Рішення № 73731056, 02.05.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2018 року ЛуцькСправа № 165/437/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ксензюка А.Я.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Нововолинсько-Іваничівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

20 лютого 2018 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулася до Нововолинського міського суду Волинської області з позовом до Нововолинсько-Іваничівсього об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області (далі - Нововолинсько-Іваничівське об'єднане управління ПФУ, відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі десяти призначених пенсій при виході на пенсію, як заступника директора з навчальної роботи Заболотцівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступеня.

Ухвалою судді Нововолинського міського суду Волинської області від 21 лютого 2018 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Нововолинсько-Іваничівсього об'єднаного управління ПФУ про визнання дій протиправними та зобов'язання призначити та виплатити одноразову допомогу передано на розгляд до Волинського окружного адміністративного суду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19 липня 2017 року позивачу призначена пенсія за віком згідно із статтями 26-28, 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV). Позивач неодноразово зверталася до Нововолинсько-Іваничівського об'єднаного управління ПФУ із заявами про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV. Однак, відповідач листом від 09 лютого 2018 року №36/П-01 у виплаті такої допомоги відмовив з тих підстав, що виплата грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій здійснюється одночасно з першої виплатою пенсії, а тому відсутні правові підстави для її виплати. Така відмова на думку позивача є протиправною, оскільки вона має необхідний спеціальний стаж, який дає право на виплату одноразової грошової допомоги у розмірі десяти призначених пенсій при виході на пенсію.

З наведених вище підстав позивач просила позов задовольнити повністю.

Відповідно до ухвали судді від 02 квітня 2018 року розгляд даної справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно із частиною третьою статті 263 КАС України заявами по суті справи є позов та відзив.

У відзиві на позов від 20 квітня 2018 року за вих. №2607/06 (а. с. 38-40) відповідач позовних вимог не визнав, мотивуючи тим, що на момент звернення позивача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у розмірі десяти призначених пенсій при виході на пенсію позивач вже отримувала, призначену 19 липня 2017 року, пенсію за віком, а тому відсутні правові підстави для її виплати, оскільки постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати» від 23 листопада 2011 року №1191 (далі - Порядок №1191) визначено, що одноразова грошова допомога виплачується одночасно з першою виплатою пенсії.

З наведених підстав відповідач просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю з таких підстав.

Судом встановлено, що 19 липня 2017 року ОСОБА_1 була призначена пенсія за віком на загальних умовах, що відповідає вимогам Закону №1058-IV, що підтверджується протоколом від 04 серпня 2017 року № 606 (а. с. 41).

Рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 20 грудня 2017 року в справі №156/1081/17 за позовом ОСОБА_1 до директора Заболотцівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступеня ОСОБА_2, треті особи без самостійних вимог - Іваничівський районний відділ освіти та Нововолинсько-Іваничівське об'єднане управління ПФУ про встановлення факту перебування у трудових відносинах та зобов'язання внесення змін у трудову книжку позов ОСОБА_1 задоволено повністю, встановлено, що факт перебування ОСОБА_1 мешканки АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) у трудових відносинах із Заболотцівською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступеня на посаді заступника директора з навчальної роботи у період з 15 серпня 1986 року по 01 вересня 2017 року, зобов'язано Заболотцівську загальноосвітню школу І-ІІІ ступеня в особі ОСОБА_2 внести зміни до запису у трудовій книжці ОСОБА_1 про прийняття її на посаду заступника директора, замість: «на посаду заступника директора», вказавши: «на посаду заступника директора з навчальної роботи» Заболотцівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступеня з 15 серпня 1986 року (а. с. 19-20). Вказане рішення суду набрало законної сили 02 січня 2018 року.

Наказом загальноосвітньої школи І-ІІІ ступеня с.Заболотці від 01 лютого 2018 року №11-к були внесені відповідні зміни у трудову книжку ОСОБА_1 (а. с. 21, 23-24).

