Рішення № 7383819, 17.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/43817.12.09 За позовом Державного підприємства водних шляхів "Укрводшлях"

до           Відкритого акціонерного товариства "Дарницький комбінат будівельних

          матеріалів і конструкцій"

про                     стягнення 1 220 593,17 грн.

Суддя В.С. Катрич

Представники:

Від позивача представники - Короткевич Ю.М. (дов. №01-19/127 від 02.11.09),

                     Антімонов О.І.( дов.01-19/102 від 09.10.09), Мазан Л.М.(дов. №01-19/93 від

                     18.09.09)                               

Від відповідача не з`явились

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 944599,80 грн., що становить заборгованість за договором № 130п від 30.08.2006р. та додатковими угодами до нього та 163521,30 грн. збитків від інфляції, 28337,99 грн. трьох відсотків річних, 84134,08 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2009р. порушено провадження у справі № 8/438, розгляд справи призначений на 17.12.2009р.

У судове засідання, призначене на 17.12.2009р. з’явилися представники позивача. Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з хворобою представника відповідача.

Представник позивача заперечував проти клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, подав клопотання про розгляд справи за наявними в ній матеріалами; підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд позов задовольнити повністю.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін, тому відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

Перед початком розгляду справи по суті представників позивача ознайомлено з їх правами та обов’язками передбаченими ст.ст. 20, 22 ГПК України. Крім цього, у судовому засіданні роз’яснені положення ст.81-1 ГПК України.

Господарським судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ :

30.08.2006р. між Державним підприємством водних шляхів «Укрводшлях»- «виконавець»та ВАТ «Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій»- «замовник»був укладений договір № 130п (надалі - договір), відповідно до п.1.1 якого «замовник»доручив, а «виконавець»зобов’язався надавати послуги земснарядом «Б.Кістанов»щодо поліпшення пропускної здатності русла річки Дніпро нижче м.Києві в районі урочища «Гатне»біля с.Вишеньки шляхом розчистки та днопоглиблення мілководної частини канівського водосховища з подальшим складуванням грунту, із розчистки русла, на землі, що відведені у власність ВАТ «Дарницький КБМіК»відповідно до проекту, в об’ємі 2600000 м.куб. з використанням паливно-мастильних матеріалів (дизельне паливо, моторна олива) «замовника»(надалі - послуги), а «замовник»зобов’язався прийняти та оплатити ці послуги за ціною та в терміни на умовах цього договору.

Статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Загальна ціна послуг по договору визначається вартістю послуг з/с «Б.Кістанов»по днопоглибленню мілководної частини русла річки Дніпро з подальшим складуванням грунту, із розчистки русла, на землі, відведеній ВАТ «Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій»та вартості буксировки земснаряду «Б.Кістанов»теплоходом «Л.Голіков»до місця надання послуг та в зворотному напрямку в РБТФ м.Києва і становить 7545827,20 грн. (у т.ч. ПДВ).

Пунктом 3.6 договору передбачено, що розмір плати за надання послуг може бути переглянутий в разі зміни ціноутворюючих факторів з обов’язковим укладанням додаткової угоди.

Згідно з п.3 додаткової угоди № 2 від 09.07.2007р. до договору від 30.08.2006р. № 130п, з 01.07.2007р. надання послуг щодо поліпшення пропускної здатності русла р.Дніпро нижче м.Києва в районі урочища «Гатне»шляхом розчистки та днопоглиблення мілководної частини Канівського водосховища з подальшим складуванням грунту на землі ВАТ «Дарницький КБМіК»склала 3,50 грн. (у т.ч. ПДВ) за один м куб. грунту. В подальшому, з 01.11.2007р. склала 4,00 грн. (з ПДВ) за один м.куб. грунту; з 01.03.2008р. –5,04 грн. (з ПДВ) за один м.куб. грунту; з 01.08.2008р. –6,01 грн. ( зПДВ) за один м.куб. грунту, що відображено сторонами в додаткових угодах до договору, які є його невід’ємними частинами.

