Рішення № 73833201, 22.02.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2018 року справа № 804/6274/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чорної В. В.

при секретарі судового засідання Сітайло О.В.

за участі представників сторін:

позивача ОСОБА_1

відповідача Пухлій В.В

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, третя особа - Дніпровська міська рада про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 17004-1302 від 29.05.2017 р., -

в с т а н о в и в:

28 вересня 2017 року ОСОБА_3 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області № 17004-1302 від 29.05.2017 р. про визначення суми податкового зобов'язання за платежем «орендна плата з фізичних осіб» на загальну суму 1 521 188 грн.

Ухвалою суду від 31.10.2017 р., після усунення позивачем недоліків позовної заяви, за даним позовом відкрито провадження у адміністративній справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні (а.с. 2).

Ухвалою суду від 30.11.2017 р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, залучено Дніпровську міську раду (а.с. 63).

В обґрунтування позовних вимог, позивачем зазначено, що 24.06.2017 року нею отримано податкове-повідомлення рішення № 17004-1302 від 29.05.2017 р., яким визначено грошове зобов'язання з орендної плати за землю з фізичних осіб у розмірі 1 521 188, 16 грн. за користування упродовж 2014-2017 років трьома земельними ділянками по АДРЕСА_1, площа яких становить 28 кв.м, 1259 кв.м та 4 950 кв.м, відповідно. Позивач не погоджується із зазначеним рішенням контролюючого органу, посилаючись на те, що 03.02.2013 року між ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, розташованого на орендованих позивачем земельних ділянках по АДРЕСА_2. Новий власник зазначеного будинку ОСОБА_4 28.11.2014 року отримав дозвіл міської ради на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок по фактичному розміщенню житлового будинку. Зазначені обставини, на думку позивача, свідчать про припинення позивачем орендних відносин з Дніпропетровською міською радою відносно вказаних земельних ділянок, а отже, про відсутність обов'язку сплати нею орендної плати за користування даними ділянками після укладення договору купівлі-продажу житлового будинку від 03.02.2013 р., тобто, протягом 2014-2017 років. Також, позивач оскаржує здійснені податковим органом при винесенні податкового повідомлення-рішення розрахунки орендної плати за землю за період 2016, 2017 років в частині визначення нормативної грошової оцінки земельних ділянок, з урахуванням коефіцієнтів індексації за ці роки. Посилаючись на викладені обставини, позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 29.05.2017 р. № 17004-1302 (а.с. 4-10).

Представником відповідача за довіреністю Пухлій В.В. надані заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначено, що 18 грудня 2008 року на підставі рішення Дніпропетровської міської ради № 290/39 від 26.11.2008 р. між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_3 укладено три договори оренди земельних ділянок (цільове призначення комерційне використання), а саме: земельної ділянки загальною площею 0,4950 га, за адресою: АДРЕСА_1 у Індустріальному районі, кадастровий номер НОМЕР_4, строком на п'ятнадцять років (державна реєстрація договору оренди проведена 18.12.2008 р.); земельної ділянки загальною площею 0,1259 га, за адресою: АДРЕСА_1 у Індустріальному районі, кадастровий номер НОМЕР_1, строком на п'ять років (державна реєстрація договору оренди проведена 18.12.2008 р.); земельної ділянки загальною площею 0,0028 га, за адресою: АДРЕСА_1 у Індустріальному районі, кадастровий номер НОМЕР_2, строком на п'ятнадцять років (державна реєстрація договору оренди проведена 18.12.2008 р.). Згідно з п.п.14.3 п.14, п.п. 7.8. п. 7, п.п. 6.13 п. 6 зазначених договорів оренди, невід'ємними частинами договору є, зокрема акт приймання-передачі об'єкта оренди, за якими орендар набуває в користування та повертає орендодавцеві надані в оренду земельні ділянки. До ГУ ДФС у Дніпропетровській області відомості щодо розірвання або припинення договорів оренди між Дніпровською міською радою та ОСОБА_3, а також відомості щодо вилучення із користування у ОСОБА_3 зазначених земельних ділянок не надходили. Зазначені обставини, на думку представника відповідача, свідчать про те, що ОСОБА_3 на даний час продовжує виступати орендарем вказаних земельних ділянок, що стало підставою для винесення на її адресу податкового повідомлення-рішення № 17004-1302 від 29.05.2017 р., яким встановлено податкове зобов'язання із земельного податку з фізичних осіб за 2014-2017 роки у сумі 1 521 188 грн. З приводу визначення розміру орендної плати за землю, представник позивача посилається на п. 4 додатку 2 до рішення Дніпропетровської міської ради від 13.07.2016 р. «Про внесення змін до рішення міської ради № 7/11 від 27.12.2010 р. №5/6 «Про місцеві податки і збори на території міста» (яке набрало чинності з 01.08.2016 року), яким визначено, що річна сума орендної плати у відсотках до нормативно-грошової оцінки за земельні ділянки, які надано в користування, становить 3%. Посилаючись на викладені обставини, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с. 44-45).

