Рішення № 7383817, 25.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/72025.12.09

За позовом Казенного підприємства "Шосткинський Казенний завод "Імпульс"

до Міністерства оборони України

про стягнення 2 859 860,72 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники:

Від позивача           Кайнар В.Ф.(дов. від 03.09.2009)

                              Соколенко Т.М.(дов. від 25.12.2008)

Від відповідача Рабчун Р.О.(дов. від 29.12.2008)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості по договору на виконання робіт з утилізації боєприпасів непридатних для подальшого використання і зберігання(надлишкових)(за кошти державного бюджету України) № 274/Т/4-08 від 18.11.2008 у розмірі 3 163 005,95 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.11.2009 порушено провадження у справі №50/720 та призначено до розгляду на 25.11.2009.

Представник відповідача в судове засідання 25.11.2009 не з’явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання прибули представники позивача, дали пояснення по справі та подали клопотання про зменшення розміру позовних вимог на суму 50 000,00 грн. у зв"язку з частковою сплатою суми заборгованості відповідачем. Суд задовольнив дане клопотання.

Розгляд справи було відкладено на 16.12.2009 у зв’язку з неявкою відповідача.

16.12.2009 в судове засідання прибули представники позивача та відповідача і дали пояснення по справі.

Представник відповідача подав письмовий відзив на позовну заяву, в якому просив в задоволенні позову відмовити у зв’язку із перерозподілом видатків спеціального фонду Державного бюджету в грудні 2008 року та відсутності коштів на рахунках, що призвело до неможливості здійснити розрахунки за прийняті у 2008 році роботи. Проти наявності боргу в сумі 2609860,72 грн.(з урахуванням оплати в сумі 250000,00 грн. після звернення позивача з даним позовом до суду) відповідач не заперечував.

Позивач в судовому засіданні подав клопотання про зменшення розміру позовних вимог на суму 250 000,00 грн. у зв"язку з частковою сплатою суми заборгованості відповідачем. Суд задовольнив дане клопотання.

Представник позивача просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з урахуванням часткової оплати заборгованості відповідачем.

Суд оголосив перерву на 25.12.2009 для підготовки та оголошення повного тексту рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.11.2008 між Казенним підприємством "Шосткинський Казенний завод "Імпульс" (далі - позивач, виконавець за договором) та Міністерством оборони України (далі-відповідач, замовник за договором) було укладено договір на виконання робіт з утилізації боєприпасів непридатних для подальшого використання і зберігання(надлишкових)(за кошти державного бюджету України) № 274/Т/4-08 (далі-договір).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав своїх зобов’язань за укладеним договором щодо оплати наданих послуг, чим порушив вимоги договору та норм чинного законодавства України .

Відповідно до п. 1.1 договору позивач зобов'язався виконати роботи з утилізації боєприпасів, надлишкових та непридатних для подальшого використання і зберігання, а відповідач - прийняти та оплатити виконані роботи.

Як свідчать матеріали справи, позивач виконав роботи з утилізації боєприпасів у термін, з якістю та у кількості відповідно до умов договору в повному обсязі на суму 4 568 670,00 грн., що підтверджується актом про виконані роботи № 1 від 23.12.2008, який підписаний сторонами та скріплений печатками господарюючих суб’єктів.

Згідно з п. 4.7. договору порядок розрахунку за цим договором - це оплата за фактично виконані роботи по утилізації, у відповідності із затвердженим сторонами актом про виконані роботи, протягом 10 банківських днів з дати приймання виконаних робіт замовником (дати підписання акту про виконані роботи з зазначенням суми виконаних робіт) на підставі належним чином оформлених документів, які передбачені цим договором, за умов надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за відповідним кодом класифікації видатків. Замовник має право зменшити вартість робіт на суму витрат, які безпідставно включені до калькуляції фактичних витрат та розрахунково-калькуляційних матеріалів.

Оплата виконаних робіт (виплата авансів) проводиться в межах коштів, передбачених Державним бюджетом України на поточний рік та за умови їх фактичного надходження замовнику.

26.12.2008 між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода № 2 до договору, згідно з якою відповідач зобов'язався в 2008 році перерахувати позивачу грошові кошти в сумі 799 920,00 грн., а залишок коштів в сумі 3 768 750,00 грн. перерахувати до 1 березня 2009 року.

Як свідчать матеріали справи 29.12.2008 відповідач перерахував позивачу суму в розмірі 799 920,00 грн., підтвердженням чого є платіжне доручення U246440.

Іншу частину заборгованості в сумі 3 768 750,00 грн. відповідач не сплатив у встановлений строк, у зв’язку з чим та з метою досудового врегулювання спору на адресу відповідача було направлена претензія від 02.03.2009 № 03/398 з проханням перерахувати заборгованість в сумі 3 768 750,00 грн.

У відповідь на зазначену претензію відповідач надіслав листа від 25.03.2009 за № 274/4/429, в якому вказує про неможливість виконати своє зобов'язання перед позивачем, а саме перерахувати заборгованість і пропозицією продовжити термін дії зобов'язань про перерахування заборгованості в сумі 3 768 750,00 грн. до 31.05 2009.

У зв'язку з наведеним між сторонами було укладено додаткову угоду № 3 від 20.04.2009 до договору, відповідно до якої термін дії зобов'язання щодо перерахування заборгованості в сумі 3 768 750,00 грн. було продовжено до 31.05 2009.

