Рішення № 7382725, 03.08.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.09 Справа № 1/86/09

Суддя

за позовом: приватного підприємства “АЙ-ЕЙ-ТІ”, 69095, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, 169/21

до відповідача: фермерського господарства “Триго”, 71672, Запорізька область, Василівський район, с. Мала Белозірка, вул. Щорса, 1

про стягнення 87 597,52 грн.

Суддя Немченко О.І.

Представники сторін:

від позивача: Волик О.М., дов. № 17 від 17.06.2009 р.

від відповідача: не з’явився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

03.08.2009 р. до господарського суду Запорізької області звернулось приватне підприємство “АЙ-ЕЙ-ТІ” з позовною заявою до фермерського господарства “Триго” про стягнення 87 597,52 грн., в тому числі 70007,76 грн. основного боргу, 1080,72 грн. –3% річних, 8138,65 грн. втрат від інфляції грошових коштів, 8370,39 грн. пені на підставі договору купівлі-продажу № 15/02 від 15.02.2009 р., ст. ст. 526, 625 ЦК України.

25.06.2009 р. порушено провадження у справі № 1/86/09, судове засідання призначено на 14.07.2009 р.

Ухвалою від 14.07.2009 р. розгляд справи відкладався на 03.08.2009 р. у зв’язку з неявкою представників сторін у судове засідання.

Судове засідання закінчено 03.08.2009 р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення за згодою представника позивача.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, заявлені в позовній заяві та просить суд стягнути з відповідача 70007,76 грн. основного боргу, 1080,72 грн. –3% річних, 8138,65 грн. втрат від інфляції грошових коштів, 8370,39 грн. пені, а також 875,97 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Відповідач в судове засідання не з’явився. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. 20.07.2009 р. на адресу суду направив відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнає в повному обсязі. 31.07.2008 р. на адресу суду надійшло клопотання від відповідача, в якому він просить розглядати справу за його відсутності.

Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

           10.01.2008 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу № 15/02 (надалі –Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору продавець –позивач зобов’язується передати, а покупець –відповідач зобов’язується прийняти товар та на умовах цього Договору оплатити його вартість.

Умови оплати товару, порядок та строки здійснення платежів зазначаються у специфікаціях до Договору (п. 4.1. Договору). Відповідно до специфікації № 1 від 15.02.2008 р., 100% від суми вартості всього товару по специфікації позивач має сплатити до 01.11.2008 р.

Позивач поставив відповідачу, а відповідач отримав товар за видатковими накладними № РН-0000003 від 17.03.2008 р., № РН-00000005 від 25.03.2008 р., та № РН-00000036 від 27.03.2008 р. на загальну суму 70007,76 грн., про що свідчать підписи керівника а також печатка підприємства відповідача на зазначених накладних.

Відповідач суму заборгованості не оплатив. Сума заборгованості перед позивачем 70007,76 грн. до теперішнього часу не погашена, що зазначає і відповідач у своєму відзиві на позовну заяву.

Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 70007,76 грн. основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (ст. 626 ЦК України).

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (…).

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічний припис містить норма статті 526 Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання)(стаття 610 ЦК України).

Таким чином, позивач виконав свої зобов’язання за Договором –передав відповідачу товар.

Однак відповідач взяті на себе зобов’язання за Договором належним чином не виконав, отриманий товар не оплатив.

          Факт заборгованості відповідача в сумі 70007,76 грн. позивачем документально підтверджений в судовому засіданні та в повному обсязі визнається відповідачем.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 70007,76 грн. основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 8138,65 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 1080,72 грн. 3 % річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також

три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з наданими позивачем розрахунками: 3% річних за період часу з 02.11.2008 р. по 02.05.2009 р. складають 1080,72 грн., а втрати від інфляції за період з листопада 2008 р. по травень 2009 р. –8138,65 грн. Надані розрахунки є обґрунтованими, таким чином вимога позивача щодо стягнення 1080,72 грн. 3% річних та 8138,65 грн. втрат від інфляції обґрунтована та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 8370,39 грн. пені за період часу з 02.11.2008 р. по 02.05.2009 р.

Згідно з положеннями ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: … сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства… (п.п. 1, 2 ст. 551 ЦК України).

Сторони в п. 7.1 Договору обумовили, що в разі несвоєчасної оплати відповідачем, останній оплачує позивачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 6 ст. 232 господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно з розрахунком –сума пені з 02.11.2008 р. по 02.05.2009 р. складає 8370,39 грн.

Суд знаходить наданий позивачем розрахунок пені обґрунтованим. Вимога про стягнення пені у сумі 8370,39 грн. підлягає задоволенню.

Позовні вимоги задовольняються в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з фермерського господарства “Триго” (71672, Запорізька область, Василівський район, с. Мала Белозірка, вул. Щорса, 1, р/р 26004000535001 в ВАТ КБ «Надра», МФО 313968, код 33570241) на користь приватного підприємства “АЙ-ЕЙ-ТІ” (69095, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, 169/21 р/р 26009319477921 ЗОФ АКБ «уКРСОЦБАНК»м. Запоріжжя, МФО 313010, код 32440848) 70 007 (сімдесят тисяч сім) грн. 76 коп. основного боргу, 1080 (одна тисяча вісімдесят) грн. 72 коп. –3% річних, 8138 (вісім тисяч сто тридцять вісім) грн. 65 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 8370 (вісім тисяч триста сімдесят) грн. 39 коп. пені, 875 (вісімсот сімдесят п’ять) грн. 97 коп. державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя О.І. Немченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, 03 серпня 2009 року.