Рішення № 7382995, 10.12.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.09 Справа № 18/217/09

Суддя

за позовом комунального підприємства “Водоканал” (69002, м. Запоріжжя, вул. Артема, буд. 61)

до концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137)

про стягнення 14602655,96 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: Єфимова С.В. (довіреність № 57 від 05.01.2009 р.);

від відповідача: Саржинська О.А. (довіреність № 64/20 від 03.01.2008 р.);

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлені позовні вимоги про стягнення з концерну “Міські теплові мережі” на користь комунального підприємства “Водоканал” 14602655,96 грн. боргу, на підставі Договору на відпуск води та приймання стоків у комунальну каналізацію від 01.10.2004 р. № 9999, ст. 526 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України), ст.ст. 174, 175 Господарського кодексу України (далі –ГК України).

14.08.2009 р. порушено провадження у справі № 18/217/09, справу призначено до розгляду на 30.09.2009 р. Ухвалою суду від 30.09.2009 р., в порядку ст. 69 ГПК України, за клопотанням сторін, строк вирішення спору був продовжений, розгляд справи відкладений, судове засідання призначено на 18.11.2009 р. У судовому засіданні 18.11.2009 р., для надання сторонам можливості врегулювати спір мирним шляхом та звірити взаємні розрахунки, оголошувалась перерва до 10.12.2009 р.

В судовому засіданні 10.12.2009 р. представник позивача надав заяву, де повідомив про часткове погашення відповідачем стягуваної суми, у зв’язку з оплатою відповідачем частини боргу у розмірі 3471229,54 грн. (надав відповідні банківські виписки), і просив суд стягнути з концерну “Міські теплові мережі” 11131426,42 грн. боргу за відпуск води та приймання стоків у комунальну каналізацію. Вказана заява була прийнята судом до уваги.

Відповідач проти заявлених позовних вимог, не заперечував, суму боргу визнав. В судовому засіданні 10.12.2009 р. представник відповідача надав клопотання, зазначивши, що затримка в оплаті за послуги холодного водопостачання та водовідведення виникла внаслідок: збільшення фактичних витрат на виробництво теплової енергії, пов’язаних з підвищенням цін на природний газ, водну та електроенергію; виконання вимог щодо 100% передплати за поточне споживання газу в поточному опалювальному сезоні; наявності заборгованості бюджету всіх рівнів на оплаті за теплову енергію; не отримання коштів від усіх споживачів за 2006-2008 роки за рішеннями суду, якими була надана боржникам розстрочка на тривалий час; набранням рішеннями суду законної сили щодо стягнення із відповідача боргу за спожитий природний газ, та ін. Вказані обставини призвели до гострого дефіциту коштів та до збитків відповідача, а інших доходів, окрім платежів за спожиту теплову енергію концерн «Міські теплові мережі»не має, у зв’язку із вищезазначеним, концерн “Міські теплові мережі” просив при винесенні рішення по справі застосувати положення статті 83 ГПК України та розстрочити виконання рішення суду щодо сплати суми основного боргу на 6 шість місяців, шляхом сплати рівними частинами до 30 (31) числа кожного місяця.

Представник позивача заперечив проти розстрочення виконання рішення суду на 6 місяців.

10.12.2009 р. розгляд справи закінчений, в судовому засіданні, за згодою представників сторін, оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2004 р. комунальне підприємство “Водоканал” (надалі –позивач, водоканал) та концерн «Міські теплові мережі»(надалі –відповідач, абонент), уклали договір № 9999 на відпуск води та приймання стоків у комунальну каналізацію (надалі –Договір).

Згідно п. 1.1. Договору, позивач забезпечує відповідачу подачу води на господарсько-питні, побутові та технічні потреби, а також приймання стічних вод в період часу з 01.10.2004 р. по 31.12.2004 р. по майданчикам: філії концерну «МТМ»Орджонікідзевського району; філії концерну «МТМ»Ленінського району; філії концерну «МТМ»Хортицького району; філії концерну «МТМ»Жовтневого району; філії концерну «МТМ»Шевченківського району; філії концерну «МТМ»Заводського району; філії концерну «МТМ»Комунарського району.

Відповідно до п. 1.2. договору, для здійснення розрахунків між водоканалом та абонентом встановлені тарифи з урахуванням ПДВ по групам споживачів. Тарифи на воду і стоки встановлюються відповідними компетентними органами держави. У разі зміни тарифів, діючих на момент укладення договору, абонент зобов’язаний здійснювати оплату, наданих водоканалом послуг за новими тарифами з моменту вступу в силу нормативного документу, яким затверджено тарифи.

Відповідач, згідно п. 2.2.1. Договору, зобов’язаний своєчасно сплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення, експлуатувати водогінні та каналізаційні мережі, прилади і пристрої на них у встановленому порядку у відповідності з цим Договором та нормативними документами, вказаними в п. 1.1. Договору.

Згідно п. 4.1. договору, основним документом на оплату є рахунок. Акти за воду та послуги каналізації виписуються основному абоненту з позначенням споживачів представником водоканалу, пред’явивши службове посвідчення.

Акти за воду та послуги каналізації виписуються з урахуванням пільг пільгової категорії громадян. Підставою для виставлення рахунку є акт за воду та послуги каналізації підписаний уповноваженими представниками обох сторін. Абонент зобов’язаний на протязі семи банківських днів з дня виписки рахунку перерахувати кошти на розрахунковий рахунок позивача у сумі, вказаній в рахунку.

Відповідно до п. 6.1. договору, в редакції додаткової угоди № 37 від 10.12.2007 р., сторони узгодили, що строк дії договору продовжується на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії, жодна із сторін письмово не попередить про його розірвання.

