Постанова № 7378322, 16.12.2009, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

16 грудня 2009 р. № Б29/213-09

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого –Ткаченко Н.Г,

суддів –Білошкап О.В.,

Катеринчук Л.Й., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві касаційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 10вересня 2009р. у справі №Б29/213-09 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Тандем" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний комітет" про визнання банкрутом,–

в с т а н о в и в:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30червня 2009р. за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Тандем" порушено провадження в справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний комітет" у порядку ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою цього ж суду від 13липня 2009 р. ТОВ "Будівельний комітет" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено ініціюючого кредитора ТОВ "Компанія Тандем" Скляренко О.В.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10вересня 2009р. затверджено звіт ліквідатора і ліквідаційний баланс, ліквідовано юридичну особу –ТОВ "Будівельний комітет", провадження у справі припинено.

Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція м.Дніпропетровська звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 10вересня 2009р. та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції на стадію ліквідаційної процедури, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, тому суд вважає можливим розглянути справу у їх відсутність.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Затверджуючи звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс та припиняючи провадження по справі, господарський суд першої інстанції виходив з того, що у боржника –ТОВ "Будівельний комітет" відсутні активи, а саме, автотранспортні засоби, сільськогосподарська техніка, земельні ділянки та інше рухоме та нерухоме майно, за рахунок яких можна було б задовольнити вимоги кредиторів, матеріали справи свідчать про те, що дії ліквідатора відповідають вимогам чинного законодавства.

Однак з такими висновками суду погодитись не можна.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції зазначеним вище вимогам не відповідає.

Згідно зі ст.41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Як вбачається з матеріалів справи, провадження по справі про банкрутство боржника було порушено за заявою ТОВ "Компанія Тандем" на підставі ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” з тих підстав, що боржником не задоволені кредиторські вимоги на суму 130746,10грн. по договору купівлі-продажу № 03/01 від 3січня 2008 р.

До заяви про визнання боржника банкрутом ініціюючий кредитор додав відповідь на пред'явлену претензію, якою боржник визнає заборгованість в розмірі 130746,10 грн.

Відповідно до ст.6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" підставою для порушення провадження по справі про банкрутство є наявність безспірних вимог кредитора до боржника.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" безспірними вимогами кредиторів є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Стаття 3 Закону України "Про виконавче провадження" містить перелік виконавчих документів, до яких визнана претензія не відноситься.

Таким чином, висновок господарського суду Дніпропетровської області про те, що заявлені кредиторські вимоги до боржника обґрунтовані та належним чином підтверджені, суперечить фактичним обставинам справи та вимогам Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ”.

Відповідно до ч.1 ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Як вбачається із матеріалів справи, ініціюючий кредитор ТОВ "Компанія Тандем" не надав суду належних доказів у відповідності до вимог ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", які б свідчили про припинення ТОВ"Будівельний комітет" підприємницької діяльності та відомостей про відсутність боржника або його керівних органів за місцезнаходженням.

Відповідно до ст.17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”, в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Відповідно до вимог ст.18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Даний закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Виходячи з вимог ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, запис в Єдиному державному реєстрі, витяг з якого міститься в матеріалах справи "не підтверджено –відсутність за місцем знаходження" не є доказом відсутності боржника за його місцезнаходженням.

При порушенні провадженні справі про визнання боржника банкрутом суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув та не надав їм належної правової оцінки.

Відповідно до ст.25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор з дня свого призначення здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута, вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника, тощо.

Згідно з ч.1 ст. 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації), відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Затверджуючи звіт ліквідатора боржника, ліквідаційний баланс та припиняючи провадження по справі, судом першої інстанції не було належним чином досліджено звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс боржника, не було з'ясовано чи вчинив ліквідатор боржника всі необхідні заходи по пошуку майна, яке належить банкруту, що підлягає включенню до ліквідаційної маси та чи повідомив належним чином ліквідатор боржника всіх відомих йому кредиторів про визнання ТОВ "Будівельний комітет" банкрутом.

Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій ліквідатором по виявленню активів та пасивів боржника, зокрема, встановлення судом обставин неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів, встановлення неможливості задоволення визначених за звітом ліквідатором вимог кредиторів та необхідності у зв'язку з цим ліквідації боржника), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що ухвала суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та ліквідацію боржника зазначеним вимогам не відповідає, а тому вона підлягає скасуванню, а справа –направленню для розгляду до господарського суду Дніпропетровської області на стадії ліквідаційної процедури.

При новому розгляді справи суду слід врахувати вище викладене, повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, –

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська задовольнити.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 10вересня 2009р. у справі №Б29/213-09 скасувати.

Справу №Б29/213-09 передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області на стадію ліквідаційної процедури.

Державному реєстратору за місцезнаходженням юридичної особи відмінити державну реєстрацію припинення Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний комітет" (м. Дніпропетровськ, вул. Байкальська, 9/12, ЄДРПОУ 35339545), проведену відповідно до ухвали господарського суду Запорізької області від 10 вересня 2009р.

Головуючий: Ткаченко Н.Г. Судді:Білошкап О.В. Катеринчук Л.Й.