Рішення № 7382039, 17.12.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.12.09 р.                     Справа № 30/199                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Ягічевої Н.І.,

при секретарі Паліводі Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства Внутрішніх справ України в Донецькій області, м.Донецьк, (ідентифікаційний код 08596860)

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтергейм Україна”, м. Донецьк, (ідентифікаційний код 33440860)

про: стягнення заборгованості за договором №25144/Лн термінового виклику наряду міліції охорони від 04.03.2007 року у сумі 464,17 грн., штрафу за неналежне виконання зобов’язань у розмірі 2518,79 грн.

за участю:

представника Позивача – Резниченко С.А. (за довіреністю №21/1-1154/Сг. від 10.04.2008р.);

представника Відповідача – не з’явився;

СУТЬ СПРАВИ:

Управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства Внутрішніх справ України в Донецькій області, м. Донецьк (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтергейм Україна”, м. Донецьк (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості за договором №25144/Лн термінового виклику наряду міліції охорони від 04.03.2007 року у сумі 464,17 грн., штрафу за неналежне виконання зобов’язань у розмірі 2518,79 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов’язань за договором №25144/Лн термінового виклику наряду міліції охорони від 04.03.2007 року, щодо оплати за надані послуги.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: свідоцтво про державну реєстрацію Управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства Внутрішніх справ України в Донецькій області (а.с.11), довідку з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України стосовно Управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства Внутрішніх справ України в Донецькій області (а.с.12), договір №25144/Лн термінового виклику наряду міліції охорони від 04.03.2007 року (13-14), дислокацію (а.с.15), інструкцію про порядок та привила користування сигналізацією (а.с.16), план – схему об’єкту (а.с.17), акт обстеження об’єкту (а.с.18), протокол узгодження вартості (а.с.19), дислокація на 2009 рік (а.с.20), дислокацію на 01.04.2009р.- 31.12.2009р. (а.с.21), протокол узгодження договірної ціни за здійснення заходів охорони (а.с.22).

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 526, 610, 611, 612, 615 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 198, 216, 217, 218, 224, 225, 226, 229 Господарського кодексу України.

На виконання ухвали суду Позивач 02 грудня 2009 року через канцелярію суду надав копії наступних документів: свідоцтво про держану реєстрацію Управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства Внутрішніх справ України в Донецькій області (а.с.26), наказ №285 від 10.10.2006 року про перейменування Управління Державної служби охорони при УМВС України в Донецькій області (а.с.27-31), витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно статусу та місцезнаходження Відповідача (а.с.33), акт звіряння взаємних розрахунків підписаний та завірений печаткою з боку Позивача відповідно до якого заборгованість станом на 30.11.2009 рік складає 464,17 грн. (а.с.34), докази направлення акту звіряння взаємних розрахунків на адресу Відповідача (а.с.35-36), банківські виписки, які підтверджують часткову сплату Відповідачем за надані послуги Позивачем (а.с.39-70).

Представник Позивача у судове засідання 17 грудня 2009 року з’явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судові засідання не з’являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов’язку щодо інформування сторін про судовий розгляд справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення сторін про місце, дату та час проведення судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених Позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Позивач до початку судового засідання 03.12.2009р. надав до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

04 березня 2007 року між Позивачем (Виконавець) та Відповідачем (Замовник) було укладено договір №25144/Лн термінового виклику наряду міліції охорони (далі за текстом – Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору Виконавець у межах кошт отриманих від Замовника, починаючи з 04.03.2007 року забезпечує реагування НМО у разі надходження на ПЦС сигналу тривоги при використанні Замовником засобів ручної тривожної сигналізації встановлених на об’єктах Замовника, які зазначені в Розрахунку – Дислокації (додаток 1 до Договору) і плані-схемі (додаток 3 до договору).

У розділі 2 Договору сторони встановили вартість послуг за договором та порядок розрахунків:

- вартість послуг (сума договору) визначена і узгоджена сторонами Розрахунком Дислокацією (п.2.1 Договору);

- у разі зміни норм витрат Виконавця на здійснення взятих на себе обов’язків згідно даного договору, по незалежним від його причинам, вартість послуг (сума договору) змінюється на основі наданого Виконавцем розрахунку дислокації. Зміна вартості послуг Виконавця відбувається з дня коли мало місце зміна норм витрат. У разі відмови Замовника від оплати послуг за новими цінами, дія договору припиняється (п.2.2 договору);

- оплата охоронних послуг здійснюється Замовником на умовах попередньої оплати шляхом виплати Виконавцю щомісячно сум зазначених в Розрахунку-Дислокації (п.2.3 Договору);

- датою оплати вважається дата зарахування грошей на розрахунковий рахунок Виконавця (п.2.6 Договору);

- в кінці кожного календарного місяця, а також по закінченню терміну дії договору Сторони складають акти виконаних робіт (п.2.7 Договору).

Сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов’язань у відповідності з чинним законодавством (п.5.1 Договору).

