Рішення № 7383759, 21.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/32621.12.09 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Дікергофф (Україна)"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Елітбуд"

простягнення 34 810,56 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Пляс С.А.

від відповідача:не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Дікергофф (Україна)" (надалі –ТОВ "Дікергофф (Україна)") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Елітбуд" (надалі –ТОВ "БК "Елітбуд") про стягнення заборгованості у сумі 34 810,56 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином здійснює розрахунки за поставлені товарно-матеріальні цінності.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.11.2009 р. порушено провадження у справі №48/326 та призначено її до розгляду на 23.11.2009 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.12.2009 р. у зв’язку з неявкою представника відповідача розгляд справи відкладено до 21.12.2009 р.

В судове засідання 21.12.2009 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду від 07.12.2009 р. виконав, позовні вимоги підтримує повністю.

Представник відповідача у судове засідання 21.12.2009 р. втретє не з’явився, вимоги ухвал суду від 11.11.2009 р. та 23.11.2009 р. та 07.12.2009 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 02068, м. Київ, вул. Драгоманова, 15-А, на яку було відправлено ухвали суду від 11.11.2009 р., 23.11.2009 р. та 07.12.2009 р., підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №4429771 від 12.11.2009 р.

Відповідно до абзацу 2 п. 3.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За згодою представників сторін, присутніх в судовому засіданні, судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

За період з 10.11.2008 р. по 20.11.2008 р. ТОВ "Дікергофф (Україна)" поставило, а ТОВ "БК "Елітбуд" прийняло бетон на загальну суму 34 810,56 грн., що підтверджується видатковими накладними №СвРН-4522 від 10.11.2008 р. та №СвРН-4577 від 20.11.2008 р.

Видаткові накладні містять номенклатуру (асортимент) товару, кількість та ціну, містять підпис позивача та представника ТОВ "БК "Елітбуд", який діяв на підставі доданих до видаткових накладних довіреностей.

Представник позивача пояснив, що договір купівлі-продажу у формі єдиного документу не складався.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, між сторонами укладено договір купівлі –продажу бетону, а відтак виникли відносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України –купівля –продаж.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач поставив бетон на загальну суму 34 810,56 грн., що підтверджується вказаними видатковими накладними. Від імені відповідача видаткові накладні підписані Постолюком В.С. на підставі довіреностей серія ЯПИ №527675 від 05.11.2008 р. та серія НБМ №842908 від 20.11.2008 р.

Позивачем додано до матеріалів справи накладні №10375 від 07.11.2008 р., №10499 від 15.11.2008 р., №10502 від 15.11.2008 р., №10504 від 15.11.2008 р., №18396 від 20.11.2008 р., №18400 від 20.11.2008 р., №18409 від 20.11.2008 р. та №18411 від 20.11.2008 р., що складалися безпосередньо при передачі бетону на будівельному майданчику.

З вказаних накладних вбачається, що позивачем було передано, а відповідачем прийнято 07.11.2008 р. бетон марки В30П3 у кількості 4,5 куб.м., 15.11.2008 р. бетон марки В30П3 у кількості 23,5 куб.м. та 20.11.2008 р. бетон марки В7,5П3 у кількості 19 куб.м.

Отже, фактична передача бетону здійснювалась в період дії довіреностей відповідача на його отримання.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторонами не було визначено строків виконання зобов’язання, оскільки видаткові накладні, якими оформлено правочини, не містять строку виконання грошового зобов’язання.

Пунктом 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

15.10.2009 р. позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу №250 про оплату заборгованості за поставлений бетон у розмірі 34 810,56 грн.

Таким чином, відповідач зобов’язаний був оплатити вартість отриманого товару до 22.10.2009 р.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 34 810,56 грн. підтверджується матеріалами справи та не спростована відповідачем.

Доказів погашення вказаної заборгованості відповідачем не подано.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги про стягнення заборгованості за поставлений бетон у розмірі 34 810,56 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Дікергофф (Україна)" задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Елітбуд" (02068, м. Київ, вул. Драгоманова, 15-А; ідентифікаційний код 32488649) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Дікергофф (Україна)" (03083, м.Київ, вул. Червонопрапорна, 26; ідентифікаційний код 31029255) заборгованість у розмірі 34 810 (тридцять чотири тисячі вісімсот десять) грн. 56 коп., державне мито у розмірі 348 (триста сорок вісім) грн. 11 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість)грн. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Бойко Р.В.