Рішення № 7382748, 20.10.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.09 Справа № 20/224д/09-1/105д/09

Суддя

за позовом: Державного підприємства “Особливе конструкторське бюро “Елміс” (69076, м. Запоріжжя, вул. Новобудов, 7)

до Приватного підприємства “Навігатор-Агро” (72364, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Костянтинівка, вул. Партизанська, 114)

про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення суми 97 000 грн. збитків

Суддя Немченко О.І.

Представники сторін:

від позивача – Загрій Р.О., дов. від 05.02.2009 р.;

від відповідача –Ніквас В.В., дов. від 09.08.2009р.;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

          Розглядається позов Державного підприємства “Особливе конструкторське бюро “Елміс” до приватного підприємства “Навігатор-Агро” про розірвання договору купівлі-продажу № 160109-10В від 29.01.2009 р. та стягнення суми 97 000 грн. збитків на підставі ст. ст. 22, 610, 611, 612 ЦК України.

          29.07.2009 р. суддею Гандюковою Л.П. порушено провадження у справі 20/224д/09, судове засідання призначено на 14.08.2009 р.

Ухвалою від 11.08.2009 р. розгляд справи зупинено у зв’язку з надходженням апеляційної скарги ПП «Навігатор-Агро»на ухвалу господарського суду від 29.07.2009 р.

Розпорядженням від 14.09.2009 р. в. о. голови господарського суду Запорізької області справу № 20/224д/09 передано на розгляд судді Немченко О.І.

Ухвалою від 14.09.2009 р. суддею Немченко О.І. справу прийнято до свого провадження, присвоєно № 20/224д/09-1/105д/09, провадження по справі поновлено, судове засідання призначено на 20.10.2009 р.

Судове засідання закінчено 20.10.2009 р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення за згодою представників сторін.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги, викладені в позовній заяві. Зазначив, що 29.01.2009 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу № 160109-10В, відповідно до якого відповідач зобов’язався передати у власність позивача обладнання, а позивач прийняти та оплатити таке обладнання на умовах договору. На виконання п. 3.1 Договору позивачем 29.01.2009 р. вартість обладнання було позивачем оплачено в повному обсязі на суму 97000,00 грн. Всупереч вимогам Договору відповідач не виконав взяті на себе зобов’язання, обладнання не передав. Претензія, що була направлена позивачем 08.04.2009 р. відповідач залишив без задоволення. У зв’язку з тривалим невиконанням відповідачем зобов’язань та зміною кон’юктури ринку, позивач втратив інтерес до отримання обладнання. Просить суд розірвати Договір купівлі-продажу № 160109-10В від 29.01.2009 р. та стягнути з відповідача 97000,00 грн. збитків.

Відповідач проти позову заперечив. Надав письмовий відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що Договором не передбачено місце виконання Договору, отже на думку відповідача, відповідно до ст. 532 ЦК України, зобов’язання повинно виконатись за місцем знаходженням боржника. Позивач не прибув за отриманням товару до відповідача, тобто не прострочив виконання зобов’язання. 20.03.2009 р. відповідач уклав з ВАТ «Бердянський хлібокомбінат»договір відповідального зберігання № 010409/1. Листом від 23.09.2009 р. № 45 відповідач проінформував позивача про готовність поставки товару за Договором ще 01.04.2009 р., а також просить його прийняти товар за місцем зберігання. Також відповідач вважає, що позивач всупереч ст. 612 ЦК України не повідомив відповідача про відмову від прийняття виконання, а навпаки, у квітні 2009 р. ДП “ОКБ “Елміс” надіслало листа, в якому просить поставити товар згідно укладених договорів. Відповідач вважає, що підстав для подачі позову позивач не має, оскільки жодне право, що заявлено до захисту не порушено.

Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

29.01.2009 р. між позивачем та відповідачем укладено договір № 160109-10В купівлі-продажу, надалі (Договір), відповідно до п.1.1. якого продавець – відповідач, зобов’язується передати у власність покупцю, а покупець –позивач, прийняти та оплатити на умовах цього Договору обладнання.

Як свідчить перелік-додаток № 1 загальна вартість обладнання складає 97000,00 грн.

Відповідно до п.3.1. Договору, покупець зобов’язується оплатити суму вартості обладнання, шляхом переказу коштів на розрахунковий рахунок продавця не пізніше 01.03.2009 р.

Згідно з п. 4.1. Договору продавець зобов’язується передати покупцю обладнання протягом 30 днів з моменту оплати за даним Договором.

Відповідно до п.8.1. Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання обов’язків сторонами за цим Договором.

Як це вбачається з платіжного доручення № 27 від 29.01.2009 р., позивачем було оплачено вартість обладнання, що вказано в переліку № 1 в повному обсязі 29.01.2009 р.

Даний факт не заперечується і відповідачем.

08.04.2009 р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія від 06.04.2009 р., що отримана відповідачем 09.04.2009 р. (поштове повідомлення № 5601060) в якій позивач вимагає від відповідача виконання зобов’язань за Договором.