Від представника третьої особи за довіреністю Капшук І.О. до суду надійшли пояснення, в яких зазначено, що між Дніпропетровською міською радою та громадянкою ОСОБА_3 18.12.2008 року укладено договори оренди земельних ділянок по АДРЕСА_1 , а саме: кадастровий номер НОМЕР_3, площею 0,1259 га, на п'ять років, по фактичному розміщенню нежитлової будівлі; кадастровий номер НОМЕР_4, площею 0,4950 га, на п'ятнадцять років, по фактичному розміщенню нежитлової будівлі; кадастровий номер НОМЕР_5, площею 0,0028 га, на п'ятнадцять років, по фактичному розміщенню трансформаторної підстанції. Як слідує з пояснень, реєстраційних записів щодо поновлення договору оренди землі кадастровий номер НОМЕР_3, площею 0,1259 га, укладеного з позивачем на п'ять років, в Інформаційній (автоматизованій) підсистемі «Фіскальний кадастр» Муніципальної земельної інформаційної системи м. Дніпропетровська (МЗІС) не виявлено, інформація щодо повернення вказаної земельної ділянки в Дніпровській міській раді також відсутня. Третя особа також зазначає, що рішення міської ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою не дає особі права користування чи права власності земельною ділянкою під належними їй на праві власності нежитловими приміщеннями, оскільки рішень про передачу у власність чи користування вказаної земолі громадянину ОСОБА_4 міська рада не приймала (а.с. 127-129).

В судовому засіданні 22.02.2018 року представник позивача адвокат ОСОБА_1 просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача за довіреністю Пухлій В.В. в судовому засіданні 22.02.2018 року просив відмовити у задоволенні позову, посилаюсь на доводи, викладені в запереченнях проти позову.

Представник Дніпровської міської ради за довіреністю Капшук І.О. в судове засідання 22.02.2018 року не з'явилась, надала додаткові письмові пояснення від 05.02.2018 р., в яких також просила розглянути справу за наявними у ній доказами та відмовити у задоволенні позову (а.с. 127-129).

Суд зазначає, що на момент розгляду справи в порядку письмового провадження Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п. 10 ч. 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 15.12.2017 року), справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності Кодексу в редакції від 15.12.2017 року, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності нової редакції Кодексу.

Відтак, справу розглянуто у відкритому судовому засіданні відповідно до норм КАС України в новій редакції.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши наявні у справі докази та проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, з огляду на таке.

Матеріалами справи підтверджено, що 18.12.2008 року між Дніпровською міською радою як орендодавцем та громадянкою ОСОБА_3 як орендарем укладено договори оренди трьох земельних ділянок, що розташовані по АДРЕСА_1 у м. Дніпропетровську (м. Дніпро), а саме:

- кадастровий номер НОМЕР_3, площею 0,1259 га, на п'ять років, по фактичному розміщенню нежитлової будівлі (державна реєстрація договору оренди проведена 18.12.2008 р.);

- кадастровий номер НОМЕР_4, площею 0,4950 га, на п'ятнадцять років, по фактичному розміщенню нежитлової будівлі (державна реєстрація договору оренди проведена 18.12.2008 р.);

- кадастровий номер НОМЕР_5, площею 0,0028 га, на п'ятнадцять років, по фактичному розміщенню трансформаторної підстанції (державна реєстрація договору оренди проведена 18.12.2008 р.) (а.с. 87-115).

Згідно з п.п.14.3 п.14, п.п. 7.8. п. 7, п.п. 6.13 п. 6 зазначених договорів оренди (які є типовими), невід'ємними частинами договору є, зокрема акт приймання-передачі об'єкта оренди, за якими орендар набуває в користування та повертає орендодавцеві надані в оренду земельні ділянки.

Враховуючи, що вказані вище земельні ділянки Дніпровській міській раді не повернуті, договори оренди з ОСОБА_3 не розірвані, а орендна плата до бюджету нею не сплачується, Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області винесено податкове-повідомлення рішення № 17004-1302 від 29.05.2017 р., яким позивачу визначено грошове зобов'язання із сплати орендної плати за землю з фізичних осіб у загальному розмірі 1 521 188 грн., в тому числі: за 2014 рік - на суму 275 268, 68 грн., за 2015 рік - на суму 358 272, 62 грн., за 2016 рік - на суму 430 896 грн., за 2017 рік - на суму 456 750, 86 грн. (а.с. 11).

