Постанова № 73771990, 27.04.2018, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Бориспільський міськрайонний суд Київської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2018 року м. Бориспіль

Суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Вознюк С.М., за участю представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, представника митниці ОСОБА_2, розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов від Київської митниці ДФС, про порушення митних правил, передбачених ст. 471 МК України, щодо громадянки України ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження: Азербайджан, м. Баку, яка проживає: Україна, м. Київ, Оболонський проспект, б. 34г, кв. 73, яка тимчасово не працює, паспорт громадянки України для виїзду за кордон ЕР577390, виданий 06.12.2012 р, орган, що видав: 8090, персональний номер НОМЕР_1, -

в с т а н о в и в

24.03.2018 року о 08 годині 23 хвилини під час проходження митного контролю в зоні митного контролю залу „Приліт” терміналу „D” ДПМА “Бориспіль” громадянка України ОСОБА_3, яка прилетіла до України з ОСОБА_4 м. Анкари, літаком а/к "МАУ", рейс № PS722, та своїми діями обрала канал, позначений символами зеленого кольору - «зелений коридор», тим самим, відповідно до ч. 5 ст. 366 МК України заявила про те, що переміщувані нею через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо ввезення на митну територію України та засвідчила про факти, що мають юридичне значення.

Після перетину пасажиркою „білої лінії”, яка позначає закінчення зони спрощеного митного контролю «зелений коридор», на підставі п. 4 ст. 336 та ст. 342 Митного Кодексу України пасажирці було задано питання щодо наявності в неї готівкових коштів, на що вона відповіла, що має 9000 доларів США. Після цього пасажирку було запрошено до службового приміщення митниці залу „Приліт” терміналу "D" ДП МА „Бориспіль”, де нею була видана готівка в розмірі: 10 650 доларів США та 3500 євро, які знаходились в одному з відділень сумки пасажирки (ручна поклажа). Зазначена готівка переміщувалась без ознак приховування. Зі слів громадянки, готівка належать їй особисто.

Пасажирка обрала проходження митного контролю “зеленим коридором”, де передбачено наявність у громадян готівки у сумі, що не перевищує 10 000 євро (чи еквівалент цієї суми в іншій валюті).

З виявленої суми громадянці України ОСОБА_3 було пропущено 8000 доларів США та 3500 євро (еквівалент 9996 євро згідно курсу НБУ станом на 24.03.2018). За протоколом про порушення митних правил вилучено 2650 доларів США.

На момент проходження митного контролю належним чином оформленої митної декларації пасажирка не надала та до моменту перетину нею «білої лінії» до інспекторів митниці не зверталася.

Таким чином, своїми діями громадянка України ОСОБА_3 під час проходження митного контролю в залі «Приліт» терміналу «D» ДП МА «Бориспіль» порушила встановлений ст. 366 МК України порядок проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю.

Зазначені дії, що полягають у переміщенні через митний кордон України громадянкою України ОСОБА_3, яка формою проходження митного контролю обрала проходження через «зелений коридор», готівкових коштів в обсязі, що підлягає обов’язковому письмовому декларуванню у повному обсязі, передбаченому відповідно до Інструкції про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України, затвердженою Постановою Правління НБУ № 148 від 27.05.2008 р. зі змінами внесеними Постановою Правління НБУ № 312 від 25.07.2012 р., мають ознаки порушення митних правил, передбаченого ст. 471 МК України.

У зв’язку з цим працівниками митниці складено протокол про порушення митних правил № 0273/12500/18 один примірник якого вручено під підпис громадянці України ОСОБА_3 і в якому було зазначено про час та місце розгляду справи про порушення митних правил.

Підстав для відкладення розгляду справи, направлення матеріалів для додаткової перевірки, закриття провадження в справі, - не встановлено.

