Рішення № 73743544, 18.04.2018, Вишгородський районний суд Київської області

18.04.2018 Справа № 363/2757/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2018 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі: головуючого судді Баличевої М.Б., за участі секретаря Рибки І.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вишгород цивільну справу за позовом прокурора Вишгородського району Київської області до Богданівської сільської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та витребування з незаконного володіння земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

В червні 2015 року до суду надійшла позовна заява прокурора Вишгородського району Київської області до Богданівської сільської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та витребування з незаконного володіння земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні встановлено, що рішенням Богданівської сільської ради № 44 від 26 березня 2004 року ОСОБА_4 передано у власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,10 га та земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,31га в с. Пилява Вишгородського району Київської області. На підставі вказаного рішення ОСОБА_4 17 липня 2006 року видано державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на дві земельні ділянки, а саме: на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2, площею 0,1076 га та на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_3 площею 0,1961 га, розташовані в с. Пилява Вишгородського району.

Земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_3, площею 0,1961 га для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 28 грудня 2007 року продала ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, її спадкоємцем є ОСОБА_3

На замовлення ОСОБА_2 було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо переоформлення державного акта на право власності на спірну земельну ділянку. Під час огляду 14 травня 2015 року земельної ділянки площею 0,1961 га по АДРЕСА_1 встановлено, що на ній знаходиться недобудований будинок, який збудований на відстані 9 м від урізу води затоки річки Тетерів, поруч з будинком розташоване гаражне приміщення та земельна ділянка огороджена парканом. Під час даного огляду головним спеціалістом Держсільгоспінспекції в Київській області встановлено, що будівельні роботи виконані на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, а саме ведення особистого селянського господарства, тобто вбачається використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Також, Державною екологічною інспекцією у Київській області, 08 травня 2015 року проведено позапланову перевірку за зверненням депутата Київської обласної ради, за результатами якої встановлено, що на земельній ділянці площею 0,1961 га, яка належить на праві власності ОСОБА_2 проведено незаконне будівництво житлової забудови в прибережній захисній смузі річки Тетерів (34 м від урізу води), чим порушено вимоги Земельного та Водного кодексів України.

У подальшому було складено схему розташування земельної ділянки площею 0,1961 га, та встановлено, що ця земельна ділянка розташована на відстані 3,04 м від урізу води річки Тетерів та частково накладається на заплаву річки Тетерів. Згідно положень ст. 60 ЗК України та ст. 88 ВК України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються прибережні захисні смуги, правовий режим яких визначений ст. ст. 60-62 ЗК України та ст. ст. 1, 88-90 ВК України.

Прокуратурою встановлено, що рішенням Богданівської сільської ради № 44 від 26 березня 2004 року ОСОБА_4 надано земельну ділянку площею 0,1961 га у власність для ведення особистого селянського господарства у межах прибережної захисної смуги річки Тетерів, у зв'язку із чим дане рішення прийнято усупереч вимог законодавства, та як наслідок порушено порядок зміни цільового призначення земель водного фонду на землі сільськогосподарського призначення. Спірна земельна ділянка вибула з власності територіальної громади Богданівської сільської ради на підставі рішення ради № 44 від 26 березня 2004 року, яке є незаконним та підлягає скасуванню в частині передачі у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,1961 га, оскільки під час прийняття рішення було допущено порушення законодавства.

Здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності покладено на Державну інспекцію сільського господарства України (далі - Держсільгоспінспекція України), якій закон не надає повноважень звертатися до суду із оскарженням рішень органів місцевого самоврядування, прийнятих із порушенням земельного законодавства. За таких обставин, інтереси цього органу держави в суді представлені ним.