Не погодившись з рішенням відповідача, позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом.

При вирішенні спору по суті, суд виходить з наступного.

За змістом пп. 9.1.10 п. 9.1 ст. 9 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення), плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Справляння плати за землю здійснюється згідно з положеннями розділу ХIII Податкового кодексу України.

За правилами пп. 269.1.2 п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України, платниками податку є землекористувачі; об'єктами оподаткування є, зокрема, земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні (пп. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 Податкового кодексу України).

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп. 14.1.136 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України).

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України) (у відповідній редакції).

В той же час, обов'язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та Дніпропетровською міською радою укладено три договори оренди земельних ділянок по АДРЕСА_1 у м. Дніпропетровську від 18.12.2008 р., два з яких (відносно земельних ділянок з кадастрововими номерами НОМЕР_4, площею 0,4950 га по фактичному розміщенню нежитлової будівлі; НОМЕР_5, площею 0,0028 га, по фактичному розміщенню трансформаторної підстанції) - терміном на 15 років.

Державна реєстрація зазначених договорів оренди проведена 18.12.2008 року.

Відповідно до ч.2 ст.792 ЦК, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є закон «Про оренду землі».

За змістом ст.ст.18, 20 цього Закону (у відповідній редакції), укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Як вже зазначалося вище, розділом «Строк дії договору» договорів оренди від 18.12.2008 р. передбачено, що земельна ділянка надається в оренду строком на 15 років, відлік строку оренди розпочинається з моменту державної реєстрації цього договору.

Отже, строк дії спірних договорів оренди спливає 18.12.2023 року.

Відповідно, на момент винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, строк дії зазначених договорів оренди земельних ділянок не сплинув.

При цьому, акти приймання-передачі зазначених земельних ділянок при їх поверненні, як визначено умовами п. 7.8, п.14.3 Договорів оренди, між позивачем та Дніпропетровською міською радою не складались.

Також, у справі не встановлено обставин, які свідчили б про припинення зазначених договорів за рішенням суду.

Згідно з витягами з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок (кадастровий номер НОМЕР_4, площею 0,4950 га; кадастровий номер НОМЕР_5, площею 0,0028 га), станом на час винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення власником (користувачем) зазначених земельних ділянок є ОСОБА_3 (а.с. 46-49).

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що протягом 2014-2017 років саме ОСОБА_3 юридично була користувачем земельних ділянок по АДРЕСА_1 у м. Дніпропетровську. Будь-яких дій у відповідності до чинного законодавства України, спрямованих на розірвання договорів оренди землі, повернення цих земель за актом прийому-передачі Дніпропетровській міській раді, як-то передбачено умовами укладених з позивачем договорів оренди, вона не вчинила, що позбавило Дніпровську міську раду як розпорядника земель можливості переукласти договори оренди землі з фактичними землекористувачами. Також, склалася ситуація, коли ОСОБА_3 має не припинені договори оренди землі, термін дії яких не сплинув, але не сплачує орендну плату за користування даними земельними ділянками.

За викладених обставин, доводи представника позивача про те, що орендні відносини ОСОБА_3 з Дніпропетровською міською радою по зазначеним земельним ділянкам автоматично припинилися у зв'язку із укладенням з гр. ОСОБА_4 договору від 03.02.2013 р. купівлі-продажу житлового будинку, розташованого на вказаних земельних ділянках по АДРЕСА_2, не можуть бути прийняті судом.

Так, рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29.12.2011 р. у справі № 0417/2-2849/2011 нежитлову будівлю, розташовану по АДРЕСА_1 переведено в категорію житлових приміщень та визнано за ОСОБА_3 право власності на житловий будинок загальною площею 1505,6 кв.м, розташований за вказаною адресою, без прийняття в експлуатацію (а.с. 84).

03 лютого 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку загальною площею 1505,6 кв.м, що розташований по АДРЕСА_1 який 03.02.2013 року зареєстрований в Державному реєстрі прав на нерухоме майно (а.с. 85, 55).

При цьому, ОСОБА_3 не зверталась до Дніпропетровської міської ради із заявами про розірвання договорів оренди земельних ділянок у зв'язку з відчуженням нею житлового будинку по АДРЕСА_1.

