Рішення № 7382492, 22.12.2009, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "22" грудня 2009 р.Справа № 5/836

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Брагіної Я.В.

судді

за участю представників сторін

від позивача Дудник А.В., довір. від 20.05.09.

від відповідача не з'явився (був присутній у засіданні суду 02.09.09. Бородін Д.В., доруч. від 31.03.09.

Розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - промислово - торгова компанія "Украгросервіс" (м. Київ)

до Сільськогосподарського приватного підприємства "Оріон" (с. Кодня, Житомирського району)

за участю посадових осіб: Ястреба П.М., Швець А.І., Шевчук В.В., Січкар Т.М., Швець В.І.

про стягнення 1 518 945,06грн

Спір розглядається у більш тривалий строк за погодженням сторін увідповідності до ч.4 ст.69 ГПК України.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 1518945,06грн., в тому числі: 812407,01грн. - основного боргу, 92414,07грн. - пені, 28378,60грн. - 3% річних, 179541,88грн. - інфляційних, 406203,50грн. - штрафу та судові витрати.

02.09.09. позивач у засіданні суду надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути 812407,00грн. - основного боргу, пеню в сумі 94595,31грн., 3% річних у сумі 61655,79грн., інфляційних у розмірі 327696,68грн., штрафу в сумі 406203,50грн. та судові витрати (а.с.92-95,т.1).

З врахуванням вимог ст.22 ГПК України суд приймає до розгляду заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої змінено підстави заявленого позову та збільшено розмір позовних вимог і розглядає позов у межах заяви про уточнення позовних вимог.

Представник позивача в засіданні суду заяву про уточнення позовних вимог підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у ній. Пояснив, що позивач поставив відповідачеві продукцію по накладній №3-0000005 від 21.04.05. на суму 94172,40грн згідно усної домовленості. Але вартість цієї продукції сплачена відповідачем. Решту продукції поставлялось позивачем відповідачеві на підставі договору №12 від 10.05.06., за яку останній повинен був розрахуватися до 15.12.06. та на підставі договору №21 від 01.02.07., за яку відповідач повинен був розрахуватися до 01.03.08.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно і належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали господарського суду про час та місце призначення справи до розгляду. У судовому засіданні 02.09.09. позов не визнав, надав заяву про те, що позивач пропустив строк позовної давності для звернення за захистом порушеного права до суду. Крім того, пояснював, що відповідач не отримував продукцію на суму 697769,52 грн по видатковій накладній №3-0000002 від 08.02.07. та довіреності ЯНП №305957 від 07.02.07.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно усної домовленості між сторонами позивач поставив відповідачеві продукцію на суму 94172,40грн. по видатковій накладній №3-0000005 від 21.04.06. (а.с.15, т.1), за яку відповідач розрахувався, про що не заперечується представниками сторін у засіданні суду.

10.05.06. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-промислово-торговою компанією "Украгросервіс" (продавець, позивач) та Сільськогосподарським приватним підприємством "Оріон" (покупець, відповідач) укладено договір №12 (а.с.99-101, т.1), відповідно до умов якого продавець зобов'язувався поставити та передати у власність покупця товар, а покупець - прийняти товар і оплатити його на умовах цього договору.

Асортимент, кількість та ціна одиниці товару визначається у специфікаціях, яка є невід'ємною частиною договору (п.1.3 договору).

Додатком до договору №1 (специфікацією) сторони погодили перелік, кількість та ціну товарів, які поставляє продавець (а.с.102, т.1).

Умовами договору сторони передбачили, що розрахунки між сторонами здійснюються шляхом переказу покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (п.6.1 договору №12 від 10.05.06).

Строки розрахунків погоджуються сторонами, оформивши графік розрахунків (п.6.2 договору №12).

Згідно додатку №2 до договору №12 від 10.05.06. відповідач повинен був сплатити повністю вартість отриманого товару до 15.12.06. (а.с.103, т.2).

На виконання умов вищезазначеного договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 826954,48грн., про що свідчать видаткові накладні, зокрема: №3-00000012 від 10.05.06., №3-0000014 від 13.05.06., №3-0000027 від 07.06.06., №3-000054 від 16.08.06., №3-000063 від 22.09.06. (а.с.17-30, т.1) та реєстром отриманих податкових накладних (а.с.134-139, т.1) та поясненнями головного бухгалтера Січкар Т.М. відповідача (а.с.5, т.2).

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати за поставлений йому товар згідно договору №12 від 10.05.06. не виконав у повному обсязі, тому станом на день подачі позову до суду та на час розгляду справи у відповідача перед позивачем існує заборгованість за отримані товари в сумі 564326,88грн.

Крім того, 01.02.07. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-промислово-торговою компанією "Украгросервіс" та Сільськогосподарським приватним підприємством "Оріон" укладено договір №21 (а.с.9-12, т.1), відповідно до умов якого продавець зобов'язувався поставити та передати у власність покупця товар, а покупець - прийняти товар і оплатити його на умовах цього договору.

