Рішення № 7383729, 09.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 45/39709.12.09 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче підприємство "Транс Лок"

До: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія"

Про: стягнення 74100,32 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

Позивача: ОСОБА_1 представник (дов. б/н від 20.10.2009)

Відповідача: не з'явились

Суть спору: стягнення 74100,32 грн., з яких 66045,22 грн. основного боргу, 7066,84 грн. збитків від інфляції, 988,26 грн. 3% річних. Також позивач просить покласти на відповідача судові витрати у вигляді оплати послуг адвоката в сумі 10.000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач на підставі договору поставки №56 від 28.07.2008 поставив відповідачеві товар, а відповідач його прийняв, проте не розрахувався за даний товар у повному обсязі. Тому позивач просить стягнути з відповідача вартість неоплаченого товару, з урахуванням 3% річних, інфляційних втрат а також витрат на адвоката що в загальному становить 84.100, 32 грн.

Ухвалою від 09.10.2009 було порушено провадження у справі №45/397 та призначено її до розгляду на 09.11.2009, проте під час виготовлення ухвали від 09.10.2009 було допущено описку в даті призначення судового засідання, тому ухвалою від 26.10.2009 вказану описку виправлено.

Ухвалою від 09.11.2009 у звязку з неявкою відповідача було відкладено розгляд справи на 09.12.2009.

Відповідач повідомлений належним чином, до суду представника не направив, відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно до ст. 75 ГПК України спір розглядається за наявними в матеріалах справи документами.

У судовому засіданні 09.12.2009, за згодою позивача, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд, -

ВСТАНОВИВ:

28.07.2008 між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №56 (далі Договір). Відповідно до п. 1.1. Договору, позивач зобовязався поставити та передати у власність відповідачу товар, а відповідач прийняти та оплатити його.

Відповідно до п. 4.1. Договору, ціна товару вказується в рахунку-фактурі та видатковій накладній, які є невідємними частинами Договору. Загальна вартість товару, що є предметом договору, складається із всіх підписаних обома сторонами накладних. Пунктом 4.2. Договору встановлено строк оплати товару, а саме 14 календарних днів з моменту отримання товару відповідачем.

Відповідач здійснив поставку товару на загальну суму 102.822,22 грн. (включаючи ПДВ). Факт даної поставки підтверджується наявною у матеріалах справи належним чином засвідченою копією видаткової накладної №Р1-0008916 від 10.10.2008, що була підписана обома сторонами.

Відповідач, в свою чергу, розрахувався за отриманий товар лише частково, а саме у розмірі 36.777,00 грн., про що свідчить наявна у матеріалах справи належно завірена копія картки рахунку позивача.

Спір виник унаслідок того, що позивач вважає, що відповідач не повністю розрахувався за поставлений йому товар, і перед ним відповідно утворилася заборгованість у розмірі 66.045,22 грн.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору ( ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобовязання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Оскільки, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на суму 102.822,22 грн., але відповідач сплатив лише частину вартості товару у розмірі 36.777,00 грн., то загальна сума заборгованості складає 66.045,22 грн.

Доказів погашення даної заборгованості сторонами не надано.

Відповідно, вимоги позивача про стягнення з відповідача 66045,22 грн. основного боргу є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Дії відповідача є порушенням договірних зобовязань (ст. 610 Цивільного кодексу України), тому відповідач вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Оскільки, як було встановлено вище, поставка товару була здійснена 10.10.2008, і згідно п. 4.2 Договору строк оплати складає 14 календарних днів, то, починаючи з 25.10.2008 Відповідач вважається таким, що прострочив.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача 988,26 грн. - 3% річних за період з 25.10.2008 по 24.04.2009, та 7066,84 грн. збитків від інфляції за період з листопада 2008 по квітень 2009, за розрахунком позивача, перевіреним судом, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивач, вимагаючи покладення на відповідача суми витрат на послуги адвоката у розмірі 10000,00 грн., надав суду Договір про надання адвокатських послуг від 23.09.2009 №10.

Відповідно до ст. 49 ГПК, при задоволенні позову на відповідача покладаються судові витрати. Відповідно до ст. 44 ГПК, до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. Відповідно до ст. 48 ГПК, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановлено Законом України "Про адвокатуру".

Статус адвоката характеризується певними елементами, зокрема, права і обов'язками, які перебувають у нерозривному взаємозв'язку. Так, право адвоката представляти за плату інтереси довірителя, пов'язано із можливістю довірителя віднеси плату за послуги адвоката до судових витрат. При цьому адвокат має отримати таку суму гонорару.

Відповідно до п. 1.9. Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", ст. 5 Закону "Про адвокатуру", адвокати не можуть займатися підприємницькою діяльністю. Їх діяльність відповідно до віднесено до незалежної діяльності.

А згідно листа Національного банку України від 25.07.2006 № 11-111/2790-7749 Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах (п. 4.5), яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492 (зі змінами), встановлено окремий порядок відкриття поточних рахунків адвокатам для здійснення їх професійної діяльності, а також передбачено, що кошти за цими рахунками використовуються згідно з порядком, установленим для використання коштів за поточними рахунками суб'єктів господарювання. Відповідно до п. 11 Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 № 280, кошти адвокатів відображаються у класі 2 Плану рахунків і обліковуються за балансовим рахунком 2620 "Кошти на вимогу фізичних осіб" (роз'яснення надано листом Національного банку України від 29.04.2005 № 25-111/668-4449).

З вищезазначених норм вбачається, що у адвоката має бути відкритий балансовий рахунок 2620, на який і має перераховуватися його гонорар.

Натомість, позивач надав суду у якості доказу понесення витрат на оплату послуг адвоката платіжне доручення №1689 від 09.11.2009, за яким підтверджується перерахування 10000,00 грн. підприємцю ОСОБА_2 за надання певних послуг.

Отже, пан ОСОБА_2 виступає у відносинах із позивачем в двох різних статусах, як адвокат надає правові послуги та як суб'єкт господарювання отримує від довірителя кошти.

Для того, щоб гонорар адвоката був віднесений до складу судових витрат такий гонорар має бути сплачено саме адвокату, а не підприємцю. Оскільки позивачем сплачено 10000,00 грн. не адвокату, то вказана сума не можу бити віднесена до судових витрат та не підлягає поділу між сторонами спору за правилами ст. 49 ГПК України.

Відповідно до ст. 49 ГПК, інші судові витрати, а саме сума державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 49, ст. 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія" (04119, м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, 8, код 32735084, з будь-якого виявленого під час виконання судового рішення рахунку) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче підприємство "Транс Лок" (03115, м. Київ, вул. Котельникова, 45-в, код 33549031, на будь-який його рахуно, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) - 66045 (шістдесят шість тисяч сорок пять) грн. 22 коп. основного боргу, 988 (девятсот вісімдесят вісім) грн. 26 коп. 3% річних, 7066 (сім тисяч шістдесят шість) грн. 84 коп. збитків від інфляції, 741 (сімсот сорок одну) грн. 00 коп. витрат по оплаті державного мита, 207 (двісті сім) грн. 94 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

3. Видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя:С. Балац

Дата підписання: 24.12.2009