Посилання сторони позивача на підтвердження своєї позиції щодо того, що належним користувачем земельної ділянки та, відповідно, платником орендної плати є ОСОБА_4, на наявність рішення Дніпропетровської міської ради № 197/19 від 13.04.2017 р. про надання ОСОБА_4 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню житлового будинку по АДРЕСА_1, не спростовує висновок суду, оскільки вказане рішення міської ради надає останньому лише дозвіл на початок розробки документів із землеустрою. Ні права користування, ні права власності земельною ділянкою під належними йому на праві власності приміщеннями по АДРЕСА_1 вказане рішення не надає. Натомість, жодних рішень про передачу у власність чи користування громадянину ОСОБА_4 вказаної земельної ділянки Дніпропетровська міська рада не приймала.

Таким чином, підстав вважати припиненим права позивача на користування двома земельними ділянками (кадастровий номер НОМЕР_4, площею 0,4950 га; кадастровий номер НОМЕР_5, площею 0,0028 га) у зв'язку з укладенням ОСОБА_3 з гр. ОСОБА_4 договору від 03.02.2013 р. купівлі-продажу житлового будинку, розташованого на цих земельних ділянках, суд не знаходить.

Отже, підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 17004-1302 від 29.05.2017 р. про визначення податкового зобов'язання за платежем «орендна плата з фізичних осіб» в частині, що стосується визначення орендної плати за користування на протязі 2014-2017 року земельними ділянками: кадастровий номер НОМЕР_4, площею 0,4950 га; кадастровий номер НОМЕР_5, площею 0,0028 га - відсутні.

Водночас, суд зазначає про обґрунтованість позовної заяви в частині вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 17004-1302 від 29.05.2017 р. в частині, що стосується визначення орендної плати за користування земельною ділянкою (кадастровий номер НОМЕР_3, площею 0,1259 га) за договором оренди від 18.12.2008 р., укладеним на п'ять років.

Так, матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та Дніпропетровською міською радою укладено договір оренди від 18.12.2008 р. земельної ділянки по АДРЕСА_1 у м. Дніпропетровську, кадастровий номер НОМЕР_3, площею 0,1259 га, по фактичному розміщенню нежитлової будівлі, терміном дії на п'ять років.

Отже, строк дії зазначеного договору оренди закінчився 18 грудня 2013 року.

Як слідує з пояснень представника третьої особи у справі, реєстраційних записів щодо поновлення договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3, площею 0,1259 га, укладеного з позивачем на п'ять років, в Інформаційній (автоматизованій) підсистемі «Фіскальний кадастр» Муніципальної земельної інформаційної системи м. Дніпропетровська (МЗІС) не виявлено, інформація щодо повернення вказаної земельної ділянки в Дніпровській міській раді також відсутня.

Зазначене свідчить про відсутність правових підстав вважати право користування ОСОБА_3 зазначеною земельною ділянкою продовженим після 18 грудня 2013 року, зважаючи на укладення нею до цього часу договору купівлі-продажу житлового будинку, що розташований на цій ділянці.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 17004-1302 від 29.05.2017 р. про визначення податкового зобов'язання за платежем «орендна плата з фізичних осіб» підлягає скасуванню в частині, що стосується визначення позивачу орендної плати за користування земельною ділянкою (кадастровий номер НОМЕР_3, площею 0,1259 га) за 2014 - 2017 роки на загальну суму 297 823,84 грн., в тому числі по періодам: за 2014 рік - на суму 46 322,70 грн., за 2015 рік - на суму 72 320,86 грн., за 2016 рік - на суму 86 980,61 грн., за 2017 рік - на суму 91 199,67 грн.

Надаючи оцінку доводам позивача щодо неправильності здійснених податковим органом розрахунків орендної плати за землю за період 2016, 2017 років в частині визначення нормативної грошової оцінки земельних ділянок, з урахуванням коефіцієнтів індексації за ці роки, суд виходить з наступного.

Позивач не погоджується із застосуванням відповідачем коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки К(і), зокрема: за 2014 рік - 1,249; за 2015 рік - 1,433, за 2016 рік - 1,06 грн.

Відносини, які виникають у сфері оцінки земель, забезпечення проведення оцінки земель з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки земель, інформаційного забезпечення оподаткування та ринку земель регулюються Законом України «Про оцінку земель» (далі - Закон № 1378-15).

Відповідно до Закону № 1378-15, нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Згідно вимог статті 18 Закону № 1378-15, нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій в межах населених пунктів не рідше ніж один раз на 5-7 років. Нормативну грошову оцінку земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою.