Згідно із погодженою сторонами Договору дислокацією, за період з 01.07.2009 року по 20.07.2009 рік вартість охоронних послуг склала 464.17 грн.

Позивачем на виконання умов договору надавались послуги. Відповідачем за надані послуги була здійснена лише часткова оплата, що підтверджується виписками з банківського рахунку (а.с.39-70).

Відтак, у зв’язку з неналежним виконанням Позивачем зобов’язань щодо оплати за надані послуги, виникла заборгованість у розмірі 464,17 грн. за період з 01.07.2009р. по 20.07.2009р., та виникли підстави для нарахування штрафу у розмірі 2518,79 грн. за період з січня 2009р. по липень 2009р.

За таких обставин та у зв’язку із неналежним виконання грошових зобов’язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Стан розрахунків між сторонами за весь період взаємовідносин за договором відображений у складеному Позивачем і надісланому Відповідачу на вимогу суду акті звіряння розрахунків (а.с.34)

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають повному задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст Договору, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов до висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом і правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання ст.901-907 ЦК України.

Відповідно до ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст.903 цього ж кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Відповідач, уклавши договір №25144/Лн від 04.03.2007 року термінового виклику наряду міліції охорони, прийняв на себе зобов’язання своєчасно сплачувати надані послуги.

На виконання умов договору Позивачем були надані послуги.

Проте, Відповідач, незважаючи на настання строку оплати, не в повному обсязі здійснив оплату наданих послуг, а саме Відповідач не здійснив оплату послуг за період з 01.07.2009р. по 20.07.2009р. у розмірі 464,17 грн.

Відтак, несплачена сума, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов’язань у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, становить 464,17 грн. За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед позивачем за виконані роботи підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов’язання будь-яким передбаченим законом способом в частині суми боргу, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, до таких наслідків зокрема належать: відшкодування збитків та сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (за умовами передбаченими договором). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

З огляду на встановлений ст. ст. 6, 627 ЦК України, принцип свободи договору, сторони при укладанні договору вправі встановлювати міру відповідальності за порушення умов договору на власний розсуд.

Відповідно до п.6.2. вказаного Договору, у разі порушення зобов’язання обумовлених пунктами 2.3., 2.4., 2.6., 3.2.8 Договору, Замовник сплачує Виконавцю штраф у розмірі 10% від суми кожного невиконаного своєчасно зобов’язання. Якщо порушення, про яке йдеться мова в цьому пункті будуть систематичні (два чи більше рази) –Замовник сплачує Виконавцю штраф у розмірі 50% від суми кожного своєчасно не виконаного зобов’язання.

Факт несвоєчасного виконання відповідачем зобов’язань по оплаті послуг, наданих позивачем є доведеним, сторонами в договорі не обумовлено можливість продовження строків для оплати наданих послуг, тому суд перевіривши арифметичний розрахунок нарахування суми штрафу, дійшов висновку про його обґрунтованість та вважає за можливе задоволення вимог і в частині стягнення штрафу у розмірі 2518,79грн. за період з січня 2009р. по липень 2009р.

Крім того, Позивач просить накласти арешт на грошові суми, що належать Відповідачеві.

Розглянувши доводи вимоги про вжиття забезпечувальних заходів, суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню, з урахуванням наступного.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою учасника судового процесу (сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов), має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь–якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За змістом ст. 66 Господарського процесуального кодексу України обов’язковою умовою вжиття забезпечувальних заходів є існування ймовірності утруднення або унеможливлення виконання рішення суду. Отже, вимога щодо забезпечення та його вид має кореспондуватися із відповідною позовною вимогою.

Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суду України, зазначаючи в п. 10 Роз’яснення „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” від 23.08.94 р. N 02-5/611, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги Позивача про вжиття заходів до забезпечення позовних вимог через його (клопотання) юридичну неспроможність та доказову недоведеність.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства Внутрішніх справ України в Донецькій області, м.Донецьк, (ідентифікаційний код 08596860) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтергейм Україна”, м.Донецьк, (ідентифікаційний код 33440860) стягнення заборгованості за договором №25144/Лн термінового виклику наряду міліції охорони від 04.03.2007 року у сумі 464,17 грн., штрафу за неналежне виконання зобов’язань у розмірі 2518,79 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтергейм Україна”, м. Донецьк, (ідентифікаційний код 33440860) на користь Управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства Внутрішніх справ України в Донецькій області, м.Донецьк, (ідентифікаційний код 08596860) заборгованість у розмірі 464,17 грн., штраф у розмірі 2518,79 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтергейм Україна”, м. Донецьк, (ідентифікаційний код 33440860) на користь Управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства Внутрішніх справ України в Донецькій області, м.Донецьк, (ідентифікаційний код 08596860) компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

За згодою присутнього представника Позивача у судовому засіданні 17.12.2009р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 17.12.2009р.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом 10-ти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом

Суддя