На час розгляду справи судом Договір є діючим.

Як свідчать матеріали справи, позивач виконав свої зобов’язання за Договором у повному обсязі. Позивачем, відповідно до умов Договору, за квітень, травень, червень 2009 року були надані відповідачу послуги на відпуск води та приймання стічних вод у системи каналізації на загальну суму 14602655,96 грн. та виписані відповідні акти і виставлені рахунки.

Відповідач свої зобов’язання, за Договором, не виконав належним чином та не сплатив надані йому позивачем послуги на відпуск води та приймання стоків у комунальну каналізацію і на момент звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача з послуг на відпуск води та приймання стічних вод у системи каналізації за квітень, травень, червень складала 14602655,96 грн.

Отже, на момент звернення позивача із позовною заявою до господарського суду Запорізької області відповідач мав перед позивачем заборгованість за договором № 9999 на відпуск води та прийом стоків у комунальну каналізацію від 01.10.2004 р. у розмірі 14602655,96 грн., яка не була сплачена у встановлений Договором строк.

Після звернення позивача до суду, відповідач сплатив на користь позивача 3471229,54 грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками за спірний період, копії яких знаходяться у матеріалах справи. Таким чином, в цій частині позовних вимог, предмет спору відсутній.

Згідно із п. 11 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Отже, провадження у справі, в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3471229,54 грн. основного боргу, підлягає припиненню на підставі п. 11 ст. 80 ГПК України, у зв’язку із відсутністю предмету спору.

Заборгованість же за договором № 9999 на відпуск води та прийом стоків у комунальну каналізацію від 01.10.2004 у сумі 11131426,42 грн. на час розгляду справи в суді (станом на 10.12.2009 р.) залишається відповідачем несплаченою та визнаною, що підтверджується двосторонньо підписаним 04.12.2009 р. актом № 9999 звірки взаємних розрахунків за воду та стоки за квітень, травень, червень 2009 р., який залучений судом до матеріалів справи.

Оцінивши представлені докази в їх сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов’язання, та факт несплати відповідачем у визначений зобов’язанням термін відпущеної позивачем води та прийнятих стоків у комунальну каналізацію на суму 11131426,42 грн. станом на 10.12.2009 р. (з урахуванням проведення часткової сплати відповідачем основного боргу у розмірі 3471229,54 грн.), господарський суд вважає доведеним та підтвердженим наданими доказами, а до того ж визнаним відповідачем.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 11131426,42 грн. основного боргу станом на 10.12.2009 р. є обґрунтованою та підлягає задоволенню судом.

Згідно із ч. 5 ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Відповідно до ч. 5 ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Розглянувши клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення на шість місяців рівними частинами, суд вважає за можливе задовольнити його та розстрочити виконання рішення суду на такий термін, виходячи з наступного.

Пункт 6 частини 1 статті 83 ГПК України надає суду право відстрочити або розстрочити виконання рішення суду.

Підставою для відстрочення або розстрочення виконання рішення суду можуть бути певні обставини, що ускладнюють виконання рішення суду чи роблять його виконання неможливим у термін або встановлений, господарським судом, спосіб.

Відповідно до Роз'яснення Президії ВАСУ від 12.09.96 р. № 02-5/333, господарський суд, вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду, повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

При цьому, згоди сторін на вжиття зазначених заходів, не потрібно і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Відповідач просив суд розстрочити виконання рішення на шість місяців рівними частинами, мотивуючи це складними об’єктивними суспільними, фінансовими та економічними обставинами, що склалися на підприємстві, які зазначені судом детально в описовій частині рішення.

Враховуючи обставини справи, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, суспільну необхідність, суд визнав за можливе розстрочити виконання рішення суду терміном на шість місяців рівними частинами по 1855237,74 грн. щомісячно.

Судові витрати покладаються на відповідача, відповідно до статті 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 78, п. 11 ст. 80, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул.Гвардійський, 137; код ЄДРПОУ 32121458; п/р 26004045320001 в АКБ “Індустріалбанк”, МФО 313849) на користь комунального підприємства “Водоканал” (69002, Запоріжжя, вул. Артема, 61, код ЄДРПОУ 03327121, р/р 26002045720001 в АКБ “Індустріалбанк”, МФО 313849) 11131426 (одинадцять мільйонів сто тридцять одну тисячу чотириста двадцять шість) грн. 42 коп. боргу за послуги на відпуск води та приймання стоків у комунальну каналізацію, надані у квітні, травні, червні 2009 р., розстрочивши виконання рішення суду терміном на шість місяців рівними частинами: до 31.12.2009 р. –1855237,74 грн.; до 29.01.2010 р. –1855237,74 грн.; до 26.02.2010 р. –1855237,74 грн.; до 31.03.2010 р. –1855237,74 грн.; до 30.04.20010 р. –1855237,74 грн. та до 31.05.2010 р. –1855237,72 грн. Видати наказ.

3.          Провадження у справі, в частині стягнення з концерну “Міські теплові мережі” (код ЄДРПОУ 32121458) на користь комунального підприємства “Водоканал” (код ЄДРПОУ 03327121) 3471229,54 грн. основного боргу, припинити.

4.          Стягнути з концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул.Гвардійський, 137; код ЄДРПОУ 32121458; п/р 26004045320001 в АКБ “Індустріалбанк”, МФО 313849) на користь комунального підприємства “Водоканал” (69002, Запоріжжя, вул. Артема, 61, код ЄДРПОУ 03327121, р/р 26002045720001 в АКБ “Індустріалбанк”, МФО 313849) 25 500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя В.В. Носівець

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису. Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 23.12.2009 р.