахував на поточний рахунок позивача 35340,00 грн., 02.09.2009 року –40000,00 грн., 11.09.2009 року –20000,00 грн., 12.10.2009 року –20000,00 грн., 23.10.2009 року –20000,00 грн. та 28.10.2009 року –20000,00 грн.

          Таким чином, станом на день прийняття рішення основна заборгованість відповідача перед позивачем складає 181300,00 грн.

          Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

          Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України, зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

          Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

          Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Частина 1 статті 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором підряду, за яким одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу (частина 1 статті 837 ЦК України).

          Згідно з частиною 1 статті 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, –достроково.

          Відповідно до частини 1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

          Відповідач доказів повного виконання зобов’язань за договором щодо оплати робіт не надав.

          Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань підтверджується матеріалами справи.

          Згідно статтей 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Тому, позовну вимогу про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 181300,00 грн. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

          Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 11563,51 грн. та штраф у розмірі 24130,00 грн.

          Пунктом 5.1 договору передбачено, що за несвоєчасний розрахунок відповідач сплачує позивачу за час прострочення пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а за прострочення понад 10 днів додатково стягується штраф у розмір 10 % від суми прострочення.

Згідно з частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Оскільки ГК України не містить визначень неустойки, штрафу та пені, які сплачуються у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання, слід виходити із визначень, наведених у ЦК України.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

Оскільки, штраф та пеня є різновидами неустойки, отже, сторони пунктом 5.1 договору передбачили за одне правопорушення одночасне застосування двох різновидів штрафної санкції.

Чинним законодавством не передбачено застосування подвійної відповідальності за порушення одного й того ж зобов’язання.

Тому, обґрунтованим є застосування лише одного із різновидів забезпечення виконання зобов’язання (неустойки): або пені, або штрафу.

Враховуючи те, що пеня є різновидом неустойки та застосовується при порушенні виконання грошового зобов’язання, та беручи до уваги, що подвійна відповідальність за порушення одного й того ж зобов’язання чинним законодавством не передбачена, вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 11563,51 грн. задоволенню не підлягає.

Як зазначалося вище, роботи, виконані за договором, відповідач зобов’язаний був оплатити у термін до 07.09.2009 року. Таким чином, прострочення виконання зобов’язання має місце з 08.09.2009 року.

          Станом на 18.09.2009 року заборгованість відповідача перед позивачем складала 241300,00 грн.

          Враховуючи зазначене, розмір штрафу складає:

          241300,00 грн. Ч 10 % = 24130,00 грн.

Тому, позовну вимогу про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 24130,00 грн. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

          Крім того, у зв’язку з простроченням відповідачем виконання грошових зобов’язань, позивач просить стягнути з останнього проценти річних у розмірі 5640,74 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Пунктом 5.4 договору передбачено, що за прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання останній зобов’язується сплатити позивачу 10 % річних від простроченої суми.

          З огляду на вказане, розмір процентів річних складає:

241300,00 грн. * 10 % * 34 (з 08.09.2009 року до 11.10.2009 року) / 365 = 2247,73 грн.

221300,00 грн. * 10 % * 11 (з 12.10.2009 року до 22.10.2009 року) / 365 =666,93 грн.

201300,00 грн. * 10 % * 5 (з 23.10.2009 року до 27.10.2009 року) / 365 = 275,75 грн.

181300,00 грн. * 10 % * 48 (з 28.10.2009 року до 14.12.2009 року) / 365 = 2384,22 грн.

Отже, за перерахунком суду загальний розмір процентів річних складає 5574,63 грн.

          Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача процентів річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 5574,63 грн.

Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          На підставі викладеного, керуючись статтею 193 ГК України, статтями 837, 854 ЦК України, статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз»(03039, м. Київ, вул. Ізюмська, 7; ідентифікаційний код 31352274) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче товариство «Плаверс ЛТД, Ко»(69084, м. Запоріжжя, вул. Кузнецова, 20-А, кв. 24; ідентифікаційний код 22157340) основну заборгованість у розмірі 181300 (сто вісімдесят одна тисяча триста) грн. 00 коп., штраф у розмір 24130 (двадцять чотири тисячі сто тридцять) грн. 00 коп., проценти річних у розмірі 5574 (п’ять тисяч п’ятсот сімдесят чотири) грн. 63 коп., 2110 (дві тисячі сто десять) грн. 05 коп. державного мита та 184 (сто вісімдесят чотири) грн. 93 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ГПК України.

СуддяДідиченко М.А. Дата підписання –24.12.2009 року