Відповідно до статті 20 Закону № 1378-15, за результатами економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. (ст. 23 Закону № 1378-15).

У відповідності до Земельного кодексу України, Закону України «Про оцінку земель», Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 213 від 23.03.1995 р. розроблено Порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів (далі - Порядок), затверджений наказом Держкомзему України, Мінагрополітики України, Мінбудархітектури України та Української академії аграрних наук від 27.01.2006 р. № 18/15/21/11.

Пунктом 3.1 та 3.2 Порядку передбачено, що в основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель. Населені пункти включають землі всіх категорій за основним цільовим призначенням, які розташовуються в їх адміністративних межах. Нормативна грошова оцінка населених пунктів для всіх категорій земель та земельних ділянок (за винятком сільськогосподарських угідь) визначається згідно з формулою 8.

Пунктом 289.2 ст.289 Податкового кодексу України визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за відповідною формулою Кі = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

У відповідності до п. 289.3. ст. 289 Податкового кодексу України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

Так, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру листом № 6-28-0.22-201/2-16 від 11.01.2016 р. повідомила, що коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення, що застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, становить на 2014 рік - 1,249, на 2015 рік - 1,433.

З урахуванням рішення Дніпропетровської міської ради № 103/36 від 26.06.2013 р. про погодження проекту «Нормативна грошова оцінка земель міста Дніпропетровська», середньою (базовою) вартістю земель м. Дніпропетровська розраховано в межах міста - 306,35 грн. за 1 кв.м.

Рішенням Дніпропетровської міської ради № 4/65 від 15.07.2015 р. «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Дніпропетровська» введено в дію нормативну грошову оцінку земель м. Дніпропетровська базовою вартістю за 1кв.м. землі - 306,35 грн., та передбачено, що нормативна грошова оцінка земель міста підлягає щорічній індексації відповідно до вимог чинного законодавства.

Враховуючи, що Технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Дніпропетровська розроблена станом на 01.01.2013 року, та визначила середню (базову) вартість одного квадратного метра земель станом цю дату на рівні 306,35 грн./м, суд приходить до висновку, що нормативну грошову оцінку земель м. Дніпропетровська на рівні 306,35 грн. встановлено саме станом на 01.01.2013 року.

Рішенням Дніпропетровської міської ради № 5/7 від 27.04.2016 р. «Про внесення змін до рішення Дніпропетровської міської ради № 4/65 від 15.07.2015 р. «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Дніпропетровська» було врегульовано строк індексації нормативної грошової оцінки земель.

Рішення міської ради є чинним, а тому підлягає виконанню.

Вказане свідчить про необхідність врахування коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення, які застосовуються кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель: за 2013 рік - 1,0, за 2014 рік - 1,249, за 2015 рік - 1,433, при проведенні грошової оцінки земельної ділянки станом на 01.01.2016 року.

На виконання вимог п. 289.2 статті 289 Податкового кодексу України та листа Держгеокадастру Управління, відповідач застосовує коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, тому до затвердженої базової вартості 1 кв. м. землі - 306,35 грн. станом на 01.01.2013 року застосовуються коефіцієнти індексації: за 2013 рік - у розмірі 1,0; за 2014 рік - у розмірі 1,249; за 2015 рік - у розмірі 1,433, за 2016 рік - у розмірі 1,06, що складає станом 01.01.2016 року - 548,31 грн., станом на 01.01.2017 року - 581,21 грн.

Враховуючи вищевикладене, розрахунки орендної плати за користування спірними земельними ділянками, здійснені відповідачем на підставі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, згідно яких середня (базова) вартість земель населеного пункту станом на 01.01.2016 року складає 548,31 грн., а станом на 01.01.2017 р. складає 581,21 грн. (а.с. 46-49), відповідають вимогам закону, підстав для їх перерахунку судом не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 568, 62 грн., сплачений позивачем за подання до суду адміністративного позову згідно квитанції № 0.0.833755758.1 від 22.08.2017 р. (а.с. 3), що обраховується пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 17004-1302 від 29.05.2017 р. в частині визначення зобов'язання за платежем «орендна плата з фізичних осіб» на загальну суму 297 823,84 грн., в тому числі по періодам: за 2014 рік - на суму 46 322,70 грн., за 2015 рік - на суму 72 320,86 грн., за 2016 рік - на суму 86 980,61 грн., за 2017 рік - на суму 91 199,67 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 сплачений нею при зверненні до суду судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1 568,62 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України, та може бути оскаржене до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 27.02.2018 року.

Суддя В.В. Чорна