Рішення № 7382720, 22.07.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.09 Справа № 1/92/09

Суддя

за позовом приватного підприємства «МАК СТРОЙ», 69000, м. Запоріжжя, вул. Українська, 5А

до відповідача приватного підприємства «ЄВРО ДОМ ПЛЮС», 69057, м. Запоріжжя, вул. Антенна, 10А

про стягнення 893 315,56 грн.,

Суддя Немченко О.І.

Представники сторін:

від позивача –Сипко І.А., дов. від 06.07.2009 р.;

від відповідача –не з’явився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

09.07.2009 р. до господарського суду Запорізької області звернулось приватне підприємство «МАК СТРОЙ»з позовом про стягнення з приватного підприємства «ЄВРО ДОМ ПЛЮС»893 315,56 грн., в тому числі 852556,36 грн. основного боргу, 13640,90 грн. втрат від інфляції, 3013,14 грн. - 3 % річних та 24105,16 грн. пені на підставі договору № 61008-1від 06.10.2008 р., також ст. ст. 526, 530, 552, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 232 ГК України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань».

09.07.2009 р. порушено провадження у справі 1/92/09, судове засідання призначено на 22.07.2009 р.

Ухвалою суду від 09.07.2009 р. позивачу відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову.

В судовому засіданні 22.07.2009 р. судом частково задоволено повторну заяву позивача про забезпечення позову, накладено арешт на грошові суми, що належать відповідачу в розмірі 898256 (вісімсот дев’яносто вісім тисяч двісті п’ятдесят шість) грн. 77 коп.

Судове засідання закінчено 22.07.2009 р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення за згодою представника позивача.

Позивач в судовому засіданні просить суд стягнути з відповідача 852556,36 грн. основного боргу, 13640,90 грн. втрат від інфляції, 3013,14 грн. - 3 % річних та 24105,16 грн. пені, на підставах викладених в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з’явився. Документи, відзив на позовну заяву, які були витребувані ухвалою суду не надіслав. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, а саме: ухвала про порушення провадження у справі надсилалась судом рекомендованою кореспонденцією, на адресу відповідача, що вказана в позовній заяві. Ухвала суду представником відповідача отримана 18.07.2009 р, про що свідчить поштове повідомлення № 5862965, яке міститься в матеріалах справи. Про причини неявки відповідач суд не повідомив.

Справа розглянута в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами та без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

06.10.2008 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки товару № 61008-1 (надалі –Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору продавець –позивач передає у власність покупця товар (будівельні матеріали), а покупець –відповідач, приймає та оплачує його.

Пунктом 2.2 Договору, сторони визначили, що оплата здійснюється в національній валюті України на розрахунковий рахунок продавця шляхом передоплати.

Вартість товару обумовлюється сторонами шляхом переговорів та вказується в виставлених продавцем рахунках-фактурах на кожну конкретну партію товару (п. 2.5 Договору).

Відповідно до умов договору позивач передав у власність відповідачу товар (цемент М-400) в період з 15.10.2008 р. по 22.04.2009 р., що підтверджується видатковими накладними, які містяться в матеріалах справи.

Факт отримання відповідачем зазначеного товару підтверджується підписом представника відповідача на вказаних накладних та печаткою підприємства, а також довіреностями на отримання матеріальних цінностей.

Відповідач частково оплатив отриманий товар, в результаті чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 852556,36 грн.

Така заборгованість підтверджується та визнається відповідачем в підписаному сторонами та завіреному печатками обох підприємств акті звірки станом на 06.05.2009 р.

13.05.2009 р. позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу про сплату заборгованості в сумі 852556,36 грн.

Вказана вимога відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

Таким чином, відповідач має перед позивачем заборгованість у сумі 852556,36 грн., яка до теперішнього часу не погашена.

Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 852556,36 грн. основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (ст. 626 ЦК України).

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України)

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічний припис містить норма статті 526 Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання)(стаття 610 ЦК України).

Згідно ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений ..., кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, позивач виконав свої зобов’язання за Договором –поставив відповідачу товар.

