Постанова № 73763220, 25.04.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

(49083, м. Дніпро, пр. Слобожанський, 29)

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

"25" квітня 2018 р. справа №808/3458/16 м. Дніпро

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, Запорізької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02.11.2017 р. (суддя Лазаренко М.С., м. Запоріжжя) у справі №808/3458/16

за позовом ОСОБА_1

до Запорізької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області,

третя особа - Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк",

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

В листопаді 2016 року ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач) звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області, яку в ході судового розгляду замінено на Запорізьку об’єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі по тексту – відповідач), а також залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0010261702, винесене відповідачем 15.08.2014 на загальну суму 9073,39 грн. (а.с.4-9).

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 02.11.2017, в якій ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 03.11.2017 виправлено допущені арифметичні помилки, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області №0010261702 від 15.08.2014 в частині збільшення ОСОБА_1 суми грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за основним платежем на суму 1116,65 грн. та за штрафними санкціями – 279,16 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Присуджено на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 84,79 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (а.с.33-37).

Постанова суду мотивована тим, що визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі, тому анульовані відсотки за користування кредитом, штрафні санкції та кошти, понесені на примусове стягнення коштів, нараховані банком відповідно до умов договору, в розумінні Податкового кодексу України, який підлягає оподаткуванню в порядку "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, не є доходом платника податків. З огляду на що, нарахування відповідачем грошового зобов’язання і відповідних штрафних санкцій на анульовані банком відсотки за користування кредитом, штрафні санкції та кошти, понесені на примусове стягнення коштів відповідачем здійснено безпідставно. В той же час, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що прощена сума основного боргу підлягає включенню до декларації та, відповідно, підлягає оподаткуванню, а тому оскаржуване податкове-повідомлення рішення податковим органом в частині прийнято вірно.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції помилково встановлено, що відсотки за користування кредитом, нараховані банком відповідно до умов договору та анульовані за його рішенням, є додатковим благом, з якого необхідно сплачувати податок.

При цьому вказує на те, що суд першої інстанції вийшов за межі своїх дискреційних повноважень, перерахувавши суму податкового зобов’язання, у зв’язку із чим просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні решти позовних вимог та прийняти нову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу позивача відповідач посилається на те, що нормами Податкового кодексу України закріплено обов’язок платника податку відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу, при цьому будь-яких застережень щодо сум, які можуть входити до її складу не визначено, тому відсотки за користування кредитом є складовою заборгованості, що підлягають сплаті кредиторові та, відповідно, оподаткуванню.

Запорізька об’єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області також не погодилась з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1, посилаючись на його необґрунтованість. В апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до статті 164 Податкового кодексу України (в редакції дійсній на час виникнення спірних правовідносин) сума анульованого податкового боргу включає як основну суму кредиту, так і нараховані відсотки, а тому відсотки за користування кредитом, штрафні санкції та інші кошти, нараховані банком відповідно до умов договору та анульовані за його рішенням, є доходом платника податків, оскільки при списанні заборгованості особа отримує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов’язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, зазначені в апеляційній скарзі, а також в запереченнях на апеляційну скаргу позивача та з підстав, зазначених у них, просив суд задовольнити їх.

Представники позивача та третьої особи у справі про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином у судове засідання не з’явились.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційних скарг дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 23.06.2008 року між позивачем та Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", укладений Догорів про надання споживчого кредиту №11363125000, відповідно до умов якого банк зобов’язався надати позичальнику кредитні кошти (кредит) в іноземній валюті, долар США, в сумі 10726,00 доларів США, а позичальник зобов’язався прийняти, належним чином використовувати і повернути кредит банку та сплатити плату за кредит на умовах договору (а.с.115-129).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, 23.05.2011 Правлінням АТ "УкрСиббанк" прийнято рішення про проведення Акції для клієнтів роздрібного бізнесу, спрямованої на погашення довгострокової простроченої заборгованості.

Відповідно до умов Акції в червні 2011 року банком анульовано кредитну заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №11363125000, яка станом на 29.06.2011 становила:

4696,29 доларів США (з яких 4570,20 доларів США – основний борг та 126,09 доларів США - проценти) – кредитна заборгованість, що складає 37442,11 грн. по курсу НБУ станом на 29.06.2011;

4659,90 грн. – штрафні санкції;

903,32 грн. – заборгованість за відшкодування понесених АТ "УкрСиббанк" на примусове стягнення (а.с.110).

Позивача повідомлено про анулювання боргу (а.с.33, 59).

В подальшому, відповідачем проведено невиїзну позапланову документальну перевірку фізичної особи ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2011 по 31.12.2011, за результатами вказаної перевірки складено Акт №773/08-27-17-02-20-2541109245 від 31.07.2014 (далі – Акт перевірки), на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення №0010261702 від 15.08.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 9073,39 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 7122,71 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 1950,68 грн. (а.с.11-15).

Позивач, не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, звернувся з позовом до суду.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, в частині включення прощеної (анульованої) суми основного боргу до об’єкту оподаткування, діяв правомірно.

Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам, а отже суд апеляційної інстанції погоджується з ним, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у позивача існувала кредитна заборгованість за кредитним договором перед ПАТ "УкрСиббанк".

ПАТ "УкрСиббанк" прийнято рішення про анулювання боргу ОСОБА_1 за кредитним договором №11363125000. Загальний розмір списаної (анульованої) заборгованості за кредитним договором №11363125000 ОСОБА_1 становить 43005,33 грн.

Контролюючим органом за результатами перевірки сформовано спірну податкову вимогу, яка ґрунтувалась на тому, що позивачем порушено строк подачі декларації про майновий стан і доходи, не сплати суми самостійно визначеного задекларованого податкового зобов'язання, контролюючим органом було сформовано спірну податкову вимогу.

