Постанова № 73829794, 03.05.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1028/18

Номер справи місцевого суду: 520/12365/15-ц

Головуючий у першій інстанції Огренич І. В.

Доповідач Кравець Ю. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.05.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді - Кравця Ю.І.,

суддів: Журавльова О.Г., Комлевої О.С.,

з участю секретаря судового засідання - Ліснік Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одеса цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 19.10.2017 року, постановленої суддею Огренич І.В., по цивільній справі за заявою ОСОБА_2, заінтересовані особи: ОСОБА_3, другий Київський відділ державної виконавчої служби м.Одеса, про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню та виданим помилково,

встановив:

Рішенням Київського райсуду м.Одеси від 19.10.2016 року, яке 01.11.2016 року набрало законної сили, у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, та визначення способу участі у вихованні дитини та спілкування з нею, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково та вирішено визначити спосіб участі ОСОБА_3 у вихованні неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом встановлення систематичних побачень кожної суботи з 12.00 годин до 18.00 годин, спільний відпочинок в період літних канікул з 01 серпня по 08 серпня кожного року, за умови забезпечення батьком необхідного духовного, фізичного і морального розвитку дитини, з урахуванням особливостей неповнолітнього відповідно до віку та бажання ОСОБА_4, в іншої частині позовних вимог відмовлено

04.05.2017 року ОСОБА_2звернулась до суду з заявою, в якій просить визнати виконавчий лист, виданий Київським райсудом м.Одеси 01.11.2016 року ОСОБА_3 для пред'явлення до державної виконавчої служби на примусове виконання рішення Київського районного суду м.Одеси від 19.10.2016 року, виданим помилково та таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на те, що оскільки резолютивна частина рішення суду не передбачає застосування примусових заходів щодо його виконання, виконавчий лист виданий помилково.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 19.10.2017 року у задоволені заяви ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права просила ухвалу суду скасувати та постановити нову про задоволення її заяви.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не враховано те, що до виконавчого документу, який пред'являється на примусове виконання, існують встановлені законодавством відповідні вимоги, яким виданий Київським районним судом м. Одеси 21.11.2016 виконавчий лист за законом не відповідає, оскільки зазначене рішення взагалі не підлягає примусовому виконанню та не містить зобов'язань до боржника та до неповнолітньої дитини щодо обов'язку вчинити певні дії або щодо утримання від їх вчинення, а також не містить вимог щодо застосування інших заходів примусового характеру, що в свою чергу призвело до безпідставного, незаконного обмеження та порушення прав та свобод людини та дитини. Також ОСОБА_2 зазначає, що за вказаним виконавчим листом було постановою державного виконавця, яка була оскаржена нею, відкрито виконавче провадження та зазначено про стягнення з неї виконавчого збору в розмірі 6 400 грн. та суми авансового внеску у розмірі 3 200 грн. ОСОБА_2 звертає увагу на те, що Київський відділ державної виконавчої служби міста Одеси звертався до суду з заявою про встановлення способу і порядку виконання рішення суду та ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 06.06.2017 року у задоволенні заяви ВДВС було відмовлено, на думку апелянта, саме з підстав відсутності можливості надати роз'яснення державній виконавчій службі щодо примусового виконання судового рішення, яке взагалі по своїй суті не підлягає примусовому виконанню та не містить зобов'язань до боржника, без зміни загального висновку і суті зазначеного судового рішення.

Стягувач в судове засідання не з'явився. Про час та місце розгляду справи в апеляційному суді повідомлявся належним чином.

Апелянт в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала просила її задовольнити.

Відповідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, заперечень на неї та заявлених вимог, вислухавши сторони, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволені заяви, суд першої інстанції виходив з того, що підстави на час видачі виконавчого листа відсутні, суд вважав заяву ОСОБА_2 необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками районного суду з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Київського райсуду м.Одеси від 19.10.2016 року, яке 01.11.2016 року набрало законної сили, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково та вирішено визначити спосіб участі ОСОБА_3 у вихованні неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом встановлення систематичних побачень кожної суботи з 12.00 годин до 18.00 годин, спільний відпочинок в період літних канікул з 01 серпня по 08 серпня кожного року, за умови забезпечення батьком необхідного духовного, фізичного і морального розвитку дитини, з урахуванням особливостей неповнолітнього відповідно до віку та бажання ОСОБА_4, в іншої частині позовних вимог відмовлено.