Листом від 23.09.2009 р. № 45 відповідач повідомив позивача про готовність поставки товару за Договором ще 01.04.2009 р., а також про місце зберігання обладнання –Запорізька область, м. Бердянськ, пр-т Пролетарський - вул. Орджонікідзе, 106.

          Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимога позивача про розірвання договору купівлі-продажу № 160109-10В від 29.01.2009 р. є обґрунтованою та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (ст. 626 ЦК України).

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 662 ЦК України).

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).

Статтею 532 ЦК України встановлено, що місце виконання зобов'язання встановлюється в договорі. Якщо місце виконання зобов'язання не встановлено в договорі, виконання провадиться, зокрема, за зобов’язаннями про передання товару (майна)- за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов'язання.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічний припис містить норма статті 526 Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання)(ст. 610 ЦК України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків (ч. 1, 3 ст. 612 ЦК України).

Приписами ст. 188 ГК України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. А відповідно до ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов’язання за Договором виконав ще в день підписання вказаного Договору, в повному обсязі оплативши обладнання платіжним дорученням № 27 від 29.01.2009 р. на суму 97000,00 грн.

В своїх запереченнях відповідач стверджує, що Договором не було обумовлено місце виконання зобов’язання, а тому відповідач був готовий до його виконання ще 01.04.2009 р.

З матеріалів наданих суду слідує, що для належного виконання своїх зобов’язань, відповідач мав в тридцяти денний строк з моменту оплати повідомити позивача про місце зберігання та готовність обладнання для його передачі у відповідності до ст. 532 ЦК України.

Як свідчать надані докази, повідомлення від відповідача про готовність до отримання 01.04.2009 р. та про місце зберігання обладнання було направлено позивачу 23.09.2009 р. листом № 45 (після подачі позовної заяви), що майже на сім місяців пізніше строку передбаченого Договором. Тобто відповідач не надав суду доказів того, що покупець (позивач) був повідомлений про місце передачі товару у строк передбачений Договором.

          До цього часу з боку відповідача ніяких дій по виконанню взятих на себе зобов’язань за Договором зроблено не було.

          З таких підстав суд робить висновок що відповідач є боржником, що прострочив виконання свого зобов’язання та не приступив до його виконання у строк, встановлений Договором.

          В запереченнях відповідач зауважує, що позивач заявив вимоги про розірвання Договору, але жодного повідомлення від позивача про відмову від прийняття виконання, про вимогу повернути попередню оплату, або розірвати договір не надходило.

З таким висновком відповідача суд не погоджується, оскільки цивільним законодавством не встановлено форми, змісту та порядку відмови від прийняття виконання зобов’язання та пред’явлення кредитором вимоги до боржника, а тому подання Державним підприємством “Особливе конструкторське бюро “Елміс” позовної заяви про розірвання договору та відшкодування збитків слід розцінювати як належно оформлене повідомлення до відповідача про відмову від прийняття виконання та вимогу про відшкодування збитків в контексті ст. 612 ЦК України.

          Виходячи з наданих доказів, суд дійшов висновку, що відповідач не виконав належним чином зобов’язання за Договором, у зв’язку з чим позивач зазнав збитків на суму 97000,00 грн. попередньої оплати за товар.

Вимога позивача про відшкодування 97000,00 грн. збитків є обґрунтованою, підкріпленою доказами, та такою, що підлягає задоволенню.

Отже Договір № 160109-10В купівлі-продажу від 29.01.2009 р. укладений між Державним підприємством “Особливе конструкторське бюро “Елміс” та приватним підприємством “Навігатор-Агро” підлягає розірванню у зв’язку з неналежним виконанням взятих за ним на себе обов’язків відповідачем, тому і зазнані позивачем збитки в сумі 97000,00 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

          Позовні вимоги задовольняються в повному обсязі.

Судові витрати відповідно до вимог ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

          Керуючись ст.ст. 22, 33, 41, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Розірвати договір № 160109-10В купівлі-продажу від 29.01.2009 р.

3.          Стягнути з приватного підприємства “Навігатор-Агро” (72364, Запорізька область, Мелітопольський район, с.Костянтинівка, вул.Партизанська, 114, р/р 260090011000585 в ЗТФ ВАТ банк «Біг Енергія»в м. Запоріжжя, МФО 313708, код ЄДРПОУ 33174819) на користь Державного підприємства “Особливе конструкторське бюро “Елміс” (69076, м.Запоріжжя, вул. Новобудов, 7 , р/р 26005300936 в Філії –Орджонікідзівське відділення № 7717 ВАТ «Державний ощадний банк України»в м. Запоріжжя, МФО 373061, код ЄДРПОУ 20473002) 97 000 (дев’яносто сім тисяч) грн. 00 коп. збитків, 1055 (одна тисяча п’ятдесят п’ять) грн. 00 коп. державного мита та 315 (триста дванадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя О.І. Немченко

          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

          Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, 26 жовтня 2009 року.