Асортимент, кількість та ціна одиниці товару визначається у специфікаціях, яка є невід'ємною частиною договору (п.1.2 договору).

Додатком до договору №1 (специфікацією) сторони погодили перелік, кількість та ціну товарів, які поставляє продавець (а.с.13, т.1).

Умовами договору сторони передбачили, що розрахунки між сторонами здійснюються шляхом переказу покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (п.6.1 договору №21).

Строки розрахунків погоджуються сторонами, оформивши графік розрахунків (п.6.2 договору №12).

Згідно додатку №2 до договору №21 від 01.02.07. відповідач повинен був сплатити повністю вартість отриманого товару по 01.03.08. (а.с.14, т.1).

На виконання умов вищезазначеного договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 967870,68грн., про що свідчать видаткові накладні, зокрема: №3-00000002 від 08.02.07., №3-00000010 від 06.04.07., №3-0000006 від 04.05.07., №3-0038 від 29.08.07. (а.с. 34-36, 38-39, 41-42, 41-45, т.1), реєстром отриманих податкових накладних (а.с.140-143, т.1), поясненнями головного бухгалтера відповідача Січкар Т.М. та висновком експерта від 07.10.09. про те, що підпис на накладній №3-00000002 від 08.02.07., в графі "Одержав" виконані Швецем Володимиром Івановичем (а.с.27-29, т.2).

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати за поставлений йому товар згідно договору №21 від 01.02.07. не виконав у повному обсязі, тому станом на день подачі позову до суду та на час розгляду справи у відповідача перед позивачем існує заборгованість за отримані товари в сумі 248080,12грн.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

За договором купівлі-продажу, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець зприймає або обов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Відповідно до ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення 812407,00грн. (564326,88грн. + 248080,12грн.) основного боргу.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 94595,31грн - пені та 406203,50грн. - штрафу.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.230 ГК України пеня і штраф є штрафними санкціями, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Дійсно, з врахуванням пунктів 8.2 договорів купівлі-продажу №12 від 10.05.06. та №21 від 01.02.07., в разі порушення термінів оплати за отриманий товар, позивач зобов'язаний сплатити відповідачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочки платежу, а згідно п.8.3 зазначеного договору №12 відповідач повинен сплатити позивачеві штраф у розмірі 50% від суми боргу у випадку затримки розрахунку більш ніж на три місяці, а по договору №21 - затримки розрахунку більш ніж два місяці.

Проте, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення пені та штрафу нараховоному в зв'язку із несплатою боргу, враховуючи наступне:

Згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Слід зазначити, що позивач у порушення ч.6 ст.232 ГК України неправильно визначив період для нарахування пені, оскільки право на нарахуння штрафних санкцій виникло у позивача по договору №12 із 16.12.06., а по договору №21 із 02.03.08., так як відповідач зобов'язувався розрахуватися за отримані товари по договору №12 від 10.05.06. по 15.12.06. (а.с.103, т.2), а по договору №21 від 01.02.07. по 01.03.08. (а.с.14, т.1).

Таким чином, про порушення зобов'язань відповідачем перед позивачем, останньому стало відомо по договору №12 - 16.12.06., а по договору №21 - 02.03.08., тобто виникло право на нарахування пені, а на нарахування штрафу по договору №12 - 16.03.07.(через три місяці), по договору №21 - 02.05.08. (через два місяці).

Згідно приписів ч.1 ст.261 ЦК України перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю, зокрема: позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу,пені) (ст.258 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч.3 ст.267 ЦК України).

Представник відповідача заперечує проти позову, оскільки вважає, що позивач пропустив строк позовної давності, в зв'язку з чим подав письмову заяву (а.с.108, т.1).

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України).

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області 01.06.09., про що свідчить штамп вхідної кореспонденції канцелярії господарського суду, вх. №1278, тобто з пропуском строку позовної давності (а.с.2, т.1).

Слід зазначити, що позивач не звертався до суду із заявою щодо поновлення строку для звернення до суду з позовом і доказів, які б підтверджували пропуск строку з поважних причин не надав.

Отже, строк для пред'явлення позову в частині стягнення пені сплив по договору №12 - 16 грудня 2007р., а по договору №21 - 02.03.09., а в частині стягнення штрафу по договору №12 - 16 березня 2008 року, а по договору №12 - 02.05.09. Тому суд вважає, що позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду з позовом про стягнення пені та штрафу, оскільки позивач звернувся до суду 01.06.09., про що суд зазначав вище.

Згідно частини 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Враховуючи вищевикладене та заяву відповідача щодо пропуску строку позовної давності позивачем, господарський суд відмовляє в позові в частині стягнення пені в сумі 94595,31грн. та штрафу в сумі 406203,50грн., в зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача згідно уточнення позовних вимог 327696,68грн - інфляційних і 61655,79грн - 3% річних (а.с.92-95, т.1).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, нарахованих за договором №12 (а.с.104-105, т.1), суд приходить до висновку про необхідність здійснення перерахунку, оскільки позивачем неправильно визначено кількість днів прострочення, так як за період з 16.12.06. по 31.07.09. кількість днів прострочення виконання зобов'язання становить 959.

