Рішення № 73813217, 02.05.2018, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/344/18

2/201/1028/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 травня 2018 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

У складі: головуючого судді – Федоріщева С.С.,

при секретарі – Кияшко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа: Державний реєстратор Дніпропетровської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» ОСОБА_2 про визнання недійсним звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018 року позивач звернулась до суду із позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа: Державний реєстратор Дніпропетровської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» ОСОБА_2 про визнання недійсним звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування своїх вимог у позовній заяві зазначає, що на підставі договору купівлі – продажу від 30.07.1996 р. ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1, що у м. Дніпрі. 03.10.2007 р. між позивачем, ОСОБА_3 був укладений кредитний договір. В забезпечення його виконання того ж дня між сторонами був укладений договір іпотеки № 855 від 03.10.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_4 У січні 2018 року позивач дізналась, що банк в позасудовому порядку звернув стягнення на квартиру на підставі іпотечного договору шляхом реєстрації за собою права власності. Посилаючись на норми законодавства, вважає, що відповідач неправомірно звернув стягнення на предмет іпотеки, тому просила суд визнати недійсним правочин про звернення стягнення ПАТ «Укрсоцбанк» на предмет іпотеки – квартиру АДРЕСА_2, що у м. Дніпро, скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру, поновити державну реєстрацію на зазначену квартиру за ОСОБА_1, а також стягнути судові витрати на користь позивача.

Представник позивача ОСОБА_5 надав через канцелярію суду заяву, у якій просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ПАТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_6 надав суду заяву про розгляд справи без участі представника банку, проти задоволення позовних вимог заперечував, з підстав, викладених у відзиві (а.с. 38-43). Просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Так у своїх запереченнях на позов, відповідач зазначив, що позивачем не зазначено, яку саме норму статті порушено при визнанні за банком права власності на квартиру. Посилаючись на застереження в іпотечному договорі, заперечив порушення банком чинного законодавства, оскільки вказане застереження наявне в умовах договору іпотеки, укладеного між сторонами. Тому, вважає, що застереження в іпотечному договорі є підставою для реєстрації права власності на предмет іпотеки у добровільному порядку. Окрім того, ПАТ «Укрсоцбанк» звертався до боржника з вимогами щодо погашення заборгованості та з попередженнями про звернення стягнення на предмет іпотеки. Окремо звертав увагу суду, що до даних правовідносин не застосовуються положення ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки відповідач набув право власності у добровільному порядку за згодою позивача на підставі застереження, встановленого сторонами в іпотечному договорі.

Третя особа державний реєстратор Дніпропетровської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» ОСОБА_2 у судове засідання не з’явився, про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Таким чином, суд вважає за можливе ухвалити у справі в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.

Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, які є належними, допустимими і достовірними, судом встановлено наступні обставини та визначені відповідні до них правовідносини.

Правовідносини, які виникли між сторонами врегульовані нормами ЦК України, ЗУ «Про іпотеку».

У судовому засіданні встановлено, що 30 липня 1996 року між ОСОБА_7 і ОСОБА_1 укладений договір купівлі – продажу квартири АДРЕСА_3, посвідчений державний нотаріусом Шостої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 (а.с. 12).

03 жовтня 2007 року між ОСОБА_3 і АКБ «Укрсоцбанк» укладений договір кредиту № 16/33 – 7, відповідно до умов якого банк надав у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру грошові кошти у сумі 80 000 доларів США зі сплатою 13,5% річних з кінцевим терміном повернення до 02 жовтня 2022 року.

03 жовтня 2007 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3, ОСОБА_1 укладений іпотечний договір, предметом якого є квартира № № 657 у будинку № 4 по проспекту Героїв у місті Дніпропетровську, загальною площею 65,2 кв.м., яка належить іпотекодавцю на праві власності, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 Статтею 4 зазначеного іпотечного договору сторони погодили, що у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов’язання, іпотекодержатель (банк) має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за своїм вибором.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов’язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов’язань, вимога про виконання порушеного зобов’язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

У своєму позові ОСОБА_1 зазначається, що в порушення вимог ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» відповідач не виконав зазначеного обов’язку, зокрема, не надіслав повідомлення про усунення порушень, тому підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки відсутні.

Вказане твердження не знайшло свого підтвердження та спростовується доказами, наданими ПАТ «Укрсоцбанк» як на підставу своїх заперечень, що полягає в наступному.

Як встановлено судом під час судового засідання, ПАТ «Укрсоцбанк», листом – вимогою вих. 16/33 – 7 від 12 вересня 2017 року ОСОБА_3, повідомив боржника про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов’язанням станом на 09 вересня 2017 року у сумі 176 173,44 долари США, що відповідно до курсу НБУ складає 4 581 070,20 грн. (а.с.45-46).

