Рішення № 7383731, 21.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/38121.12.09 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Аптека Біокон"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Меді Фарм"

простягнення 56 402,49 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Кравченко О.В.

від відповідача:не з’явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аптека Біокон" (надалі –ТОВ "Аптека Біокон") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Меді Фарм" (надалі –ТОВ "Меді Фарм") про стягнення 59 008,47 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач передав лікарські засоби та вироби медичного призначення на загальну суму 57 483,36 грн., а відповідач не виконав грошове зобов’язання за договором №0067/09 від 16.09.2009 р. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 781,73 грн., 3% річних у розмірі 114,41 грн., штрафу у розмірі 5 118,34 грн. та інфляційних втрат у розмірі 460,65 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання у період з 14.10.2009 р. по 19.11.2009 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.12.2009 р. порушено провадження у справі №48/381 та призначено її до розгляду на 21.12.2009 р.

Судом в задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено, оскільки позивачем не надано доказів з якими приписи ст. 66 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість вжиття таких заходів.

В судове засідання 21.12.2009 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду від 03.12.2009 р. виконав. Подав клопотання про зменшення позовних вимог в частині стягнення основного боргу, в зв’язку з частковим погашенням боргу відповідачем, та просив стягнути з відповідача 56 402,49 грн., з яких 48 577,36 грн. основного боргу, 781,73 грн. пені, 5 188,34 грн. штрафу, 114,41 грн. 3% річних та 460,65 грн. інфляційних втрат.

Представник відповідача у судове засідання 21.12.2009 р. не з’явився, витребувані ухвалою суду від 03.12.2009 р. докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 08890939, отримане відповідачем 09.12.2009 р.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03164, м. Київ, вул. Рубежівська, 8, на яку було відправлено ухвалу суду від 03.12.2009 р., підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 4695985 від 14.12.2009 р.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За згодою представників сторін, присутніх в судовому засіданні, судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.09.2009 р. між ТОВ "Аптека Біокон" (постачальник) та ТОВ "Меді Фарм" (покупець) було укладено договір поставки товару №0067/09 (надалі –"Договір").

Відповідно до п 1.1 Договору постачальник зобов’язується поставити та передати у власність лікарські засоби та вироби медичного призначення, а покупець зобов’язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах Договору.

Згідно з п. 2.1 Договору ціна та загальна вартість товару, який поставляється покупцю, вказана у видаткових накладних на кожну поставку, які є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов Договору у період з 23.09.2009 р. по 06.10.2009 р. поставив товар на загальну суму 57 483,36 грн., що підтверджується видатковими накладними №2637119 від 23.09.2009 р., №2637595, №2637596 від 24.09.2009 р., №2638213, №2638214 від 29.09.2009 р., №2638355 від 30.09.2009 р., №2639324, №2639325 від 05.10.2009 р. та №2639503 від 06.10.2009 р.

Відповідачем частково було оплачено поставлений товар на суму 8 906,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений згідно Договору та вказаних накладних товар становить 48 577,36 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктами 3.1 та 3.1.1 Договору передбачено, що платежі за поставлений по Договору товар проводяться в безготівковому порядку. На умовах відстрочки платежу строком 21 календарних днів з дати постачання.

Отже, грошове зобов’язання відповідача по оплаті поставленого товару на момент розгляду справи судом наступило.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказів погашення заборгованості відповідачем не подано.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 48577,36 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно вимоги про стягнення штрафу та пені суд відзначає наступне.

Позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 5 118,34 грн. та пеню у розмірі 781,73 грн. за прострочення по оплаті 51 183,36 грн. у період з 14.10.2009 р. по 19.11.2009 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Підставою для стягнення штрафу визначено п.7.2 Договору, а підставою для стягнення пені –п. 7.3 Договору.

Відповідно до п.7.2 Договору у випадку прострочки платежу, покупець сплачує постачальнику одноразовий штраф у розмірі 10% від суми несплаченого в строк товару.

Відповідно до п.7.3 Договору покупець за порушення термінів оплати товару сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від заборгованої суми за кожний день прострочки платежу.

Тобто, підставою для стягнення штрафу позивач вказує допущення прострочки платежу, а пені –порушення термінів оплати товару.

Суд відзначає, що диспозиція положення п.7.2 Договору "у випадку прострочення платежу" та п. 7.3 Договору "за порушення термінів оплати" є визначенням одного порушення –несвоєчасного виконання відповідачем грошового зобов’язання.

Отже, позивач просить стягнути пеню та штраф за порушення відповідачем грошового зобов’язання за Договором.

Відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Згідно із статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписи ст. 549 Цивільного кодексу України визначають пеню та штраф різновидами одного виду відповідальності –неустойки.

При цьому суд відзначає, що умови Договору не містять умови про стягнення штрафу, як додаткової міри відповідальності, понад нараховану пеню, а позивач хибно вказує про ніби-то встановлення цих різновидів одного виду відповідальності за різні порушення.

Таким чином, за встановлених обставин вимога про одночасне стягнення пені та штрафу за порушення відповідачем грошового зобов’язання за Договором не ґрунтується на приписах наведених норм права.

Розмір штрафних санкцій унормований статтею 231 Господарського кодексу України. За приписами пункту 6 наведеної норми штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Виходячи із викладеного та беручи до уваги встановлені п.6 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи ступінь вини відповідача та суть допущеного порушення, суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню пеня за прострочення виконання грошового зобов’язання за період з 14.10.2009 р. по 19.11.2009 р., яка за перерахунком суду становить 781,73 грн.