Посилаючись на викладене, позивач змушений звернутися до суду із вказаним позовом та просить визнати незаконним та скасувати рішення Богданівської сільської ради Вишгородського району Київської області № 44 від 26.03.2004 року «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» в частині надання земельної ділянки площею 0,1961 га ОСОБА_4; визнати недійсним виданий ОСОБА_2 державний акт серії НОМЕР_4 на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером НОМЕР_5 та витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1961 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером НОМЕР_5 в с. Пилява Вишгородського району Київської області на користь територіальної громади с. Пилява в особі Богданівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 11 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 17 лютого 2016 року, позов прокурора задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення Богданівської сільської ради № 44 від 26 березня 2004 року «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» в частині надання земельної ділянки площею 0,1961 га ОСОБА_4 Визнано недійсним виданий ОСОБА_4 державний акт серії НОМЕР_4 на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства. Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1961 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером НОМЕР_5, розташовану в с. Пилява Вишгородського району Київської області на користь територіальної громади с. Пилява в особі Богданівської сільської ради. Вирішено питання про судові витрати.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 жовтня 2016 року рішення Вишгородського районного суду Київської області від 11 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 17 лютого 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою суду від 10 листопада 2016 року вказану цивільну справу було прийнято до свого провадження та призначено судовий розгляд.

Ухвалою суду від 02 лютого 2017 року було відмовлено в задоволенні клопотання прокурора про залучення в якості третьої особи Держсільгоспінспекцію.

В судовому засіданні прокурор позовну заяву повністю підтримав та просив суд її задовольнити у повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві. Крім того, пояснив, що оскільки прокурору стало відомо про порушення, які було допощено при прийнятті Богданівською сільською радою рішення №44 від 26.03.2004 року при проведенні прокуратурою досудового розслідування у кримінальному провадженні, у зв"язку із чим вважає, що строк позовної давності повинен обраховуватися саме з часу коли позивачу стало відомо про дане порушення, таким чином прокуророром не пропущено строк позовної давності.

Представник відповідача Богданівської сільської ради Вишгородського району Київської області у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи у відсутність їх представника та надав письмові пояснення по справі, які містяться в матеріалах справи.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснили, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 є спадкоємцем померлої. Вважать, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки позивачем не надано ніяких достовірних доказів, що спірна земельна ділянка є землею водного фонду України; не надано належних доказів, а саме проекту встановлення водоохоронної зони (прибережної захисної смуги), або кадастрового плану земельної ділянки, на якій відображено так зону (смугу), або містобудівної документації, яка передбачає зазначене вище. Також зазначили, що посилання прокурора на те, що про порушення, які були допущені Богданівською сільською радою при прийнятті рішення №44 від 26.03.2004 року йому стало відомо лише при проведені прокуратурою досудового розслідування у кримінальному провадженні, а тому строк позовної давності не сплинув, є необґрунтованими. Оскільки Закон України «Про прокуратуру», в редакції 1991 року, станом на 2004 рік був чинним, та згідно якого прокурор мав право брати участь у засіданнях ради відповідного рівня, і як правило прокурори та прирівняні до них особи завжди брали участь у таких засіданнях. У зв'язку із чим, вважають, що прокурору повинно було бути відомо при прийняття оскаржуваного рішення ще у 2004 році, таким чином сплинув строк позовної давності. Також, ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснила, що її мати та батько ще з 60-х років користувалися даною земельною ділянкою, та використовували її з метою сінокосіння, та жодних зауважень ніхто до них не мав. Її матір ОСОБА_4 виключно звернулась до сільської ради з заяво про надання їй даної земельної ділянки для особистого господарського використання, будь-яких забудов, споруд, канав та інших водоймищ її матірю на даній земельній ділянки не проводилось. Рішення Богданівської сільської ради №44 від 26.03.2004 року було прийнято на підставі заяви її матері, розроблених документів та того, що її матір протягом тривалого життя використовувала цю землю під сінокосіння. Представник позивача зазначила, що у порушення вимог ЦПК України прокурором не надано доказів на підтвердження позовних вимог, не конкретизовано у чому саме полягає порушення, оскільки статтями Водного та Земельного кодексів Українизазначається щодо землі водного фонду визначаються за проектом землеустрою, як і зони природоохоронних захисних смуг, але даних проектів до суду надано не було. Таким чином, на час прийняття оскаржуваного рішення Богданівською сільською радою природоохоронна захисна смуга визначена не була, у звязку із чим просили у задоволенні позовних вимог відмовити за необґрунтованістю та з закінченням строку позовної давності.