В судове засідання з’явився представник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності адвокат ОСОБА_1 та зазначив, що ОСОБА_3 в скоєному правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 471 Митного кодексу України, визнає себе винною повністю. Просив обмежитись штрафом в розмірі 1 700 грн. без конфіскації грошових коштів, а також врахувати письмові пояснення ОСОБА_3 з яких вбачається, що грошові кошти в сумі 3 500 євро та 10 500 доларів США безпосередньо перед вильотом надав їй громадянин ОСОБА_4 ОСОБА_5 для передачі цих коштів його другу та її гарному знайомому ОСОБА_6, який проживає в Україні, що підтверджується заявою ОСОБА_5, яка засвідчена адвокатом ОСОБА_7 Акдагом. Крім того, валюту вона не приховувала і на запитання митників відразу повідомила про приблизну суму наявну у неї. Порушення митних правил вчинено нею через необізнаність законодавства України щодо ввезення в Україну грошових коштів та з необережності, а також зіграв роль той фактор, що вона хворіє на вегетосудинну дистонію з частими нападами спазму судин головного мозку, що супроводжується головним болем, нудотою, запамороченням, а іноді й втратою свідомості. Враховуючи те, що дорога викликала напад хвороби, це позначилося на ситуації. Дані викладені в протоколі відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються зібраними у передбаченому законом порядку доказами, тому факт правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України, нею не оспорюється. Разом з тим визнаючи себе винною у скоєному вона просить суд при накладенні стягнення обмежитись штрафом в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян без застосування додаткового адміністративного стягнення - конфіскації грошових коштів. При винесенні постанови просить суд врахувати спів розмірність шкоди, завданої державі та особі. Конфіскація вилучених коштів буде надмірним тягарем для неї, оскільки вона буде змушена повернути власні кошти ОСОБА_6, а якщо не зможе повернути кошти - то надмірним тягарем для ОСОБА_6, якому ці кошти дуже потрібні на лікування. ОСОБА_6 на сьогоднішній день поставлено діагноз обстеженого хронічного гепатиту С, що підтверджується медичною документацією. Кошти потрібні йому для лікування. Враховуючи, що хвороба протікала без симптомів, то була виявлена вже в хронічній стадії. Для того, щоб вилікуватися, ОСОБА_6 потребує дорого лікування в ізраїльській клініці. Повне обстеження коштує 1677 доларів США, один місяць лікування препаратами інтерферон та рібаверін коштує 1215 доларів США, а курс лікування не менше шести місяців, потрібні аналізи коштують 354 доларів США, консультація гепатолога клініки 543 доларів США, що підтверджується скріншотами з офіційного сайту клініки. А також ОСОБА_6 потрібно буде оплачувати проживання та харчування мінімум півроку в Ізраїлі, а також потрібні будуть додаткові затрати на переліт в обидва боки та додаткові витрати на лікування, які розрахувати зараз не можливо. А тому на сьогодні кожний долар дуже потрібний ОСОБА_6. За станом здоров’я він на сьогоднішній день працювати не може. В разі конфіскації грошових коштів, де взяти потрібну грошову суму, щоб її повернути ОСОБА_6, вона не знає, оскільки таких коштів не має. На сьогоднішній день вона залишилась без роботи, є одинокою матір’ю та отримує соціальну допомогу, що підтверджується довідками. Має на утриманні неповнолітню доньку, з якою зареєстрована та проживає в однокімнатній квартирі. А також має значні проблеми зі здоров’ям: вегетосудинну дистонію з частими нападами спазму судин головного мозку, ангіопатія сітківки ока, ангіоміома лівої нирки ( стоїть питання оперативного лікування), а також захворювання щитоподібної залози, а саме узловий зоб, що підтверджується медичною документацією.

Представник митниці протокол підтримала та просила застосувати до правопорушника адміністративне стягнення у виді штрафу з конфіскацією вилученої валюти.

Суддя, заслухавши пояснення представника особи, яка притягається до відповідальності, думку представника митниці, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що в діях громадянки України ОСОБА_3 вбачаються ознаки правопорушення, передбаченого ст. 471 Митного кодексу України.

Так, дійсно громадянка України ОСОБА_3 допустила порушення вимог ст. 366 МК України порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю.

З цього приводу у суду достатні підстави для визнання громадянки України ОСОБА_3 винною у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України, оскільки протокол складено 24 березня 2018 року, а даними, що в ньому містяться, підтверджено факт вчинення нею даного митного правопорушення.

Вина громадянки України ОСОБА_3, окрім особистого її визнання, як вчиненого з необережності та неумисно, підтверджується даними протоколу про порушення митних правил, даними службової записки та встановлена судом.

У відповідності з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Так, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд використовує Конвенцію (Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод) та практику Суду (Європейського суду з прав людини) як джерело права.

Відповідно до положень ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі по тексту - Перший протокол), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як випливає зі змісту положень ст. 1 Першого протоколу, вони містять три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання втручання у право на мирне володіння майном правомірним; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила.

