Рішення № 7382685, 17.06.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.09 Справа № 27/137/09-1/52/09

Суддя

За позовом спільного українсько-англійського підприємства “Панком-юн” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, 65026, м. Одеса, вул. Грецька, 44

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство “Електротехніка”, 69123, м. Запоріжжя, вул. Сапожникова, 10

про стягнення 2 193695, 48 грн.

Суддя Немченко О.І.

Представники сторін:

від позивача –Васильєв П.П., дов. 7-ю від 12.05.2009 р.;

від відповідача –Запорожець А.Ф, дов № 302 від 01.06.2009 р.;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

18.03.2009 р. до господарського суду Запорізької області звернулось спільне українсько-англійське підприємство “Панком-юн” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство “Електротехніка” 2 193695, 48 грн., що складаються з 2140846,56 грн. основного боргу, 4926,88 грн. 3% річних, 47922,04 грн. втрат від інфляції на підставі договору № 003 Р-ktk від 11.01.2007 р., також ст. ст. 525, 526, ч. 1 ст. 534, п. 3 ч. 1 ст. 611, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 19.03.2009 р. порушено провадження у справі № 27/137/09, судове засідання призначено на 13.05.2009 р.

Розпорядженням № 331 від 13.05.2009 р. справу передано на розгляд судді Немченко О.І.

Ухвалою від 13.05.2009 р. справу прийнято суддею Немченко О.І. до свого провадження, присвоєно № 27/137/09-1/52/09, судове засідання призначено на 13.05.2009 р.

13.05.2009 р. оголошувалась перерва в судовому засіданні до 27.05.2009 р.

Ухвалою від 27.05.2009 р. судом залишено без розгляду доповнення до позовної заяви за вих. № 5/х05-Ю від 14.05.2009 р. у зв’язку з невідповідністю до вимог ст. 58 ГПК України, розгляд справи відкладався на 17.06.2009 р.

У судовому засіданні 27.05.2009 р. сторонами була надана заява про затвердження мирової угоди № 14/05 від 14.05.2009 р. Однією з умов такої угоди сторони зазначили відшкодування відповідачем спричинених позивачу збитків в наслідок невиконання зобов’язань за договором № 003 Р-ktk від 11.01.2007 р.

Відповідно до ч. 3 ст. 43 ГПК України, визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов’язковим.

У зв’язку з чим, оскільки відшкодування збитків, про які йде мова в мировій угоді, не є предметом розгляду даної справи, судом дана мирова угода не може бути затверджена. Суд відмовляє в задоволенні заяви сторін про затвердження мирової угоди.

Судове засідання закінчено 17.06.2009 р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення за згодою представників сторін.

Позивач в судовому засіданні підтримав вимоги, заявлені в позові, просить суд стягнути з відповідача 2140846,56 грн. основного боргу, 4926,88 грн. 3% річних, 47922,04 грн. втрат від інфляції на підставах викладених в позовній заяві. Пояснює, що оскільки здійснювані відповідачем платежі були недостатніми для повного погашення простроченого боргу, що утворився на момент отримання чергового платежу, то отримана сума спрямовувалась на погашення грошових вимог позивача у такій послідовності: штраф, 3% річних, інфляційні втрати, сума основного боргу. Таке зарахування позивач обґрунтовує ст. 534 ЦК України.

Відповідач в судових засіданнях погодився з існуванням заборгованості перед позивачем за договором № 003 Р-ktk від 11.01.2007 р. Письмового відзиву на позовну заяву не надав.

Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

11.01.2007 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір № 003 Р-ktk (надалі –Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору продавець –позивач передає у власність, а покупець –відповідач приймає та оплачує товар, найменування, ціна, номенклатура та кількість якого зазначена в додатках до Договору, що підтверджуються обома сторонами та є невід’ємною частиною даного Договору.

Відповідно до п. 3.3. Договору відвантаження товару відбувається на умовах самовивозу зі складу позивача.

Умови оплати за партію товару зазначаються у відповідному додатку до Договору, що є невід’ємною частиною Договору.

В рамках Договору сторонами було складено 15 додатків.

У п. 4 відповідного додатку до Договору сторони погоджували строк оплати за партію товару. Згідно додатків №№ 1-10 строк оплати становив 14 днів, а згідно додатків №№ 11-15 –20 днів з дати відвантаження товару.