Колегією суддів встановлено, що 21.11.2016 року працівниками апарату суду було видано виконавчий лист на примусове виконання рішення Київського районного суду від 19.10.2016 року по цивільній справі № 520/12365/15-ц, за яким було визнано боржником ОСОБА_2, стягувачем ОСОБА_3

Зазначений виконавчий документ стягувач подав на примусове виконання до Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси, з вимогою застосувати до заявника та до неповнолітньої дитини заходи примусового виконання судового рішення.

Державний виконавець Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси ГТУЮ в Одеській області виносить постанову про відкриття виконавчого провадження від 23.02.2017 року ВП № 53467844, в якій зазначено про стягнення з боржника за виконавчим листом ОСОБА_2 (фізичної особи) виконавчого збору в розмірі, встановленому ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», та який складає суму у розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати, а саме 6 400 грн., а також стягнення суми авансового внеску у розмірі одної мінімальної зарплати 3 200 грн. на підставі ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».

Пунктом 1 статті 369 ЦПК України встановлено, що виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа встановленим Законом України «Про виконавче провадження».

Пунктом 29.1 Інструкції з діловодства в місцевих загальних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, Апеляційному суді Автономної Республіки Крим та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ, затвердженої наказом судової адміністрації України від 17.12.2013 року №173 встановлено, що звернення до виконання судових рішень здійснюється з урахуванням положень Закону України «Про виконавче провадження», а також інших актів законодавства. Виконавчі документи що надсилаються судом на адресу органів державної виконавчої служби, мають відповідати вимогам, установленим ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з частинами 1, 2 ст. 8 Закону № 606-ХІУ сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом. Статусу стягувача і боржника сторони набувають після відкриття виконавчого провадження як в разі виконання рішення суду, яким закінчується судовий розгляд справи, так і в разі виконання ухвали суду про забезпечення позову (Рішення КСУ від 31 травня 2011 року у справі № 4-рп/2011). Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 606-ХІУ примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Згідно із ч. 1 ст.3 Закону № 202/98-ВР визначено органи державної виконавчої служби. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом № 606-ХІУ. Вимоги до виконавчого документа, визначені у ст. 18 Закону № 606-ХІУ, є єдиними. Іншими нормативно-правовими актами може бути встановлено додаткові вимоги до виконавчого документа, проте їх звуження не допускається. При невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим ст. 18 Закону № 606-ХІУ, заявникові роз'яснюється право на звернення до суду, який видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність до закону. Зазначене питання вирішується судом на підставі ст. 369 ЦПК, а якщо відсутні відповідні відомості в судовому рішенні, то відповідно до вимог ст. 220 ЦПК України. Відповідні заяви розглядаються у межах розглянутої судом справи.

Так, згідно з ч. 2 ст. 369 ЦПК України суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену під час його оформлення або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом. При цьому не повинен змінюватися загальний висновок і суть судового рішення, що виконується. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 26 Закону № 606-ХІУ державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим ст. 18 цього Закону. Виправлення до виконавчого листа мають вноситися з урахуванням вимог ст. 219 ЦПК України та не можуть стосуватися судового рішення, на виконання якого видано цей виконавчий лист.

Частиною 2 ст. 369 ЦПК України передбачено, що суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.

Підстави для цього зазначені у ч. 4 ст. 369 ЦПК України.

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке не підлягає примусовому виконанню.

Вимоги до виконавчого документу встановлені частиною 5 пункту 1 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції 2016 року (діє на теперішній час), а саме: у виконавчому документі зазначаються резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень.

Оскільки у виконавчому документі не зазначено резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання, такий виконавчий документ підлягає визнанню, як такий, що не підлягає виконанню.

На зазначені обставини та норми права, суд першої інстанції уваги не звернув, що призвело до неправильного вирішення справи.

Крім того колегія суддів завчає, що на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, встановлення способу участі у вихованні якого було предметом розгляду справи, є повнолітнім, тобто він втратив правовий статус дитини у розумінні ч.1 ст. 6 Сімейного кодексу України, а тому відпали правові підстави для визначення судом способу участі батьків у його вихованні.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при розгляді справи порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права, а тому рішення районного суду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення зави ОСОБА_2

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 19.10.2017 року - скасувати і постановити нову.

Заяву ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати виконавчий лист, виданий Київським районним судом м.Одеси 21.11.2016 року на примусове виконання рішення Київського районного суду від 19.10.2016 року по цивільній справі № 520/12365/15-ц таким що не підлягає виконанню.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 07.05.2018 року.

Головуючий Ю.І.Кравець

Судді: О.Г.Журавльов

О.С.Комлева