Таким чином суд вважає, що сторони змінили строк виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань та встановили, що заборгованість має бути сплачена саме до 31.05.2009.

Однак, відповідач лише частково здійснив зобов'язання щодо сплати заборгованості, а саме перерахував суму заборгованості в розмірі 908 889 грн.28 коп., що підтверджується:

платіжною вимогою-дорученням № U65920 від 22.04.2009 на суму 10 646,44 грн.;

платіжною вимогою-дорученням № U65919 від 22.04.2009 на суму 23 800,00 грн.;

платіжною вимогою-дорученням № U77405 від 12.05.2009 на суму 100 000,00 грн.

платіжною вимогою-дорученням № U97011 від 10.06.2009 на суму 350 000,00 грн.

платіжною вимогою-дорученням № U101381 від 16.06.2009 на суму 300 000,00 грн.

платіжною вимогою-дорученням № U122134 від 06.07.2009 на суму 124 442,84 грн.

Отже, станом на 01.09.2009 заборгованість відповідача становить 2 859 860 грн.72 коп.

Відповідач у своєму відзиві не заперечував проти наявності боргу в сумі 2609860,72 грн. До відзиву на позовну заяву відповідач також додав платіжні доручення № 27447 від 09.11.2009 на суму 50000,00 грн., № 27451 від 16.11.2009 на суму 100000,00 грн. та № 27457 від 26.11.2009, якими підтверджується часткова оплата заборгованості відповідачем вже після звернення позивача з даним позовом до суду.

Таким чином судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов’язань.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Даний договір має ознаки договору підряду, тому до нього мають застосовуватися норми, що регулюють даний вид договорів.

Відповідно до п. 1,2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 846 ЦК України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Відповідно до п.99 "Загальних умов укладення та виконання договорів підряду" затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 668 від 01.08.2005(далі - Загальні умови) - розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються підрядником та передаються замовнику. Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх. Після підписання документів замовник зобов'язаний оплатити виконані роботи.

Відповідно до п. 96 Загальних умов підписання акта приймання-передачі є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Стаття 627 ЦК України вказує, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 2609860,72 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 2609860,72 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на пункт 4.7. договору, відповідно до якого оплата виконаних робіт (виплата авансів) проводиться в межах коштів, передбачених Державним бюджетом України на поточний рік та за умови їх фактичного надходження замовнику, оскільки додатковою угодою № 3 до договору сторони чітко встановили строк виконання відповідачем свого зобов’язання по сплаті виконаних позивачем робіт до 31.05.2009. Дане зобов’язання відповідачем виконано не було.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором, позивач просить суд стягнути з останнього 3% річних у розмірі 31497,64 грн. та суму інфляційних збитків у розмірі 45757,77 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 45757,77 грн. інфляційних втрат та 31497,64 грн. - три проценти річних від простроченої суми за увесь час прострочення платежу, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Крім того позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 225889,82 грн.

Однак судом встановлено, що договором № 274/Т/4-08 від 18.11.2008 сторони не передбачили такого виду відповідальності відповідача як сплата пені за прострочення виконання своїх зобов’язань за договором, у зв’язку з чим суд відмовляє у задоволенні позовних вимог позивача щодо стягнення пені з відповідача.

Дане твердження суду знаходить своє відображення також у роз'ясненні Вищого арбітражного суду України № 02-5/293 від 29.04.1994, відповідно до підпункту 2.1. пункту 2 якого пеня не підлягає стягненню у тих випадках коли сторони договору не встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої статтями 1 та 2 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", за винятком тих випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.

Як зазначалось вище, у договорі від 18.11.2008 № 274/Т/4-08 розмір відповідальності відповідача за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не встановлено.

В судовому засіданні представник відповідача надав суду належні докази часткової оплати відповідачем суми основного боргу в сумі 250000,00 грн.

Згідно з п. 1.1. ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Частиною 2 статті 80 ГПК України встановлено, що у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Розглянувши докази відповідача про сплату ним частини основного боргу, заслухавши думку позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає за доцільне припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 250000,00 грн. у зв’язку з його сплатою. При цьому суд враховує, що дане припинення провадження у справі не суперечить вимогам чинного законодавства і не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом Україна та ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 250000,00 грн.

2. В іншій частині позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр.-т Повітрофлотський, 6; код ЄДРПОУ 00034022) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Казенного підприємства "Шосткинський Казенний завод "Імпульс" (вул. Куйбишева, 41, м. Шостка, Сумська обл., 41101, код ЄДРПОУ 14314452, п/р 326003301711740 в філії «Відділення Промінвестбанку в м. Шостка Сумської області», МФО 337397) основний борг в сумі 2609 860 (два мільйони шістсот дев’ять тисяч вісімсот шістдесят)грн. 72 коп., 3 відсотки річних в розмірі 31497(тридцять одна тисяча чотириста дев’яносто сім) грн. 64 коп., інфляційні збитки в сумі 45757(сорок п’ять тисяч сімсот п’ятдесят сім) грн. 77 коп., витрати по сплаті держмита в сумі 23679(двадцять три тисячі шістсот сімдесят дев’ять) грн. 30 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 301(триста одна) грн. 80 коп.

4. В іншій частині позову –відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення може бути оскаржене у десятиденний термін в порядку, визначеному законодавством України.

7. Копію рішення розіслати сторонам.

          Суддя                                                                       Головатюк Л.Д.