Постанова № 73725198, 26.04.2018, Апеляційний суд Хмельницької області

Копія

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

Справа № 682/690/16-ц

Провадження № 22-ц/792/712/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2018 року м. Хмельницький

Апеляційний суд Хмельницької області у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Костенка А.М.,

секретар судового засідання Задвірний В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_4 на рішення та бездіяльність державного виконавця за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 серпня 2017 року,

встановив:

У серпні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду зі скаргою на рішення та дії головного державного виконавця Славутського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області Павлюка О.В. (далі - державний виконавець).

ОСОБА_4 зазначила, що державним виконавцем здійснюється виконавче провадження на підставі виконавчого листа Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 жовтня 2016 року про стягнення з неї на користь ОСОБА_6 9 402 грн 40 коп. коштів. Постановою державного виконавця від 30 січня 2017 року накладено арешт на банківський рахунок боржника, зокрема на грошові кошти, які надходять зі сплати соціальної допомоги та аліментів на дітей. Після її звернення до відділу державної виконавчої служби арешт з частини коштів було знято, разом із тим державний виконавець відмовляється звільнити з під арешту кошти, які боржник одержує у вигляді аліментів, а тому вона не може ними розпорядитися за цільовим призначенням і використати на утримання дітей.

За таких обставин ОСОБА_4 просила суд зняти арешт з її банківського рахунку НОМЕР_1, відкритого у Публічному акціонерному товаристві комерційному банку «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк»).

Ухвалою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 серпня 2017 року у задоволенні скарги відмовлено.

Суд виходив з того, що оскаржувані рішення та дії державного виконавця відповідають вимогам закону.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу суду та постановити ухвалу про задоволення скарги посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що державним виконавцем накладено арешт на банківський рахунок, на який надходять аліменти на утримання дітей, а тому ці кошти не належать боржнику та на них не може бути звернено стягнення.

Учасники судового процесу, яких належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, не з'явилися до апеляційного суду.

Стягувач ОСОБА_6 і державний виконавець не подали відзиви на апеляційну скаргу.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, нова редакція якого набрала чинності 15 грудня 2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому діючою редакцією ЦПК України.

Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

Суд першої інстанції не в повній мірі з'ясував обставини, якими обґрунтовувалися вимоги скарги, не застосував закон (ст. 179 СК України), який підлягав застосуванню, та неправильно витлумачив положення ст. 73 Закону України від 2 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII.

У зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням судом норм матеріального права оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення.

Встановлено, що рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 11 жовтня 2016 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 9 402 грн 40 коп. судових витрат.

На підставі цього рішення 24 жовтня 2016 року суд видав виконавчий лист №682/960/16-ц, який 27 жовтня 2016 року ОСОБА_6 пред'явив до Славутського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області для примусового виконання.

Постановою державного виконавця від 28 жовтня 2016 року відкрито виконавче провадження №52761189.

Державний виконавець постановою від 30 січня 2017 року наклав арешт на грошові кошти боржника, що містяться на рахунку НОМЕР_2 у ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 305299, код ОКПО 14360570 (карткові рахунки НОМЕР_3, НОМЕР_1).

Постановами державного виконавця від 16 лютого 2017 року та 10 березня 2017 року знято арешт з частини грошових коштів на банківському рахунку, зокрема з сум одержуваної ОСОБА_4 соціальної допомоги на дитину-інваліда та як одинокій матері.

Зазначені обставини підтверджуються письмовими доказами у справі та матеріалами виконавчого провадження №52761189.

Статтею 383 ЦПК України (в редакції на час розгляду скарги) визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ст. 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В силу ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний, у тому числі здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Одним із заходів примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами (п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону №1404-VІІІ).

Як передбачено ч. 1 ст. 48 Закону №1404-VІІІ, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 56 Закону №1404-VІІІ арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 73 Закону №1404-VІІІ стягнення не може бути звернено стягнення на допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною інвалідом, по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом.

Частиною 1 статті 179 СК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю того з батьків, на ім'я кого вони виплачуються, і мають використовуватися за цільовим призначенням. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, які одержані для її утримання.

Аналіз указаної норми права дає підстави для висновку, що аліменти, одержані на дитину, є власністю того з батьків, на ім'я кого вони виплачуються, і мають використовуватися за цільовим призначенням.

Під цільовим призначенням при цьому потрібно розуміти витрати, спрямовані на забезпечення потреб та інтересів дитини, зокрема потреби у харчуванні, лікуванні, одязі, гігієні, забезпечення речами, необхідними для розвитку і виховання дитини, реалізації її здібностей.

Одночасно закон визначає право неповнолітньої дитини брати участь у розпорядження аліментами на її утримання.

Таким чином, грошові кошти, одержані як аліменти на дитину, мають цільове призначення виключно в інтересах дитини, тому на них не може бути звернено стягнення.

Докази у справі достовірно вказують на те, що грошові кошти на картковому рахунку НОМЕР_1, на які державним виконавцем накладено арешт, одержані ОСОБА_4 як аліменти на дітей.

Не врахувавши вказаних обставин і норм чинного законодавства, суд першої інстанції помилково виходив з того, що на ці кошти може бути звернено стягнення в рахунок погашення боргу ОСОБА_4 перед ОСОБА_6 за судовим рішенням.

У зв'язку з цим постанова державного виконавця від 30 січня 2017 року про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на картковому рахунку НОМЕР_1, підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390, 451 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 серпня 2017 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову головного державного виконавця Славутського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області Павлюка Олексія Володимировича від 30 січня 2017 року про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться на картковому рахунку НОМЕР_1, відкритому у Публічному акціонерному товаристві комерційному банку «Приватбанк», скасувати.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27 квітня 2018 року.

Судді: /підпис/ О.І. Ярмолюк

/підпис/ Л.М. Грох

/підпис/ А.М. Костенко

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду О.І. Ярмолюк

Головуючий у першій інстанції - Шевчук В.В.

Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 81