Умовами договору сторони погодили, що щомісячно, не пізніше 31-го числа поточного місяця, надані послуги підтверджуються відповідним актом приймання-передачі наданих послуг, що оформляється належним чином та підписується уповноваженими на те особами сторін станом на останній день звітного місяця (п.3.3 договору).

Сторонами по договору були складені, підписані та скріплені печатками сторін акти приймання-передачі наданих послуг земснарядом «Б.Кістанов»згідно з договором № 130п від 30.08.2006р.: № 433 від 20.09.206р. на суму 177821,30 грн. № 490 від 30.10.2006р. на суму 217500,00 грн., № 629 від 30.11.2006р. на суму 406000,00 грн., № 715 від 31.12.2006р. на суму 203000,00 грн., № 15 від 23.01.2007р. на суму 45714,70 грн., № 160 від 30.04.2007р. на суму 240001,10 грн., № 231 від 31.05.2007р. на суму 232000,00 грн., № 257 від 27.06.2007р. на суму 8784,00 грн., № 311 від 30.06.2007р. на суму 58000,00 грн., № 310 від 30.06.2007р. на суму 232000,00 грн., № 414 від 31.07.2007р. на суму 655200,00 грн., № 499 від 07.08.2007р. на суму 7909,85 грн., № 497 від 31.08.2007р. на суму 453862,50 грн., № 556 від 30.09.2007р. на суму 560000,00 грн., № 633 від 31.10.2007р. на суму 420000,00 грн., № 693 від 30.11.2007р. на суму 776000,0 грн., № 730 від 02.12.2007р. на суму 7022,20 грн., № 756 від 28.12.2007р. на суму 13579,20 грн., № 755 від 31.12.2007р. на суму 450200,00 грн., № 77 від 07.03.2008р. на суму 8097,60 грн., № 74 від 27.03.208р. на суму 472752,00 грн., № 73 від 27.03.2008р. на суму 11672,40 грн., № 295 від 30.06.2008р. на суму 209664,00 грн., № 73 (293) від 27.06.2008р. на суму 7150,80 грн., № 387 від 31.07.2008р. на суму 400176,00 грн., № 464 від 18.08.2008р. на суму 426109,00 грн., на загальну суму 6700216,65 грн., які свідчать про виконання «виконавцем» робіт та прийняття їх «замовником»без претензій та зауважень, що є підставою для проведення розрахунків.

В обґрунтування своїх заперечень, представник відповідача у відзиві на позовну заяву, наголосив на тому, що надані позивачем акти не можуть в процесуальному значенні підтверджувати факт дійсного приймання-передачі послуг, оскільки вони не містять всіх необхідних обов’язкових для такого виду документів реквізитів, а також відсутні підстави стверджувати, що приймання результатів послуг було здійснено керівництвом «замовника», що затверджувало такі документи.

Однак, такі твердження відповідача є безпідставними, з огляду на слідуючі обставини:

Наказом МВС України «Про затвердження Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органом виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об’єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів та затвердження умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток, і штампів»(п.3.4.1) передбачено, що відповідальність та контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користуванням ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, які у разі потреби можуть своїм наказом покласти відповідальність за зберігання і користування печатками і штампами на одного із безпосередньо підлеглих їм працівників.

Відповідач не надав суду документів, які б підтверджували покладення відповідальності за зберігання та користування печатками на одного з безпосередньо підлеглих керівнику підприємства працівників, що дає підстави стверджувати про те, що печаткою користувався керівник відповідача.

З огляду на викладене, вищевказані акти приймання-передачі наданих послуг земснарядом «Б.Кістанов»згідно з договором № 130п від 30.08.2006р. є належними та допустимими доказами у розумінні ст. 34 ГПК України та як вже зазначалося, підтверджують виконання позивачем робіт та прийняття їх відповідачем без претензій та зауважень, що є підставою для проведення розрахунків.