У практиці Європейського суду з прав людини (далі по тексту - Суд) напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний інтерес»; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

При цьому, Суд констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Європейський суд з прав людини у справі «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року зазначив, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, inter alia, «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь-яке втручання у право власності обов'язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав Суд, «справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Пошук такого справедливого балансу пролягає через всю Конвенцію. Далі Суд зазначає, що необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар» (див. рішення щодо Брумареску (Brumaresku), параграф 78).

Таким чином, оцінюючи дотримання права на мирне володіння своїм майном, передбаченого ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Суд, перш за все виходить із оцінки дотримання принципу правомірності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном та оцінки забезпечення «справедливого балансу» / дотримання принципу пропорційності (справедливої рівноваги між інтересами суспільства і основними правами окремої людини) (п.п. 69, 73 рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, п.п.31, 34 рішення у справі «Ісмаїлов проти РФ» від 06 листопада 2008 року).

Суд звертає увагу на те, що відповідальність за ст.471 МК України настає за порушення встановленого МК України порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю.

За вчинення зазначеного правопорушення, передбачене стягнення у виді штрафу в розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а в разі, якщо безпосереднім предметом порушення є товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України - також конфіскацію цих товарів.

За змістом п. 57 ч.1 ст.4 МК України, валютні цінності є товаром.

Національне законодавство не містить будь-якого нормативного документа, який би забороняв переміщення валютних цінностей у виді готівкових коштів через митний кордон України.

Щодо визнання валютних цінностей у вигляді готівки товаром обмеженим до переміщення через митний кордон України, то суд при вирішенні даного питання звертає увагу на таке.

Обмеження щодо переміщення окремих товарів через митний кордон України визначені ст. 197 МК України. Відповідно до частини першої та другої цієї статті, обмеженими до переміщення через митний кордон України є товари, митне оформлення яких здійснюється на підставі документів, які підтверджують дотримання зазначених обмежень, виданих державними органами, уповноваженими на здійснення відповідних контрольних функцій, іншими юридичними особами, уповноваженими на їх видачу, якщо подання таких документів органами доходів і зборів передбачено законами України. Перелік таких товарів встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до частини третьої ст.197 МК України, обмеження щодо ввезення на митну територію України чи вивезення за межі території України валютних цінностей можуть встановлюватись Національним банком України.

Аналіз частини першої ст.197 МК України у поєднанні із положеннями Законів України «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про карантин рослин», «Про ветеринарну медицину», та постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 року № 436 «Про затвердження переліків товарів, на які встановлено обмеження щодо переміщення через митний кордон України», дає підстави стверджувати те, що для визначення товару таким, який обмежений до переміщення через митний кордон України необхідна наявність двох ознак: пропуск таких товарів через митний кордон України здійснюється на підставі відповідних дозволів уповноважених органів державної влади, які виконують відповідні контролюючі функції; порядок видачі таких дозволів затверджується Кабінетом Міністрів України.

Як зазначалося вище, обмеження щодо переміщення через митний кордон України валютних цінностей можуть встановлюватися Національним банком України. Поєднання положень наведених нормативних документів, дає підстави стверджувати те, що для визнання валютних цінностей у вигляді готівкових коштів, в тому числі і у іноземній валюті товаром, обмеженим до переміщення через митний кордон України, необхідна наявність будь-якого документа, виданого Кабінетом Міністрів України чи Національним банком України, яким би встановлювалось те, що переміщення валютних цінностей через митний кордон України фізичними особами повинно здійснюватись на підставі відповідного дозволу.

Між тим, будь-якого нормативного документа, яким би встановлювалася необхідність отримання / видачі зазначеного вище дозволу, національне законодавство не містить.

Єдиним нормативним документом, яким визначений перелік товарів, на які встановлюються обмеження щодо переміщення через митний кордон України, є постанова Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 року № 436 «Про затвердження переліків товарів, на які встановлено обмеження щодо переміщення через митний кордон України». Відповідно до цієї постанови, валюта у вигляді готівкових коштів не є товаром обмеженим до переміщення фізичними особами через митний кордон України. Тобто, для переміщення цієї валюти через митний кордон України фізичними особами не потребується будь-яких дозволів уповноважених органів, на відміну від банківських металів та цінних паперів, переміщення яких фізичними особами через митний кордон України здійснюється на підставі індивідуальної ліцензії на вивезення фізичною особою за межі України банківських металів / цінних паперів.

Не обґрунтовані доводи представника Київської митниці ДФС України про те, що обмеження на переміщення іноземної валюти через митний кордон України, встановлені постановою Правління Національного банку України від 27.05.2008 року № 148 із подальшими змінами та доповненнями «Про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України», якою була затверджена відповідна Інструкція.