06 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій (а. с. 35 зворот).

Листом від 09 лютого 2018 року № 36/П-01 Нововолинсько-Іваничівське об'єднане управління ПФУ відмовило у виплаті позивачу одноразової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, посилаючись на пункт 7 Порядку №1191, яким передбачено, що виплата грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій здійснюється одночасно з першою виплатою пенсії. Оскільки позивачу призначено пенсію за віком 19 липня 2017 року, і вже здійснено першу її виплату, тому відсутні правові підстави для виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій (а. с. 46-47).

Крім того, до настання пенсійного віку, тобто до 19 липня 2017 року ОСОБА_1 на обліку в управлінні Пенсійного фонду України не перебувала, будь-яку іншу пенсію не отримувала.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно з статтею 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до статті 55 Закону №1788-XII право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, згідно пункту «е», працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Згідно пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року затверджено Порядок №1191, який передбачає, що виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Згідно Переліку закладів та установ освіти, охорони здоров'я і соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909, зокрема, в загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах передбачені посади: учителі, логопеди, вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

Таким чином, виплата пенсії за вислугу років безпосередньо пов'язана з важким та шкідливим характером роботи, виконання якої може спричинити втрату професійної працездатності до досягнення загального пенсійного віку. Тому законодавець надав можливість окремим категоріям спеціалістів за своїм бажанням припинити таку роботу за наявності достатнього спеціального стажу та отримувати пенсію за вислугу років.

Як слідує із записів трудової книжки ОСОБА_1, позивач працювала у закладах освіти на посадах вчителя, вихователя та заступника директора з навчальної роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону №1788-XII, а стаж роботи становить понад 30 років (а. с. 23-24). При цьому, наявність спеціального стажу, який враховується для призначення пенсії за вислугу років, не заперечується відповідачем у відзиві та у листі від 09 лютого 2018 №36/П-01.

Згідно з пунктом 5 Порядку №1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Положеннями пункту 6 Порядку №1191 передбачено, що для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», станом на день її призначення.

Згідно з пунктом 7 Порядку №1191 виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Суд, виходячи із встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, вважає, що оскільки у ОСОБА_1 наявний спеціальний педагогічний стаж, її посади відносяться до посад педагогічних працівників, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, до призначення пенсії за віком позивач не отримувала будь-яку пенсію, тому вона має право на нарахування та виплату грошової допомоги, яка передбачена пунктом 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV та Порядком № 1191. Відтак, в порушення вимог діючого законодавства, Нововолинсько-Іваничівське об'єднане управління ПФУ протиправно відмовило позивачу у виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії.

При цьому, суд не бере до уваги покликання відповідача на те, що призначення грошової допомоги має проводитись одночасно з першою виплатою пенсії, оскільки право позивача порушене у зв'язку з наявним судовим спором та підлягає поновленню шляхом виплати такої допомоги.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З врахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що відповідач не довів правомірності дій щодо не нарахування та не виплати позивачу грошової допомоги, яка передбачена пунктом 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, а тому з метою належного способу захисту порушеного права позивача суд вважає за необхідне позов задовольнити шляхом визнання таких дій відповідача протиправними та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV.

Згідно з частинами першою, третьою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, необхідно присудити на користь позивача здійснені ним і документально підтверджені судові витрати (судовий збір) у сумі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (а. с. 17).

Керуючись статтями 243, 245, 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Нововолинсько-Іваничівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області щодо відмови в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV.

Зобов'язати Нововолинсько-Іваничівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області (45400, Волинська область, місто Нововолинськ, бульвар Шевченка, будинок 7, ідентифікаційний код юридичної особи 40442724) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Нововолинсько-Іваничівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області (45400, Волинська область, місто Нововолинськ, бульвар Шевченка, будинок 7, ідентифікаційний код юридичної особи 40442724) судові витрати у сумі 704 грн 80 коп. (сімсот чотири грн. 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Я. Ксензюк