Згідно з п.3.2 договору «замовник»зобов’язався сплачувати «виконавцю»в кінці кожного місяця за фактично надані послуги, згідно затвердженого акту виконаних робіт з урахуванням проведеної передоплати.

Відповідач не виконав власні зобов’язання належним чином, за виконані позивачем роботи розрахувався частково в сумі 5755616,85 грн., що визнається відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.

Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Станом на день розгляду справи відповідач за виконані позивачем роботи у повному обсязі не розрахувався, доказів проведених розрахунків у повному обсязі суду не надав, заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить 944599,80 грн.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача 944599,80 грн. основного боргу за договором № 130п від 30.08.2006р. та додатковими угодами до нього правомірна та підлягає задоволенню.

Крім основного боргу, позивач також просив суд стягнути з відповідача 163521,30 грн. збитків від інфляції, 28337,99 грн. трьох відсотків річних, 84134,08 грн. пені.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту вищезазначеної норми не вбачається будь-яких випадків обмеження її дії в частині застосування.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання відповідача по оплаті виконаних робіт виникло на підставі укладеного між позивачем і відповідачем договору № 130п від 30.08.2006р., відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме не сплатив вартість виконаних робіт у повному обсязі, відповідачем не надано доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем трьох відсотків річних в розмірі 28337,99 грн. та збитків від інфляції в розмірі 163521,30 грн., зазначених позивачем в розрахунку, та перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних в розмірі 28337,99 грн. правомірна та підлягає задоволенню у повному обсязі, а вимога позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції за період з 01.09.2008р. по жовтень 2009р. підлягає задоволенню частково в сумі 163415,77 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Умовами договору сторони погодили, що за прострочення платежів «замовник»сплачує «виконавцю»пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в цей період, за кожний день прострочення платежу (п.5.1 договору).

З огляду на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача 84134,08 грн. пені за період з 13.06.2009р. по 13.11.2009р. При цьому позивач не врахував положень ст. 258 ЦК України та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до ст. 258 ЦК України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в одних рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 2 статті 9 ЦК України передбачено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ст. 175 ГК України).

Нормами ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (ст. 261 ЦК України).

Таким чином враховуючи те, що позивач дізнався про порушення свого права у вересні 2009р. та саме з цієї дати почався строк позовної давності встановленої для вимог про стягнення пені, проте позовна заява була подана позивачем до Господарського суду міста Києва 18.11.2009р., тобто після спливу позовної давності встановленої для вимог про стягнення пені.

Сплив позовної давності є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК України).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 84134,08 грн. слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача 944599,80 грн. основного боргу, 163415,77 грн. збитків від інфляції, 28337,99 грн. трьох відсотків річних, відповідач не довів протилежне, тому суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково в сумі 1136353,56 грн. В іншій частині позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України передбачено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 9, 258, 261, 267, 525, 526, 546, 547, 549, 611, 625, 837 ЦК України, ст. ст. 175, 193, 232 ГК України, ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій" (0202, м.Київ, вул. Степана Сагайдака, 101, код 04012299) на користь Державного підприємства водних шляхів "Укрводшлях" (04070, м.Київ, вул. Сагайдачного, 12; код 03150102) 944599 (дев’ятсот сорок чотири тисячі п’ятсот дев’яносто дев’ять) грн. 80 коп. основного боргу, 163415 (сто шістдесят три тисячі чотириста п’ятнадцять) грн. 77 коп. збитків від інфляції, 28337 (двадцять вісім тисяч триста тридцять сім) грн. 99 коп. трьох відсотків річних, 11363 (одинадцять тисяч триста шістдесят три) грн. 54 коп. державного мита, 219 (двісті дев’ятнадцять) грн. 71 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

СуддяВ.С. Катрич

Дата підписання: 24.12.2009р.