Так, відповідно до ч.3 ст.197 МК України, обмеження щодо переміщення через митний кордон України валютних цінностей можуть встановлюватись Національним банком України. Однак, постановою Правління Національного банку України від 27.05.2008 року № 148 не встановлюється будь-яких обмежень щодо переміщення іноземної валюти через митний кордон України фізичними особами, тобто цією постановою не встановлюється необхідність і обов'язковість отримання будь-яких дозволів для переміщення валютних цінностей у вигляді готівки через митний кордон України.

Натомість, за змістом зазначеної Інструкції, нею регулюється порядок переміщення та порядок декларування готівкових коштів у іноземній валюті.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.3 ст.197 МК України, до повноважень Національного банку України у сфері, яка охоплює переміщення валютних цінностей через митний кордон України відноситься: встановлення обмежень щодо ввезення на митну територію України та вивезення за межі України валютних цінностей; визначення порядку переміщення валютних цінностей через митний кордон України, у тому числі особливостей декларування валютних цінностей (зокрема визначення граничних сум валютних цінностей, які підлягають письмовому або усному декларуванню).

Аналіз указаної правової норми у поєднанні із положеннями ч.1 ст.197 МК України вказує на те, що обмеження щодо переміщення валютних цінностей через митний кордон України та порядок переміщення валютних цінностей через митний кордон України, у тому числі особливості декларування валютних цінностей та визначення граничних сум валютних цінностей, які підлягають письмовому або усному декларуванню, не є тотожними поняттями.

Вивчення положень Інструкції про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 27.05.2008 року № 148 дає підстави стверджувати, що цією Інструкцією встановлюється саме порядок переміщення валютних цінностей через митний кордон України та гранична сума переміщення валютних цінностей у вигляді готівки за умови її усного декларування. Встановлення зазначеної граничної суми переміщення валюти через митний кордон України за умови її усного декларування, на думку суду, не є тотожним встановленню обмежень щодо переміщення іноземної валюти через митний кордон України, оскільки при цьому не вимагається надання будь-яких дозволів на таке переміщення, що є однією із ознак, якими характеризуються товари, обмежені до переміщення через митний кордон України.

Наведене у свої сукупності вказує на те, що валютні цінності у вигляді готівки не є товаром обмеженим до переміщення фізичними особами через митний кордон України, тому, у випадку вчинення особою порушення митних правил, передбаченого ст.471 МК України, якщо безпосереднім предметом порушення митних правил були валютні цінності у вигляді готівки, ці готівкові кошти не підлягають конфіскації, як товар, який не обмежений до переміщення через митний кордон України.

Поряд із цим, суд вважає, що стягнення у виді конфіскації готівки за наведених обставин, з огляду на критерії Європейського суду з прав людини щодо оцінки відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірності втручання, які викладені вище, безумовно матиме своїм наслідком порушення права особи на мирне володіння своїм майном, за ознакою відсутності законності такого втручання.

Разом із цим, суд звертає увагу і на те, що відсутність чітко сформульованого, доступного і передбачуваного у своєму застосуванні регулятивного законодавства в частині переміщення валютних цінностей у вигляді готівки, а також накладення адміністративних стягнень у випадку порушень порядку такого переміщення, спричиняє плутанину при застосуванні митного законодавства національними органами влади, порушує загальний принцип «верховенства права».

З огляду на викладене, суд вважає, що втручання в право ОСОБА_3 на мирне володіння своїм майном не відповідатиме принципу правомірності, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Правопорушення, яке вчинила громадянка України ОСОБА_3 полягало у переміщенні через митний кордон не задекларованих митному органу коштів, що підлягає обов'язковому декларуванню.

Об'єктивна сторона правопорушення, яке вичинила громадянка України ОСОБА_3 полягає в недекларуванні іноземної валюти при проходженні митного контролю в "зеленому коридорі", тобто в зоні спрощеного митного контролю, відповідальність за що передбачена ст. 471 МК України.

Згідно зі ст. 471 МК України, за таке правопорушення передбачено накладення адміністративного стягнення в виді штрафу і конфіскації не задекларованої валюти.

За матеріалами справи жодних даних, які б давали суду підстави вважати, що шляхом застосування конфіскації буде попереджена інша незаконна діяльність - легалізація злочинних доходів, торгівля наркотиками, фінансування тероризму, ухилення від сплати податків, тощо - відсутні.