Позивач, заперечуючи проти сум грошового зобов’язання, зазначав, що ним не отримано додаткового блага, оскільки в силу пп.14.1.47 п.14.1 ст.14 ПК України не відбулося фактичного отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі, адже банком було прийнято рішення про анулювання (прощення) заборгованості саме по відсоткам за користування кредитом, нарахованих банком відповідно до умов договору, штрафними санкціями та заборгованості за відшкодуванням судових витрат, понесених банком.

Колегія суддів частково погоджується з позицією позивача та вважає оскаржуване податкове-повідомлення рішення податкового органу таким, що в частині прийняте вірно, про що також зазначено судом першої інстанції, з огляду на таке.

Згідно з п.162.1 ст.162 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платниками податку з доходів фізичних осіб є: фізична особа – резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа – нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Відповідно до п.163.1 ст.163 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи – доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Підпунктом 164.1 ст.164 Податкового кодексу України базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.

Загальний оподатковуваний дохід – будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника про анулювання боргу та включає суму анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації (підпункт "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України у редакції на час прощення (анулювання) боргу).

Положеннями пп.14.1.56 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України встановлено, що доходи – загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з пп.14.1.47 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України додаткові блага – кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Таким чином, аналізуючи наведені норми, обов’язок щодо самостійної сплати сум податку з доходу фізичної особи, отриманого у вигляді анульованого (прощеного) боргу, та відображення зазначених сум у річній податковій декларації, виникає у платника податків за наявності наступних умов: отримання платником податку додаткового блага у вигляді анульованого боргу; ануляція боргу за самостійним рішенням кредитора, не пов’язаним з процедурою банкрутство, до закінчення строку позовної давності; належне повідомлення платника податку-боржника про ануляцію боргу; включення сум анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано.

Як вбачається з матеріалів справи, позивача було повідомлено, що анульована сума заборгованості відповідно до пп. "д" 164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України є його доходом, отриманим як додаткове благо, у зв’язку із чим боржнику необхідно самостійно сплатити податок з такого доходу та відобразити його у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб.

Відповідно до повідомлення про анулювання боргу ПАТ "УкрСиббанк", яке позивачем отримано особисто (а.с.59), загальна сума анульованої заборгованості становить 43005,33 грн., а саме 4696,29 доларів США (з яких 4570,20 доларів США – основний борг та 126,09 доларів США– проценти) – кредитна заборгованість, що складає 37442,11 грн. по курсу НБУ станом на 29.06.2011; 4659,90 грн. – штрафні санкції; 903,32 грн. – заборгованість за відшкодування, понесених АТ "УкрСиббанк" на примусове стягнення.

Отже, визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі.

Відтак, суд вважає, що відсотки за користування кредитом, штрафні санкції та кошти, понесені на примусове стягнення коштів, нараховані банком відповідно до умов договору та анульовані за його рішенням, не є доходом платника податків в розумінні Податкового кодексу України, який підлягає оподаткуванню в порядку “д” підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, листом Голови Правління АТ "УкрСиббанк" від 26.01.2017 № 13-2-3/6118, зокрема, надано інформацію щодо суми анульованої банком заборгованості ОСОБА_1

Так, сума списаного основного боргу у валюті становить 4570,20 доларів США (курс на дату списання 7,9727 грн.) (а.с.58).

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що саме сума списаного боргу за основним зобов’язанням підлягає оподаткуванню в порядку “д” підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України та становить 36436,83 грн. (борг за основним зобов’язанням), а тому саме вказану суму позивач був зобов’язаний включити до декларації та нарахувати відповідний податок з вказаної суми.

Статтею 168 ПК України врегульований порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету.

Відповідно до пп.168.1.3 п.168.1 ст.168 ПК України якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку.

Положеннями п.179.1 ст.179 ПК України встановлено, що платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пп.49.18.4 п.49.18 ст.49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб – до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачем не включено до загального річного оподатковуваного доходу за 2011 рік суму доходу отриманого у вигляді додаткового блага в розмірі 36436,83 грн.

Відповідно до пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п.167.1 ст.167 ПК України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної грн.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Згідно з приписами п.123.1 ст.123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до п.120.1 ст.120 ПК України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Аналізуючи вищенаведені норми, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість прийняття контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині збільшення позивачу грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 7507,58 грн., в т.ч. за основним платежем 6006,06 грн. та 1501,52 грн. – штрафні санкції, а також правомірність застосування штрафної санкції в розмірі 170,00 грн. за не подачу декларації про майновий стан та доходи за 2011 рік.

Щодо доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі стосовно перебирання судом першої інстанції дискреційних повноважень податкового органу шляхом визначення суми грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, слід зазначити наступне.

Суд критично оцінює такі доводи позивача та зазначає, що дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень полягають саме в виборі одного з юридично допустимих рішень, що кореспондується з конституційним принципом, закріпленим в статті 19 Конституції України, відповідно до якого, орган державної влади зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.

Підміною органу виконавчої влади можна було б вважати той випадок, коли власне суд вчинив якісь повноваження, властиві певному органу. У даному випадку податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення та визначено платнику грошове зобов'язання, які суд частково визнав правомірними, а тому податкове повідомлення-рішення підлягало залишенню в силі в цій частині. Такі дії суду не є підміною повноважень контролюючого органу, а є способом відновлення порушених прав та інтересів та справедливості в цілому, що відповідає повноваженням адміністративного суду.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг позивача та відповідача.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційних скарг, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

постановив:

Апеляційні скарги ОСОБА_1, Запорізької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02.11.2017 р. у справі №808/3458/16 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в тридцятиденний строк шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду відповідно до статей 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: В.Є. Чередниченко