Аналогічний лист – вимогу (вих. 16/33 – 7 від 12 вересня 2017 року ОСОБА_1В.) ПАТ «Укрсоцбанк» направив позивачу ОСОБА_1, у якому повідомив про наявність заборгованості у розмірі 176 173,44 долари США, що відповідно до курсу НБУ станом на 09 вересня 2017 року становить 4 581 070,20 грн. (а.с. 47 – 48). Разом з тим ОСОБА_1 повідомлено про намір кредитора, у разі невиконання вимоги банку, звернути стягнення на предмет іпотеки.

Направлення вказаних листів підтверджено описом вкладення у цінний лист, направлений на ім’я ОСОБА_1В, та ОСОБА_1, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 51, 52), а також реєстром поштових відправлень цінної кореспонденції і квитанцій, копії яких надані відповідачем суду та містяться в матеріалах справи (а.с. 49).

Також судом встановлено, що відповідно до ст. 4.6 іпотечного договору від 03 жовтня 2007 року, за вибором іпотекодержателя застосовується один з наведених способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя:

на підстав рішення суду; або

на підставі виконавчого напису нотаріуса; або

шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов’язань в порядку, встановленому ст. 37 ЗУ «Про іпотеку»; або

шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь – якій особі – покупцеві на підставі договору купівлі – продажу.

Той факт, що сторони домовилися про застосування позасудового порядку звернення стягнення на предметом іпотеки свідчить про те, що сторони дійшли згоди, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель набуває права на звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя в один чи іншій спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, який передбачений Законом України "Про іпотеку".

Відповідно до положень ст. 36 ЗУ «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Тобто, ЗУ «Про іпотеку» надає правові підстави іпотекодержателю, в даному випадку ПАТ «Укрсоцбанк», в позасудовому порядку захистити свої цивільні права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способи самозахисту можуть обиратися самою особою чи встановлюватись договором або актами цивільного законодавства.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач ПАТ «Укрсоцбанк» обрав на власний розсуд спосіб захисту свого порушеного права при наявності чинного іпотечного договору, де наявне застереження про передачу іпотекодержателю право власності на предмет іпотеки в рахунок забезпечення основного зобов’язання, відповідно до ст. 37 ЗУ «Про іпотеку».

Частина 1 ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання.

Відповідно до звіту № ВА 170914-008 від 28.09.2017 року (а.с. 55 – 73) про незалежну оцінку вартості квартири № 657, загальною площею 65,2 кв.м., що розташована за адресою: місто Дніпро, проспект Героїв, будинок 4, ринкова вартість нерухомого майна – квартири – становить 893 175 грн.

Згідно із ч. 3 ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб’єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов’язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Відсутність факту реалізації домовленості сторін щодо укладення окремої угоди про задоволення вимог іпотекодержателя за наявності відповідного застереження в іпотечному договорі, наявність якого прирівнюється до угоди про задоволення вимог іпотекодержателя, та яке за змістом вимог Закону України "Про іпотеку" свідчить про те, що сторони домовилися про позасудовий порядок врегулювання спору, не є обставиною, яка обмежує державного реєстратора у здійсненні відповідної реєстраційної дії.

Так, в матеріалах справи відсутні докази оспорення договору про іпотеку від 03 жовтня 2007 року № 855 повністю або ж у частині статті 4 "звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізація".

Відповідно до частини першої статті 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

З огляду на викладене суд доходить висновку про відсутність правових підстав у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не надано доказів порушення зобов’язань кредитора, проте встановлення порушення зобов’язань боржника як за основним зобов’язанням по кредитному договору так і за договором іпотеки. Крім цього, у судовому засіданні встановлено правомірність дій ПАТ «Укрсоцбанк» щодо захисту своїх цивільних прав, оскільки боржниками не виконані умови кредитного договору, що призвело до порушення прав банку. Також, в ході перевірки доводів позивача та заперечень відповідача проти позовних вимог, встановлено відсутність підстав застосування норм ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки примусового стягнення не відбулось.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на підставі ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне, враховуючи результат розгляду справи, понесені позивачем судові витрати залишити за ОСОБА_1.

На підставі викладеного та керуючись ЗУ «Про іпотеку», ст.ст. 11, 256, 328, 346, 510, 525, 530, 617, 1046, 1047, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа: Державний реєстратор Дніпропетровської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» ОСОБА_2 про визнання недійсним звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

На рішення може бути подана апеляція до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Суддя С.С. Федоріщев