Ввезення даної суми в Україну допускається, за умови її декларування митному органу та наявності банківської довідки на підтвердження її походження.

Таким чином, єдине діяння, яке вчинила ОСОБА_3 полягає в ненаданні митному органу відповідної декларації.

За вище вказане правопорушення, яке полягає в недекларуванні іноземної валюти, ОСОБА_3 підлягає адміністративному стягненню у виді штрафу.

Шкода, яку ОСОБА_3 потенційно могла завдати державі, була незначною: вона не ухилялася від сплати мита та інших зборів і не завдала державі іншої шкоди. Таким чином, метою конфіскації було не відшкодування майнової шкоди, завданої державі, оскільки вона не зазнала ніяких збитків внаслідок невнесення заявником відомостей до митної декларації.

На підставі статті ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.

Обтяжуючих відповідальність особи обставин судом не встановлено.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Враховуючи характер скоєного, виходячи із ч. 3 ст. 462 МК України, матеріали справи, встановлені судом обставини, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_3, думку представника митниці, зазначені норми закону, суддя дійшов висновку, що на правопорушника має бути накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700 грн.).

З цього приводу підстав для застосування додаткового покарання - конфіскації вилученої валюти, яке вказане в санкції ст. 471 МК України, у суду немає.

Саме таке стягнення суддя вважає достатнім для виправлення та належної поведінки ОСОБА_3 в подальшому.

При цьому судом враховано, що правопорушення вчинено з необережності, вперше, походження валюти знайшло своє підтвердження в документах наданих представником ОСОБА_3 в судовому засіданні, а саме: в заяві громадянина ОСОБА_8 Республіки Еркана ОСОБА_5, відповідно до якої останній передав грошові кошти в розмірі 3 500 євро та 10 500 доларів США ОСОБА_3 для подальшої передачі ОСОБА_6, який проживає в Україні та потребує фінансової допомоги у зв’язку із хворобою.

Крім того, судом враховано, що ОСОБА_3 є одинокою матір’ю та отримує соціальну допомогу, що підтверджується довідками. Має на утриманні неповнолітню доньку, з якою зареєстрована та проживає в однокімнатній квартирі. А також має значні проблеми зі здоров’ям: вегетосудинну дистонію з частими нападами спазму судин головного мозку, ангіопатія сітківки ока, ангіоміома лівої нирки ( стоїть питання оперативного лікування), а також захворювання щитоподібної залози, а саме узловий зоб, що підтверджується відповідною медичною документацією.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір» слід стягнути з ОСОБА_3, на яку накладено адміністративне стягнення, судовий збір в розмірі 352 грн. 40 коп.

Керуючись ст.4 Закону України «Про судовий збір», ст. ст. 3, 10, ст. 471 МК України (в редакції 2012 р.), Європейською Конвенцією «Про захист прав і основних свобод людини», ст. 8, 23, 33 КУпАП суддя -

п о с т а н о в и в :

Громадянку України ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт громадянки України для виїзду за кордон ЕР577390, виданий 06.12.2012 р, орган, що видав: 8090, персональний номер НОМЕР_1 – визнати винною у скоєні правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України та накласти штраф у розмірі сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень 00 коп.

Вилучену згідно протоколу про порушення митних правил № 0273/12500/18 року від 24 березня 2018 року валюту в розмірі 2650 доларів США (вартість, грн. 69 572,17) - повернути ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт громадянки України для виїзду за кордон ЕР577390, виданий 06.12.2012 р, орган, що видав: 8090, персональний номер НОМЕР_1.

Сума штрафу підлягає сплаті на користь держави України (отримувач: Бориспіль УДКСУ/Київська митниця ДФС, ЄДПОУ: 38007070, МФО банку: 821018, КДБ: 21081100, р/р: 31117106705004, 050*).

Стягнути з громадянки України ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт громадянки України для виїзду за кордон ЕР577390, виданий 06.12.2012 р, орган, що видав: 8090, персональний номер НОМЕР_1 - на користь державного бюджету України (р/р № 31216206700004, МФО: 821018, код за ЄДРПОУ 38007070, банк: ГУДКСУ у Київській області м. Київ, отримувач коштів Бориспільське управління Державної казначейської служби України Київської області: 22030001, призначення платежу *;101;) судовий збір в розмірі 352 (триста п’ятдесят дві) грн. 40 коп.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови і може бути пред’явлена до виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.

Постанова суду набрала законної сили ____.

Суддя С.М. Вознюк