Представник ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_7 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала у повному обсязі та зазначила, що прокурором в першу чергу пропущено строк звернення до суду із даним позовом, оскільки у відповідності до діючого, на час прийняття оскаржуваного рішення сільською радою, Закону України «Про прокуратуру», він повинен був приймати участь на засіданні ради при вирішенні питання щодо виділення земельної ділянки, у зв"язку із чим вважають, що право на звернення до суду із даним позовом виникло у прокурора в 2004 року, та сплинуло протягом трьох років, то б то у 2007 році. Документи надані прокурором у якості доказів по справі, які було отримано у рамках кримінального провадження, зібрані з порушенням норм КПК України. Оскільки, до теперішнього часу не визначено меж прибережних захисних смуг, а прокурором у порушення вимог ЦПК України будь-яких доказів на підтвердження даних обставин до суду не надано, вважають дані вимоги необґрунтованими. Крім того, згідно витягу з державного земельного кадастру наданого на ім'я ОСОБА_2 від 17.10.2012 року будь-яких обмежень щодо використання спірної земельної ділянки не встановлено, що на думку представників також свідчить про необґрунтованість позовних вимог. Представник ОСОБА_8 також наголосив, що держава - є найвищою формою суспільства та кожен повинен нести відповідальність за свої рішення, з урахуванням вимог Конституції України.

Заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. У ст.12 ЦПК України, говориться, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 19 Земельного кодексу України зазначено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на декілька категорій. Відповідно до ст.20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель проводиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення земель і затверджують проект землеустрою або приймають рішення про створення обєктів природоохоронного призначення (у редакції кодексу, яка діяла на час прийняття оскаржуваного рішення).

Судом встановлено, що рішенням Богданівської сільської ради № 44 від 26 березня 2004 року ОСОБА_4 передано у власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,10 га та земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,31га в с. Пилява Вишгородського району Київської області. На підставі вказаного рішення ОСОБА_4 17 липня 2006 року видано державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на дві земельні ділянки, а саме: на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 0,1076 га та на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_3 площею 0,1961 га, розташовані в с. Пилява Вишгородського району.

Статтею 58 Земельного кодексу України, яка діяла на час прийняття оскаржуваного рішення, до земель водного фонду зокрема належали землі прибережних захисних смуг вздовж морів, річок, та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами, берегові смуги водних шляхів. Для створення сприятливого режиму водних обєктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлювались водоохоронні зони, розміри яких визначались за проектами землеустрою. Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки, зокрема прибережних захисних смуг, дана норма була закріплена у ст.59 ЗК України. Статтею 60 ЗК Українивизначено, що прибережні захисні смуги встановлюються на берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води шириною для малих річок, струмків 25 метрів, для середніх річок 50 метрів.

Статтею 4 Водного Кодексу України визначено, що до земель водного фонду України належать землі зайняті: морями, річками. Озерами, водосховищами, іншими водними обєктами, болотами, а також островами; землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами.

Статтею 186-1 ЗК України, в редакції яка була чинна на час прийняття рішення, було визначено, що для розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою, в районах та містах обласного значеннях, містах Києві та Севастополі функціонують постійно діючі комісії. До складу Комісії входять, у разі погодження проектів землеустрою, що розробляється з метою вилучення, надання, зміни цільового призначення земель лісогосподарського призначення, водного фонду, до складу комісії залучаються відповідно представники територіальних органів лісового, водного господарств. Документація із землеустрою, погоджена Комісією, вважається такою, що погоджена органами, представники яких входять до її складу.

У порушення даної вимоги законодавства, із технічної документації із землеустрою наданої ОСОБА_4 вбачається, що висновки відповідних представників територіальних органів водного господарства відсутні.

Земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_3 площею 0,1961 га для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 28 грудня 2007 року продала ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, її спадкоємцем є ОСОБА_3

Статтею 59 ЗК України було передбачено обмеження щодо набуття земель водного фонду, до якого зокрема відносяться і прибережні захисні смуги вздовж річок, у приватну власність та встановлює можливість використання таких земель для визначених цілей лише на умовах оренди.

Також, згідно ст.61 Земельного кодексу України, ст.89 Водного Кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

Порядком визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затвердженого Постановою КМ України 08.05.1996р. за №486, а також Порядком погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.11.2004 року №434, визначено, що у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлення у натурі меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних обєктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення, надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст.88 ВК України. Порядок та умови виготовлення проектів землеустрою, у тому числі й щодо прибережних смуг, визначаються ст.50-54 Закону України «Про землеустрій».

