Рішення № 7383011, 04.11.2009, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2009 р. Справа № 25/33 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Валєєвої Т.Е.,

при секретарі судового засідання Максимів Н.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом відкритого акціонерного товариства "Івано-Франківськгаз" в особі Івано - Франківського управління по експлуатації газового господарства

(вул. Ленкавського, 20, м.Івано - Франківськ, 76010)

до Військової частини 1241 ВВ МВС України

(вул. Чорновола, 161, м. Івано-Франківськ, 76005)

про стягнення 111 985,88 грн. заборгованості,

за участю представників сторін:

від позивача: Ванджура І.Б.- нач. юрид. відділу (довіреність № 08/16-2159 від 26.12.08),

від відповідача: Бондар С.В. - юрисконсульт (довіреність № 1/1-29 від 21.01.08);

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Івано-Франківськгаз" в особі Івано - Франківського управління по експлуатації газового господарства звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Військової частини 1241 ВВ МВС України про стягнення 111 985,88 грн. заборгованості, з яких 99250,11 грн. основного боргу за спожитий природний газ, 5323,41 грн. пені, 5956,98 грн. втрат від інфляції та 1455,38 грн. суми 3% річних. Крім того, позивач просив суд покласти на відповідача судові витрати у справі, а саме 1119,86 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач здійснював поставку природного газу для потреб відповідача відповідно до договору №42 про постачання та транспортування природного газу від 01.01.09, однак відповідач вчасно не розрахувався за спожитий газ, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 27.07.09 становила 99250,11 грн.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 14.08.09 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 08.09.09.

Ухвалами господарського суду Івано-Франківської області від 08.09.09, від 23.09.09, від 07.10.09 та від 20.10.09 розгляд справи відкладено на 23.09.09, 07.10.09, 20.10.09 та на 04.11.09 відповідно.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в частині стягнення суми пені, трьох відсотків річних та втрат від інфляції, у зв’язку з оплатою відповідачем суми основного боргу в розмірі 99250,11 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги в частині стягнення суми пені, трьох відсотків річних та втрат від інфляції визнав частково, з урахуванням часу здійснених відповідачем оплат, та подав клопотання від 22.09.09 №1/1-693 (а.с. №31) про зменшення розміру штрафних санкцій, у зв’язку з тим, що відповідач є бюджетною установою і заборгованість за спожитий газ виникла з незалежних від відповідача обставин, а саме через недостатнє фінансування.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, розглянувши матеріали справи та дослідивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановлено судом під час розгляду справи, 01.01.09 між позивачем та відповідачем було укладено договір №42 про постачання та транспортування природного газу (далі - Договір) (а.с. №№5-6), предметом якого є надання позивачем (виконавець) послуг відповідачу (замовник) з транспортування і постачання природного газу та оплата наданих послуг замовником (п. п. 1.1, 1.2 Договору).

При цьому, зі сторони відповідача Договір підписаний з протоколом розбіжностей (а.с. №53).

Відповідно до письмових пояснень представника відповідача (а.с. №51) Договір укладався з протоколом розбіжностей, 13.02.09 позивачу було надіслано протокол розбіжностей до Договору (лист від 13.02.09 №1/1-98 (а.с. №52)) та будь-яких заперечень щодо протоколу розбіжностей від позивача не надходило. Також, згідно із письмовими поясненнями представника позивача (а.с. №61) заперечень щодо протоколу розбіжностей до Договору не направлялося.

У відповідності до протоколу розбіжностей пункт 6.1 Договору виключено.

Згідно із п. 6.2 Договору остаточний розрахунок за надані послуги з транспортування та постачання газу здійснюється замовником на підставі акта прийому-передачі газу (за звітний місяць) до 10 числа місяця, наступного за звітним.

На виконання умов Договору позивач надавав відповідачу послуги з постачання природного газу, а саме протягом січня –червня 2009 р. поставив відповідачу 73046 м3 природного газу, про що свідчать підписані та скріплені печатками сторін акти приймання-передачі газу №698 від 27.01.09, від 25.02.09, від 21.03.09, від 23.04.09, від 22.05.09 та від 24.06.09 (а.с. №№7-9, 29, 42, 43).

Відповідач послуги з постачання природного газу оплатив частково, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 99250,11 грн.

Однак, під час розгляду справи судом відповідачем здійснено повну оплату заборгованості за спожитий природний газ у розмірі 115408,28 грн., в т.ч. 99250,11 грн., що становлять предмет спору, про що свідчать платіжні доручення №1879 від 19.10.09 на суму 114223,56 грн. та №1806 від 29.09.09 на суму 1184,72 грн., з відміткою Управління Державного казначейства України в м. Івано - Франківську про проведення платежу (а.с. №№67, 68) та акт звірки взаємних розрахунків від 01.09.09, підписаний та скріплений печатками сторін (а.с. №39).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на відсутність заборгованості в частині основного боргу за спожитий природний газ на суму 99250,11 грн., суд вважає за необхідне в цій частині позовних вимог провадження у справі припинити на підставі п. 11 ч. 1 ст.80 ГПК України.

У силу ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні приписи містить ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, згідно з положеннями якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач прийняті на себе зобов’язання за Договором належним чином не виконував.