В задоволенні позову в частині стягнення штрафу у розмірі 5 118,34 грн. необхідно відмовити із викладених підстав.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення 3% річних у розмірі 114,41 грн. та інфляційних втрат у розмірі 460,65 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання у період з 14.10.2009 р. по 05.11.2009 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив та погоджується з наданими позивачем розрахунками 3% річних та інфляційних втрат, а тому вимога позивача про стягнення 3% річних у розмірі 114,41 грн. та інфляційних втрат у розмірі 460,65 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Також, позивач просить стягнути із відповідача 1 350,00 грн. збитків, які складаються із суми витрат, понесених позивачем у зв’язку із захистом та відновленням свого порушеного права.

01.11.2009 р. ТОВ "Аптека Біокон" та Приватне підприємство "Юридична фірма "Евіденс" (надалі –ПП "ЮФ "Евіденс") уклали договір про надання юридичних послуг, відповідно до п.1.1 якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов’язання виконати роботи по поверненню суми заборгованості та відшкодуванню збитків, завданих порушенням зобов’язань ТОВ "Меді фарм".

Положеннями п.2.2 договору сторони визначили зміст зобов’язань ПП "ЮФ "Евіденс", а п.3.1 –вартість послуг –675,00 грн.

09.11.2009 р. ТОВ "Аптека Біокон" та ПП "ЮФ "Евіденс" уклали договір про надання юридичних послуг, відповідно до п.1.1 якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов’язання виконати роботи по поверненню суми заборгованості та відшкодуванню збитків, завданих порушенням зобов’язань ТОВ "Меді фарм".

Положеннями п.2.2 договору сторони визначили зміст зобов’язань ПП "ЮФ "Евіденс", а п.3.1 –вартість послуг –675,00 грн.

Платіжними дорученнями №694 від 03.11.2009 р. та №993 від 11.11.2009 р. позивач сплатив на користь ПП "ЮФ "Евіденс" послуги по юридичному обслуговуванню у сумі 675,00 грн. та 675,00 грн.

Статтею 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Аналогічні норми містяться і в ст. 22 Цивільного кодексу України.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода –наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

Положенням 7.1 договору №0067/09 поставки товару від 16.09.2009 р. позивач та відповідач погодили, що за порушення умов даного договору винна сторона відшкодовує завдані даними діями, а рівно бездіяльністю збитки, в тому числі усі витрати, пов’язані з юридичним забезпеченням повернення заборгованості.

Таким чином, можливість здійснення позивачем витрат на отримання юридичної допомоги та їх наступне відшкодування відповідачем погоджена сторонами в договорі №0067/09 поставки товару від 16.09.2009 р.

Стосовно розміру збитків, які підлягають стягненню з відповідача суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 225 Господарського кодексу України при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Частиною 2 ст. 623 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Суд не погоджується із доводами позивача про розумність та необхідність здійснення витрат для захисту та відновлення свого порушеного права, шляхом укладання та виконання одразу двох договорів про надання юридичних послуг від 01.11.2009 р. та від 09.11.2009 р., оскільки предмет договорів та зміст зобов’язань сторін за обома договорами тотожній.

Відповідно до ч. 2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Укладання двох тотожних договорів про надання юридичних послуг та витрати, понесені позивачем по оплаті послуг одразу по обом договорам, по-перше, не є необхідними, по-друге, зроблені без врахування інтересів відповідача (в частині укладання та здійснення витрат по договору про надання юридичних послуг від 09.11.2009 р.).

Посилання в акті виконаних робіт від 21.12.2009 р. по наданню юридичних послуг за договором №7/11-1 від 01.11.2009 р. та договором №7/11-2 від 09.11.2009 р. на надання за кожним договором різних видів послуг не ґрунтується на умовах пунктів 2.1 вказаних договорів, зміст яких є однаковий.

Таким чином, суд вважає правомірними вимоги позивача про відшкодування збитків –витрат, понесених позивачем у зв’язку із захистом та відновленням свого порушеного права, в розмірі 675,00 грн., саме на виконання договору про надання юридичних послуг від 01.11.2009р.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ "Меді Фарм" на користь ТОВ "Аптека Біокон" основного боргу у розмірі 48 577,36 грн., пені у розмірі 781,73 грн., 3% річних у розмірі 114,41 грн., інфляційних втрат у розмірі 460,65 грн. та витрат, понесених у зв’язку із захистом та відновленням порушеного права, у розмірі 675,00 грн.

В задоволенні позову в частині стягнення штрафу за порушення відповідачем грошового зобов’язання у розмірі 5 118,34 грн. та витрат, понесених у зв’язку із захистом та відновленням порушеного права, у розмірі 675,00 грн. необхідно відмовити.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека Біокон" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Меді Фарм" (03164, м. Київ, вул. Рубежівська, 8; ідентифікаційний код 36174409) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека Біокон" (03151, м. Київ, вул. Мішина, 3; ідентифікаційний код 30263519) основний борг у розмірі 48 577 (сорок вісім тисяч п’ятсот сімдесят сім) грн. 36 коп., пеню у розмірі 781 (сімсот вісімдесят одна) грн. 73 коп., 3% річних у розмірі 114 (сто чотирнадцять) грн. 41 коп., інфляційні втрати у розмірі 460 (чотириста шістдесят) грн. 65 коп., витрати, понесенині у зв’язку із захистом та відновленням порушеного права, у розмірі 675 (шістсот сімдесят п’ять) грн. 00 коп., державне мито у розмірі 506 (п’ятсот шість) грн. 09 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 211 (двісті одинадцять) грн. 76 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

СуддяР.В. Бойко