Таким чином, відсутність окремого проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розмір встановлений законом.

Відповідно до положень підпункту 1 а) пункту 4 Положення про Держсільгоспінспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 459/2011, Держсільгоспінспекція України відповідно до покладених на неї завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за дотриманням вимог земельного законодавства органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність та надання у користування, у тому числі в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.

Здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності покладено на Держсільгоспінспекцію України, якій закон не надає повноважень звертатися до суду із оскарженням рішень органів місцевого самоврядування, прийнятих із порушенням земельного законодавства, а тому інтереси цього органу держави в суді представлені прокуратурою.

Судом встановлено, що дійсно, спірна земельна ділянка розташована на відстані менше, ніж 50 метрів від урізу води річки Тетерів, тобто належить до категорії земель водного фонду й у приватну власність передаватися не може, оскільки існування прибережних захисних смуг передбачене нормами закону (стаття 60 ЗК України, стаття 88 ВК України). Відтак відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання, відповідно до ст.21 ЗК України, недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.

Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від16.04.2004р. «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», судам слід мати на увазі, що спори, повязанні із земельними відносинами, розглядаються в позовному провадженні. При розгляд справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування в разі незгоди з рішенням з питань, віднесених у галузі земельних відносин до їх компетенції, суд за наявності підстав для задоволення позову визнає рішення такого органу недійсним і зобовязує його залежно від характеру спору виконати певні дії, передбачені його компетенцією на захист порушеного права, як цього вимагає законодавство, або надає право позивачеві вчинити певні дії для усунення порушень його права.

Таким чином, при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486.

Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у ст. 59 ЗК України, суперечить нормам статей 83, 84 цього Кодексу.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України № 6-16цс14 від 21 травня 2014 року, № 6-155цс14 від 29 жовтня 2014 року, № 6-171цс14 від 5 листопада 2014 року, № 6-175цс14 від 19 листопада 2014 року, № 6-179цс14 від 12 листопада 2014 року, № 6-182цс14 від 19 листопада 2014 року, № 6-162цс15 від 10 червня 2015 року, № 6-184цс15 від 01 липня 2015 року, № 6-523цс15 від 01 липня 2015 року, які згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для усіх судів України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора грунтуються на законі, оскільки спірна земельна ділянка вибула з власності держави на підставі рішення Богданівської сільської ради №44 від 26.03.2004 року.

Проте, в їх задоволенні необхідно відмовити за пропуском строків позовної давності виходячи з наступного.

Відповідачами було заявлено про застосовання строку позовної давності, в обґрунтування заяв зазначили, що позовна давність, в межах якої був можливий захист порушеного права за вимогами, які були заявлені прокурором у позові, сплила, оскільки прокурор повинен був довідатися під час прийняття рішення Богданівської сільської радою у 2004 році.

Так, статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Згідно із ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов"язано його початок.

За змістом ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов"язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання, тобто, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України- від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила (п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор із даною позовною заявою звернувся до суду за захистом прав держави у червні 2015 року. Разом з тим, вимоги прокурора є похідними від вимог органу, який має повноваження щодо розпорядження спірними землями, тому перебіг строку позовної давності розпочинається з моменту коли про порушення прав та інтересів держави дізнався відповідний орган державної влади, а не прокурор. Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги прокурора в інтересах держави не підлягають задоволенню через сплив строку позовної давності.

Керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004р. «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», ст. 50-54 Закону України «Про землеустрій», ст.ст. 19-21, 58-61, 83, 84, 91, 103, 125, 126, 152, 153, 155, 173, 186, 186-1, 187, 188 Земельного кодексу України, ст.ст. 3, 4, 88, 89 Водного кодексу України, ст. ст. 11, 15, 16, 257, 267, 261, 368, 373 ЦК України, ст.ст. 4, 81, 258, 263-265, 268, 271-273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволені позовних вимог прокурора Вишгородського району Київської області до Богданівської сільської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та витребування з незаконного володіння земельної ділянки - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Київської області протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення через Вишгородський районний суд Київської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлено 27 квітня 2018 року.

Головуючий М.Б. Баличева