Згідно із ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 вказаного кодексу учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 статті 230 зазначеного кодексу передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 зазначеної статті).

Пунктом 7.5. Договору, з урахуванням протоколу розбіжностей, передбачено, що за порушення строків виконання зобов’язань зазначених у розділі 6 даного Договору, відповідач сплачує на користь позивача, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем нараховано відповідачу пеню за період з 11.02.09 по 27.07.09 у сумі 5323,41 грн. з урахуванням положень п. 6.2 Договору щодо часу виникнення заборгованості за кожний місяць (11-е число кожного наступного за звітним місяця), а також з урахуванням розміру щомісячної часткової оплати відповідачем вартості спожитого природного газу (а.с. №40).

Однак, при цьому позивачем не було враховано часу оплати відповідачем вартості спожитого природного газу.

Відтак, з огляду на встановлення судом факту прострочення виконання відповідачем грошових зобов’язань з оплати послуг з постачання природного газу, а також беручи до уваги час оплати відповідачем вартості спожитого природного газу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені за заявлений період обґрунтованими є на суму 4829,84 грн.

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищезазначене та беручи до уваги рекомендації Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляду судових справ, викладені в його листі від 03.04.97 N 62-97р, позовні вимоги в частині стягнення втрат від інфляції у сумі 5956,98 грн. є обґрунтованими на суму 5084,88 грн.

Відповідно, позовні вимоги в частині стягнення суми 3% річних у розмірі 1455,38 грн. є обґрунтованими на суму 1236,54 грн.

Разом з тим, відповідач подав клопотання (а.с. №31), в якому просив суд зменшити розмір штрафних санкцій. В обґрунтування заявленого клопотання відповідач посилався на те, що заборгованість за спожитий газ виникла з незалежних від відповідача обставин, а саме через недостатнє фінансування, у зв’язку з тим, що Військова частина 1241 ВВ МВС України є бюджетною установою і фінансується з Державного бюджету України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Водночас, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання та не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, у зв’язку з чим не підлягають зменшенню в порядку ст. 83 ГПК України.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача втрат від інфляції та суми 3% річних підлягають задоволенню на суму 5084,88 грн. та на суму 1236,54 грн. відповідно.

Однак, при вирішенні питання щодо зменшення неустойки (пені) суд бере до уваги наступне.

Відповідач повністю сплатив основний борг за спожитий природний газ.

Положеннями ст. 27 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" затверджено перелік захищених статей видатків загального фонду Державного бюджету України на 2009 рік за економічною структурою видатків, за яким, зокрема, оплата комунальних послуг та енергоносіїв здійснюється виключно за кодом економічної класифікації 1160. Також, Інструкцією про складання та виконання розпису Державного бюджету України, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 14.06.04 №386, передбачено зведений кошторис, згідно з яким оплата природного газу вчиняється за кодом економічної класифікації 1164.

Як вбачається з довідки відповідача №1/1-694 від 22.09.09 (а.с. №32), згідно з доведеним кошторисом ГУ ВВ МВС України на 2009 рік для Військової частини 1241 по коду економічної класифікації видатків 1164 "Оплата природного газу" затверджено асигнування в сумі 251685,00 грн., але станом на 01.09.09 профінансовано лише 132000,00 грн., що становить 52% від затвердженої суми коштів, передбачених на оплату за споживання природного газу.

При цьому, розрахунки відповідача перед позивачем за спожитий природний газ здійснюється поступово за рахунок кошторисних призначень Військової частини 1241 по мірі надходження коштів з Державного бюджету України, згідно помісячного розпису асигнувань.

Отже, недофінансування відповідача з Державного бюджету України становило 48%.

За таких обставин справи суд вважає за необхідне зменшити неустойку (пеню) на 48%.

У зв’язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню на суму 2511,52 грн.

За правилами, встановленими ст. 49 ГПК України, судові витрати по справі слід покласти на відповідача, оскільки спір доведено до судового розгляду внаслідок дій відповідача. При цьому, витрати позивача, пов'язані зі сплатою державного мита, в частині зменшення на підставі ст. 83 ГПК України розміру неустойки (штрафу, пені), відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем (п. 6.3 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 04.03.98 N02-5/78).

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 8, 124 Конституції України, ст. ст. 11, 509, 526, 546, 549, 599, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 193, 216, 231 Господарського кодексу України, ст. ст. 22, 44, 49, 55, 80, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити частково.

Стягнути з Військової частини 1241 ВВ МВС України (вул. Чорновола, 161, м. Івано-Франківськ, 76005; ідентифікаційний код 14323422) на користь відкритого акціонерного товариства "Івано - Франківськгаз" в особі Івано-Франківського управління по експлуатації газового господарства (вул. Ленкавського, 20, м.Івано-Франківськ, 76010; ідентифікаційний код 20551297) 2511,52 грн. пені, 5084,88 грн. втрат від інфляції, 1236,54 грн. суми 3% річних, 1104,01 грн. державного мита, 116,33 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Припинити провадження у справі в частині стягнення 99250,11 грн. основного боргу за газопостачання.

У решті позовних вимог (в частині стягнення 2811,89 грн. пені, 872,10 грн. втрат від інфляції, 218,84 грн. суми 3 % річних) відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                               Т.Е. Валєєва

                                                             рішення підписане 24.12.09

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

_______