Однак, відповідач взяті на себе зобов’язання за Договором належним чином не виконав, отриманий товар в повному обсязі не оплатив, що підтверджується актом звірки взаємних рахунків між сторонами.

          Факт заборгованості відповідача в сумі 852556,36 грн. позивачем документально підтверджений в судовому засіданні.

Відповідач доказів її погашення не надав, правом на захист своїх інтересів не скористався, незважаючи на виклик судом у судове засідання, та пропонування йому надати докази та документи що стосуються предмету спору.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 852556,36 грн. основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 13640,90 грн. втрат від інфляції та 3013,14 грн. - 3 % річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також

три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з наданими позивачем розрахунками: 3% річних за період часу з 25.05.2009 р. по 07.07.2009 р. складають 3013,14 грн. Наданий розрахунок є обґрунтованими, таким чином вимога позивача щодо стягнення 3013,14 грн. - 3% річних обґрунтована та підлягає задоволенню.

Відповідно до розрахунку, позивач просить суд стягнути з відповідача втрати від інфляції за період з травня 2009 р. по липень 2009 р. в сумі 13640,90 грн.

Така вимога позивача підлягає частковому задоволенню, оскільки розрахунок позивача зроблено невірно. Як вбачається з матеріалів справи, з пояснень та розрахунку позивача, на його думку прострочення відповідача слід вважати з 25.05.2009 р. Розраховує позивач втрати від інфляції за 2 місяці: травень 2009 р. та червень 2009 р., при цьому застосовуючи індекс інфляції 101,6%. Суд робить висновок, що за травень 2009 р. нарахування таких збитків за цілий місяць є безпідставним, адже період прострочення у травні є з 25.05.2009 р. по 31.05.2009 р., а індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць. Відповідно до рекомендацій Верховного суду України № 62-97р від 03.04.1997 р., в даному випадку розрахунок слід здійснювати з наступного місяця –червня 2009 р., індекс інфляції за який складав 101,1%. У зв’язку з чим сума втрат від інфляції грошових коштів складає 9378,11 грн., яка і підлягає стягненню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 24105,16 грн. пені за період часу з 25.05.2009 р. по 07.07.2009 р.

Згідно з положеннями ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: (…) сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства… (п.п. 1, 2 ст. 551 ЦК України).

Сторони в п. 5.2 Договору обумовили, що в разі порушення покупцем (відповідачем) строків оплати передбачених п. 2.2 Договору, він зобов’язується виплатити продавцю (позивачу) пеню в розмірі 1% від суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно з доданим до позовної заяви розрахунком –сума пені з 25.05.2009 р. по 07.07.2009 р. складає 24105,16 грн.

Суд знаходить наданий позивачем розрахунок пені обґрунтованим. Вимога про стягнення пені у сумі 24105,16 грн. підлягає задоволенню.

Позовні вимоги задовольняються частково.

Судові витрати відповідно до вимог ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 66, 67, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з приватного підприємства «ЄВРО ДОМ ПЛЮС»(69057, м. Запоріжжя, вул. Антенна, 10А, п/р 26005300002904 в ЗФ АКБ «Форум», МФО 313913, код ЄДРПОУ 33921102) на користь приватного підприємства «МАК СТРОЙ»(69000, м. Запоріжжя, вул. Українська, 5А, п/р 260073314, в ЗОД “Райффайзен банк «Аваль”, м. Запоріжжя, МФО 313827, код ЄДРПОУ 32505454) 852556 (вісімсот п’ятдесят дві тисячі п’ятсот п’ятдесят шість) грн. 36 коп. основного боргу, 3 013 (три тисячі тринадцять) грн. 14 коп. - 3% річних, 9 378 (дев’ять тисяч триста сімдесят вісім) грн. 11 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 24 105 (двадцять чотири тисячі сто п’ять) грн. 16 коп. пені, 8 890 (вісім тисяч вісімсот дев’яносто) грн. 52 коп. державного мита та 313 (триста тринадцять) грн. 48 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.          В іншій частині позову відмовити.

Суддя О.І. Немченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, 22 липня 2009 року.