Ухвала суду № 73743602, 20.04.2018, Вишгородський районний суд Київської області

"20" квітня 2018 р. Справа № 363/4243/16-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2018 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Рудюка О.Д.,

за участю секретаря Клименко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгороді цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на рішення державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2 про оцінку майна , заінтересована особа – Публічно акціонерне товариство «УкрСиббанк», ПП «Центр незалежної оцінки та експертизи»,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на рішення державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2 про оцінку майна. Обгрунтовуючи скаргу тим, що вартість майна значно занижена, оцінка проводилась без огляду об’єкта майна та з порушеннями норм Національного стандарту №1 «Загальні засади майна та майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440. На виконанні у відділі примусового виконання рішень УДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області знаходиться виконавче провадження №41238477 про стягнення з скаржника на користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованості на загальну суму 499 133 долари США 55 центів, що за курсом НБУ станом на 01.08.2012 року становить 3 989 574,50 грн. 10.02.2014 року державним виконавцем відділу ДВС ОСОБА_2 складено акт опису та арешту нерухомого майна боржника та постановою від 16.08.2016 року призначено суб’єкта оціночної діяльності, за результатом оцінки якого 26.09.2016 року складено звіт про незалежну оцінку майна №68, в якому ймовірна ринкова вартість нерухомого майна визначена в розмірі 3 971 700,00 грн.

ОСОБА_1 вважає, що звіт №68 є необ'єктивним, незаконним та підлягає скасуванню, оскільки відповідно до звіту виконаного на його замовлення ТОВ «Лекстатус Груп» №16122016-004 визначено вартість вказаних будинку та земельної ділянки – 104 316,56 грн., а рецензією на Звіт про експертну оцінку від 18.07.2017 року виконаною ТОВ «Експертна компанія «Професіонал» звіт визнано таким, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та (або) непрофесійним і не може бути використаний.

В судовому засіданні представник скаржника просив вимоги скарги задовольнити, зазначивши що звіт №68 містить очевидні помилки допущені експертом. Основні з них це визначення непередбаченої чинним законодавством «ймовірної ринкової вартості»; зазначення у звіті повної відсутності допоміжних будівель та споруд; визначення окремо вартості будівлі та вартості земельної ділянки, та подальше віднімання отриманих сум між собою, що на його думку свідчить про явне заниження вартості в порівнянні з ринковими пропозиціями на аналогічну нерухомість в даній місцевості.

Державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином причини неявки суду невідомі.

Представник АТ «УкрСиббанк» в судовому засіданні заперечував проти вимог скарги та просив у її задоволенні відмовити, пояснивши, що вважає скаргу необґрунтованою, оскільки державним виконавцем здійснено дії у відповідності до норм чинного законодавства України. Зазначив, що доводи скаржника про необ’єктивність та невідповідність звіту про незалежну оцінку майна №68 від 26.09.2016 року необґрунтовані належними та допустимими доказами. Крім цього, вказує на те, що справа розглядається Вишгородським районним судом в той час коли звіт вже був реалізований, майно відчужене за вартістю визначеною у звіті, а на момент винесення рішення звіт вже втратив свою юридичну чинність, отже відсутній предмет спору, тому скасовувати його немає необхідності. Також вказує на те, що Апеляційним судом Київської області під час перегляду та скасування рішення Вишгородського районного суду у розглядуваній справі звернуто увагу Вишгородського районного суду на необхідність перевірки при новому розгляді справи дотримання скаржником процедури звернення до Вишгородського районного суду в порядку визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

Представник ПП «Центр незалежної оцінки та експертизи» в судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином причини неявки суду невідомі.

Відповідності до приписів статті 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Заслухавши представника скаржника, представника заінтересованої особи ПАТ «УкрСиббанк», дослідивши письмові матеріали скарги, копію виконавчого провадження, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду скарги, суд прийшов до наступного.

Постановою Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС від 27.11.2013 року, на підставі виконавчого листа №2-101/2013 виданого Вишгородським районним судом Київської області, 15.10.2013 року відкрито виконавче провадження №41238477 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь ПАТ «УкрСиббанк» у розмірі 3 992 793,50 грн.

10.02.2014 року державним виконавцем відділу ДВС ОСОБА_2 складено акт опису та арешту нерухомого майна боржника та постановою від 16.08.2016 року призначено суб’єкта оціночної діяльності, за результатом оцінки якого складено звіт про незалежну оцінку майна №68, в якому ймовірна ринкова вартість нерухомого майна визначена в розмірі 3 791 700,00 грн.

Згідно роз’яснень, викладених у п.24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах №6 від 07 лютого 2014 року у справах за скаргами стягувача чи боржника на дії державного виконавця, пов’язані з арештом і вилученням майна та визначенням вартості й оцінки цього майна, суд перевіряє відповідність цих дій положенням ст.ст.57, 58 Закону «Про виконавче провадження».

При цьому суди мають враховувати, що суб’єкт оціночної діяльності є учасником виконавчого провадження, а не посадовою особою державної виконавчої служби і його звіт про оцінку майна є результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача, а не актом державного органу. Тому вимоги заявника в частині оскарження оцінки майна, визначеної за результатами рецензування, підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства. Такі вимоги сторони виконавчого провадження розглядаються не у позовному проваджені, а як оскарження рішення державного виконавця про оцінку майна в процесуальному порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, оскільки є процесуальною дією державного виконавця незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець, залучений ним суб’єкт оціночної діяльності чи особа, яка рецензувала звіт про оцінку майна) здійснювала відповідні дії, так як виконавчо-процесуальні відносини виникли між сторонами виконавчого провадження та державним виконавцем і між державним виконавцем та суб’єктом оціночної діяльності.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оціночна діяльність може здійснюватися у формі рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає в їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Відповідно до частин 1, 6 статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України. Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов’язковими до виконання суб’єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Пунктом 3 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року №1440 (далі - Національний стандарт №1) визначено поняття неякісної (недостовірної) оцінки, зокрема це оцінка, проведена з порушенням принципів, методичних підходів, методів, оціночних процедур та (або) на основі необґрунтованих припущень, що доводиться шляхом рецензування.

