Ухвала суду № 73816098, 04.05.2018, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 761/19514/17

Провадження №2/369/2258/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.05.2018 року м. Київ

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Дубас Т.В. розглянувши матеріали заяви представника позивача ОСОБА_1 «Морган КІН Лімітед» про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 «Морган КІН Лімітед» до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих коштів,-

ВСТАНОВИЛА:

03.05.2018 року до суду надійшла заява від представника позивача про забезпечення позову, яка була мотивована тим, що заявлена сума позовних вимог складає 35 000 фунтів стерлінгів, тому вимоги про накладення арешту на 8/300 частин житлового будинку за адресою м. Білгород-Дністровський вул. Ізмаїльська, буд. 109, які належать відповідачу, є цілком співмірними та зможуть покрити усі витрати пов’язані із виконанням рішення суду.

Заявник пропонує не застосовувати заходи зустрічного забезпечення, оскільки застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок не позбавляє його власника здійснювати експлуатацію такого на власний розсуд та у будь-який час, а відтак і не створює та не завдає жодних збитків відповідачу.

Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Зміст та форма заяви відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч.3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Із роз'яснень Верховного Суд України у п. 4 постанови Пленуму від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. А п. 4 даної постанови визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Таким чином, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. При цьому ухвалою про забезпечення позову суд не може вирішувати спір по суті.

Тобто до суду з заявою про забезпечення позову можуть звернутися сторони по справі між якими існує спір. Що стосується правового статусу третіх осіб щодо звернення до суду із заявою про забезпечення позову, то клопотання про забезпечення позову може бути подано третіми особами, що заявляють самостійні вимоги на предмет спору, оскільки згідно ч.3 ст. 52 ЦПК України ці особи користуються правами позивача. Особи, що залучені до участі у справі у статусі третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог, також користуються правами передбаченими ст. 43 ЦПК України, та теоретично мають змогу звертатись до суду із заявою про забезпечення позову, такі треті особи не висувають ніяких вимог та до них ніякі вимоги не предявляється.

При цьому цивільний процесуальний закон не зобов"язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

У відповідності до ч. 1 ст.. 149 ЦПК суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.. 150 ЦПК заходів забезпечення позову. Тобто, законодавець вказує лише на можливість, а не обов'язок суду забезпечити позов, при чому відповідно до вимог законодавства це можливо за умови, що з матеріалів справи чи самої заяви про забезпечення позову вбачається, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Крім того, відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод як джерело права.

Згідно з ч.1 ст.1 Першого протоколу до цієї Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Окрім національного законодавства, також і прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).

З матеріалів справи встановлено, що ухвалою від 04 травня 2018 року вирішено питання забезпечення позову та накладено арешт на грошові кошти в розмірі 1 185 594 грн (один мільйон сто вісімдесят п’ять тисяч п’ятсот дев’яносто чотири грн.) 59 коп, тобто в межах заявлених позовних вимог, що знаходяться на рахунках в банку, що належать ОСОБА_2.

У зв'язку з вищевикладеним суд вважає, що заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти є необґрунтованою, і враховуючи обставини справи, характер правовідносин, предмет та ціну позову, обсяг позовних вимог, а також наявність забезпечення позову в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що на теперішній час відсутні достатні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на частину будинку, може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, тому в задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову слід відмовити.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст. ст. 149, 150, 151, 152, 153 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, -

УХВАЛИЛА:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 «Морган КІН Лімітед» про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 «Морган КІН Лімітед» до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих коштів – відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали, до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Суддя Дубас Т.В.