Таким чином, сума 3% річних за договором №12 за вказаний період складає:

3% (річні) / 365 (днів у році) х 564326,88грн (сума боргу) х 959 (кількість днів прострочення) / 100 = 44481,32грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних, нарахованих за договором №21 (а.с.106-107, т.1), суд приходить до висновку про його правильність.

Отже, суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 55023,02грн (44481,32грн (за договором №12) + 10541,70грн (за договором №21)) та відмовляє в позові в частині стягнення 3% річних за договором №12 в сумі 6632,77грн (51114,09грн - 44481,32грн).

Що стосується позовної вимоги про стягнення з відповідача 327696,68грн. інфляційних, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999р. №02-5/223 "Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції" позивач, який бажає стягнути збитки з урахуванням індексу інфляції, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідно суми. Оцінюючи поданий позивачем розрахунок, господарський суд повинен виходити з розміру збитків, обрахованого за цінами і тарифами, що діють в умовах інфляції.

У відповідності з Рекомендацією Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ №62-97р від 03.04.1997р., при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума внесена в період з 1 по 15 число відповідно місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Як вбачається з розрахунку позивача індексу інфляції, доданого до заяви про уточнення позовних вимог (а.с.104, т.1), позивач не врахував вказані рекомендації Верховного Суду України, у зв'язку з чим нарахував індекс інфляції з урахуванням грудня місяця 2006 року, тоді як нарахування інфляційних мало проводитись з січня 2007 року, тобто інфляційні в сумі 2539,47грн. за грудень 2006 року (борг по договору №12) нараховані неправильно. У решті інфляційні нароховані позивачем в розрахунках (а.с.104, т.1 - з врахуванням боргу по договору №12 та а.с.106, т.1 - з врахуванням боргу по договору №21) правильно.

Таким чином, розмір інфляційних, що підлягає задоволенню, складає 325157,21грн (327696,68грн. - 2539,47грн.), а вимоги в частині стягнення інфляційних у сумі 2539,47грн. необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати суми заборгованості не надав, частково, крім боргу по накладній №3-00000002 від 08.02.07. на суму 697769,52грн. (а.с.9, т.1), визнав заборгованість в акті звірки взаємних розрахунків від 15.06.09. (а.с.76, т.1).

Суд не приймає доводи відповідача щодо пропуску строку позовної давності щодо основного боргу, оскільки відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, про що суд зазначав вище.

Також судом не приймаються доводи позивача щодо не отримання товарів по накладній №3-00000002 від 08.02.07., оскільки вони спростовуються висновком експерта від 07.10.09, згідно якого підпис в графі "Одержав" виконані Швецем Володимиром Івановичем (а.с.27-29, т.2) та довіреністю на отримання матеріальних цінностей ЯНП №305957 (а.с.8, т.1).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 812407,0грн., 3% річних у розмірі 55023,02грн та інфляційних нарахувань у сумі 325157,21грн. заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, тому підлягають задоволенню, та про відмову в позові в частині стягнення пені в сумі 94595,31грн., штрафу в розмірі 406203,50грн., інфляційних у сумі 2539,47грн. та 3% річних у сумі 6632,77грн.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволеного позову.

Також суд стягує з відповідача вартість експертизи, яка згідно довідки Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області становить 1095,25грн.

Керуючись ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути із Сільськогосподарського приватного підприємства "Оріон", 12452, с. Кодня, вул. Калініна, Житомирського району, Житомирської області, код ЄДРПОУ 31106287,

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-промислово-торгова компанія "Украгросервіс", 03191, м. Київ, вул. Ломоносова, б.54, кв. 205, код ЄДРПОУ 33496687,

- 812407,00грн. - основного боргу,

- 55023,02грн. - 3% річних,

- 325157,21грн. - інфляційних нарахувань,

- 11925,87грн. - витрат, пов'язаних зі сплатою державного мита,

- 218,89грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Стягнути із Сільськогосподарського приватного підприємства "Оріон", 12452, с. Кодня, вул. Калініна, Житомирського району, Житомирської області, код ЄДРПОУ 31106287

- на користь Науково - досдослідного експертно - криміналістичного центру Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, 10008, м. Житомир, вул. Старий Бульвар, 18, код 25574601, р/р 35229005000096 УДК в Житомирській області, МФО 811039

- 1095,25грн. - за почеркознавчу експертизу.

4. Відмовити в позові в частині стягнення 94595,31грн. - пені, 406203,50грн. - штрафу, 2539,47грн. інфляційних нарахувань та 6632,77грн. - 3% річних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання мотивованого рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

СуддяБрагіна Я.В.

Дата підписання мотивованого рішення: 24 грудня 2009 року

Віддрукувати: 1 - в справу, 2 - позивачу, 3 - відповідачу