Згідно п.64 Національного стандарту №1 за результатами своєї роботи рецензент готує рецензію у письмовій формі, яку скріплює підписом. Рецензія не повинна містити власного висновку про вартість об’єкта оцінки. Будь-які судження про вартість об’єкта оцінки, виражені у грошовій формі, можуть відображатися рецензентом виключно у формі звіту про оцінку майна, складеному у повній формі відповідно до вимог національних стандартів.

Відповідно до рецензії на Звіт про експертну оцінку від 18.07.2017 року виконаною ТОВ «Експертна компанія «Професіонал»- об’єм зібраних виконавцем звіту про оцінку майна даних та іншої інформації не достатній для проведення оцінки; - методичні підходи, методи та оціночні процедури, застосовані неправильно, без дотримання вимог нормативно-правових документів з оцінки майна, зроблені припущення необґрунтовані, звіт визнано таким що не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та (або) непрофесійним і не може бути використаний.

Відповідно до положень ч.1 ст.58 Закону України «Про виконавче провадження», що діяв на дату вчинення виконавчих дій, визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.

Як вбачається, з самого оскаржуваного звіту про незалежну оцінку майна №68 отримана оцінювачем вартість об’єкта оцінки, була скоригована на умови вимушеного продажу з обмеженим строком експозиції з урахуванням ліквідності об’єкту на ринку і в результаті отримана величина вартості названа експертом «Ймовірна ринкова вартість». Проте в зазначеному звіті взагалі не зазначена ринкова вартість об’єкта оцінки. Крім того, згідно таблиці розрахунку коригуючих поправок, що міститься в оскаржуваному звіті, експерт зазначив повну відсутність допоміжних споруд, в той же час сторонами не заперечується та матеріалами справи підтверджується наявність таких будівель та споруд в об’єкті оцінювання.

Таким чином, суд приходить до висновку, що звіт не відповідає вимогам Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна та майнових прав», затвердженого постановою КМУ від 10 вересня 2003 року №1440 та ст.58 Закону України «Про виконавче провадження» (що діяв на дату вчинення виконавчих дій), де мова йде пре те, що визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.

Відповідно до положень ч.3ст.58 Закону України «Про виконавче провадження», що діяв на дату вчинення виконавчих дій, в разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб’єктом оціночної діяльності - суб’єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. У разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Положення вказаної норми Закону України «Про виконавче провадження» втратили чинність з набуттям чинності нової редакції Закону «Про виконавче провадження» - з 05.10.2016 року.

З вказаної дати відповідно до нової редакції ч.5 ст.57 Закону «Про виконавче провадження» виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Пункт 7 Перехідних положень цього Закону України, встановлює, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Таким чином, скаржник, який звернувся до Вишгородського районного суду зі скаргою - 04.11.2016 року, діяв в межах чинної на момент звернення редакції Закону України «Про виконавче провадження», яка не вимагала від нього досудового звернення до державного виконавця з питанням про рецензування звіту. Більш того, у державного виконавця на момент звернення скаржника до суду були відсутні правові підстави для проведення рецензування звіту, оскільки Законом «Про виконавче провадження» в редакції 2016 року такі повноваження у нього відсутні.

Твердження представника заінтересованої особи відносно пропуску скаржником 10-тиденного терміну на оскарження звіту не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки до матеріалів справи не додано доказів направлення Державним виконавцем звіту на адресу скаржника.

Частиною 6 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб’єктом оціночної діяльності - суб’єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Станом на час звернення зі скаргою до суду (04.11.2016 року) звіт з незалежної оцінки майна від 26.09.2016 року був чинним. Про результати оцінки майна скаржник дізнався 27.10.2016 року від представників третьої особи. Крім цього, вже після звернення до суду звіт був реалізований державним виконавцем в результаті чого належне скаржнику майно передано третій особі за ціною, що була визначена на підставі оскаржуваного звіту, в результаті чого, як стверджує скаржник він не отримав значно більшої суми, за яку, як він вважає, могло бути реалізоване майно.

Враховуючи вищевикладене та на виконання ухвали Апеляційного суду Київської області від 17.05.2017 року, суд приходить до висновку, що скарга на рішення державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2 про оцінку майна, підлягає задоволенню, оскільки державний виконавець в ході примусового виконання виконавчого провадження №41238477 діяв з недотриманням статей 20, 57, 58 Закону України «Про виконавче провадження».

На підставі викладеного, керуючись статтями 447-451 ЦПК України, статтями 20, 57, 58, 61 Закону України «Про виконавче провадження», статтями 3, 4, 5, 6, 9, 12, 13 Закону України «Про оцінку майна та майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» суд, -

ВИРІШИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на рішення державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2 про оцінку майна – задовольнити.

Визнати дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2 про оцінку майна в ході примусового виконання виконавчого провадження №41238477 неправомірними та скасувати Звіт №68 з незалежної оцінки майна від 26.09.2016 року.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 25 квітня 2018 року.

Суддя О.Д. Рудюк