Відповідно до умов Договору позивач відвантажив відповідачу товар (заготовка мідна для волочіння діаметром 8 мм) на загальну суму 18423461,10 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-24 від 01.02.2007 р., № РН-39 від 20.02.2007 р., № РН-66 від 16.03.2007 р., № РН-87 від 28.03.2007 р., № РН-102 від 13.04.2007 р., № РН-130 від 14.05.2007 р., № РН-156 від 06.076.2007 р., № РН-170 від 20.06.2007 р., № РН-205 від 13.07.2007 р., № РН-229 від 03.08.2007 р., № РН-264 від 06.09.2007 р., № РН-304 від 08.10.2007 р., № РН-324 від 18.10.2007 р., № РН-349 від 01.11.2007 р., № РН-417 від 19.12.2007 р., № РН-6 від 09.01.2008 р., № РН-47 від 31.01.2008 р., № РН-111 від 18.03.2008 р., № РН-141 від 08.04.2008 р., № РН-176/1 від 30.04.2008 р., № РН-265 від 10.07.2008 р., № РН-341 від 01.10.2008 р.

Факт отримання відповідачем зазначеного товару підтверджується підписом представника відповідача на зазначених накладних, а також довіреностями на отримання матеріальних цінностей.

Свої зобов’язання перед позивачем відповідач не виконав, поставлений позивачем товар оплатив частково.

Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 2193695,48 грн. основного боргу підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (ст. 626 ЦК України).

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (…).

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічний припис містить норма статті 526 Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання)(стаття 610 ЦК України).

Позивач виконав свої зобов’язання за Договором –відвантажив відповідачу товар.

Однак, відповідач взяті на себе зобов’язання за Договором належним чином не виконав, оплату за відповідну партію отриманого товару в повному обсязі не вносив, та здійснював оплату з затримками.

Як пояснює позивач, отримані від відповідача грошові суми спрямовувались на погашення грошових вимог позивача в послідовності: штраф у розмірі 1%; 3% річних; інфляційні витрати; основна сума боргу.

Як свідчать матеріали справи, у зв’язку з такими зарахуваннями, з оплаченої відповідачем суми 16868683,08 грн., в погашення суми основного боргу позивач зарахував 16282614,54 грн., а 586068,54 грн. позивачем зараховано в погашення штрафу у розмірі 1%, 3% річних, інфляційних витрат. Такі зарахування позивач обґрунтовує ст. 534 ЦК України.

З такою позицією позивача не можливо погодитись з наступних підстав.

Відповідно до ч. 11 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1, 5 ст. 9 цього ж закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Як свідчить реєстр проплачених документів з 02.02.2007 р. по 28.02.2009 р., в первинних документах, що фіксують факти здійснення господарської операції, платник - товариство з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство “Електротехніка”, призначенням платежу вказує: «плата за заготовку мідну», тобто на погашення суми основного боргу.

У зв’язку з чим, позивач повинен був, як цього вимагає закон, зараховувати всі суми з призначенням платежу: «плата за заготовку мідну»відповідно до первинних документів в рахунок погашення суми основного боргу, а не самовільно спрямовувати отримані кошти в погашення інших своїх грошових вимог, що він має до відповідача, тим самим порушуючи норми Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того, як пояснив в судовому засіданні 17.06.2009 р. представник відповідача Запорожець А.Ф., всі проплати здійснювались відповідачем тільки на погашення суми основного боргу за договором № 003 Р-ktk від 11.01.2007 р.

Таким чином, фактично в погашення основного боргу відповідачем було оплачено 16868683,08 грн. Сума заборгованості за відвантажений товар за договором № 003 Р-ktk від 11.01.2007 р. становить 1554778,02 грн.

Оскільки доказів погашення зазначеної суми відповідачем не надано, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 1554778,02 грн. основного боргу.

          Вимога позивача щодо стягнення з відповідача 2140846,56 грн. підлягає частковому задоволенню.

          Щодо стягнення з відповідача 4926,88 грн. –3% річних та 47922,04 грн. втрат від інфляції, то ці вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано обґрунтованого розрахунку таких вимог. Позивач надає суду розрахунок 3% річних та втрат від інфляції, що є взаємопов’язаним з загальним розрахунком заборгованості, де у зв’язку з зарахуванням коштів, що безпідставно проводились позивачем замість основного боргу в рахунок штрафу, 3% річних та інфляційних, позивачем були нараховані і відповідні суми.

Позовні вимоги задовольняються частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України розподіл судових витрат здійснюється пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство “Електротехніка” (69123, м. Запоріжжя, вул. Сапожникова, 10, р/р 26007301245778, в філії Шевченківського відділення АК «Промінвестбанк»в м. Запоріжжя, МФО 313322, код 19275366) на користь спільного українсько-англійського підприємства “Панком-юн” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (65026, м. Одеса, вул. Грецька, 44, р/р 26007301537650 в ОЦВ «Промінвестбанк», м Одеса, МФО 328135, код ЄДРПОУ 22447150) 1554 778 (один мільйон п’ятсот п’ятдесят чотири сімсот сімдесят вісім) грн. 02 коп. основного боргу, 15 547 (п'ятнадцять тисяч п’ятсот сорок сім) грн. 78 коп. державного мита та 83 (вісімдесят три) грн. 78 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя О.І. Немченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, 22 червня 2009 року.